Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/23116/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.

22-ц/824/14321/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/23116/25

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - Сечка Сергія Володимировича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С. В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПрАТ «СК «УСГ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, посилаючись на те, що відшкодувало шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідачки, а тому має право вимоги до останньої.

Позов мотивувало тим, що 13.06.2024 року о 17.45 год у м. Києві на вул. Набережне шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Citroen C3, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала відповідачка, та автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок чого останній отримав механічні пошкодження.

Постановою від 09.08.2024 року у справі № 757/28826/24-п Печерський районний суд міста Києва ОСОБА_1 визнав винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і стягнув з неї штраф.

На момент пригоди майнові інтереси власника пошкодженого автомобіля Volkswagen Touareg були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 21.02.2024 року № 28-2820-24-00030 та додатковим договором від 21.02.2024 року № 1 до нього.

Визнавши пошкодження автомобіля страховим випадком, позивач на підставі страхового акта від 20.09.2024 року № ССКА-9448 та розрахунку суми страхового відшкодування виплатив страхове відшкодування в розмірі 139 210,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.09.2024 року № 81756.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216538304.

Позивач просив стягнути з відповідачки різницю між сумою виплаченого ним страхового відшкодування та сумою, відшкодованою страховиком цивільно-правової відповідальності відповідачки, у розмірі 100 895,69 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням від 10.06.2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у позові відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним відповідачем у деліктному зобов`язанні є страховик завдавача шкоди, а наявності шкоди, що перевищує цей ліміт, позивач не довів, позовні вимоги до ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 02.07.2026 року представник позивача ПрАТ «СК «УСГ» - Сечка С. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про те, що оскільки строк експлуатації автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років (2017 року випуску) то ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) та п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) застосувало коефіцієнт зносу до складників КТЗ, у зв`язку з чим виплата страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № 216538304 становила 38 314,33 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним відповідачем у деліктному зобов`язанні є страховик завдавача шкоди, а наявності шкоди, що перевищує цей ліміт, позивач не довів, позовні вимоги до ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2024 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля Citroen C3, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідачки, та автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок якої останній автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою від 09.08.2024 року у справі № 757/28826/24 Печерський районний суд міста Києва встановив, що ДТП сталася з вини відповідачки. Ця постанова набрала законної сили.

Майнові інтереси власника автомобіля Volkswagen Touareg були застраховані в позивача за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 21.02.2024 року № 28-2820-24-00030.

На підставі страхового акта від 20.09.2024 року № ССКА-9448 позивач пригоду визнав страховим випадком, і виплатив власнику страхове відшкодування в розмірі 139 210,02 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216538304, чинність якого на дату пригоди підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ч. ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).

Частина 1 ст. 29 Закону № 1961-IV визначає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновок, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Після настання страхового випадку ПрАТ «СК «УСГ» виплатило власнику Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 139 210,02 грн, а тому відповідно до положень ст. ст. 993, 1191 ЦК України та статті 23 Закону України «Про страхування» ПрАТ «СК «УСГ» набуло право вимоги відшкодування сплаченої суми у порядку регресу до відповідачки, яку суд визнав винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, та страховика винної особи.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, страховик відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь позивача в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 38 314,33 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів розрахунку вартості збитків та страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Крім того, відсутні відомості про ступінь фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, який зменшував би обов`язок страховика цивільно-правової відповідальності відповідачки порівняно з фактичним розміром шкоди.

Згідно з п. 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для складників транспортних засобів іноземного виробництва, строк експлуатації яких не перевищує семи років. Автомобіль Volkswagen Touareg 2017 року випуску на дату пригоди (13.06.2024 року) експлуатувався менше семи років (дата першої реєстрації - 20.03.2018 року), що не виключає нульового значення коефіцієнта фізичного зносу, за якого обов`язок страховика цивільно-правової відповідальності з відшкодування шкоди збігається з фактичним розміром шкоди.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Саме на позивача покладено обов`язок довести, що страховик цивільно-правової відповідальності відповідачки виконав свій обов`язок не в повному обсязі та що залишок шкоди виходить за межі ліміту його відповідальності, у зв`язку з чим підлягає стягненню безпосередньо з відповідачки. Належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач не надав.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, а також те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» полісом обов`язкового страхування, відповідно до якого ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становив 160 000 грн, що не перевищує розміру визначеного та сплаченого позивачем страхового відшкодування власнику Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що оскільки строк експлуатації автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років (2017 року випуску), то ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV та п. 7.39 Методики застосувало коефіцієнт зносу до складників КТЗ, у зв`язку з чим виплата страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № 216538304 становила 38 314,33 грн, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Інші доводи апеляційної скарги також є неприйнятними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10.06.2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - Сечка Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: