Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/26031/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 760/26031/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10157/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. М. Майстренко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації)

«Київтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану представником Романовим Денисом Юрійовичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року,

у с т а н о в и в :

У вересні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, теплової енергії, централізованого постачання гарячої води та постачання гарячої води.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати спожитих послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 74 503,09 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року позовну заяву КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року у розмірі 64 277, 03 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2612, 39 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до травня 2018 послуги з централізованого опалення та з централізованого гарячого водопостачання КП «Київтеплоенерго», подано апеляційну скаргу, апелянт посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до травня 2018 послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за спожиті до травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також інфляційної складової боргу, 3 % річних у загальному розмірі 10 266, 06 грн., а також судового збору у розмірі 415, 61 грн.

Зазначає, що в матеріалах справи міститься детальний розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, нарахованої Публічним акціонерним товариством «Київенерго» до травня 2018 року. Зазначає, що вказане право вимоги перейшло до позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київенерго». Звертає увагу на те, що на підтвердження цих обставин до позовної заяви було додано копію згаданого договору та додатки № 1 і № 2, які містять номер особового рахунку, суми боргу, прізвище, ім`я, по батькові відповідача та її адресу. Зазначає, що відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відключався і жодних доказів щодо неотримання послуг до матеріалів справи не подавав. Зазначає, що принцип змагальності передбачає обов`язок доказування обставин сторонами, а обставина вважається доведеною за стандартом вірогідності доказів, як визначено в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 201/6130/19.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір у даній справі, суд прийшов до висновку, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов`язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та інших послуг, внаслідок чого виникала заборгованість.

Отже, суд взявши до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, вважав, що КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася починаючи з 02.04.2017.

Судом зауважено, що розрахунку заборгованості, нарахованої до 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь КП «Київтеплоенерго» не підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення послуги та централізованого постачання гарячої води, нараховані, інфляційні втрати та 3% річних нараховані до 01.05.2018.

Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 12 та статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, де кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У судовій практиці застосовується стандарт вірогідності доказів, відповідно до якого обставина вважається доведеною тоді, коли з урахуванням поданих доказів висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 201/6130/19).

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження позовних вимог у частині стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги надав Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладений між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством «Київтеплоенерго». До вказаного договору позивачем долучено копії додатків № 1 та № 2, які містять інформацію про відступлене право вимоги щодо заборгованості за централізоване опалення у розмірі 1 287,22 грн та за централізоване постачання гарячої води у розмірі 7 222,66 грн за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27, 28).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Києва, у вказаній квартирі за адресою надання послуг зареєстрований відповідач ОСОБА_1 з 17.08.1999 року. Тобто протягом усього заявленого позивачем періоду відповідач ОСОБА_1 постійно проживав у житловому приміщенні за адресою надання послу та є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг.

Отже, суд дійшов вірного висновку щодо порушення відповідачем свої зобов`язання щодо оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та інших послуг вказаних вище, внаслідок чого виникала заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачам.

Водночас судом також вірно взято до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості, доведеності позову.

Як вбачається із штампа вхідної кореспонденції позовну заяву про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги було подано до Солом`янського районного суду міста Києва 12 вересня 2025 року. При цьому, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по липень 2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.

Підсумовуючи викладене слід дійти висновку, що із 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). З 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року - діяла «пауза» на підставі доданого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності. З ЗО січня 2024 року до 3 вересня 2025 року - діяла зупинка перебігу строків давності також із прив`язкою до воєнного стану.

Отже, фактично з 2 квітня 2020 року по 3 вересня 2025 року позовна давність була зупинена.

Таким чином заявлені вимоги КП «Київтеплоенерго» до 01.04.2017 року підлягають залишенню без задоволення (у зв`язку зі спливом позовної давності).

Колегія суддів зауважує, що зі змісту позовної заяви дійсно неможливо встановити - який саме період охоплює вимога «до 01.05.2018 ». Встановити його можливо виключно з розрахунку заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води за період 01.07.2015 - 01.07.2025. (а.с. 16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на квітень 2017 року за відповідачем рахується заборгованість з оплати за централізоване опалення у розмірі 4 949,46 грн та постачання гарячої води у розмірі 3 467, 32 грн, (разом 8 416,78 грн) які не підлягають стягненню з відповідача через пропуск позовної давності. Зважаючи, що за період до 01.05.2018 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 складає фактично такуж саму суму (8 509, 88 грн), то відповідно і відсутні підстави для стягнення такої заборгованості. Така заборгованість відсутня, оскільки відповідачем здійснювались певні проплати, починаючи з жовтня 2017 року, що підтверджується вказаним розрахунком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача понесених КП «Київтеплоенерго» судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану представником Романовим Денисом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна