Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №758/15983/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 758/15983/25 суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №3-зв/824/38/2026 суддя в ІІ-й інстанції ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 485 МКУ

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_2

За участю секретаря: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на постанову Подільського районного міста Києва від 06 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої директором ТОВ «Омнія Трейд», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 212,03 грн., що становить 150 відсотків несплаченої суми митних платежів. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2026 року, справу розподілено головуючому судді ОСОБА_5

15 вересня 2026 року представник Енергетичної митниці ОСОБА_4 подала заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 .

Крім того, ідентичну за змістом заяву про відвід представник Енергетичної митниці ОСОБА_4 направила 16 вересня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд».

Заявлений відвід мотивований тим, що Енергетичною митницею у відношенні ОСОБА_6 було складено 101 протокол про порушення митних правил за ст. 485 МК України. За результатами розгляду справ про порушення митних правил №758/15983/25, №758/15770/25 суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 було винесено постанови, якими ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 485 МК України, та накладені на неї адміністративні стягнення у вигляді штрафів. В подальшому, апеляційні скарги ОСОБА_6 , подані на постанови Подільського районного суду м. Києва у справах №758/15983/25, №758/15770/25, розподілені для розгляду судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 . Під час розгляду справи № 758/15770/25 суддею ОСОБА_5 30 червня 2026 року було винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, постанову Подільського районного суду м. Києва скасовано, провадження у справі закрито. У зв`язку з викладеним, у Енергетичної митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді у справі №758/15770/25, оскільки, на думу митного органу, суддя ОСОБА_5 не об`єктивно розглянула справу за участю представників Енергетичної митниці, в її поведінці вбачаються певні прихильності та уподобання стосовно однієї сторони по справі та упередженість до іншої. Правова позиція і доказова база, яка була зібрана Енергетичною митницею, врахована не була, постанова винесена не на користь інтересів держави. У справі №758/15983/25, яка на цей час перебуває в провадженні судді ОСОБА_5 приймають участь ті самі учасники. На думку представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 , суддя ОСОБА_5 не об`єктивно розглядатиме цю справу, в її поведінці вбачається упередженість до правової позиції і доказів, зібраних у відношенні ОСОБА_6 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 року розгляд питання про відвід судді ОСОБА_5 призначено головуючому судді ОСОБА_2 .

Статтею 501 Митного кодексу України передбачено право представника митного органу під час розгляду справи судом заявляти відводи.

Водночас, ні Митний кодекс України, ні Кодекс України про адміністративні правопорушення не містять спеціальних норм, що передбачають порядок розгляду такої заяви, а тому в даному випадку слід застосовувати аналогію з КПК України.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».

Як передбачено ч. 3 ст. 81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_5 була повідомлена про час та місце розгляду питання про відвід та не висловила бажання бути присутньою та надати пояснення з приводу заявленого відводу.

Заслухавши пояснення представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про його не обґрунтованість, а відтак і відсутність підстав до задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конституції України повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об`єктивним критерієм визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Разом із тим, наведені представником Енергетичної митниці ОСОБА_4 обставини не свідчать про упередженість головуючого судді ОСОБА_5 чи порушення нею принципу безсторонності.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що прийняття суддею рішень в аналогічних справах не свідчить про наявність підстав до відводу навіть у випадку, якщо одна з сторін вважає таке рішення не правильним.

Іншими словами, викладені представником митниці підстави не свідчать про наявність інших обставин, які викликають сумніви в не упередженості судді (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

За Бангалорськими принципам поведінки суддів, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється, не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів.

Суддя має заявити собі самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У свою чергу, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу його упередженість.

Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Як вказано у п. 49 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02), відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), Рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, п.п. 27, 28 and 30; Рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. Рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).

За підсумками, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").

Зазначені у заяві про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 обставини фактично є не згодою з її рішеннями, як судді, у іншій справі за участі тих самих сторін і про аналогічний предмет, а тому, не можуть бути підставою для відводу навіть якщо учасник справи вважає можливим прийняття аналогічного рішення у іншій справі, що перебуває в провадженні судді.

Так, в Рішенні у справі «Мікаллеф проти Мальти» (Micallef v. Malta) від 15 жовтня 2009 року (скарга № 17056/06) Велика Палата ЄСПЛ детально проаналізувала інститут відводу. Суд наголосив, що автоматизовані або чітко визначені законом процедури призначення суддів спрямовані на те, щоб сторони не могли впливати на склад суду. Відповідно, інститут відводу має застосовуватися виключно для усунення об`єктивних сумнівів у неупередженості, а не для того, щоб сторона могла усунути «незручного» суддю чи підібрати іншого під свої інтереси.

Таким чином, обставин, передбачених чинним законодавством, які могли б бути підставами для відводу судді ОСОБА_5 , в заяві представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 не наведено і судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 75, 81 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Енергетичної митниці ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 05 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_2