Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №940/538/26 — Київський апеляційний суд

справа № 940/538/26 головуючий у суді І інстанції Самсоненко Р.В.

провадження № 22-ц/824/10277/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - ОСОБА_2 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 07 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Біликом В.В. через систему «Електронний суд» було подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року по справі № 940/538/26 про відмову у відкритті провадження та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 02 червня 2025 року Тетіївським районним судом Київської області було винесено рішення по справі № 940/517/25, яким оголошено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Високе Тетіївського району Київської області, НОМЕР_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , померлим, а саме загиблим під час участі в бойових діях та виконання ним військового обов`язку захисту держави України, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - селище Гродівка Покровського району Донецької області.

Разом з цим, дане рішення було оскаржено Міністерством Оборони України до Київського апеляційного суду, який постановою від 09 жовтня 2025 року скасував рішення суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішення суду є те, що суд першої інстанції помилково застосував шестимісячний строк, передбачений ст. 46 ЦК України, який базувався на даних наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. На цих же даних базувалася і первісна заява про визнання померлим, яка була задоволена судом першої інстанції.

Представник апелянта звертає увагу, що наразі наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, котрий постійно доповнюється змінами по територіям, а саме - по тим територіям, де активні бойові дії вже не ведуться.

Відтак, у зв`язку зі змінами, які відбулися вже після винесення рішення суду, щодо Гродівської селищної територіальної громади, у відповідності з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, наразі зазначається, що до територій, де припинені можливості бойових дій віднесена уся Гродівська селищна територіальна громада за винятком с. Баранівка, с. Веселе, с. Вовче, с. Воздвиженка, с. Євгенівка, с. Іванівка, с-ще Лозуватське, с. Новоолександрівка, с. Прогрес, с. Тимофіївка, а датою припинення можливості бойових дій визначено - 01 серпня 2024 року.

Заявником по справі № 940/517/25 подавалася первісна заява про визнання померлим його сина, у якій він просив застосувати шестимісячний строк, визначений ст.46 ЦК України, саме - по моменту подій, які відбулися з ОСОБА_3 26 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Гродівка, Покровського району, Донецької області, під час виконання ним бойового завдання.

У даній заяві заявник просить суд застосувати шестимісячний строк, зазначений в ст. 46 ЦК України, з дати - 01 серпня 2024 року, яка визначена в новому переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 №376 (зі змінами), як дата припинення можливості бойових дій.

Відтак, заявник фактично подає цю заяву з тим же предметом, що і по справі № 940/517/25, однак за іншими підставами.

Проте, суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі відмовив у відкритті провадження, що, фактично зводиться до того, що заявник тепер не зможе взагалі звертатися до суду про визнання померлим його сина, бо це питання вже розглядалося в межах справи № 940/517/25.

Отже, на момент винесення рішення суду першої інстанції у справі № 940/517/25, існували обставини, що на території, де зник безвісти (загинув) син заявника, тоді ще велися активні бойові дії, про що свідчив існуючий на той момент Перелік територій, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. Однак, після винесення рішення суду першої інстанції у справі № 940/517/25, обставини змінились і у переліку територій, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, з`явилася дата закінчення активних бойових дій, на місці (території), де зник безвісти (загинув) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є відмінною від дати 26 серпня 2026 року - дати його вірогідної загибелі.

Отже, представник апелянта вказує, що зазначені змінені обставини не можна вважати «новими обставинами», які не досліджувалися в межах справи № 940/517/25, але ж тоді мали місце. Ще раз загострюємо увагу суду апеляційної інстанції, що на момент винесення рішення по справі № 940/517/25, такої обставини, що на території Гродівської селищної громади 01 серпня 2024 року припинилися активні бойові дії не існувало.

Відтак, представник апелянта вважає, що дана обставина є новою та не зазначеною в первісній заяві, оскільки у ній заявник просив застосувати положення ст. 46 ЦК України з дати вірогідної загибелі сина ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), бо на момент її подання, дати припинення активних бойових дій в Гродівській селищній громаді (01.08.2024 року) просто - не існувало.

В новій же заяві, підставою для застосування шестимісячного строку, передбаченого ст. 46 ЦК України, заявник вказує змінені дані, які з`явилися у Переліку територій, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 №376, а саме - з`явилася дата закінчення активних бойових дій - (01 серпня 2024 року), на місці (території), де зник безвісти (загинув) ОСОБА_3 ..

Враховуючи зазначене, представник апелянта вказує, що заява ОСОБА_1 фактично є заявою поданою на підставі нових обставини, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - ОСОБА_2 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України.

У червні 2026 року представником Міністерства оборони України - Овод А.П. через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу у якій вважає, що Тетіївський районний суд Київської області дотримався і правильно застосував зазначену норму процесуального права.

Так, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі мотивовано врахував, що у провадженні Тетіївського районного суду Київської області вже перебувала інша справа № 940/517/25 за заявою ОСОБА_1 про оголошення тієї самої фізичної особи померлою, за участі тих самих заінтересованих осіб.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02.06.2025 заяву ОСОБА_1 було задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано і прийнято нове рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вищезазначену постанову Київського апеляційного суду - без змін.

Отже, на момент вирішення питання про відкриття провадження у даній справі існувало таке, що набрало законної сили, рішення суду в аналогічній справі № 940/517/25 з тими самими учасниками, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказана постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2026 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень для загального доступу 31 березня 2026.

Саме тому, суд першої інстанції у даній справі на момент винесення оскаржуваної ухвали (30 березня 2026) не міг з об`єктивних причин знати про завершення касаційного розгляду в аналогічній справі № 940/517/25.

Окрім цього, представник зазначив, що аналіз Наказу № 376 в редакції, яка є чинною на дату подання цього відзиву, засвідчує, що селище Гродівка Покровського району Донецької області з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2024 року було територією можливих бойових дій, а з 02 серпня 2024 року і дотепер є територією активних бойових дій.

Отже, на даний час у Наказі № 376 відомості відсутні про дату завершення активних бойових дій на території місця зникнення солдата ОСОБА_3 .

Наведене засвідчує, що на дату звернення ОСОБА_1 із заявою у даній справі до Тетіївського районного суду Київської області не існувало (не виникло) нових (відмінних від справи № 940/517/25) підстав для оголошення солдата ОСОБА_3 померлим.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дотримався норм процесуального права і обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в даній справі, що згідно зі ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, у прохальній частині відзиву представником зазначено про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції.

Заяв або клопотань про неможливість прибути у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за їх відсутності або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення учасників справи належним, а неявку заінтересованих осіб такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши думку представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, суд першої інстанції при відмові у відкритті провадження зазначив, що у провадженні судді Тетіївського районного суду Київської області Мандзюка С.В. перебувала справа № 940/517/25, провадження по справі № 2-о/940/28/25, за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року заяву задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року було скасовано рішення Тетіївського районного суду Київської області по справі № 940/517/25, яке набрало законної сили.

Станом на 30 березня 2026 року по справі № 940/517/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року.

Окрім цього, суд першої інстанції вказав, що твердження заявника, що він фактично подає цю заяву з тим же предметом, що і по справі № 940/517/25, але за іншими підставами не вважаються зміною підстав позову, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Відтак, суд першої інстанцій відмовив у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини першої-третьої статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відтак, підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у змісті постанови від 02 липня 2024 року у справі № 183/3972/22 (провадження № 61-11515св23).

При вирішенні цієї категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 та від 04 червня 2025 року в справі № 591/11696/23).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18)).

Під предметом позову, розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заявник фактично посилається на нові обставини щодо можливості оголошення ОСОБА_3 померлим, які не були предметом розгляду та оцінка саме таким підставам судом не надавалась.

Крім цього, колегія суддів вважає, що оскільки дана категорія справи загалом зумовлена обставинами військового стану у країні доводи представника апелянта є доцільними та підлягають перевірці судом першої інстанції враховуючи те, що попередня заява ОСОБА_1 була предметом розгляду Верховним Судом.

Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Відтак, колегія суддів не приймає доводи представника Міністерства оборони України, оскільки вони зводяться до суті вимог заяви, яким має надаватись оцінка у даному випадку судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення суду першої інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі є передчасним та підлягає скасуванню, оскільки у даній заяві співпадають лише два елементи (сторони, предмет), проте, відсутній такий необхідний третій елемент тотожності, як підстави заяви, що б давало суду можливість застосувати п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова