Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №756/15166/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10666/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/15166/23

02 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Діденко Є.В., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

20 листопада 2023 року Оболонським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ 36520848, місцезнаходження: 01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ) за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року в розмірі 21 283,84 грн, а також судові витрати в розмірі 3 601,79 грн (268,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 3 333,39 грн витрат на правову допомогу).

10 березня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року у цивільній справі за заявою ТОВ «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повернуто боржнику.

Повернуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Базалицького Сергія Віталійовича з державного бюджету сплачений судовий збір за подання заяви в сумі 166 грн. 40 коп. (платіжна інструкція № 3Е2С-0РАС-9НКВ-ЕМ38 від 10.03.2026).

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив суд скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим що, повертаючи зазначену заяву боржнику, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу не є поважними, підстав для його поновлення немає, а тому заяву слід повернути заявнику.

При цьому процедурне питання, пов`язане з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу, судом першої інстанції по суті вирішено не було, що підтверджується як матеріалами справи, так і змістом оскаржуваного судового рішення, які не містять відомостей про постановлення судом ухвали про відмову в задоволенні зазначеного клопотання.

Нормою статті 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може бути також подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина друга ст. 171 ЦПК України).

За положеннями ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або відмову у поновленні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Аналогічні положення щодо обов?язку суду вирішувати процедурні питаня шляхом постановлення ухвал, а також щодо права на окреме оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, містяться у ч. 2 ст. 258 та п.10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України. Як вже зазначалось, відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України, в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про відмову поновити пропущений процесуальний строк.

За таких обставин, апелянт вважає, що суду першої інстанції перш за все необхідно було вирішити питання стосовно заявленого представником боржника клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу шляхом постановлення відповідної ухвали суду, в даному випадку про відмову у його задоволенні, та роз?яснити заявнику строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Однак, у порушення зазначеного, суд першої інстанції не вчинив вказаних процесуальних дій, передчасно дійшов суб?єктивного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на подання зави про скасування судового наказу та постановив оскаржувану ухвалу про повернення заяви божнику, тим самим штучно створивши перешкоду у перегляді судового рішення про відмову поновити процесуальний строк і доведення обставин поважності причин пропуску такого строку в апеляційному порядку, залишивши в силі вочевидь незаконний судовий наказ.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на зазначене, розгляд даної справи здійснюється апеляційним судом без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Як встановлено судом, у листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

20 листопада 2023 року Оболонським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ 36520848, місцезнаходження: 01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ) за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року в розмірі 21 283,84 грн, а також судові витрати в розмірі 3 601,79 грн (268,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 3 333,39 грн витрат на правову допомогу).

10 березня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року у цивільній справі за заявою ТОВ «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повернуто боржнику.

Повернуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Базалицького Сергія Віталійовича з державного бюджету сплачений судовий збір за подання заяви в сумі 166 грн. 40 коп. (платіжна інструкція № 3Е2С-0РАС-9НКВ-ЕМ38 від 10.03.2026).

Постановляючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року, суд першої інстанції виходив із того, що копію вказаного судового наказу було направлено боржнику у відповідності до статей 169, 272 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання, та він вважається врученим 23.12.2023 року згідно з пунктом 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. Також боржнику було відомо про судовий наказ з 02.10.2024 року, з моменту списання коштів з рахунку, однак, протягом тривалого періоду часу боржником не було вжито жодних заходів для подання заяви про скасування такого наказу, у разі незгоди із ним.

Судом першої інстанції враховано, що періодична відсутність електропостачання та повітряні тривоги дійсно могли створити перешкоди боржнику у поданні відповідної заяви, однак такі перешкоди об`єктивно не могли зумовити подання заяви більше ніж через рік після того, як боржник довідався про видання судового наказу, який згодом був виконаний.

Враховуючи обізнаність боржника про видання судового наказу та сплив значного періоду часу з моменту, як видання наказу, так і періоду, з якого боржник довідався про його видання, відсутність поважних причин пропуску строку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу. З цих підстав, заяву про скасування судового наказу слід повернути.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18) наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві, спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 листопада 2023 року Оболонським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ 36520848, місцезнаходження: 01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ) за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року в розмірі 21 283,84 грн, а також судові витрати в розмірі 3 601,79 грн (268,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 3 333,39 грн витрат на правову допомогу).

Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд, не пізніше наступного дня, надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених ч. 6 ст. 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 272 цього Кодексу.

20.11.2023 року копію судового наказу Оболонського районного суду м.Києва було направлено боржнику ОСОБА_1 за адресою місця її реєстрації: АДРЕСА_1 , поштовим відправленням, з рекомендованим повідомленням про вручення. Однак, на адресу суду повернувся конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може бути також подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2026 року до суду першої інстанції представником боржника було подано заяву про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу. При цьому, у заяві про скасування судового наказу зазначено, що 02.10.2024 року, у зв`язку із блокуванням рахунків, ОСОБА_1 стало відомо про примусове виконання приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу представник зазначає, що адресоване боржниці поштове відправлення із копією судового наказу було повернуто на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Через складну ситуацію з електропостачанням, перебуванням в укритті через повітряні тривоги, Скільсаро Н.В. не мала можливості реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи та отримання оскаржуваного наказу суду в паперовій формі.

З викладеного вбачається, що заява про скасування судового наказу від 20.11.2023 року була подана боржником 10.03.2026 року, тобто, більше ніж через 1 рік з моменту коли особа дізналася про його наявність та перебування на виконанні у виконавчій службі.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч. 2 ст. 171 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України, яка регламентує поновлення та продовження процесуальних строків, встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є об`єктивно непереборні обставини, які не залежать від волі особи, що перешкодили вчинити процесуальну дію у встановлений термін, та мають бути підтверджені належними доказами.

Оцінка поважності причин пропуску процесуального строку належить до виключної дискреції суду, що вирішує відповідне процесуальне питання. Наявність чи відсутність поважних причин для пропуску строку оцінюється за внутрішнім переконанням суду.

Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи та доводи сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що періодична відсутність електропостачання та повітряні тривоги дійсно могли створити перешкоди боржнику у поданні відповідної заяви, однак такі перешкоди об`єктивно не могли зумовити подання заяви в строк, більше ніж через рік після того, як боржник довідався про видання судового наказу, який згодом був виконаний, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про закінчення виконавчого провадження від 03 жовтня 2024 року з примусового виконання судового наказу від 20 листопада 2023 року у справі № 756/15166/23.

Вказане виконавче провадження № 76177320 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, на момент подачі заяви про скасування судового наказу (10 березня 2026 року), зобов`язання, покладене на ОСОБА_1 , вже було виконано.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , дізнавшись про судовий наказ ( 02.10.2024-накладення арешту на рахунки), не вчинила протягом тривалого часу жодних дій щодо його оскарження.

З огляду на вище викладене, проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено наявність підстав для повернення судового наказу згідно вимог ст.171 ЦПК, оскільки ОСОБА_1 , знаючи про видання Оболонський районним судом м. Києва судового наказу 20.11.2023 року та сплив значного періоду часу з того моменту, не вжила жодних заходів для подання заяви про скасування такого наказу у встановленні строки, а тому відсутні підстави для поновлення їй строку на подання заяви про скасування вказаного судового наказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду першої інстанції перш за все необхідно було вирішити питання стосовно заявленого представником боржника клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу шляхом постановлення відповідної ухвали суду, в даному випадку про відмову у його задоволенні, та роз?яснити заявнику строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження, не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може бути також подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч. 2 ст. 171 ЦПК України).

Як вбачається із оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було надано оцінку доводам заяви боржника про поновлення строку на подання заяви про видачу судового наказу і, встановивши відсутність поважних причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу заявнику, як це передбачено ч.2 ст. 171 ЦПК.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: