Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №761/29574/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 761/29574/25

Провадження № 22-ц/824/10623/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із даним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 липня 2025 року відповідачем у порядку пункту 3.1 договору № 95ж/Ч2-13 позивачу надано рахунок на житлово-комунальні послуги, у якому вказано тариф (ціну) на послуги утримання будинку в розмірі 15,39 грн/кв. м.

При цьому між сторонами діє договір від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13 та єдина письмово погоджена сторонами додаткова угода 11 червня 2014 року № 1, за якою тариф становить 3,50 грн/кв.м.

Одностороння зміна тарифу (ціни) в рахунку відбулася без письмового погодження, що є прямим порушенням договору та додаткової угоди, вимог законодавства та прав позивача як споживача.

Звертає увагу, що позов подається виключно щодо вищевказаного рахунку.

Зазначає, що є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 ).

Договір № 95ж/Ч2-13 укладено 14 лютого 2014 року, з додатками № 1 і № 2 та єдиною письмово погодженою сторонами додатковою угодою від 11 червня 2014 року №1, за якою тариф становить 3,50 грн/кв. м.

Відповідно до пунктів 3.5, 7.5,7.6 договору зміна вартості послуг допускається лише за погодженням сторін, зміни оформлюються виключно письмовими додатковими угодами.

11 червня 2014 року сторони за домовленістю сторін підписали єдину додаткову угоду № 1, де сторони письмово погодили та встановили тариф - 3.50 грн/кв. м. Усі інші умови договору залишено без змін, що також підтвердив Київський апеляційний суд у справі № 759/3139/25.

Вказаний рахунок відповідачем надано з іншим непогодженим сторонами тарифом (ціною) та без жодної письмової додаткової угоди, в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 Договору та додаткової угоди, частини другої статті 10 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» (вартість послуг визначається за домовленістю сторін. Така ціна протягом строку дії договору може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором),частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в рахунку відсутні обов`язкові реквізити: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу).

Відповідач в односторонньому порядку змінив істотну умову договору, зазначивши у рахунку інший непогоджений тариф (ціну), замість єдиного письмового за домовленістю обох сторін погодженого сторонами тарифу (ціни) 3,50 грн/кв. м.

03 липня 2025 року Київський апеляційний суд у справі №759/3139/25 зробив висновок про те, що відповідач порушив умови договору, змінивши тариф без додаткової угоди та виснував: «Отже, колегія суддів погоджується із позивачем у тому, що зміна тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території була проведена відповідачем в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору без укладення додаткової угоди».

Антимонопольний комітет України листом від 11 лютого 2025 року № 60-02/1089е підтвердив, що згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зміна тарифу можлива лише за письмовою згодою сторін.

Вказаний рахунок на житлово-комунальні послуги надано з порушенням пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору № 95ж/Ч2-13, додаткової угоди від 11 червня 2014 року № 1; частини другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; статті 627, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У справі № 759/13171/13 рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року вже визнавались аналогічні дії відповідача щодо відсутності у рахунках обов`язкових реквізитів протиправними та незаконними.

За наведених мотивів позивач просив суд визнати дії Фірми «Т.М.М.» - ТОВ протиправними та незаконними, що виявились у наданні рахунку № 2 Чаад_кв.095/5.2025, у якому зазначено непогоджений сторонами тариф (ціна) 15,39 грн/кв. м замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого сторонами тарифу 3,50 грн/кв. м, що суперечить і є порушенням пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, додаткової угоди від 11 червня 2014 року № 1, частини другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; зобов`язати Фірми «Т.М.М.» - ТОВ надати рахунок № 2 Чаад_кв.095/5.2025 відповідно до додаткової угоди 11 червня 2014 року № 1 з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим сторонами - узгодженим тарифом (ціною) - 3,50 грн/кв. м та відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року позов задоволено частково, визнано дії Фірми «Т.М.М.» ТОВ протиправними та незаконними, що виявились у наданні ОСОБА_1 рахунку від 09 червня 2025 року № 2 Чаад_кв.095/5.2025, у якому вказано непогоджений тариф (ціна) 15,39 грн/кв. м замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого сторонами тарифу 3,50 грн/кв. м, що суперечить і є порушенням пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, пункту 3 додаткової угоди від 11 червня 2014 року № 1 до договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, частини другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; зобов`язано Фірму «Т.М.М.» ТОВ надати ОСОБА_1 рахунок від 09 червня 2025 року № 2 Чаад_кв.095/5.2025 відповідно до додаткової угоди від 11 червня 2014 року № 1 до договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13 з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим сторонами тарифом (ціна) 3,50 грн/кв. м. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 937,92 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 15 квітня 2026 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і визнав встановленими обставини справи, які не були доведені, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

В рамках даної справи суть заявлених позивачем вимог полягає у незгоді з застосованим відповідачем тарифом і зобов`язанні зменшити рахунок за житлово-комунальні послуги за один місяць - травень 2025 року. Таким чином суть заявлених вимог підпадає під визначення п. 6 ч.1 ст. 176 ЦПК України, з огляду на що ціна позову не перевищує поріг тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням вказаного, апеляційна скарга на рішення суду у даній справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

13 вересня 2026 року від позивача надійшла заява про перевірку наявності повноважень адвоката на представництво інтересів апелянта, суть якої зводиться до необхідності перевірки судом змісту ордера та зазначених в ньому реквізитів на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про ордер на надання правничої допомоги та процесуального законодавства України, зокрема в частині належного зазначення органу, в якому адвокатом надається правнича допомога.

Перевіряючи обставини, на які вказує позивач, апеляційний суд констатує, що апеляційна скарга від імені Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю подана та підписана адвокатом Подрез О.О., у ордері якого прямо зазначено повноваження на ведення справ саме в Київському апеляційному суді.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 з Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ підписали договір № 95ж/Ч2-13 про надання житлово-комунальних послуг.

14 лютого 2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ в особі директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Г.С. (виконавець) та Хабібулліним В.М. укладено додатки № 1 (перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних та інших послуг на АДРЕСА_2 ), 2 (перелік щомісячних платежів за договором) та додаткову угоду № 1, відповідно до якої послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги) за 1 кв. м площі квартири становлять 3,50 грн.

Пунктами 3.5, 7.5, 7.6 договору передбачено, що вартість послуг може бути змінена лише за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою.

У рахунку від 09 червня 2025 року № 2Чаад_кв.095/5.2025, наданим Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ за період з 01 до 31 травня 2025 року ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , борг на початок періоду 128 781,47 грн, ціна експлуатаційних та комунальних послуг за кв. м становить 15,39 грн, до сплати 2 414,32 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Київського апеляційного суду у справі № 759/3139/25 за позовом ОСОБА_1 , що набрала законної сили, встановлено, що зміна тарифу для нього на послуги з утримання будинку та прибудинкової території була проведена відповідачем в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору без укладення додаткової угоди. Таким чином, встановлено, що підняття оплати послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги), яка зазначена в рахунку від 09 червня 2025 року № 2Чаад_кв.095/5.2025, розрахована в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору, пунктів 3 додаткової угоди № 1 до договору від 11 червня 2014 року № 95ж/Ч2-13, частини другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за відсутності згоди споживача, без укладання додаткової угоди та в порушення умов укладених угод.

Колегія суддів апеляційного суду вважає слушними доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неправомірної відмови у прийнятті відзиву.

Зокрема, 27 жовтня 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва від Фірми «Т.М.М» - ТОВ надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником ОСОБА_3 , у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що власник зобов`язаний утримувати будь-яке майно, що йому належить і відповідно сплачувати комунальні послуги та іншій надані йому послуги.

Суд першої інстанції не взяв до уваги цей відзив, оскільки ОСОБА_3 на підтвердження своїх повноважень надала довіреність, якою Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, уповноважила Соколову О.П. представляти інтереси Фірми «Т.М.М.» - ТОВ в судових органах України. Оскільки Єдиний реєстр адвокатів України не містить даних, що Соколова О. П. є адвокатом, а також вона не є керівником або членом виконавчого органу цієї юридичної особи, що уповноважений діяти від імені Фірми «Т.М.М.» - ТОВ відповідно до закону, статуту чи положення, вона не мала право на подачу відзиву.

З таким процесуальним рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: 1) малозначні справи; і 2) справи, що виникають з трудових відносин, а згідно ч. 2 цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вже зазначалося вище, ціна позову в даній справі не перевищує поріг тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведене, дана справа підпадає під визначення малозначної в розумінні положень ст. 19 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України (участь у справі представника) юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, подаючи відзив, діяла на підставі довіреності, виданої Фірмою «Т.М.М.» -ТОВ.

Висновок суду першої інстанції, що представник відповідача не мала право на подачу відзиву, не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки у даному випадку йдеться саме про представництво за довіреністю, а не про самопредставництво юридичної особи. А враховуючи, що справа відноситься до категорії малозначних, обмеження щодо обов`язкової участі адвоката не застосовуються. За таких умов достатнім є підтвердження повноважень представника належно оформленою довіреністю, що і було зроблено.

Суд апеляційної інстанції враховує, що неприйняття відзиву є процесуальним заходом, який обмежує доступ особи до суду, а тому має застосовуватися лише за наявності безумовних і чітко встановлених законом підстав. Формальний підхід до оцінки повноважень представника, за наявності належної довіреності, суперечить завданню цивільного судочинства та принципу пропорційності.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів на підтвердження повноважень представника є передчасними та необґрунтованими. За таких умов при розгляді справи по суті, суд першої інстанції мав би врахувати позицію заявлену відповідачем у поданому відзиві, з огляду на що, з метою відновлення права відповідача, апеляційний суд враховує під час перегляду рішення в апеляційному порядку і поданий в суді першої інстанції відзив, а також вказує, що по суті аналогічні доводи містить і апеляційна скарга.

Незважаючи на вищенаведене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з наступних міркувань:

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спірні правовідносини в цій справі виникли за період, коли був чинним як Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) так і Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який уведений в дію з 01 травня 2019 року (далі - Закон № 2189-VІІІ).

Відповідно частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Частиною другою статті 14 Закону № 1875-IV визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на положення частини 3 статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Невід`ємною частиною договору є копія рішення (розпорядження), яким встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із зазначенням структури тарифу, періодичності та строків надання послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 6 статті 32 Закону № 1875-IV у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Пунктом 2 статті 31 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Аналогічні положення містять пункт 1 статті 5 та частина 1 статті 9 Закону № 2189-VІІІ (чинний з 01 травня 2019 року), згідно з якими до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. А оплату за спожиті житлово-комунальні послуги споживач здійснює щомісяця та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ, чинного на час звернення позивача до суду, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Статтею 10 Закону № 2189-VІІІ визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати.

Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 1.1. укладеного між сторонами договору № 95ж/Ч2-13 про надання житлово-комунальних послуг, визначено, що предметом зазначеного договору є надання виконавцем (відповідач) споживачу (позивач) послуг обумовлених даним договором у житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходиться приміщення споживача, а саме квартира № 95 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору сторони погодили, що виконавець (відповідач) надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, за тарифами які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими виконавцем.

Пунктом 3.1. договору № 95ж/Ч2-13 визначено, що споживач сплачує спожиті послуги на підставі рахунку на оплату, який є одночасно актом виконаних послуг не пізніше 20-го місяця, що настає за розрахунковим. Виконавець надає рахунок в термін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом вкидання в поштову скриньку споживача.

Згідно з пунктом 3.3 договору № 95ж/Ч2-13 розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку.

З огляду на пункт 3.5. договору № 95ж/Ч2-13, вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення.

Як визначено пунктом 7.3 договору № 95ж/Ч2-13, його невід`ємною частиною є додаток № 2, Перелік щомісячних платежів за договором.

Відповідно до пункту 7.5 умови договору № 95ж/Ч2-13 можуть бути змінені за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору.

Пунктом 7.6 визначено, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності).

Отже, договір прямо передбачає змінення тарифу саме за згодою сторін, а не в односторонньому порядку виконавцем.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 до договору № 95ж/Ч2-13 , п. 1 договору № 95ж/Ч2-13 викладено в наступній редакції: послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги) становить 3,50 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Одностороння зміна відповідачем тарифу з 3,50 грн./м? на 15,39 грн./м? без укладення додаткової угоди в письмовій формі суперечить як умовам укладеного між сторонами договору, так і приписам статей 628, 632, 651 ЦК України, згідно з якими ціна договору та його зміна встановлюються за взаємною згодою сторін.

Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на наявність судової практики за іншим періодом виставлення рахунків, а саме на висновки, викладені у постанові Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 у справі № 759/16175/25.

Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, висновки викладені судом апеляційної інстанції у іншій справі не є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, що розглядає дану справу.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько