Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/25734/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 520/25734/25

провадження № К/990/50119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Заічко О. В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Спаскіна О. А., суддів: Любчич Л. В., Присяжнюк О. В.

І. Обставини справи

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), Національної поліції України, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії посадових осіб ГУНП в Харківській області, які полягають у тривалому невиконанні ухвали суду від 04 липня 2024 року по справі № 643/5565/24;

1.2. визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо надання в листі ГУНП в Харківській області № 1519242025 від 11 серпня 2025 року (318908) недостовірної інформації, що позивач 01 серпня 2024 року відмовився отримувати відеокарти Radeon RX 480, 2 шт; відеокарта Radeon AMD Radeon RX 480, 3 шт; жорсткого носія HP, 2 шт; жорсткого носія Hitachi, 2 шт.;

1.3. зобов`язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно, яке неповернуто у відповідності ухвали суду від 04 липня 2024 року по справі № 643/5565/24.

2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що оцінку оскаржуваних позивачем дій відповідача стосовно тривалого невиконання ухвали суду, а також зазначення недостовірної інформації з приводу того, що позивач 01 серпня 2024 року відмовився отримувати відеокарти Radeon RX 480, 2 шт; відеокарта Radeon AMD Radeon RX 480, 3 шт; жорсткого носія HP, 2 шт; жорсткого носія Hitachi, 2 шт., може надати суд лише під час розгляду справи в порядку кримінального судочинства.

Щодо ж позовної вимоги про зобов`язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно, яке неповернуто у відповідності ухвали суду від 04 липня 2024 року по справі № 643/5565/24, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відшкодування матеріальних збитків вирішуються місцевими загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, адже, на думку останнього, усі заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду саме в адміністративному судочинстві.

Автор скарги наголошує, що у цій справі предметом спору є правомірність дій посадових осіб ГУНП в Харківській області з приводу невиконання рішення суду. У випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами Кримінального процесуального кодексу України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

Разом з цим автор касаційної скарги стверджує, що позовна вимога, яка полягає у відшкодуванні у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу також має розглядатися адміністративним судом. При цьому механізм відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначено в Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", пунктом 1 частини першої статті 1 якого передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

6. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.

7. Представник ГУНП у Харківській області та представник Національної поліції України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

8. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

10. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із такого.

11. Визначення поняття «адміністративна справа» наведено у пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

12. Пункт другий частини першої статті 4 КАС України містить положення, згідно з якими публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

13. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

14. 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який згідно із частиною першою статті 1 цього Закону регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

15. У межах вирішення питань, які постали перед Судом при перегляді у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, варто звернути увагу на те, що у Законі № 2073-IX також визначенні терміни: адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX); публічний інтерес - інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX); особа - фізична особа (громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Україні на законних підставах), у тому числі фізична особа - підприємець, громадське об`єднання, що не має статусу юридичної особи, юридична особа, створена згідно із законом, законодавством іноземної держави або на підставі міжнародних договорів України.

16. Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків, публічного інтересу у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а цей суб`єкт відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Зокрема, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (частина перша статті 19 КАС України).

17. Крім того, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. У цій справі, суди попередніх інстанцій застосували приписи статей 169, 172 КАС України та повернули позовну заяву з огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

19. Так, положеннями частини п`ятої статті 172 КАС України обумовлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

20. Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

21. Наведене свідчить, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати виключно різними адміністративними судами, якщо інше не встановлено законом.

22. Водночас відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

23. У розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

24. Як убачається з позовної заяви, предметом позову у цій справі (основними вимогами) ОСОБА_1 визначив бездіяльність посадових осіб ГУНП в Харківській області щодо невиконання ухвали суду від 04 липня 2024 року по справі № 643/5565/24 та щодо надання у листі ГУНП в Харківській області № 1519242025 від 11 серпня 2025 року (318908) недостовірної інформації, яка полягла у тому, що позивач 01 серпня 2024 року відмовився отримувати відеокарти Radeon RX 480, 2 шт; відеокарта Radeon AMD Radeon RX 480, 3 шт; жорсткого носія HP, 2 шт; жорсткого носія Hitachi, 2 шт.

Інша позовна вимога про стягнення з ГУНП в Харківській області коштів є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання ухвали суду від 04 липня 2024 року по справі № 643/5565/24, оскільки саме з обставинами невиконання судового рішення про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні позивач пов`язував заподіяння йому матеріальної шкоди.

25. Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суди обох інстанцій оцінювали можливість розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства та дійшли висновку, що основні позовні вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, а похідна - в порядку цивільного судочинства.

26. Наведене свідчить, що суди попередніх інстанцій фактично не визначили жодну із заявлених позивачем позовних вимог розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому суди повернули позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, тобто порушення правил об`єднання позовних вимог.

27. Водночас пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

28. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

29. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

30. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України, гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

31. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 131 КПК України тимчасове вилучення майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, порядок здійснення якого врегульовано главою 16 розділу ІІ КПК України.

32. Згідно з частиною першою статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

33. За приписами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, на досудовому провадженні може бути оскаржена, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

34. Отже, оскарження бездіяльності слідчого (дізнавача) щодо неповернення тимчасово вилученого майна здійснюється у порядку, встановленому КПК України.

35. Конституційний Суд України у Рішенні 14 грудня 2011 року у справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій та дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

36. Варто зазначити, що у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

37. Таким чином, повернення тимчасово вилученого майна є процесуальною дією під час здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження, а тому орган досудового розслідування, вчиняючи пов`язані з поверненням тимчасово вилученого майна дії, виконує не владні управлінські функції, а процесуальні функції, що з огляду на пункт 7 частини першої статті 4 КАС України виключає можливість розгляду такого спору в адміністративній юрисдикції. Спір щодо таких дій повинен розглядатися за правилами кримінальної юрисдикції в порядку, передбаченому КПК України.

38. Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а зазначено, що лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

39. Стосовно порядку розгляду позовної вимоги щодо стягнення грошових коштів у рахунок компенсації матеріальної шкоди Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

40. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

41. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

42. У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

43. Підсумовуючи наведене, та з огляду на те, що суду адміністративної юрисдикції підсудні справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (пункт 2 частини шостої статті 12 КАС України), а суду кримінальної юрисдикції - щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування (статті 303-307 КПК України), без установлення вказаних обставин неможливо погодитися або спростувати висновок судів щодо непідсудності справи в цій частині адміністративному суду.

44. Крім того, як уже зазначалось, у випадку якщо жодна з позовних вимог не підсудна розгляду в порядку адміністративного судочинства, то застосуванню підлягають приписи пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

45. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

46. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду першої інстанції на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 520/25734/25 скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська