Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №372/5229/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/12312/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/5229/25

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воропая Руслана Миколайовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кравченка М.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 210 497,17 грн, моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн, понесені судові витрати у загальному розмірі 30 316,17 грн, які складаються з: судового збору - 3 316,17 грн, проведення експертного дослідження - 7 000 грн, витрат на оплату правничої допомоги - 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2025 року о 07:50 год., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з НОМЕР_1 , у порушення правил п. п. 2.3.б, 10.1, 13.4 ПДР України, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.06.2025 року у справі № 372/3367/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набрала законної сили.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого, була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». У межах ліміту страхового відшкодування страхова компанія виплатила ОСОБА_1 250 000,00 грн.

Відповідно до акту наданих послуг ТОВ «АВТОСАМІТ» №2025009652 від 26.08.2025 витрати на ремонт автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 складають 357 404,96 грн.

У свою чергу, висновком експерта №174/25 від 22.07.2025 встановлено, що ринкова вартість автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкодження становила 1 453 071,90 грн, вартість відновлювального ремонту становила 483 335,04 грн, а втрата товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП становить 58 092,21 грн

Отже, розраховуючи матеріальні збитки позивач просила врахувати наступне: 357 404,96 грн (фактичні витрати понесені внаслідок пошкодження ТЗ); 250 000,00 грн (виплата страхового відшкодування) = 107 404,96 (різниця між фактично понесеними витратами та сумою страхового відшкодування), 45 000 грн - оренда іншого ТЗ замість пошкодженого, та 58 092,21 грн - втрата товарної вартості автомобіля.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача їй також було завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в 25 000,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 107 404,96 грн, моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, судові витрати в розмірі 13 316,17 грн, а всього 130 721,13 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що понесені позивачем витрати на відновлення пошкодженого майна мають бути відшкодовані у повному обсязі, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 107 404,96 грн є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується вимог про стягнення витрат на оренду автомобіля, то такі ґрунтуються на підставі недопустимих та недостовірних доказах.

Щодо розрахунку втрати товарної вартості автомобіля, то на думку суду такий проведено не вірно, без урахування фактичного розміру понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля. Крім цього суд врахував, що ремонт пошкодженого автомобіля було здійснено шляхом заміни на нові елементи, окремі складники, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд ТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Що стосується завданої позивачу моральної шкоди, то суд, з урахуванням розумності та справедливості, її розмір оцінив у 10 000,00 грн

Стягнення з відповідача витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 7 000,00 грн не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Врахувавши складність справи, а саме те, що вона є не складною, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, суд визначив, що вартість юридичних послуг в розмірі 10 000 грн відповідає критеріям розумності та співмірності.

Судовий збір покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 21 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воропай Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додатково до сум, присуджених рішенням суду першої інстанції: 58 092,21 грн - втрати товарної вартості транспортного засобу; 45 000,00 грн - витрат на оренду транспортного засобу; 15 000,00 грн - моральної шкоди.

Змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додатково судові витрати, не стягнуті судом першої інстанції, а саме: 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу; 7 000,00 грн - витрат на проведення експертного дослідження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 979,41 грн. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи, змісту наявних доказів та нормам матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача 58 092,21 грн втрати товарної вартості автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , виходячи з того, що, на думку суду, експертом при розрахунку втрати товарної вартості неправильно враховано вартість відновлювального ремонту у розмірі 483 335,04 грн, тоді як фактична вартість ремонту за актом ТОВ «АВТОСАМІТ» становила 357 404,96 грн.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки фактично суд ототожнив два різні за правовою та методичною природою показники: фактичну вартість ремонтних робіт, визначену за конкретним актом СТО, та вартість відновлювального ремонту, визначену судовим експертом за спеціальною Методикою для цілей встановлення розміру матеріального збитку і розрахунку втрати товарної вартості.

Суд не навів належних мотивів, чому саме висновок експерта в частині визначення втрати товарної вартості є неправильним, не встановив порушення експертом Методики, не зазначив конкретної норми Методики, яку експерт нібито застосував неправильно, та не послався на будь-який інший належний і допустимий доказ, який би спростовував визначений експертом розмір втрати товарної вартості.

Фактично суд першої інстанції самостійно, без спеціальних знань у сфері автотоварознавчого дослідження, дійшов висновку про неправильність експертного розрахунку лише через те, що визначена експертом вартість відновлювального ремонту не збігається з фактичною сумою ремонту за актом СТО.

Однак така різниця сама по собі не свідчить про помилковість висновку експерта і не є передбаченою законом підставою для відмови у стягненні втрати товарної вартості.

Крім того, суд безпідставно послався на те, що пошкодження автомобіля були усунуті шляхом заміни окремих складників, які нібито не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд транспортного засобу.

Такий висновок прямо суперечить матеріалам справи, зокрема Акту наданих послуг ТОВ «АВТОСАМІТ» №2025009652 від 26.08.2025, у якому серед виконаних операцій зазначено не лише заміну окремих деталей, а й ремонтні, кузовні, пофарбувальні та відновлювальні роботи.

Сам факт того, що автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , був пошкоджений у ДТП, проходив відновлювальний ремонт, мав пошкодження передньої частини кузова, потребував ремонту, фарбування, герметизації, антикорозійної обробки та відновлення геометрії передньої частини кузова, об`єктивно знижує його ринкову вартість порівняно з аналогічним транспортним засобом, який не був учасником ДТП.

Саме для визначення такого зниження ринкової вартості і проводиться розрахунок втрати товарної вартості. Втрата товарної вартості є складовою реальних збитків, оскільки полягає у зменшенні ринкової вартості майна потерпілої особи внаслідок його пошкодження та подальшого ремонту.

Оскільки страхове відшкодування не покрило повного обсягу завданої позивачці шкоди, а втрата товарної вартості автомобіля у розмірі 58 092,21 грн підтверджена належним і допустимим доказом - висновком експерта №174/25 від 22.07.2025, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у стягненні цієї суми.

Суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача 45 000,00 грн витрат на оренду транспортного засобу, пославшись на те, що позивачка нібито не довела неминучості оренди автомобіля, неможливості користування громадським транспортом, а також не надала належних доказів фактичної експлуатації орендованого транспортного засобу, зокрема акта повернення автомобіля та показників пробігу після його використання. Крім того, суд послався на сумніви щодо права ФОП ОСОБА_3 надавати послуги оренди автомобіля.

Вважає такі висновки суду першої інстанції є помилковими, не відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на надмірно формальному підході до оцінки доказів.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , був пошкоджений та не міг використовуватися за призначенням у період відновлювального ремонту. Відтак позивачка була змушена тимчасово користуватися іншим транспортним засобом для забезпечення щоденного пересування, виконання трудових обов`язків, поїздок до місця роботи та службових поїздок, пов`язаних із професійною діяльністю. З огляду на характер трудових обов`язків позивачки, користування автомобілем було не питанням зручності, а об`єктивною необхідністю для належного виконання роботи.

У матеріалах справи наявні всі необхідні докази для підтвердження цієї складової збитків: договір прокату автомобіля, акт огляду та приймання-передачі транспортного засобу, відповідь орендодавця на адвокатський запит, банківський документ про оплату, а також довідка з місця роботи, яка підтверджує об`єктивну потребу позивачки у регулярному користуванні автомобілем.

Окремо зазначає, що помилковими є посилання суду першої інстанції на сумніви щодо права ФОП ОСОБА_3 надавати послуги з оренди автомобіля. Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_3 , у якому серед видів економічної діяльності прямо зазначено КВЕД 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів», а також КВЕД 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів».

Висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_3 не мав права надавати послуги з оренди автомобіля, не відповідає змісту доказів, наявних у матеріалах справи.

Отже, витрати на оренду автомобіля у розмірі 45 000,00 грн є реальними збитками у розумінні статті 22 ЦК України, безпосередньо пов`язаними з дорожньо-транспортною пригодою та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Суд визнав факт заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження належного їй автомобіля, однак стягнув лише 10 000,00 грн із заявлених 25 000,00 грн, пославшись на принципи розумності, справедливості та співмірності. Апелянт вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки суд формально зазначив про зменшення розміру моральної шкоди, не навівши переконливих мотивів, чому саме сума 10 000,00 грн є достатньою компенсацією моральних страждань позивачки, а заявлений розмір 25 000,00 грн є завищеним.

Висновок суду першої інстанції про те, що справа не є складною, не відповідає фактичному обсягу спірних правовідносин, кількості доказів, характеру заперечень відповідача та обсягу виконаної представником роботи.

Саме по собі часткове задоволення позову судом першої інстанції не може бути автоматичною підставою для довільного зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, тим більше без належного аналізу конкретного обсягу наданих адвокатом послуг, часу, витраченого на їх виконання, ціни позову та значення справи для позивачки.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 7 000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження. Експертне дослідження №174/25 від 22.07.2025 було необхідним для визначення фактичного розміру шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП. Саме цим висновком було встановлено ринкову вартість автомобіля до пошкодження, вартість відновлювального ремонту, а також розмір втрати товарної вартості транспортного засобу. Висновок експерта був поданий до суду як доказ на підтвердження розміру матеріальної шкоди та її складових.

У лині 2026 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2025 року о 07:50 год., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з НОМЕР_1 , у порушення правил п. п. 2.3.б, 10.1, 13.4 ПДР України, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.06.2025 року у справі № 372/3367/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набрала законної сили.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого, була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». У межах ліміту страхового відшкодування страхова компанія виплатила ОСОБА_1 250 000,00 грн.

Відповідно до акту наданих послуг ТОВ «АВТОСАМІТ» №2025009652 від 26.08.2025 витрати на ремонт автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 складають 357 404,96 грн.

У свою чергу, висновком експерта №174/25 від 22.07.2025 встановлено, що ринкова вартість автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкодження становила 1 453 071,90 грн, вартість відновлювального ремонту становила 483 335,04 грн, а втрата товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП становить 58 092,21 грн

Розраховуючи матеріальні збитки позивач просила врахувати наступне: 357 404,96 грн - це фактичні витрати понесені нею на ремонт автомобіля); 250 000,00 грн - це виплата їй страховою компанією суми страхового відшкодування = 107 404,96 (різниця між фактично понесеними витратами та сумою страхового відшкодування), 45 000 грн - оренда іншого ТЗ замість пошкодженого, та 58 092,21 грн - втрата товарної вартості належного їй автомобіля.

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

У свою чергу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 22 ЦК України визначає, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом цих положень законодавства, величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Згідно з висновком експерта №174/25 від 22.07.2025 встановлено, що величина втрати товарної вартості автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП становить 58 092,21 грн.

Підстав вважати висновок експерта в частині визначення розміру величини втрати товарної вартості транспортного засобу неналежним чи недопустимим доказом, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, до матеріального збитку, спричиненого позивачу, крім фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, також відноситься і величина втрати його товарної вартості, як становить 58 092,21 грн.

З урахуванням того, що втрата товарної вартості не відшкодовується страховиком у межах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак є складовою реальних збитків, заподіяних потерпілому, колегія суддів доходить висновку, що така шкода підлягає стягненню з відповідача як винуватця ДТП.

Отже висновок суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача втрату товарної вартості автомобіля в розмірі 58 092,21 грн є таким, що зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасування з ухваленням нового рішення про задоволенні позову в цій частині.

Що стосується висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 7 000,00грн з підстав їх необґрунтованістю, то колегія суддів з такими висновками не погоджується з огляду на таке.

Експертне дослідження №174/25 від 22.07.2025 було необхідним для визначення фактичного розміру шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП. Саме цим висновком було встановлено ринкову вартість автомобіля до пошкодження, вартість відновлювального ремонту, а також розмір втрати товарної вартості транспортного засобу. Висновок експерта був поданий до суду як доказ на підтвердження розміру матеріальної шкоди та її складових. Необхідність проведення цього дослідження була зумовлена тим, що для правильного визначення повного розміру шкоди, зокрема втрати товарної вартості автомобіля, потрібні спеціальні знання у сфері транспортно-товарознавчого дослідження. Без такого висновку позивачка була б позбавлена можливості належним чином довести розмір завданої їй матеріальної шкоди.

Витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 7 000,00 грн були заявлені позивачкою як складова судових витрат ще у позовній заяві та підтверджені актом надання послуг і квитанцією про оплату.

Той факт, що експертне дослідження було проведене на замовлення позивачки до або під час розгляду справи, не є підставою для відмови у компенсації таких витрат, оскільки вони були безпосередньо пов`язані з підготовкою справи до судового розгляду, поданням доказів та доведенням заявлених позовних вимог.

У зв`язку з цим висновки суду про необґрунтованість таких витрат є помилковими.

Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на проведення експертного дослідження підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із завданими тілесними ушкодженнями та знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12.07.2007).

У справі «Thoma v. Luxembourg» від 29.03.2001 Європейський суд з прав людини використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Судом установлено, що після дорожньо-транспортної пригоди звичний ритм життя позивача та його родини був ускладнений, пошкодження автомобіля вплинуло на її ритм життя, яка була позбавлена можливості використовувати автомобіль. Зазначені обставини, в які позивач була поставлена неправомірними діями відповідача, та спричинені внаслідок цього психологічні страждання, потягли за собою негативні наслідки для її самопочуття і здоров`я.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції врахував суть позовних вимог, характер правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивача і їх значну тривалість, радикальні вимушені зміни у житті позивача, час і зусилля, які були докладені для відновлення попереднього стану транспортного засобу, фактичну байдужість відповідача до проблем позивача, які виникли в результаті пошкодження і ремонту її автомобіля

Вказані обставини, на думку колегії суддів, з урахуванням виваженості, розумності та справедливості, є достатніми для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Доводи апеляційної скарги відповідних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених останньому на оренду іншого автомобіля в розмірі 45 000,00 грн, то колегія суддів з такими погоджується та вважає їх правильними, оскільки звертаючись до суду з вказаною вимогою позивач не довела, що оренда автомобіля була неминучою, з огляду на рід її занять проживання в віддаленій місцевості, тощо, та неможливість користування послугами громадського транспорту (фізичні чи інші вади).

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн, оскільки такий розмір, з урахуванням складності справи та переліку наданих послуг, відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 58092,21 грн та витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 7 000,00 грн, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення таких позовних вимог. В частині вирішення судових витрат рішення суду першої інстанції підлягає зміні з урахування наслідків апеляційного перегляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції заявлені позивачем вимоги задоволені частково, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 471,28 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 957,56 грн підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воропая Руслана Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у вигляді втрати товарної вартості автомобіля та витрат на проведення експертного дослідження скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 58 092,21 грн та витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 7 000,00 грн.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року в частині вирішення судових витрат змінити.

Зменшити суму стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат з 13 316,17 грн до 12 471,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 957,56 грн.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: