Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №756/2009/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8657/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 756/2009/26

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Андрейчука Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про стягнення заробітної плати,

встановив:

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про стягнення заробітної плати повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не зазначення в тексті позовної заяви відомостей про номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти відповідача, або не вказано, що вони не відомі позивачу.

Скаржник посилається на ч. 9 ст. 14 ЦПК України та п.п. 25, 26 рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, вказуючи на те, що документи через підсистему «Електронний суд» створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду. Форма подачі позовної заяви в системі «Електронний суд» не передбачає необхідність зазначення згаданих відомостей і що статтями 175, 177, 185 ЦПК України вони також не визнані обов`язковими.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції повернув позовну заяву з тієї підстави, що у позовній заяві не вказано, за який період позивач просить суд стягнути заборгованість з виплати заробітної плати (зазначено місяці лютий-березень, проте не вказано рік). Проте суд не вказував в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказаної підстави.

Крім цього, у позовній заяві зазначено, що мова йде про 2023 рік, що не могло слугувати підставою для залишення позову без руху, оскільки конкретний період міг бути з`ясований під час судового процесу.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого суду про те, що у позовній заяві не зазначено відомості (прізвище, ім`я, по батькові) свідків, про допит яких заявлено у позовній заяві, їх місце проживання (роботи), а також обставини, які вони можуть підтвердити.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ДП «Дослідний експериментально-механічний завод», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 95 000 грн.

Позов мотивовано тим, що наказом від 01 лютого 2023 року він був призначений на посаду в.о. головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод», проте фактично він працював з 01 лютого 2023 року без оформлення трудового договору. Вказував на те, що цю обставину можуть підтвердити працівники ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3 (бухгалтер), відповідно до даних персоніфікації, даних про використання електронної перепустки на прохідній, наказом про понаднормові роботи за лютий 2023 року.

Крім цього, позивач заявив про допит вищезазначених осіб у позовній заяві.

З 2020 року на підприємстві запроваджено триденний робочий тиждень, а позивач працював фактично п`ять робочих днів на тиждень. Середня заробітна плата головного бухгалтера в м. Києві становила 47 500 грн. Керуючись ст. 235 КЗпП, позивач стверджував, що у відповідача виникла заборгованість з оплати праці за період з лютого по березень в сумі 95 000 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху і встановлено п`ятиденний строк з моменту її отримання для усунення недоліків.

Згідно з ухвалою суду, позовна заява не відповідала вимогам п.п. 4, 5, 6, 8 і 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки позовна заява не містила: відомостей про повне найменування особи, яка вказана відповідачем у справі, згідно з ЄДРПОУ, не зазначено відомі її номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти; доказів, які би підтверджували, що орган, який розглядав трудовий спір щодо підтвердження факту роботи без укладення трудового договору (встановлення періоду такої роботи), встановив такий факт, що є необхідною умовою звернення з окремою вимогою про виплату такому працівнику заробітної плати у розмірі, не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності; відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, а за їх відсутності - потрібно було зазначити про це у позовній заяві; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано позову до того ж відповідача, з аналогічними предметом і підставами.

18 лютого 2026 року позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про усунення недоліків, у якій вказав, що в ЄДРПОУ міститься запис «Державне підприємство «Дослідний Експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «Алкон» Національної академії наук України»; оригінали доданих до позовної заяви документів містяться у позивача, окрім наказу про триденний робочий тиждень та розпорядження про наднормові за лютий, які знаходяться у відповідача.

Також у заяві позивач вказав, що встановлення факту роботи без укладення трудового договору як необхідної умови для звернення з окремою вимогою про виплату такому працівнику заробітної плати у розмірі, не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності є тлумаченням закону, що не входить до компетенції суду загальної юрисдикції, йде в розріз із завданнями цивільного судочинства ефективного захисту порушених прав та КЗпП щодо охорони трудових прав працівників та є формалізмом з точки зору верховенства права.

Крім цього, позивач вказав на те, що встановлення факту роботи без укладення трудового договору є обставиною, що підлягає доказуванню в рамках цього судового провадження.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, проте вимоги ухвали суду від 13 лютого 2026 року, якою позовну заяву залишено без руху, не виконав, оскільки не зазначив номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти відповідача, або не вказано, що вони не відомі позивачу; не вказав, за який період позивач просить суд стягнути заборгованість з виплати заробітної плати (зазначено місяці лютий-березень, проте не вказано рік); не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначено обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам і нормам процесуального права.

Завданням цивільного судочинства за частиною першою статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина друга цієї статті передбачає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша та пункти 2, 4, 6, 8 і 10 частини третьої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частинами першою, другою і третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом частин першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Таким чином, метою залишення позовної заяви без руху є: усунення неточностей, невідповідностей чи усунення розбіжностей позовної заяви викладеним у ній підставам позову (фактичним обставинам); необхідності в сплаті судового збору (крім випадків наявності підстав для звільнення від його сплати, зменшення суми, розстрочення або відстрочення); невідповідності зазначених у переліку документів фактично поданим доказам, доданих до позову.

Тобто, залишення позовної заяви без руху може мати місце, коли наявні такі недоліки позовної заяви, коли їхня наявність позбавляє суд першої інстанції можливості вирішити справу по суті та ухвалити рішення про повне чи часткове задоволення позову або повну чи часткову відмову у його задоволенні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, звертаючись до суду першої інстанції, позивач обґрунтував зміст позовних вимог, вказавши, що наказом від 01 лютого 2023 року він був призначений на посаду в.о. головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод», проте фактично він працював з 01 лютого 2023 року без оформлення трудового договору. Вказував на те, що цю обставину можуть підтвердити працівники ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3 (бухгалтер), відповідно до даних персоніфікації, даних про використання електронної перепустки на прохідній, наказом про понаднормові роботи за лютий 2023 року.

З 2020 року на підприємстві запроваджено триденний робочий тиждень, а позивач працював фактично п`ять робочих днів на тиждень. Середня заробітна плата головного бухгалтера в м. Києві становила 47 500 грн. Керуючись ст. 235 КЗпП, позивач стверджував, що у відповідача виникла заборгованість з оплати праці в сумі 95 000 грн.

Щодо неконкретизації позивачем змісту позовних вимог, то з тексту позовної заяви вбачається, що спірним періодом є відповідні місяці 2023 року, тобто спірним періодом є лютий-березень 2023 року.

Крім цього, суд першої інстанції в ухвалі від 13.02.2026 не вказував на необхідність уточнення року, в якому виникла заборгованість, а тому не мав права повертати позовну заяву з підстав, які не були предметом усунення недоліків.

Стосовно не зазначення повного імені осіб, про допит яких заявляв позивач, то зазначений недолік не є об`єктом перевірки на етапі вирішення питання про відкриття провадження, оскільки на відповідність вимогам статей 175 і 177 ЦПК України підлягає виключно позовна заява, а не будь-які інші процесуальні заяви, клопотання.

Крім цього, суду першої інстанції належить врахувати, що позивач зазначив повне ім`я свідків, а з доданих до позовної заяви копій документів убачається, що вони перебували у трудових відносинах з відповідачем.

Позовна заява, з урахуванням поданої на усунення недоліків заяви, не містила інших недоліків, що перешкоджали суду першої інстанції відкрити провадження у справі та призначити справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні або до судового розгляду по суті.

Водночас, враховуючи мету цивільного судочинства - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ - не зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору не є істотною перешкодою у відкритті провадження у справі та не може слугувати достатньою правовою підставою для обмеження позивача в доступі до правосуддя, адже такі недоліки не впливають на можливість суду вирішити спір по суті та, крім цього, можуть бути усунені на стадії підготовчого провадження або під час розгляду справи по суті, якщо справу буде розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору (частина четверта статті 124 Конституції України).

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (частина перша статті 16 ЦПК України).

Позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини другої статті 175 ЦПК України).

Заява повертається особі, яка її подала, у разі якщо до неї не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (пункті 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 29 листопада 2023 року у справі № 127/22159/23, «законодавець визначив в процесуальному законі таку вимогу до позовної заяви, як необхідність зазначення в ній про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, незалежно від того чи мають вони обов`язковий характер. Разом з тим, підставою для повернення позовної заяви є ненадання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі є обов`язковими згідно із законом».

Однак, на рівні закону законодавець не визначив обов`язкового досудового порядку врегулювання трудових спорів.

Що стосується тієї обставини, що позивач не додав до позовної заяви доказів розгляду відповідним органом трудового спору про встановлення факту роботи без укладення трудового договору, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої і другої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Частиною другою статті 197 ЦПК України регламентовано, що у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (пункт 3); роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи (пункт 5); з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (пункт 7); вирішує заяви та клопотання учасників справи (пункт 10); з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат (пункт 17).

Проте на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги (постанова Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23).

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи позивача стосовно відсутності в статті 175 ЦПК України вимоги про зазначення засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача, оскільки зазначена вимога міститься в п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу місцевого суду - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.