Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №640/15076/22 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 640/15076/22

провадження № К/990/6433/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зарубайка Петра Івановича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Загацької Т. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.

І. Обставини справи

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (далі - Центральне МРУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просила:

1.1. визнати протиправним рішення уповноважених осіб Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області від 11 серпня 2022 року щодо відмови у прийнятті документів, поданих громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;

1.2. зобов`язати уповноважених осіб Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути у відповідності до чинного законодавства заяву та документи від громадянки російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року, провадження у цій справі закрито з підстав пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зміст та обґрунтування позовних вимог у цій справі зводиться до оскарження бездіяльності відповідача, яка полягала у нерозгляді письмової заяви позивача щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні, яка фактично була виправлена суб`єктом владних повноважень шляхом вирішення зазначеного питання відповідачем, що викладено у рішенні № 8011300017256 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли з огляду на те, що оскаржувана позивачем бездіяльність була самостійно виправлена суб`єктом владних повноважень і при цьому позовна вимога зобов`язального характеру є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності. При цьому судом не надавалась оцінка рішення № 8011300017256, оскільки таке рішення не є предметом цього позову.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Представник ОСОБА_1 - адвокат Зарубайко Петро Іванович, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

5. Аргументи скарги зводяться до того, що позивач категорично заперечує твердження судів попередніх інстанцій про відсутність рішення відповідача від 11 серпня 2022 року, оскільки, на переконання автора касаційної скарги, саме цього дня відповідачем прийнято рішення про відмову у прийнятті документів ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання. Це рішення, хоча й висловлене в усній формі, однак є індивідуальним адміністративним актом та становить предмет оскарження у цій справі. Фактична відмова у прийнятті документів є активною формою владного рішення, а не бездіяльністю.

Разом з цим автор скарги стверджує, що працівники Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняли миттєве рішення щодо позивача, обґрунтовуючи це загальною позицією про неприйняття документів від громадян рф, що підтверджується матеріалами справи та відповідями на адвокатські запити.

Таким чином, на думку автора касаційної скарги, суди попередніх інстанцій допустили підміну понять, ототожнивши оскаржуване рішення з бездіяльністю, та фактично самостійно змінили предмет позову, що призвело до хибного висновку про те, що бездіяльність відповідача була виправлена прийняттям рішення від 06 грудня 2022 року № 80111300017256.

Крім того, документи, подані позивачем 11 серпня 2022 року, стосувалися процедури, врегульованої Порядком у його загальній редакції, і подані з дотриманням установлених вимог. Натомість подання позивачем документів 29 листопада 2022 року відбувалося на інших правових підставах, а саме враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022 року № 1232, яка встановила спеціальний порядок приймання документів від громадян рф у період дії воєнного стану. Отже, звернення позивача 29 листопада 2022 року здійснювалося на зовсім інших підставах, тобто це були різні за своєю правовою природою звернення, що існували в різних нормативних контекстах.

У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.

7. Представник Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

8. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

11. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.

12. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

13. Для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів:

самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень;

відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Сукупність цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

14. Висновки щодо застосування вказаної норми права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 800/250/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/369/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 9901/426/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/799/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/536/19, від 02 квітня 2026 року у справі № 990/326/25, а також у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/426/19 та від 20 січня 2021 року у справі № 826/5621/17, від 13 травня 2025 року у справі № 300/6309/23.

15. Отже, у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. Вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

16. Указана норма процесуального закону імперативно зобов`язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, зокрема, рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб`єктом його прийняття.

17. Водночас повинні бути відсутні підстави вважати, що поновити порушене право особи можливо тільки шляхом визнання протиправним такого рішення, незважаючи на виправлення суб`єктом владних повноважень його недоліків.

18. Повертаючись до обставин цієї справи, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просила:

визнати протиправним рішення відповідача від 11 серпня 2022 року щодо відмови у прийнятті документів, поданих позивачем, задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;

зобов`язати відповідача прийняти та розглянути у відповідності до чинного законодавства заяву та документи від позивача, задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

19. У доводах цього позову зазначено, що 11 серпня 2022 року громадянка рф ОСОБА_1 звернулася до відділу централізованого оформлення документів № 3 Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області з відповідним пакетом документів, щодо обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видане відповідачем 15 вересня 2021 року та дійсне по 14 вересня 2022 року, через закінчення строку дії такої та продовження здійснення канонічної діяльності у релігійній громаді, погодженої у порядку, передбаченому Законом.

У той же день (11.08.2022) уповноваженими представниками відповідача відмовлено позивачу у прийнятті документів.

20. Закриваючи провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач 11 серпня 2022 року жодного рішення щодо заяви позивача не прийняв, а фактично предметом спору є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача, яка полягла у неприйнятті документів, поданих громадянкою рф ОСОБА_1 задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні, та зобов`язання уповноважених осіб Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути у відповідності до чинного законодавства заяву та документи від громадянки рф ОСОБА_1 задля обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Водночас оскаржувана позивачем бездіяльність, яка полягала у нерозгляді її письмової заяви щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні, була виправлена суб`єктом владних повноважень шляхом вирішення даного питання відповідачем, яке викладено у рішенні № 8011300017256 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

21. Своєю чергою автор касаційної скарги категорично заперечує твердження судів попередніх інстанцій про відсутність рішення відповідача від 11 серпня 2022 року, оскільки, на його переконання, саме цього дня відповідачем прийнято рішення про відмову у прийнятті документів ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання.

22. Водночас у адвокатському запиті від 26 серпня 2022 року, який стосується чоловіка позивача та у адвокатському запиті від 20 жовтня 2022 року, який стосується позивача, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14, а.с. 44 відповідно) зазначено, що 11 серпня 2022 року повідомлено про те, що документи від громадян рф не приймаються. Письмової відмови та/або іншої інформації не надано.

23. Наведене свідчить, що автор касаційної скарги фактично підтверджує відсутність письмової відмови відповідача від 11 серпня 2022 року у прийнятті документів, а тому йдеться саме про його бездіяльність, яка полягла у неприйнятті документів.

24. Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи (а.с. 76-77), відповідачем розглянуто заяву-анкету № 105132038 від 29 листопада 2022 року громадянки рф ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо оформлення/обміну посвідки на тимчасове проживання на підставі провадження релігійної діяльності та рішенням від 06 грудня 2022 року № 80111300017256 відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

25. У доводах автора касаційної скарги зазначено, що факт звернення чоловіка позивача та відмови у прийнятті 11 серпня 2022 року його документів підтверджується рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 640/15077/22, відповідно до якого визнано протиправною бездіяльність Центрального МРУ ДМС у м. Києві та Київській області, яка полягла у неприйнятті заяви та документів ОСОБА_2 для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 та зобов`язано Центральне МРУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти та розглянути по суті заяву та необхідні документи ОСОБА_2 щодо обміну посвідки на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_3 .

26. Водночас варто зазначити, що судом у вказаній справі не встановлено розгляду заяви-анкети та прийняття відповідного рішення, як у справі, що розглядається, у зв`язку з чим справа № 640/15077/22 розглянута по суті спору, а тому обставини у цих справах є різними.

27. У справі ж, що розглядається, оскаржувана бездіяльність відповідача щодо неприйняття документів у позивача та, як наслідок, неприйняття рішення щодо оформлення/обміну посвідки на тимчасове проживання було виправлена суб`єктом владних повноважень, і відповідне рішення прийнято відповідачем за результатами розгляду документів позивача. Водночас відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності відповідача протиправною після такого виправлення.

28. При цьому судами не надавалася оцінка наданого відповідачем рішення № 8011300017256, оскільки таке рішення не є предметом цього позову.

29. Наведене в цілому свідчить про те, що спір між сторонами вичерпаний прийняттям рішення відповідача № 80111300017256 від 06 грудня 2022 року про відмову в обміні посвідки на тимчасове проживання, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.

30. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

31. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

32. За таких обставин, Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

33. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VІ. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарубайка Петра Івановича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 640/15076/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська