Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №754/10036/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14555/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/10036/25

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загороднього Євгенія Олеговича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Грегуль О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому з урахування збільшення позовних вимог, просила суд:

1) припинити право спільної сумісної власності на легковий автомобіль марки LADA, модель VESTA CROSS, державний номерНОМЕР_2, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021, і виділити його у власність ОСОБА_2 ;

2) стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини ринкової вартості автомобіля марки LADA, модель VESTA CROSS, державний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021, що становить 191 885,50 грн;

3) стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір у розмірі 1918,90 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 19 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року позов задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності позивача ( ОСОБА_1 ) і відповідача ( ОСОБА_2 ) на транспортний засіб марки LADA, модель VESTA CROSS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021.

У порядку поділу спільної сумісної власності виділено транспортний засіб марки LADA, модель VESTA CROSS, державний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021 у приватну/одноособову власність відповідача ( ОСОБА_2 ), припинено повністю право власності позивача ( ОСОБА_1 ) у праві власності на транспортний засіб марки LADA, модель VESTA CROSS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021, стягнуто з відповідача ( ОСОБА_2 ) на користь позивача ( ОСОБА_1 ) 191 885,50 грн компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу марки LADA, модель VESTA CROSS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2021.

Стягнуто з відповідача ( ОСОБА_2 ) на користь позивача ( ОСОБА_1 ) 1918,90 грн судового збору, 6 361,20 грн - оплати вартості експертизи.

Відмовлено в задоволенні вимог позивача ( ОСОБА_1 ) про стягнення 19 000 грн правничої допомоги.

Задовольняючи позов у частині поділу майна подружжя, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених вимог.

Відмовляючи у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходив із того, що позивачем не надано детального опису робіт/послуг/часу/вартості, виконаних адвокатом/адвокатами та здійснених ним/ ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Загородній Є. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08.06.2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є таким, що ухвалено внаслідок неповного дослідження обставин справи.

Так, суд першої інстанції не врахував, що умовами договору про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом передбачено фіксований розмір гонорару, а не погодинну оплату, у зв`язку з чим відсутність детального опису витраченого адвокатом часу не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не заявляв про їх неспівмірність та не надав жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість чи надмірність заявленої до стягнення суми. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу виключно з мотивів ненадання детального опису робіт адвоката.

Процесуальне законодавство не визначає обов`язку учасника справи викладати детальний опис робіт саме в окремому документі. Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Договір № 06/06-1 про надання професійної правничої допомоги від 06.06.2025 року містив опис робіт та їх вартість:

«3.1. Адвокат та Клієнт погодили таку вартість правничої (правової) допомоги (розмір гонорару) по справах:

3.1.1. Складання позовної заяви - 7000 (сім тисяч) грню

3.1.2. Участь у судових засіданнях - 4000 (чотири тисячі) грн за одне судове засідання.

3.2 Оплата гонорару Адвоката, зазначеного в пункті 3.1.1. даного Договору, здійснюється у безготівковій формі.

3.3. Оплата гонорару Адвоката, зазначеного в пункті 3.1.2. даного Договору здійснюються у безготівковій формі шляхом 100% передоплати. Клієнт зобов`язується не пізніше ніж за один день до дня, в який призначено судове засідання по справі оплатити гонорар Адвоката».

Аналогічна інформація щодо опису робіт адвоката була зазначена в тексті позовної заяви.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, неправильно застосував норми процесуального права та не врахував усталену практику Верховного Суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару. Матеріалами справи підтверджено факт укладення договору про надання професійної правничої допомоги, погодження сторонами вартості послуг, їх надання та оплати, тоді як відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат та не доводив їх неспівмірності. За таких обставин рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08.06.2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим.

У серпні 2026 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано детального опису робіт/послуг/часу/вартості, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 137 ЦПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.1 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Загороднім Є. О. договором № 06/06-1 про надання професійної правничої допомоги від 06.06.2025 року «3.1. Адвокат та Клієнт погодили таку вартість правничої (правової) допомоги (розмір гонорару) по справах:

3.1.1. Складання позовної заяви - 7000 (сім тисяч) грн.

3.1.2. Участь у судових засіданнях - 4000 (чотири тисячі) грн за одне судове засідання.

3.2 Оплата гонорару Адвоката, зазначеного в пункті 3.1.1. даного Договору, здійснюється у безготівковій формі.

3.3. Оплата гонорару Адвоката, зазначеного в пункті 3.1.2. даного Договору здійснюються у безготівковій формі шляхом 100% передоплати. Клієнт зобов`язується не пізніше ніж за один день до дня, в який призначено судове засідання по справі оплатити гонорар Адвоката».

Отже, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Загороднім Є. О. договір про надання професійної правничої допомоги містить опис робіт та їх вартість. Відповідна інформація також зазначена в позовній заяві.

Колегія суддів зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення договору про надання професійної правничої допомоги, погодження сторонами вартості послуг, їх надання та оплати, відповідач, у свою чергу, не заявляв клопотання про зменшення витрат та не доводив їх неспівмірності, колегія суддів вважає, що відсутність акту виконаних робіт із детальним описом відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги та оплати послуг не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останньою під час розгляду справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загороднього Євгенія Олеговича задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 19 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: