Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №755/3015/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/2851/2026 Постанова винесена суддею Сазоновою М.Г.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Гуль Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Демиденко А.Ю. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, працюючого директором Компанії "ІТ-платформи", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 14 лютого 2026 року о 02 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Березняківська, 1, керував транспортним засобом марки «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Демиденко А.Ю., вважаючи, що при прийнятті рішення суддя неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права, не сприяв повному, всебічному розгляду справи, не надав належної правової оцінки доказам, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. З відеоматеріалів, які були досліджені в суді першої інстанції, вбачається, що автомобіль перебував у припаркованому стані, рух транспортного засобу не зафіксований, факт керування ОСОБА_1 не підтверджений жодним доказом.

Між тим, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто одночасно має бути доведено дві обставини: керування транспортним засобом і перебування в стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з тим, що матеріали справи не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також за відсутності інших належних і допустимих доказів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Поряд з цим вказує, що запис, який здійснювався із нагрудної камери поліцейського переривається, не фіксує як сам факт правопорушення, яке нібито скоїв ОСОБА_1 , так і порядок притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Перерви у відеозаписі унеможливлюють встановлення об`єктивних обставин справи та свідчать про приховування поліцією фактів психологічного тиску на ОСОБА_1 та маніпулювання його правами. При цьому відеозапис з нагрудних камер від 14 лютого 2026 року не містить усіх подій адміністративного правопорушення, зокрема не фіксує момент зупинки транспортного засобу, роз`яснення поліцейськими причини такої зупинки та прав і обов`язків ОСОБА_1 .

Водночас зазначає, що зупинка ОСОБА_1 була незаконною, оскільки не було на те правових підстав. Працівником поліції не було належним чином повідомлено конкретну та законну підставу зупинки, не зафіксованого жодного порушення ПДР з боку ОСОБА_1 .

Таким чином, за відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів, усі подальші процесуальні дії є незаконними, а отримані докази - недопустимими.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Гуль Я.Я. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590917 від 14 лютого 2026 року, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке містить відомості про виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, що відповідають ознакам такого сп`яніння, визначеним у п. 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 року №1452/735, та його відмову від проходження такого огляду; відеозаписі з відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою і у своїй сукупності вказують, що ОСОБА_1 , 14 лютого 2026 року о 02 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Березняківська, 1, керував транспортним засобом «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.

Що стосується тверджень сторони захисту про неналежність і недопустимість зібраних по справі доказів, то вони є безпідставними.

За вимогами закону належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для справи, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Допустимі докази - це докази, які отримані у відповідності до вимог закону.

Докази, які містяться в матеріалах справи і на яких ґрунтуються висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для взаємозв`язку та встановлення в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Так, в ході перегляду вказаного відеозапису в апеляційному суді встановлено, що зафіксовано автомобіль «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на проїжджій частині, та до нього підходить працівник поліції і повідомляє водія, що його було зупинено у зв`язку з порушенням комендантської години. Під час розмови у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. На запитання працівника поліції, чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», ОСОБА_1 спочатку погоджується. Надалі працівники поліції та ОСОБА_1 чекають на інший екіпаж поліції, який мав привезти даний прилад. В подальшому, коли прибув екіпаж поліції, що привіз прилад «Драгер», ОСОБА_1 , на пропозицію працівника поліції пройти огляд на місці із застосуванням приладу «Драгер», відмовився. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що він також відповів відмовою. Після цього працівник поліції повідомляє, що ОСОБА_1 буде відсторонено від керування транспортним засобом та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, і пропонує знайти тверезу особу, яка забере транспортний засіб, на що ОСОБА_1 повідомляє, що є така особа. В подальшому працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, зачитано його в голос, роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, після цього протокол підписав інспектор патрульної поліції, який його склав, та сам ОСОБА_1 , жодних зауважень і заперечень з цього приводу ОСОБА_1 не заявляв.

При цьому з відеозапису вбачається, що протягом зазначених подій ОСОБА_1 жодного разу не вказував про те, що він не керував транспортним засобом, що це здійснювала інша особа, або що він чекає на драйвера.

Натомість, з відеозапису видно, що о 2 год. 21 хв., на вимогу працівника поліції пред`явити документи, ОСОБА_1 вказує, що, коли він зупинився, то все пред`являв, на що працівник поліції зауважив, що коли він зупинився, то нічого не пред`являв, а лише вийшов з автомобіля.

Крім того, зафіксована на відеозаписі обстановка, зокрема те, що автомобіль стоїть на проїжджій частині, у нього увімкнено фари, ОСОБА_1 перебуває за кермом, дають розумні підстави і підозри вважати, що ОСОБА_1 здійснював керування цим автомобілем та був зупинений працівниками поліції.

Цим же відеозаписом спростовуються і твердження захисника про безпідставність зупинки ОСОБА_1 , оскільки з відеозапису вбачається як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що ним порушено вимоги комендантської години. Час зупинки транспортного засобу - 02 год. 20 хв., зафіксовано на відеозаписі та в протоколі про адміністративне правопорушення, який підписано і самим ОСОБА_1 без жодних зауважень і заперечень.

Доводи сторони захисту, що даний відеозапис є недопустимим доказом, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Всупереч доводів захисника, відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який долучено до матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , повністю відображає всі події з моменту зупинки працівниками транспортного засобу, до складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, та наслідки складання протоколу.

Як вбачається з указаного відеозапису, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння і хоча на той момент він не здійснював безпосереднє керування автомобілем, на відеозаписі зафіксовано, як автомобіль стоїть на проїжджій частині з увімкненими фарами, ОСОБА_1 перебуває за кермом даного транспортного засобу, при цьому в ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не вказує, що він не здійснював керування цим автомобілем і що чекає на драйвера чи іншу особу.

Обставини, які б свідчили, що працівниками поліції було порушено процедуру технічної фіксації події, апеляційним судом не встановлено, а наявна на відеозаписі інформація безпосередньо стосується обставин справи та є достатньою для взаємозв`язку в сукупності з іншими доказами, аби вважати, що ОСОБА_1 дійсно здійснював керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду у передбаченому законом порядку відмовився.

За наданих суду матеріалів, підстави вважати про здійснення працівниками поліції на ОСОБА_1 психологічного тиску, у результаті чого останній міг би себе оговорити, відсутні.

Таким чином, твердження захисника про незаконність дій працівників поліції під час виявлення у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння та оформлення його відмови від проходження огляду є безпідставними.

Отже, з наведених обставин вбачається, що складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Будь яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять, а зібрані ними докази, в тому числі і відеозапис з нагрудної відеокамери, є належними і допустимими.

Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження захисника про те, що об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування особою транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є окремим видом адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

Ті обставини, що в матеріалах справи відсутні відомості про безпосередню передачу керування транспортним засобом тверезому водію, уповноваженому ОСОБА_1 , не виключає в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи та не надав оцінки зібраним доказам спростовуються матеріалами справи, зокрема з оскаржуваного рішення вбачається, що судом було досліджено надані йому докази у відповідності до вимог чинного законодавства та надано їм відповідну оцінку з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття рішення, про що вказано в мотивувальній частині постанови.

При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин, постанова суді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 202 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Демиденко А.Ю. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу захисника Демиденко А.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.