Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №381/3507/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 381/3507/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/2753/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 40 163,4 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позов обґрунтувало тим, що 22 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6203399 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надає позичальнику кредит в сумі 9 000 грн, зі сплатою зниженої процентної ставки 1,6915 % на день, строком на 30 днів до 21 січня 2023 року.

При цьому умовами кредитного договору визначено, що строк повернення кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів шляхом їх зарахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 .

Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконувала.

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25-09/2023, на підставі якого право грошової вимоги до відповідача за договором № 6203399 про надання споживчого кредиту перейшло до позивача, а саме у розмірі 40 163,40 грн., з яких 9 000 грн. - тіло кредиту, 16 119 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 15 044,40 грн. - нараховані проценти за 84 дні.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором не сплачена, залишається незмінною та складає суму у загальному розмірі 40 163,40 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зокрема вказує, що встановивши, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що відсутні докази зарахування кредитних коштів. Матеріали справи містять достатній обсяг доказів, що підтверджують факт виконання кредитором умов договору в частині надання грошових коштів позичальнику. Так, позивачем на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача було надано лист ТОВ «Пейтек Україна», який містить інформацію про успішне здійснення фінансової операції. Вказаний лист хоча й не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однак є належним письмовим доказом у контексті частини першої статті 76 ЦПК України, оскільки містить безпосередню інформацію про рух коштів та є створеним уповноваженою фінансовою установою.

Довідка ТОВ «Пейтек Україна» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду. Довідка, видана фінансовою компанією, яка є суб`єктом господарської діяльності у сфері надання фінансових послуг, має офіційний характер і відповідає вимогам щодо допустимості доказів. Зміст довідки підтверджує факт проведення платежу, що опосередковано свідчить про існування кредитних зобов`язань між сторонами, оскільки платежі зазвичай здійснюються в межах договірних відносин. Відсутність інших доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитних коштів, не є підставою для виключення довідки з доказової бази. Позивач надав належний доказ щодо проведення платежу, відповідач же, у свою чергу, не надала жодних доказів, які б свідчили про відсутність факту отримання нею кредитних коштів.

Зауважує, що оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, то відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази виконання зобов`язання первісним кредитором щодо надання кредитних коштів, а висновки суду про їх недоведеність ґрунтуються на надмірно формальному підході до оцінки доказів.

Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна» до нового кредитора - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у зв`язку з тим, що позивач не додав квитанції про оплату за договором факторингу. Вимога позивача базується на праві вимоги, яке законно виникло внаслідок укладеного договору факторингу та підписаного акту, а не на факті оплати або її підтвердження квитанцією. Відсутність у матеріалах справи окремої квитанції не є підставою для відмови у визнанні передачі права вимоги.

За наведених обставин, вважає, що судом неправильно оцінено докази, що підтверджують перехід права вимоги за договором факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року. Передача права вимоги підтверджена договором та актом прийому-передачі, що є достатніми доказами на підтвердження правоздатності позивача у цій справі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами направлялася позивачем при подачі апеляційної скарги, а ухвала про відкриття апеляційного провадження - апеляційним судом (трекінг Укрпошти 067021628643), проте судова кореспонденція не була вручена через її не отримання відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6203399 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 6203399 на умовах встановлених цим договором Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту складає 9 000 грн (пункт 1.3 кредитного договору).

Строк кредитування 369 днів.

Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.5 договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,99 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Мета отримання кредиту: на споживчі (особисті) потреби (пункт 1.6 договору).

Аналогічні умови надання кредиту визначені у Паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 6203399 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно із пунктом 2.2 договору № 6203399 сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в пункті 1.4 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів.

У пункті 2.4 договору № 6203399 встановлено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно із пунктом 2.1.

Як встановлено судом, на підтвердження заявлених вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» посилається на те, що 25 вересня 2023 року між ним та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно із пунктом 1.2. договору факторингу № 25.09/23-Ф, перехід від Клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно із Додатком № 2, після чого Фактор (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Зі змісту акта прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року вбачається, що Фактор прийняв право вимоги по Боржниках в кількості 10782. Загальна сума простроченої заборгованості складає 96 386 943,82 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25 вересня 2023 року) у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 8093 значиться як боржник за договором № 6203399.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних доказів, передбачених статтею 76 ЦПК України, зокрема, первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих виконання ТОВ «Авентус Україна» умов договору № 6203399 від 22 грудня 2022 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківську картку саме ОСОБА_1 , як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Суд не взяв до уваги надану копію листа за вих. № 20231010-4 від 10 жовтня 2023 року ТОВ «Пейтек Україна», у якому останнє повідомляє про успішність фінансових операцій. Суд дійшов висновку, що ця довідка не є належними доказами, яка підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу у справі , вона не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції.

Суд вважав, що позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання щодо надання грошових коштів в сумі, визначеній у пункті 1.3 договору № 6203399, відповідно не підтвердив й факт виникнення у відповідача обов`язку повернути кредит, сплатити проценти, у розмірі та на умовах зазначених в цьому договорі, та права вимоги первісного кредитора за цим договором.

Також суд вказав, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не додало до позовної заяви доказів на підтвердження оплати за укладеним 25 вересня 2023 року між ним і ТОВ «Авентус Україна» договором факторингу № 25.09/23-Ф, передбаченої пунктом 3.3 цього договору, що у свою чергу також свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за вказаним договором.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені із неправильним застосуванням норм матеріального та з порушення норм процесуального права з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 6203399 від 22 грудня 2022 року був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі. ОСОБА_1 підписала його за допомогою одноразового ідентифікатора «М949983».

При цьому відповідно до листа вих. № 20231010-4 від 10 жовтня 2023 року ТОВ «Пейтек Україна» перерахувало грошові кошти у розмірі 9 000 грн, 22 грудня 2022 року були перераховані на картку № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 10 розділу II Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Саме ОСОБА_1 вказала у кредитному договорі номер картки, на який кредитор мав перерахувати їй кошти.

ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, тому не відкриває рахунки клієнтів, на веде особові рахунки, не може формувати платіжні доручення та виписки з особового рахунку.

Таким чином, матеріали справи доведено виникнення зобов`язальних (кредитних) правовідносин між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Колегія судів також не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6203399 від 22 грудня 2022 року від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що матеріали справи не містять доказів проведення фінансування (оплати) за договорами факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, а отже позивачем не доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Однак, з наведеним висновком суду не можна погодитись з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові з мотивів недоведеності факту оплати за договорами факторингу, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки відплатність факторингу не є обов`язковою умовою переходу права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Словосполучення «за плату» не виключає можливості безоплатного відступлення, якщо це прямо передбачено договором або випливає з його суті (частина друга статті 1077 ЦК України у системному зв`язку зі статями 512, 515 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 910/7802/22 (ЄДРСР № 110173456) вказано: «Факторинг є різновидом відступлення права вимоги (цесії). Відсутність доказів оплати за договором факторингу не спростовує сам факт переходу права вимоги, якщо договір містить чітке волевиявлення сторін щодо відступлення, а реєстр прав вимоги та акт приймання-передачі підтверджують передачу конкретної вимоги».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 № 753/20537/18 (ЄДРСР № 97961427), від 21.07.2021 № 334/6972/17 (ЄДРСР № 98392851), від 27.09.2021 № 5026/886/2012 (ЄДРСР № 99610847): наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов`язання.

У матеріалах справи міститься договір факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників; витяг з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року щодо переходу від ТОВ «Авенсіс Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Боржник була належно повідомлена про відступлення на електронну пошту, зазначену нею в кредитному договорі (частина друга статті 516 ЦК України) і заперечень не заявляла. Отже, перехід права вимоги внаслідок укладення договору факторингу є законним, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло статус нового кредитора (частина перша статті 512, частина перша статті 514 ЦК України).

З урахуванням викладеного, висновок суду про відмову в задоволенні позову зроблений всупереч обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 9 000 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 1,99 % в день, знижена процентна ставка - 1,6915 % в день.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Із розрахунку заборгованості вбачається дотримання первісним кредитором - ТОВ «Авентус Україна» умов кредитного договору як щодо строку нарахування, так і розміру відсотків за користування кредитним коштами, а також приписів статті 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Загальний розмір заборгованості до відступлення права вимоги за договором факторингу становить 40 163,40 грн, з яких 9 00 грн - тіло кредиту, 16 119 гри - заборгованість за нарахованими процентами, 15 044,40 грн-нараховані проценти за 84 дні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, оскільки ТОВ «Авентус Україна», права якого відступлено до позивача, належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість на загальну суму 40 163,4 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача.

Відповідач не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за кредитом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи в частині недоведеності факту переходу прав вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 2 422,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 6 055,6 грн судового збору.

Представник ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» - адвокат Крюкова М.В. в апеляційній скарзі просила відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн, а також понесені в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права позивача на компенсацію коштів, які він був змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в судах внаслідок задоволення його позовних вимог, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Заперечень, щодо розміру витрат на правничу допомогу не надходило.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі - 18 000 грн.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 6203399 від 22 грудня 2023 року у загальному розмірі 40 163,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені судові витрати, а саме: 6 055,6 грн сплаченого судового збору за подачу позову та апеляційної скарги та 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: