Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/13023/24 — Київський апеляційний суд

справа № 760/13023/24

провадження № 22-ц/824/4507/2026

головуючий у суді І інстанції Анапріюк С.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 10000 грн у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 03 лютого 2020 року Святошинським районним судом м. Києва винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що внаслідок незаконного складання протоколу серії ДПР18 N 066429 від 29.12.2019 про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що відбулося у результаті незаконних дій інспектора УПП в м. Києві ДПП ст. лейтенанта поліції Куштера Олександра Михайловича, який було визнано протиправним та скасовано рішенням Святошинського районного суду в м. Києві від 03.02.2020 у справі N759/676/20, була заподіяна моральна шкода, яку просить відшкодувати.

Моральна шкода мотивована тим, що працівниками патрульної поліції грубо порушені права позивача, що призвело до необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. У результаті неправомірних дій відбулись суттєві зміни у житті позивача, а саме необхідність захисту своїх порушених прав, складання адміністративного позову, що призвело до душевних хвилювань.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не були взяті до уваги доводи позивача щодо наслідків від дій поліцейських, якими йому спричинено шкоду, за умови, що він жодного правопорушення не скоїв. Судом проігноровано заперечення позивача щодо взагалі самого початкового порушення поліцейського у виді незаконної та безпідставної зупинки та вимагання документів.

Не погоджується із висновком суду про недоведеність протиправних дій поліцейських в постанові Святошинського районного суду, оскільки неправомірність дій позивач доводить саме у цьому позові.

На переконання позивача згідно із Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами поліцейський не має право просто так на свій розсуд пред`являти водію ознаки сп`яніння без беззаперечної наявності таких ознак. Вважає, що незаконність вимог поліцейського доводить висновок перевірки медзакладу щодо відсутності стану сп`яніння.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року без змін.

У відзиві представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області заперечує проти наявності підстав для задоволення позову, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про недоведеність складу делікту.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Сторонами заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не заявлено.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у супереч доводам апеляційної скарги у повному обсязі відповідає вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу серії ДПР18 N066429 від 29.12.2019 про адміністративне правопорушення було встановлено керування водієм ОСОБА_1 автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку вказаний водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 статті 130 КУпАП.

03 лютого 2020 року постановою судді Святошинського районного суду м. Києва провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова не оскаржувалася та набрала чинності.

Позивач стверджує, що внаслідок незаконного складання інспектором УПП в м. Києві ДПП ст. лейтенантом поліції Куштера О.М. протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП, який було скасовано рішенням Святошинського районного суду в м.Києві від 03.02.2020 року у справі N759/676/20, йому була заподіяна моральна шкода, яку просить відшкодувати.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склались між сторонами спору, суб`єктний склад сторін та норми права, які підлягають застосуванню. Під час розгляду справи судом правильно було застосовано релевантну до спірних правовідносин судову практику.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, в цій справі судом не встановлена.

Апеляційний суд у повному обсязі погоджується з такими висновками суду.

Обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення завданої позивачеві шкоди, протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та причинного зв`язку між ними.

Відповідна умова слідує із норм чинного законодавства, які правильно застосовано судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, в цій справі судом не встановлена.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу III Положення про управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 №1/2, УПП у м. Києві ДПП відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у випадках передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В той же час, дані, що містяться в протоколі, в силу вимог статті 251 КУпАП, є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.124 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).

Аналіз викладеного свідчить, що правильність складання протоколів зобов`язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про фактичну вину особи в порушенні ПДР. Протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав, в даному випадку для позивача, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, зміст постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року свідчить, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому, такого висновку суддя у наведеній постанові дійшов з огляду на висновок КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №010060, складений 02.01.2020 року, відповідно до якого, у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, копію акта результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.12.2019р., відповідно до якого ОСОБА_1 тверезий, копію результату лабораторного дослідження №3489 та №5612с, відповідно до якого у сечі ОСОБА_1 наркотичних засобів, лікарських речовин чи етанолу не виявлено, а також копію результатів огляду та стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, результат якого 0,00 %о.

Жодних висновків щодо неправомірності дій поліцейських судом, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол був доказом, не встановлено.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги з приводу того, що незаконною є дія, тобто безпосередньо рішення Куштера О.М. щодо встановлення ознак сп`янінням у позивача для вимоги пройти перевірку.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Особиста суб`єктивна оцінка водієм свого стану не звільняє його від обов`язку виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, передбачену п. 2.5 ПДР України.

Тобто, у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як слідує зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан позивача, дійшли висновку, що він може перебувати в стані наркотичного сп`яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився.

Отже, виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність самого стану сп`яніння згідно з висновком КМНКЛ «Соціотерапія» №010060 від 02.01.2020 року не спростовують факт відмови позивача 29.12.2019 року від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду.

Таким чином, спростування виявлених ознак сп`яніння передбачено шляхом проходження огляду на стан сп`яніння, а не шляхом заперечення наявності таких ознак, встановлення яких віднесено до повноважень поліцейського.

При цьому слід зазначити, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від причин становить підставу для складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як слідує із змісту постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року, суддею було встановлено, що станом на 02.01.2020 року у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, та що станом на 30.12.2019р. не встановлено стану сп`яніння.

В той же час, відповідно до фабули протоколу серії ДПР18 N066429 від 29.12.2019 про адміністративне правопорушення його було складено поліцейськими унаслідок відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за встановлених поліцейськими ознак сп`яніння, чим було зафіксовано порушення вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, а не п. 2.9 "а", за що передбачена самостійна відповідальність за ч.1 статті 130 КУпАП.

Жодних обставин, підтверджених доказами з приводу того, що дії поліцейських були очевидно протиправними чи свавільними не встановлено. А факт оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ними на виконання покладених на них функцій та завдань, такі дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача.

З огляду на наведене відсутні підстави для висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями поліцейського та шкодою, а сама лише наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так-як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

ГоловуючийТ.О. Писана

СуддіК. П. Приходько

С.О. Журба