Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №381/2999/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 04 серпня 2026 р.

Справа: №381/2999/23

Суддя: Мостова Галина Іванівна

справа № 381/2999/23

головуючий у суді І інстанції Білоцька Л.В.

провадження № 22-ц/824/8105/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховської Марини Миколаївни на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року та на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просять суд:

визначити ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у три місяці з дня, наступного за днем завершення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

визначити ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у три місяці з дня, наступного за днем завершення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

визнати в порядку спадкування право власності ОСОБА_2 на земельної ділянки площею 4,9740 га, кадастровий № 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше - Макарівського) району Київської області;

визнати в порядку спадкування право власності ОСОБА_3 на земельної ділянки площею 4,9740 га, кадастровий № 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше - Макарівського) району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 30 березня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. за реєстровим номером 855, згідно з умовами якого заповіла позивачам належну їй земельну ділянку площею 4,9740 га, кадастровий № 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, а саме по 1/2 частці кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Позивачі вказували, що вони не проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також не були обізнані про наявність заповіту. Про заповіт та відкриття спадщини нотаріус повідомив їх лише на початку липня 2022 року, роз`яснивши право подати заяву про прийняття спадщини упродовж десяти місяців з дня її відкриття.

26 липня 2022 року ОСОБА_2 , а 04 серпня 2022 року ОСОБА_3 подали заяви про прийняття спадщини, які були прийняті нотаріусом.

19 листопада 2022 року ОСОБА_2 , а 24 червня 2023 року ОСОБА_3 подали нотаріусу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на частини земельної ділянки.

Постановами державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Литвин І.В. від 19 листопада 2022 року та від 24 червня 2023 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки у зв`язку із встановленням помилки у даті народження заповідача.

У зв`язку із цим ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту належності заповіту (справа № 756/11657/22).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року у справі № 756/11657/22 заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності заповіту залишено без розгляду з підстав наявності заперечень доньки спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_1 щодо заявлених ним вимог, а відтак наявності спору про право. Роз`яснено ОСОБА_2 право вирішити спір шляхом подачі позову на загальних підставах.

Позивачі зазначали, що в тексті заповіту від 30 березня 2018 року вказано, що заповідачем є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Пашківка Макарівського району Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація про заповідача наявна у витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 51432334 від 30 березня 2018 року.

Разом із тим, у витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68903764 від 07 травня 2023 року спадкодавцем вказано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: с. Пашківка, Макарівський район, Київська область.

Аналогічна інформація про дату народження ОСОБА_4 вказана у свідоцтві про смерть, виданому Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30 листопада 2021 року серії НОМЕР_2 .

Зі змісту зазначеного вище заповіту вбачається, що він складений та підписаний ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 4,9740 га, кадастровий № 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області. Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1229528 від 14 березня 2013 року, в якому вказано ідентифікаційні дані власника: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27 лютого 2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, громадянство: України.

Позивачі акцентували увагу на тому, що РНОКПП НОМЕР_1 , який вказано у заповіті та у витязі на земельну ділянку, свідчить, що власником спадкової земельної ділянки та заповідачем за цим заповітом була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а рік 1983, як рік народження заповідача, вказаний у заповіті помилково.

Наявність помилки у тексті заповіту щодо дати народження заповідача є обставиною, яка не залежала від їх волевиявлення, та яка об`єктивно свідчить про неможливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що унеможливлює реалізацію їхніх спадкових прав, у зв`язку з чим вважали, що визнання судом за ними права власності у порядку спадкування за заповітом є ефективним способом захисту їхніх спадкових прав.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки площею 4,9740 га з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше- Макарівського) району Київської області.

Визнано в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки площею 4,9740 га з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше - Макарівського) району Київської області.

Відмовлено у задоволенні інших вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 999 грн 31 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 999 грн 31 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутня необхідність у визначенні позивачам додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки подані ними заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 були прийняті нотаріусом, а у видачі свідоцтв про право на спадщину їм було відмовлено з підстав наявності помилки в даті народження заповідача, а не через пропуск строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Суд також дійшов висновку, що позов у частині визнання права власності в порядку спадкування підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивачі, будучи спадкоємцями за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадщину у встановленому законом порядку прийняли, до складу спадщини увійшла земельна ділянка, щодо якої нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами підтверджено факт надання їм правової допомоги, понесення витрат на оплату послуг адвоката, а розмір гонорару не є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та співмірність з наданими адвокатськими послугами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутня копія постанови нотаріуса щодо відмови у прийнятті заяв позивачів про прийняття спадщини через пропущення ними строку для прийняття спадщини. Не зазначення даного факту нотаріусом не є підставою вважати, що строк позивачами пропущений не був. При цьому, позивачами не було надано до суду першої інстанції доказів поважності пропущеного строку. Таким чином, позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був пропущений строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , у зв`язку з цим, відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо визначення позивачами додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції незаконно визнав за позивачами право власності на спадкове майно.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представником позивача не надано суду доказів на підтвердження здійснення платіжних операцій щодо оплати послуг АБ «Сергія Пошелюзного», яким надавалася правнича допомога.

Вказує, що заява про стягнення з відповідача понесених позивачами витрат на правничу допомогу була подана до суду разом із доказами на підтвердження понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу з порушенням вимог частини 1 статті 246 ЦПК України, а саме: не до закінчення судових дебатів у справі, а після ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року у справі № 81/2999/23 - 27 травня 2024 року.

У заяві представника позивачів від 27 травня 2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі не наведено поважних причин, з яких він був позбавлений можливості надати суду відповідні докази до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування права власності по частини на земельну ділянку відмовлено.

Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення у справі залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2026 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник - адвокат Пошелюзний С.В.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року скасовано.

Справу в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду зазначено, що встановлення факту належності заповіту ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обставиною, яку суду необхідно встановити з метою розгляду по суті (обґрунтованості чи необґрунтованості) позовної вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховської М.М. надійшли письмові пояснення, у яких вона посилається на те, що позивачами подано позовну заяву 07 липня 2023 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування. У вказаному позові позивачі самі зазначили, що строк прийняття спадщини ними був пропущений у зв`язку з тим, що вони не знали про наявність заповіту.

Вказує, що позивачами не оскаржується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Вважає,що позивачі є такими, що не прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , а тому за ними не може бути визнане право власності на спадкове майно.

Від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Пошелюзного С.В. надійшли додаткові письмові пояснення, у яких він вказує, що під час нового апеляційного розгляду суд не може повторно вирішувати вже вирішене Верховним Судом правове питання про належність обраного способу захисту. З урахуванням частини 1 статті 417 ЦПК України предметом нового розгляду має бути оцінка доказів, якими підтверджується належність заповіту ОСОБА_4 , а не повторне визначення того, чи повинні позивачі пред`являти інший позов.

Нотаріальний порядок оформлення спадкових прав позивачів був фактично заблокований не через відсутність у позивачів права на спадкування, а через наявність технічної помилки в одному з ідентифікаційних реквізитів заповідача.

При цьому позивачі попередньо намагалися усунути цю перешкоду шляхом звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту належності заповіту.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційних скарг.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Пошелюзний С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 5 статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд цієї справи, вказав що суду необхідно встановити належність заповіту ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою розгляду по суті (обґрунтованості чи необґрунтованості) позовної вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом.

У зв`язку з цим, з метою виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року, апеляційним судом встановлено, що у заповіті від 30 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 855 (бланк ННВ 252455) ззаначено, що ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Пашківка, Макарівського району Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянку площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в частці кожному (а.с. 26 т. 1).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51 т. 1).

Тобто у заповіті помилково зазначено рік народження заповідача: 1983 замість 1953.

Враховуючи допущену помилку у даті народження заповідача, апеляційний суд перевіряє її інші ідентифікуючі дані, зазначені у заповіті.

прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_4 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , який є унікальним цифровим кодом, що не змінюється протягом життя особи, не повторюється та не присвоюється будь-кому іншому після смерті особи;

відповідно до довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 135 зворот т. 1);

місце народження: с. Пашківка Макарівського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ;

спадковим майном, яке зазначене у заповіті: земельна ділянка з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001 належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 48-49 т. 1).

Таким чином, враховуючи, що у заповіті правильно зазначено прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, місце народження, кадастровий номер земельної ділянки, яка належить заповідачу ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку, що допущення помилки у даті її народження (зазначення ІНФОРМАЦІЯ_2 замість ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виключає можливість складення заповіту іншою особою та дає підстави для встановлення належності такого заповіту саме заповідачу ОСОБА_4 .

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2026 року указану справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 51 т. 1).

07 травня 2022 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено (почато) спадкову справу № 190/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 131-191 т. 1).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07 травня 2022 року, вказану спадкову справу зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 69269261 (номер у нотаріуса 190/2022). При цьому містяться відомості про спадкодавця: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Київська область, Макарівський район, село Пашківка, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 50 т. 1).

Згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 135 т. 1 зворот).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина та 07 травня 2022 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с. 132 т. 1), якій державним нотаріусом на спадкове майно за законом видано відповідні свідоцтва (а.с. 168-171 т. 1).

Також, із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 26 липня 2022 року звернувся ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_3 (а.с. 134 т. 1).

19 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив видати на його ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у відповідній частці (а.с. 172 т. 1), а 24 червня 2023 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 з аналогічною заявою (а.с. 189 т. 1).

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори № 2594/02-31/190/2022 від 19 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,9740 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області. Причиною відмови слугувало те, що нотаріусом виявлено помилку в даті народження заповідача (а.с. 28-29, 180 т. 1).

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори № 1874/02-31/190/2022 від 24 червня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,9740 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області. Причиною відмови слугувало те, що нотаріусом виявлено помилку в даті народження заповідача (а.с. 30-31, 190-191 т. 1).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року у справі № 756/11657/22 залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності заповіту, заінтересовані особи Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Підставою для залишення заяви без розгляду стало наявність спору про право (а.с. 32-33 т. 1).

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2013 року власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,974 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області значиться ОСОБА_4 , у якому вказано ідентифікаційні дані власника: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27 лютого 2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, громадянство: України (а.с. 48-49 т. 1).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3 статті 1223 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складається із майна:

охопленого заповітом: земельна ділянка площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області;

неохопленого заповітом: квартира АДРЕСА_3 ; частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Спадкоємець ОСОБА_4 першої черги - її донька ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк (07 травня 2022 року) звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

Заповітом ОСОБА_4 охоплено виключно право власності на належну їй земельну ділянку, а отже, відповідно до частини 1 статті 1245 ЦК України інша частина спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом ( ОСОБА_1 ) на загальних підставах.

Апеляційний суд враховує, що спадкоємці за заповітом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися із заявами про прийняття спадщини 26 липня 2022 року та 04 серпня 2022 року відповідно, тобто із пропуском шестимісячного строку, який сплив 29 травня 2022 року.

Однак державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори прийняв указані заяви як такі, що подані в межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, та своїми постановами від 19 листопада 2022 року та 24 червня 2023 року відмовив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, підстава відмови: наявність помилки у заповіті у даті народження заповідача.

ОСОБА_1 указані постанови нотаріуса щодо причини відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом не оскаржувала, а суд не може вийти за межі позовних вимог та переглядати дії нотаріуса, який відмовив у видачі свідоцтва не з підстав пропуску спадкоємцями шестимісячного строку на прийняття спадщини.

При цьому щодо причини відмови (наявність помилки у заповіті), апеляційний суд встановив належність такого заповіту ОСОБА_4

ОСОБА_1 заповіт ОСОБА_4 не оспорювала та не просила визнати його недійсним.

Враховуючи викладене, переглянувши указану справу в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на спадкове майно за заповітом.

Щодо додаткового рішення суду.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник відповідачки в апеляційній скарзі на додаткове рішення посилається на те, що заява позивачів про відшкодування витрат на правничу допомогу подана до суду разом із доказами на підтвердження понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу з порушенням вимог частини 1 статті 246 ЦПК України, а саме: не до закінчення судових дебатів у справі, а після ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року у справі № 81/2999/23 - 27 травня 2024 року.

Однак, враховуючи, що представником позивачів з дотриманням частини 1 статті 134 ЦПК України, у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі очікують понести у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції (а.с. 11 т. 1), та з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подано докази понесених витрат, колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 1 статті 134 та частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що представником позивача не надано суду доказів на підтвердження здійснення платіжних операцій щодо оплати послуг адвоката, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні та додатковому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховської Марини Миколаївни на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховської Марини Миколаївни на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05 жовтня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua