Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №753/1300/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7954/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 753/1300/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка подана представником Шевченко Іриною Євгенівною, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року, постановлену у складі судді Якусика О.В.,

у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі,

встановив:

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виправлення описки.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Шевченко І.Є. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та виправити описку, допущену в резолютивній частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 753/1300/25, стягнувши з відповідача безпідставно збережені грошові кошти пайової участі, інфляції та 3% річних у загальному розмірі 488 253 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 859 грн 04 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що присуджена рішенням до стягнення сума не відповідає ціні позову та фактичним вимогам, оскільки у позовній заяві позивач визначив ціну позову в розмірі 488 253 грн. та просив стягнути саме цю суму.

Натомість, суд першої інстанції у вступній частині рішення також зафіксував позовні вимоги у розмірі 488 253 грн. і задовольнив позов у повному обсязі.

Проте в резолютивній частині рішення суд сумарно присудив до стягнення лише 488 193 грн., додавши 313 123,44 грн. пайової участі, 146 883,04 грн. інфляційних втрат та 28 186,52 грн. 3% річних. Таким чином, виникла технічна або арифметична помилка (описка) у розмірі 60 грн.

Також позивач зазначає, що у позовній заяві витрати на оплату судового збору у сумі 5 859,04 грн., розрахованої від ціни позову 488 253 грн. з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання в електронній формі.

Суд першої інстанції в резолютивній частині зазначив суму судового збору 5 858,31 грн, що менше на 0,73 грн. При цьому суд не відмовляв у задоволенні позовних вимог чи судових витрат у цій частині.

Суд першої інстанції, відмовляючи у виправленні описки, неповно з`ясував обставини справи, зокрема ціну позову та зміст прохальної частини позовної заяви Департаменту.

Суд безпідставно вказав в оскаржуваній ухвалі, що в рішенні від 30 червня 2025 року, тоді як фактично рішення по суті справи ухвалено 27 листопада 2025 року, описки не допущено, оскільки судовий збір нібито розрахований від задоволених вимог. Проте суд не врахував, що самі задоволені позовні вимоги в резолютивній частині було прописано з помилкою порівняно з позовною заявою.

Така відмова суду порушує положення ст. 2, 263, 269 ЦПК України та перешкоджає повній реалізації й виконанню судового рішення, а отже - унеможливлює повне відновлення порушених прав територіальної громади міста Києва.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у внесенні виправлень у рішення, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у виправленні описки, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року не було допущено описку у зазначенні суми судового збору, оскільки судовий збір за подання позовної заяви стягнуто з відповідача у розмірі 1,5% суми задоволених позовних вимог з урахуванням коефіцієнта для пониження відповідного розміру ставки судового збору 0,8.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам і нормам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року у справі № 753/1300/25 позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розмірі 313 123,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 146 883,04 грн., 3% річних у розмірі 28 186,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5858,31 грн.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позивач не подавав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року - залишено без змін.

Таким чином, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року набуло законної сили 29 жовтня 2025 року.

16 грудня 2025 року позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про виправлення описки в резолютивній частині рішення, а саме, у зазначенні загальної суми стягнення - 488 253 грн. та зазначенні суми судового збору і просив вказати правильну суму судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 5859,04 грн., виходячи із заявленої до стягнення суми у розмірі 488 253 грн.

Заява мотивована тим, що позов пред`явлено на суму 488 253 грн., а тому було сплачено 5858,04 грн. судового збору і що саме ця сума підлягає стягненню.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 р. у справі № 22-ц/354/11 викладено правовий висновок, згідно з яким описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки.

Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року стягнуто з відповідача на користь позивача всього 488 193 грн.

Відповідно до обставин цієї справи, позивач вважав, що присуджена рішенням суду до стягнення сума не відповідає ціні позову та фактичним вимогам, оскільки у позовній заяві позивач визначив ціну позову в розмірі 488 253 грн. та просив стягнути саме цю суму.

Разом з тим, виходячи визначених у позовній заяві складових, а саме: 313 123 грн. 44 коп. ( сума пайової участі) + 87 534 грн. 78 коп. ( інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму пайового внеску за один будинок) + 87 534 грн. 78 коп. (інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму пайового внеску за другий будинок), заявлена до стягнення сума фактично становить 488 193 грн.

Ухвалюючи рішення від 30 червня 2025 року, суд зазначив у резолютивній частині рішення складові : 313 123 грн. 44 коп. ( пайової участі), 146 883 грн. 04 коп. ( інфляційні втрати), 28 186 грн. 52 коп. ( три проценти річних), що в сумі також становить 488 193 грн.

З викладеного вбачається, що судом першої інстанції описок чи арифметичних помилок допущено не було : 313 123,44 + 146 883,04 + 28 186,52 = 488 193 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичної особою позовної заяви майнового характеру визначено ставку 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1,5% від 488 193 грн., з урахуванням коефіцієнта 0,8, складає 5858,31 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вказавши, що в рішенні суду не допущено описки чи арифметичної помилки.

Характер доводів заяви позивача про виправлення описки вказує на те, що вони зводяться до незгоди з правильністю встановлення судом першої інстанції фактичних обставин в частині розміру суми, що підлягала стягненню з відповідача, та, відповідно, на основі якої й було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Проте вирішення зазначеного питання допускається виключно в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою на рішення суду, тобто оцінка на предмет правильності встановлення фактичних обставин, зокрема, що може впливати на правильність розподілу судових витрат, є прерогативою суду апеляційної інстанції при перегляді рішення суду по суті, а не суду першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Внесення змін до рішення суду, що набрало законної сили, особливо в бік збільшення суми стягнення та суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, матиме наслідком зміну результату судового провадження у спосіб, що не передбачений цивільним процесуальним законом, та порушить право відповідача на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи заяви позивача про виправлення описки та апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично не погоджується з результатами судового провадження в суді першої інстанції, що не слугувало підставою для внесення змін (виправлень) до рішення суду, що набрало законної сили, судом, який ухвалив це рішення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач не був позбавлений можливості оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та просити змінити мотивувальну та (або) резолютивну частину рішення в частині стягнутої суми та розподілу судових витрат, а тому доводи апеляційної скарги на ухвалу суду про невідповідність присудженої до стягнення суми ціні позову колегія суддів відхиляє.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали та не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка подана представником Шевченко Іриною Євгенівною, - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.