Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №753/12904/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3384/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Справа № 753/12904/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Сирбул О.Ф.,

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з неї на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 93 903,43 грн., що складаються із:

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7809,43 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 1265,13 грн., трьох відсотків річних у розмірі 292,05 грн.;

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1539,26 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 249,36 грн., трьох відсотків річних у розмірі 57,56 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 830,71 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 3374,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 773,88 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9663,50 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 1565,49 грн., трьох відсотків річних у розмірі 361,39 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 279,31 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 3642,65 грн., трьох відсотків річних у розмірі 845,58 грн., пені у розмірі 1028,79 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 4269,64 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 576,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 129,57 грн., пені у розмірі 157,64 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що в період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - надавав послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Крім цього, за договором факторингу позивач також набув право вимоги до відповідача з оплати за надані до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7809 грн. 43 коп. та з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1539 грн. 26 коп.

Позивач стверджував, що зобов`язання з надання вищезазначених послуг він виконав повністю та своєчасно, надавши послуги за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідач зі своєї сторони порушила зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у вказаних розмірах, що стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 93 903,43 грн., що складаються із:

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7809,43 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 1265,13 грн., трьох відсотків річних у розмірі 292,05 грн.;

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1539,26 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 249,36 грн., трьох відсотків річних у розмірі 57,56 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 830,71 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 3374,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 773,88 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9663,50 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 1565,49 грн., трьох відсотків річних у розмірі 361,39 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 279,31 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 3642,65 грн., трьох відсотків річних у розмірі 845,58 грн., пеня у розмірі 1028,79 грн.;

заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 4269,64 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 576,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 129,57 грн., пеня у розмірі 157,64 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що суд ухвалив оскаржуване рішення передчасно, оскільки строк для подання відзиву на позовну заяву станом на день його ухвалення не сплив: копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримала 25 серпня 2025 року, отже останній день строку для подання відзиву припадав на 09 вересня 2025 року включно. Суд ухвалив рішення 11 вересня 2025 року, а відзив надійшов до суду 12 вересня 2025 року.

Апелянт вказує на відсутність доказів передачі боргу ОСОБА_2 в рахунок боргу ОСОБА_1 , зазначена обставина не підтверджується наявною у справі копією витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18. Скаржник стверджує, що цей документ оформлений неналежним чином (після втрати прав первинним кредитором) і не може бути доказом.

Скаржник зазначає, що послуги фактично не надавалися, оскільки у квартирі взагалі відсутні комунікації для теплопостачання, систему опалення було офіційно демонтовано, що підтверджується звітом про проведення обстеження та технічний стан квартири й актом № 1, складеного в лютому 2018 року про приймання виконаних підрядних робіт з демонтажу системи опалення. Позивач нараховував плату за нормативами споживання, ігноруючи індивідуальні лічильники. Квартирні лічильники гарячої води були встановлені та взяті на абонентський облік ПАТ «Київенерго» за погодженими проєктами, проте з травня 2018 року позивач перестав враховувати їхні показники.

Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 229/1539/17, згідно з якою саме виконавець послуг (а не споживач) несе відповідальність за контроль міжповіркових інтервалів та організацію періодичної повірки лічильників (хоча оплачує її споживач). Якщо виконавець не провів повірку вчасно, він не має права застосовувати розрахунок за загальними нормами, і негативні наслідки не можуть покладатися на споживача. Плата за нормами допускається лише у разі документально зафіксованої несправності лічильника (п. 15 Правил № 630), чого позивач не довів.

Апелянт посилається на закріплений у ст. 58 Конституції України принцип незворотності дії закону в часі, вказуючи, що зміна технічних вимог законодавства щодо комерційного обліку не зобов`язує споживача встановлювати нові прилади, якщо старі лічильники вже були законно прийняті на облік раніше.

03 червня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника позивача КП «Київтеплоенерго» - Кононенка І.О. надійшли пояснення стосовно апеляційної скарги, в яких представник заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачами усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім цього, жодних претензій чи скарг до ПАТ «Київенерго», а в подальшому - до КП «Київтеплоенерго» з приводу неотримання послуг за відповідною адресою від відповідача не надходило.

Відповідач зобов`язана сплачувати послуги відповідно до закону та підзаконних нормативно-правових актів як особа, місце проживання якої зареєстроване в житлі, в якому надавалися житлово-комунальні послуги.

Позивач посилається на положення частин першої і другої статті 1191 ЦК України, зазначаючи, що у разі стягнення заборгованості з відповідача, відповідач набуде право регресної вимоги до осіб, які на її думку також користувалися житлом та несуть солідарну або часткову відповідальність за оплату таких послуг.

Позивач посилається на пункт 8 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, на Правила надання послуг з постачання гарячої води та на ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначаючи, що відповідач зобов`язана була щомісяця передавати показники лічильників. Від коректності передачі показників лічильників залежить правильність розрахунку вартості спожитих послуг.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що позовна давність була продовжена на період карантину, а згодом - на період воєнного стану, а тому позовну давність не було пропущено з березня 2017 року.

Позивач стверджує, що нарахування неустойки, інфляційних втрат і трьох відсотків річних здійснювалося правомірно, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 з 01 січня 2024 року знято мораторій на заборону нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та / або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Крім цього, у разі часткової оплати заборгованості або коригування нарахувань після подання позовної заяви, відповідач мала право звернутися до підприємства з письмовою заявою для отримання актуальної інформації про залишок заборгованості, а за наявності бажання врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди - звернутися з відповідною заявою через Центр комунальних послуг.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 і представник позивача КП «Київтеплоенерго» не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, від представник позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час провадження в суді першої інстанції відповідач скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року відкрито провадження у цій справі (а.с. 32).

В матеріалах справи відсутні докази направлення копії ухвали суду про відкриття провадження разом з копіями позовної заяви та доданих до неї документів, проте відповідач ознайомилася з матеріалами справи 03 вересня 2025 року (а.с. 35).

Відповідач направила відзив на позовну заяву засобами поштового зв`язку 09 вересня 2025 року (а.с. 68).

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Враховуючи, що відповідач дізналася про факт відкриття провадження у справі 03 вересня 2025 року, в момент ознайомлення з матеріалами справи, а відзив на позовну заяву подано 09 вересня 2025 року, відповідач скористалася правом на подання відзиву на подання позовної заяви і правом на подання доказів на доведення обґрунтованості своїх заперечень, що вважаються допустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України і яким колегія суддів надає оцінку разом з іншими доказами, наявними у справі і які були подані на стадії провадження в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 20 квітня 2007 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідач ОСОБА_1 (а.с. 5).

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго», як кредитором, і КП «Київтеплоенерго», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню зі споживача (споживачів) на загальну суму 1 818 662 617 грн. 96 коп. станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригування платежів (п. 1.1. договору від 11.10.2018 № 602-18, а.с. 27).

Згідно з п. 1.2 договору від 11.10.2018 № 602-18, перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 і додатку № 2 до цього договору (а.с. 27).

З додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18 вбачається, що ПАТ «Київенерго» відступило КП «Київтеплоенерго» право вимоги до ОСОБА_2 за послуги з постачання централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 7809,43 грн. (а.с. 25).

Відповідно до додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, ПАТ «Київенерго» відступило КП «Київтеплоенерго» право вимоги до ОСОБА_2 за послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 1539,26 грн. (а.с. 26).

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 01.05.2025 за адресою АДРЕСА_1 , в період з 01 листопада 2017 року по 30 квітня 2018 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 нараховано вартість послуг з централізованого опалення в розмірі 7809,43 грн. і вартість послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1539,26 грн. (а.с. 11, 12).

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 01.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , на особовий рахунок за № НОМЕР_1 з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за вказаною адресою надавалися послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 630, а з 01 листопад 2021 року - надаються послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 і від 21.08.2019 № 830 на підставі затверджених зазначеними постановами типових договорів (а.с. 6). За період споживання з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року нарахована заборгованість за послугами з централізованого опалення - 20 832,36 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі - 9663,50 грн. (а.с. 6).

За розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року на особовий рахунок за № НОМЕР_1 нараховано заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на суму 33 279,31 грн., а за постачання гарячої води - 4269,64 грн. (а.с. 8).

З розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 нараховано плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1397,46 грн. і плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води в сумі 736,45 грн. (а.с. 9).

За даними розрахунку внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 01.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2025 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 нараховано внески за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення на суму 57,68 грн. (а.с. 10).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Абзац перший частини першої, частина третя та абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2189 передбачає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Згідно зі ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила № 630), що втратили чинність з 01 травня 2022 року.

Послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 3 Правил № 630).

У квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача (абз. 2 п. 9 Правил № 630).

Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік (абз. 2 п. 9 Правил № 630).

Оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок (абз. 1 п. 10 Правил № 630).

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (абз. 2 п. 10 Правил № 630).

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку (абз. 1 п. 12 Правил № 630).

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку (абз. 2 п. 12 Правил № 630).

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання гарячої води, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання гарячої води, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (Правила № 1182).

Послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», та вимогами цих Правил (п. 4 Правил № 1182).

Виконавець забезпечує постачання гарячої води у відповідній кількості та якості послуги, що встановлені нормативами:

за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;

за колективним договором, договором з колективним споживачем, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) (п. 7 Правил № 1182).

Визначення кількості та якості (щодо температури та тиску) послуги здійснюється відповідно до умов договору:

1) за показаннями вузла комерційного обліку гарячої води та інших засобів вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;

2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку гарячої води (у разі їх наявності) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем (п. 8 Правил № 1182).

Послуга надається споживачам безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 9 Правил № 1182).

У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги в установленому законодавством порядку та сплачує споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законом або договором (п. 40 Правил № 1182).

Виконавець зобов`язаний, з-поміж іншого, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами договорів, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (пп. 1 п. 48 Правил № 1182), а також розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором (пп. 5 п. 48 Правил № 1182).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189 індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частина перша статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, відповідно до частини першої, другої статті 13 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема, співставлення спожитого обсягу відповідної житлово-комунальної послуги. Споживачі зобов`язані оплатити ті житлово-комунальні послуги, які їм були фактично надані.

З вищенаведених норм матеріального права слідує, що обчислення вартості житлово-комунальних послуг здійснювалося за нормативами, виходячи з площі житла або кількості зареєстрованих осіб, якщо дані лічильника не були подані споживачем, або якщо лічильник не було встановлено у відповідному житлі.

Як зазначено у наданих представником позивача розрахунках заборгованості, з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року у квартирі АДРЕСА_2 були відсутні квартирні лічильники для обліку обсягу поставки централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, але були наявні будинкові лічильники (а.с. 6); з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року були відсутні квартирні лічильники для обліку обсягу поставки теплової енергії та гарячого водопостачання, але були наявні будинкові лічильники (а.с. 8); з 01 листопада 2017 року по квітень 2018 року був відсутній квартирний лічильник для обліку обсягу поставки централізованого опалення, але наявний квартирний лічильник для обліку обсягу поставки гарячої води, а також наявний будинковий лічильник для постачання централізованого опалення та гарячої води (а.с. 11).

Таким чином, вартість послуг з постачання централізованого опалення з листопада 2017 року по квітень 2018 року, послуг з постачання централізованого палення та гарячої води з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, а також послуг з постачання теплової енергії та гарячого водовідведення обчислювалася на основі даних будинкового лічильника, а вартість послуг з централізованого постачання гарячої води до квітня 2018 року - на основі показників квартирного лічильника.

Розрахунки містять відомості про обсяг спожитих послуг, відповідач не надала доказів, що фактично було спожито меншу кількість житлово-комунальних послуг від зазначеної в розрахунках, зокрема, відповідач не надала докази, що зверталася зі скаргою з приводу отримання послуг у неповному обсязі чи з вимогою здійснити перерахунок заборгованості; контррозрахунку заборгованості відповідач також не надала, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, місцевий суд не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» за договором факторингу до ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення, що були надані до 01 травня 2018 року на суму 7809,43 грн., та за послуги з постачання гарячої води на суму 1539,26 грн., оскільки в матеріалах справи є додатки № 1 і 2 до договору факторингу, на підставі якого, як стверджував позивач, він набув право грошової вимоги до відповідача за спожиті до 01 травня 2018 року зазначені види житлово-комунальних послуги.

Проте, зі змісту вказаних додатків убачається, що КП «Київтеплоенерго» набуло право грошової вимоги за зобов`язанням з оплати послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води на суму 7809,43 грн. і на суму 1539,26 грн. відповідно до ОСОБА_2 , а не до ОСОБА_1 , зважаючи на що суд першої інстанції повинен був відмовити в позові в цій частині.

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат (249,36 грн.) і трьох відсотків річних (57,56 грн.) на суму заборгованості за послуги з постачання гарячої води в розмірі 1539,26 грн. та інфляційних втрат (292,05 грн.) і трьох відсотків річних (1265,13 грн.) на суму заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 7809,43 грн., що були надані до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго», є похідними позовними вимогами, то в їх задоволенні слід було теж відмовити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.

Посилання відповідача на ненадання до позовної заяви ордера чи іншого документа, що підтверджує повноваження представника позивача, апеляційний суд відхиляє.

Відповідно до матеріалів справи, позовну заяву підписано адвокатом Комісаром С.П.. уповноваженого представляти інтереси КП «Київтеплоенерго», зокрема, з усіма правами, надані як учаснику процесу - позивачу, відповідачу, заявнику та ін., в судах на підставі довіреності КП «Київтеплоенерго» від 18.08.2023 № 16/08/23-04 (а.с. 28).

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Таким чином, довіреність КП «Київтеплоенерго» від 18.08.2023 є належним документом, що підтверджувала повноваження адвоката Комісара С.П. на представництво інтересів позивача в суді першої інстанції, в тому числі й на подання позовної заяви, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині суд відхиляє.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими аргументи відповідача про фактичне ненадання послуг, що, на її думку, підтверджується звітом про проведення обстеження та технічний стан квартири й актом № 1, складеним в лютому 2008 року, що був доданий до відзиву на позовну заяву.

Зі звіту Технічного центру «Будівельно-інвентарна експертиза» від 19.11.2018 вбачається, що об`єктом обстеження була квартира АДРЕСА_2 (а.с. 59).

Метою обстеження слугувало визначення можливості подальшої надійної та безпечної експлуатації придатності зазначеної квартири. Виконувалися завдання з перевірки технічних характеристик квартири АДРЕСА_3 та з підготовки технічного звіту оцінки технічного стану і експлуатаційної придатності квартири АДРЕСА_3 (а.с. 60).

Крім цього, при обстеженні з`ясовано, що будинок обладнано системами холодного та гарячого водопостачання, каналізування й опалення. Квартира двокімнатна загальною площею 81,2 кв.м. (а.с. 61). Будівельні конструкції будинку в нормальному стані.

Постачання гарячої води та тепла зовсім у негативному стані. Це залежить не від стану мереж, а від проектного рішення.

Погане постачання тепла на 23 поверх залежить від недосконалості нижньої розводки тепла; від розрахунку шайб, які балансують подачу тепла; від незахищеного відбору тепла на поверх знизу.

Як вихід із ситуації, мешканці квартири АДРЕСА_3 перейшли на індивідуальне опалення квартири, що не заперечує ДБН. Для цього використовується електричний котел, який нагріває воду, яка віддає тепло приборам опалення через відокремлену мережу, за відсутності у квартирі приладів та мереж централізованого опалення (а.с. 62).

Таким чином, експерт дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_3 не придатна для проживання до встановлення індивідуального опалення, після встановлення індивідуального опалення квартира АДРЕСА_3 придатна для проживання (а.с. 62).

Відповідно до частини першої і третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідач посилалася на те, що зазначений звіт свідчить про ненадання житлово-комунальних послуг до травня 2018 року з централізованого опалення та водопостачання.

Проте колегія суддів вважає, що наданий на доведення заперечень проти позовних вимог у цій частині звіт не підтверджує обставини ненадання позивачем житлово-комунальних послуг, адже звіт складено за результатами обстеження та оцінки технічного стану й експлуатаційної придатності квартири АДРЕСА_3 , а не щодо встановлення факту надання цих послуг до травня 2018 року. Більше того, відповідач не була позбавлена можливості звернутися до позивача зі скаргою чи претензією стосовно надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг чи надання відповідних послуг неналежної якості.

З огляду на викладене, звіт Технічного центру «Будівельно-інвентарна експертиза» від 19.11.2018 є неналежним доказом, оскільки не підтверджує, що за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися житлово-комунальні послуги.

Також на підтвердження доводів щодо відсутності обов`язку сплачувати заборгованість за централізоване опалення відповідач надала акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, з якого вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 працівниками ТОВ «Строй-престиж-2007» було виконано демонтаж системи центрального опалення ( а.с 65-66).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів відключення квартири від мережі централізованого опалення у передбаченому законодавством порядку, у позивача були відсутні підстави для припинення нарахування платежів за централізоване опалення.

Посилання відповідача на п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, і на правову позицію Верховного Суду у справі № 229/1539/17 колегія суддів вважає помилковим з таких підстав.

Відповідно до п. 15 Правил № 630 засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів встановлення у квартирі АДРЕСА_2 , належної та своєчасної повірки квартирного лічильника для визначення обсягу спожитої теплової енергії і централізованого опалення та, починаючи з 01 травня 2018 року, - гарячої води, то посилання на п. 15 Правил № 630 є безпідставним.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2019 у справі № 229/1539/17, є необґрунтованим, оскільки стосується розподілу обов`язків між виконавцем та споживачем щодо контролю за міжповірочними інтервалами та організації проведення періодичної повірки засобів обліку, а не з розподілу обов`язків з надання показників споживання гарячої води, централізованого опалення чи теплової енергії, який покладається на відповідача в силу закону.

Ненадання показників чи відсутність квартирного лічильника надає виконавцю комунальних послуг нарахувати вартість послуг на основі даних будинкового лічильника, виходячи з кількості квартир в будинку, опалювальної площі ( для централізованого опалення); виходячи з показників будинкового лічильника, кількості зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, нормативів споживання ( для постачання гарячої води).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач тривалий час приймав показники та не пред`являв претензій не впливають на обсяг зобов`язань споживача, який зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Посилання на ст. 58 Конституції України про те, що зміна технічних вимог законодавства щодо комерційного обліку не зобов`язувала споживача встановлювати нові прилади, якщо старі лічильники вже були законно прийняті на облік раніше, суд апеляційної інстанції оцінює критично з таких підстав.

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасності ухвалення оскаржуваного судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки доводи відзиву аналогічні доводам апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції та наданим на доведення їх обґрунтованості доказам.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що при апеляційному перегляді рішення суду судом встановлено, що право вимоги про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 7809 грн. 43 коп., інфляційної складової боргу - 1265 грн. 13 коп., три проценти річних у розмірі 292 грн. 05 коп., та за послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1539 грн. 26 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 249 грн. 36 коп., три проценти річних - 57 грн. 56 коп., до позивача не переходило за договором факторингу, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з наявністю підстав для скасування рішення у вищевказаній частині, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат, з урахуванням понесених відповідачем витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ціна позову складала 93 903,43 грн., проте з відповідача підлягає стягненню на користь позивача всього 82 690,64 грн., тобто позов задоволено на 88,06%.

За подання позовної заяви позивач сплатив 3028 грн, а отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі: 3028 грн. х 88,06% = 2666,46 грн.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатила судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові. Проте, за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, наданих до 01 травня 2018 року, в розмірі 7809,43 грн. і 1539,26 грн. та нарахованих на ці суми інфляційні втрати і три відсотки річних.

Таким чином, апеляційну скаргу задоволено на 11,94%, відтак, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору: 3633,60 грн. х 11,94% = 433,85 грн.

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця у витратах по сплаті судового збору на суму: 2666,46 грн. - 433,85 грн. = 2232,61 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7809 грн. 43 коп., інфляційної складової боргу - 1265 грн. 13 коп., три проценти річних у розмірі 292 грн. 05 коп., заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1539 грн. 26 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 249 грн. 36 коп., три проценти річних - 57 грн. 56 коп., та в частині стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог - відмовити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року змінити в частині визначення загального розміру заборгованості, зменшити загальну суму заборгованості з 93 903 грн. 43 коп. до 82 690 ( вісімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто) грн. 64 коп.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2232 грн. 61 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.