Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №757/1787/22-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.

22-ц/824/14492/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/1787/22-ц

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Солдатенка Сергія Миколайовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (далі - АТ «СК «Інго»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачка просила суд: стягнути з АТ СК «Інго» на свою користь 75 605,90 грн, у тому числі: 47 458,68 грн - страхове відшкодування, 15 303,60 грн - інфляційні втрати, 2 843,62 грн - три відсотки річних, 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 62 945,66 грн, у тому числі: 38 300,39 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 12 350,40 грн - інфляційні втрати, 2 294,87 грн - три відсотки річних, 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнути судові витрати з відповідачів.

Позов мотивувала тим, що 20.02.2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини ОСОБА_2 , пошкоджений її автомобіль CHEVROLET CAMARO, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили. Оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована у АТ «СК «Інго», останнє провело оцінку збитків та виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 5 766,24 грн.

Зазначала, що не погоджується з визначеним страховиком розміром шкоди. На її замовлення суб`єкт оціночної діяльності (далі - СОД) фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 склав звіт від 10.04.2021 року № 0904, за яким вартість матеріального збитку склала 56 141,68 грн.

Крім того, фактична вартість відновлювального ремонту машини на СТО у ФОП ОСОБА_4 за актами виконаних робіт та наряд-замовленням від 09.11.2021 року склала 95 771,00 грн.

Тому просила стягнути з АТ СК «Інго» недоплачену частину страхового відшкодування з урахуванням зносу в розмірі 47 458,68 грн, а з винуватця ДТП ОСОБА_2 - різницю між фактичною вартістю ремонту та страховою виплатою у розмірі 38 300,39 грн. Також позивачка заявила вимоги про стягнення з кожного з відповідачів по 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Додатково, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з відшкодування збитків за період з 10.11.2021 року, позивачка доповнила предмет позову вимогами про стягнення з АТ «СК «Інго» 15 303,60 грн - інфляційних втрат та 2 843,62 грн - 3 % річних, а з ОСОБА_2 - 12 350,40 грн - інфляційних втрат та 2 294,87 грн - 3% річних.

Рішенням від 17.04.2026 року Печерський районний суд м. Києва у позові відмовив.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач АТ «СК «Інго» в повному обсязі та належним чином виконав свої договірні та законодавчі зобов`язання, виплативши позивачці страхове відшкодування на підставі базового звіту № 13593 та додаткового звіту № 13593-1 у загальному розмірі з урахуванням усіх регламентних норм. Позивачка не довела належними, допустимими та достовірними доказами факт заниження страховиком суми виплати саме в межах страхового законодавства (тобто з обов`язковим урахуванням фізичного зносу деталей).

Вважав вимоги про відшкодування моральної шкоди похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди. Оскільки суд не встановив протиправної бездіяльності АТ «СК «Інго» чи недостатності виплати з боку ОСОБА_2 , у задоволенні позову в частині моральної шкоди також відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 07.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Солдатенко С. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про те, що суд першої інстанції не надав оцінку висновку експерта Коваля Ігоря Миколайовича від 22.03.2024 року та встановленому факту оплати позивачкою відновлювальних робіт автомобіля на загальну суму 95 771,00 грн.

Пояснює, що суд не звернув увагу, на той факт, що відповідач ОСОБА_2 не був запрошений для огляду автомобіля оцінщиком ОСОБА_5 в процесі оцінки, проведеної на замовлення АТ «СК «Інго»; навіть не вдається до питання, наскільки істотно вплинула неучасть ОСОБА_2 у огляді автомобілю оцінщиком під час досудового врегулювання спору зі страховиком на можливість відповідача в подальшому захищати свої інтереси в суді. Представник ОСОБА_2 не пояснив, які саме права він мав намір реалізувати для захисту своїх інтересів при огляді транспортного засобу (якби він був присутній на огляді) та у який спосіб.

Вважає, суд в порушення ст. 89 ЦПК України не оцінив висновок СОД ФОП ОСОБА_3 в сукупності з іншими матеріалами справи (доказами оплати позивачкою ремонтних робіт, експертним висновком, наданим суду представником позивачки тощо).

Зазначає, що Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фондом державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) є обов`язковою під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами та суб`єктами оціночної діяльності. Отже, СТО (ФОП ОСОБА_4 ) не є суб`єктом, на якого поширюється ця Методика, і жодна норма законодавства не зобов`язує його оцінювати вартість своїх робіт/послуг за будь-якою методико. Розрахунок залишку матеріального збитку, належного до відшкодування винуватцем ДТП ОСОБА_2 , як субсидіарним боржником, відповідає вимогам ст. 1194 ЦК України.

Вважає помилковим твердження про те, що позивачка не скористалась своїм правом на спростування висновків страховика, зокрема на рецензування, оскільки позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав, до того ж АТ «СК «Інго» також не скористалося правом на рецензування звіту, підготовленого СОД ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивачки.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним відповідачем у деліктному зобов`язанні є страховик завдавача шкоди, а наявності шкоди, що перевищує цей ліміт, позивач не довів, позовні вимоги до ОСОБА_6 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Вважав, що АТ «СК «ІНГО» в повному обсязі та належним чином виконав свої договірні та законодавчі зобов`язання, виплативши позивачці страхове відшкодування на підставі базового Звіту № 13593 та додаткового звіту № 13593-1 у загальному розмірі з урахуванням усіх регламентних норм.

Також виснував, що оскільки позивачка не довела факт заниження страховиком суми виплати саме в межах страхового законодавства, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення додаткових коштів з відповідачів.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди. Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності АТ «СК «ІНГО» чи недостатності виплати з боку ОСОБА_2 , у задоволенні позову в частині моральної шкоди також слід відмовити.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20.02.2021 року відбулася ДТП за участю колісного транспортного засобу марки CHEVROLET CAMARO, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачці ОСОБА_1

26.02.2021 року представник АТ «СК «Інго» за наслідками огляду зазначеного автомобіля склав протокол огляду колісного транспортного засобу № 12997.

02.03.2021 року суб`єкт господарювання, що здійснював ремонтні роботи (СТО, ФОП ОСОБА_4 ), на ім`я позивачки виписав первісний рахунок-фактуру № 8 на суму 85 070,00 грн, а згодом, у зв`язку зі зміною комплектації деталей на оригінальні запчастини заводу-виробника General Motors, здійснив перерахунок та сформував рахунок-фактуру під тим самим номером та датою на суму 95 771,00 грн.

17.03.2021 року СОД Береговий В. М. на замовлення страхової компанії склав звіт № 13593 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно з яким розмір завданої шкоди без урахування ПДВ становив 7 066,24 грн (загальна вартість збитку за калькуляцією становила 7 582,08 грн).

22.03.2021 року СОД Береговий В. М. випустив додатковий (виправлений) звіт № 13593-1, відповідно до якого оціночна вартість матеріального збитку автомобіля збільшилася до суми 12 431,49 грн (без урахування ПДВ).

25.03.2021 року позивачка внесла перший авансовий платіж на рахунок СТО для започаткування процесу відновлення автомобіля.

05.04.2021 року представник позивачки через поштове відділення Публічного акціонерного товариства ПАТ «Укрпошта» за тарифом «Укрпошта Експрес» направив на адреси відповідачів офіційне повідомлення про дату, час та місце проведення незалежного автотоварознавчого огляду автомобіля.

07.04.2021 року АТ «СК «Інго» (на підставі додаткового звіту оцінювача від 22.03.2021 року) здійснило доплату страхового відшкодування на користь позивачки у розмірі 4 245,69 грн.

09.04.2021 року СОД Кохан О. А. (безпосередній огляд проводив оцінювач ОСОБА_7 ) у присутності представника позивачки провів повторний технічний огляд пошкодженого транспортного засобу CHEVROLET CAMARO.

10.04.2021 року СОД ОСОБА_3 за результатами проведеного дослідження склав звіт № 0904 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

09.11.2021 року позивачка та СТО підписали наряд-замовлення № 2021/09/11-1г, який став підставою для виконання фактичного комплексу відновлювальних робіт та заміни пошкоджених деталей КТЗ (зокрема, бампера, крила, підкрилка та фари) на загальну суму 95 771,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання правочинів недійсними.

Згідно зі ст. 1166, 1187 ЦК України майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Стаття 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну майну третьої особи.

Порядок визначення шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, чітко регламентований статтею 29 Закону № 1961-IV, яка передбачає відшкодування витрат, пов`язаних з ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, нарахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що належним документом, який підтверджує ринкову вартість майна або розмір матеріального збитку, є звіт про оцінку майна.

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування та в межах ліміту відповідальності, при цьому розмір матеріального збитку підлягає обов`язковому обчисленню із застосуванням коефіцієнта зносу деталей, якщо це передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1.3 Методики вона є обов`язковою під час визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) внаслідок його пошкодження.

Пункт 2.4 Методики чітко визначає, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та утилізації пошкоджених складників. Згідно з вимогами пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку обчислюється за формулою, яка в обов`язковому порядку враховує коефіцієнт фізичного зносу (Ез).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вартість відновлювального ремонту, яку відображає у своїх рахунках приватна СТО (ФОП ОСОБА_4 ), є лише комерційною вартістю нових запчастин та наданих послуг, розрахованою без будь-яких урахувань технічного стану, попередніх ушкоджень та віку автомобіля до моменту дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що наданий позивачкою звіт від 10.04.2021 року № 0904 не може братись до уваги, оскільки огляд автомобіля оцінювачем ОСОБА_3 відбувся без належного та своєчасного повідомлення винуватця ДТП, що позбавило останнього права бути присутнім під час фіксації пошкоджень та висловити свої зауваження.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не вважав належними доказами рахунки СТО ФОП ОСОБА_4 , які містять суттєві розбіжності та внутрішні суперечності, зокрема - наявність двох абсолютно різних кінцевих сум під одним і тим самим номером рахунку від 02.03.2021 року № 8 (85 070,00 грн та 95 771,00 грн).

Також місцевий суд правильно звернув увагу, що фактичний відновлювальний ремонт автомобіля CHEVROLET CAMARO проведений лише у листопаді 2021 року, тобто через 9 місяців після ДТП, тому розрахунок вартості послуг, сформований приватною майстернею наприкінці 2021 року, зазнав суттєвих комерційних та інфляційних змін ринку, а тому не може відображати об`єктивну ринкову вартість матеріального збитку на момент його заподіяння (лютий 2021 року).

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду про те, що позивачка, не погоджуючись із визначеним АТ «СК «Інго» розміром матеріального збитку, не скористалася належними правовими інструментами для спростування висновків страховика в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, вона не реалізувала своє право на рецензування первинних звітів № 13593 та № 13593-1 відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, необхідно зазначити, що позивачка не заявляла клопотання про призначення експертизи, навпаки, у поданій відповіді на відзив вона заперечувала щодо проведення судової автотоварознавчої експертизи за ініціативою страхової компанії.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач АТ «СК «Інго» в повному обсязі та належним чином виконав свої договірні та законодавчі зобов`язання, виплативши позивачці страхове відшкодування на підставі базового звіту № 13593 та додаткового звіту № 13593-1 у загальному розмірі з урахуванням усіх регламентних норм, є обґрунтованим.

Також місцевий суд вірно виснував, що оскільки позивачка не довела факт заниження страховиком суми виплати саме в межах страхового законодавства, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення додаткових коштів з відповідачів.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди і оскільки не встановлено протиправної бездіяльності АТ «СК «Інго» чи недостатності виплати з боку ОСОБА_2 , у задоволенні позову в частині моральної шкоди також слід відмовити.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що місцевий суд не надав оцінку наданому позивачкою висновку експерта ОСОБА_8 від 22.03.2024 року та встановленому факту оплати позивачкою відновлювальних робіт свого автомобіля на загальну суму 95 771,00 грн, а також те, що суд в порушення ст. 89 ЦПК України не оцінив висновок суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в сукупності з іншими матеріалами справи, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Інші доводи апеляційної скарги також є неприйнятними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Солдатенка Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: