Постанова від 17 грудня 2024 р. у справі №369/6828/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 369/6828/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16044/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Харечка Володимира Івановича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року (суддя Янченко А.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,

установив:

у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу по орендній платі за проживання у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 у розмірі 114 609,25грн, а також судових витрат у сумі 10 442, 40грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до договору № 1 від 18 грудня 2020 року ним від ТОВ «Журавлинка Плюс» було прийнято у строкове платне користування гуртожиток, загальною площею 6 573,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов цього договору товариство мало право передавати в суборенду частину гуртожитку або окремі кімнати в ньому, шляхом укладення договору суборенди з фізичними особами.

Позивач посилався на те, що 3 грудня 2021 року уклав договір № 718 з ОСОБА_1 , згідно умов якого ним було передано відповідачці у строкове платне користування 2 ліжко-місця для її особистого проживання та членів її родини в приміщенні/кімнаті № НОМЕР_1 , що знаходиться у вказаному гуртожитку. Пунктом 3 цього договору було визначено, що ціна оренди за користування одним ліжко-місцем в гуртожитку на момент підписання договору становить 1 350грн за один календарний місяць та включає в себе компенсацію витрат на оплату комунальних послуг, фактичних витрат на утримання гуртожитку, прибудинкової території та обладнання. Згідно пункту 4 цього договору, щомісячна орендна плата розраховується, виходячи з ціни оренди, вказаної у п. 3 договору, та фактичної кількості орендованих ліжко-місць, згідно пункту 1 договору, та перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, зазначений у п. 17 договору, один раз на місяць, не пізніше 15 числа кожного місяця за поточний місяць у національній валюті України. У разі порушення строків розрахунків за договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом усього періоду прострочення

зобов`язання, але не більше 100 % загальної суми боргу. Відповідно до статті 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу за весь період прострочення. Згідно п. 16 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2022 року.

Позивач стверджував, що після закінчення терміну дії договору відповідачка продовжувала користуватися орендованим майном, тому відповідно до вимог ст. 764 ЦК України договір вважається продовженим на новий строк, однак з січня 2022 року по березень 2024 року відповідачка сплачувала за оренду не в повному обсязі, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі 114 609,25грн, яка складається з суми основного боргу - 76 340грн, суми втрат від інфляції - 5 610,78грн та 3 % річних - 2 480,39грн, пені - 30 178,08грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» борг по орендній платі за проживання у кімнаті АДРЕСА_1 в загальному розмірі 114 609,25грн, який складається з суми основного боргу - 76 340грн, суми втрат від інфляції - 5 610,78грн та 3% річних - 2 480,39грн, пені - 30 178,08грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Харечко В.І. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обставини, встановлені Господарським судом Київської області у справі № 911/121/22 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ТОВ «Журавлинка Плюс» та третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог, серед яких було і ТОВ «Черемшина 2012». Цим рішенням було встановлено, що спірні гуртожитки, в тому числі і той, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , були побудовані за державні кошти та відносяться до державної власності, тому на них розповсюджуються норми мораторію на відчуження гуртожитків. Таким чином, відчуження вказаного гуртожитку від колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» до ТОВ «Черемшина 2012» та подальше відчуження ТОВ «Журавлинка Плюс» були здійснені з порушенням норм чинного законодавства.

Крім цього, представник відповідачки посилався на те, що згідно договору оренди № 1 від 18 грудня 2020 року, яким ТОВ «Журавлинка Плюс» передало у платне користування позивачу гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , передача об`єкта оренди підтверджується підписанням сторонами акту прийому передачі об`єкта оренди, однак матеріали справи не містять такого документу, не досліджувався такий документ і під час судового засідання. Таким чином, факт передачі позивачу у платне користування зазначеного гуртожитку не був підтверджений належними доказами, а тому не був встановлений. Більше того, рішенням Господарського суду Київської області від 17 березня 2020 року у справі № 911/152/18 за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Мальва 2012», ТОВ «Конвалія 2012», яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 8 червня 2021 року,

зобов`язано відповідачів передати до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міськради за актами приймання передачі гуртожитки, в тому числі і той, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, на момент підписання договору оренди № 1 від 18 грудня 2020 року ТОВ «Журавлинка Плюс» не було власником вказаного гуртожитку, про що достеменно знало, а тому не мало права передавати його в оренду позивачу, і виходячи з відсутності в матеріалах справи акту прийому-передачі, так цього і не зробило.

Також, представник відповідачки стверджує, що зі змісту договору оренди № 1 від 18 грудня 2020 року вбачається, що позивач нібито отримав право здавати в оренду частину гуртожитку або окремі кімнати в ньому. Разом з цим, зі змісту договору оренди № 718, укладеного між позивачем та відповідачкою, вбачається, що останній надано в оренду лише два ліжко-місця, а не окрему кімнату, що суперечить умовам договору оренди № 1 від 18 грудня 2020 року. При цьому, договором оренди № 718 не передбачено підписання акту приймання-передачі в момент початку користування, відповідачкою такий акт також не підписувався, доказів зворотного позивачем не надано, що суперечить вимогам статті 795 ЦК України.

Крім цього, представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачка продовжила користуватись ліжко-місцями у кімнаті АДРЕСА_1 , оскільки після 24 лютого 2022 року вона переїхала проживати до своєї матері у місто Черкаси, залишивши ключі та перепустку на прохідній гуртожитку. У березні 2022 року вона в телефонному режимі повідомила директору ТОВ «Черемшина 2012» Анікєєву К.В. про свій від`їзд з міста Вишневого та припинення користування гуртожитком. У серпні 2022 року відповідачка взагалі виїхала за кордон та повернулась лише в лютому 2023 року. Водночас договір оренди № 718 діяв лише до 31 грудня 2022 року, а посилання позивача на норму частини 1 статті 764 ЦК України є необґрунтованим, оскільки відповідачка не користувалась орендованими ліжко-місцями, тому і підстави для автоматичного продовження строку дії договору оренди відсутні.

Також, представник відповідачки посилається на те, що суд першої інстанції встановивши місце реєстрації відповідачки з Єдиного демографічного реєстру, що міститься в матеріалах справи, судову повістку направив на адресу гуртожитку, де відповідачка не проживає, чим порушив право відповідачки на участь у судовому розгляді.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.72-76), у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали, тому колегія суддів, на підставі положень ст. 372 ЦПК України, провела розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з цим позовом, представник позивача зазначив, що адресою проживання відповідачки є кімната АДРЕСА_1 .

Постановивши ухвалу про відкриття провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд першої інстанції скерував повістку відповідачці саме за вказаною представником позивача адресою, однак повістка повернулась до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній» (с.с.28).

Разом з цим, в матеріалах справи наявна відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 559111 від 24 квітня 2024 року, згідно якої відповідачка ОСОБА_1 з 18 березня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (с.с.17).

Однак, судові повістки за адресою реєстрації відповідачки судом першої інстанції не направлялись.

Відповідно до частини першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи Києво-Святошинським районним судом Київської області 19 липня 2024 року.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення апеляційним судом.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 18 грудня 2020 року між ТОВ «Журавлинка Плюс» (орендодавець) та ТОВ «Черемшина 2012» (орендар) був укладений договір оренди № 1 (далі - Договір № 1), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування гуртожиток загальною площею 6 573,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 35868132224 (с.с.7-8).

Відповідно до пункту 6.1 Договору № 1, орендар має право передавати в суборенду частину об`єкту оренди або окремі кімнати в ньому та укладати договори суборенди з фізичними та/або юридичними особами з метою експлуатації об`єкту оренди за призначенням, а також здійснює пов`язану з цим господарську діяльність на власний розсуд.

3 грудня 2021 року між ТОВ «Черемшина 2012» (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір на оренду ліжко-місць у гуртожитку № НОМЕР_1 (далі - Договір № 718), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування 2 ліжко-місця для проживання орендаря та/або членів його родини у приміщенні/кімнаті № НОМЕР_1 , що знаходиться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (с.с.11-12).

Відповідно до пункту 3 Договору № 718 ціна оренди за користування 1 ліжко-місцем у гуртожитку на момент підписання цього договору складає 1 520грн за один календарний місяць та включає в себе компенсацію витрат на оплату комунальних послуг, фактичних витрат на утримання гуртожитку, прибудинкової території та обладнання.

Згідно пункту 4 Договору № 718 щомісячна орендна плата розраховується, виходячи з ціни оренди, вказаної у пункті 3 договору, та фактичної кількості орендованих ліжко-місць, згідно пункту 1 договору, та перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, зазначений у пункті 18 договору, один раз на місяць, не пізніше 15-го числа кожного місяця за поточний місяць, в національній валюті України.

У разі порушення строків розрахунків за договором орендар сплачує орендодавцю

пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов`язання, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Відповідно до статті 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу за весь період прострочення.

Про зміну орендної плати орендар повідомляється у порядку, визначеному пунктом 13 цього договору. Зміни розміру орендної плати набувають чинності з першого числа місяця, що слідує за місяцем в якому розміщено оголошення. У разі відсутності письмових заперечень від орендаря, щодо розміру орендної плати, цей розмір вважається погоджений сторонами. У випадку незгоди орендаря на зміну розміру орендної плати цей договір вважається розірваним з ініціативи останнього, що є підставою для повернення орендованого майна орендодавцеві.

Згідно підпункту 8.2 пункту 8 Договору № 718 орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, у строк, визначений пунктом 4 договору.

Відповідно до пункту 16 Договору № 178, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Дія договору та строк оренди ліжко-місць не може бути продовженим автоматично, а вважається припиненим останнім днем строку дії договору. Згідно частини третьої статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 1 листопада 2021 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки за Договором № 718, за період з 1 січня 2022 року по 31 березня 2024 року складає 76 340грн, сума інфляційних втрат становить 5 610,78грн, три відсотки річних - 2 480,39грн та пеня (0,1 % згідно пункту 4 Договору № 718) - 30 178,088грн; загальна сума позовних вимог складає 114 609,25грн (с.с.12, зворот).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 759, частиною першою статті 761, частиною першою статті 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Положеннями ч. 1 ст. 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною першою статті 811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Жодних інших застережень щодо форми договору чи порядку його реєстрації цивільне законодавство не передбачає.

Згідно з частиною третьою статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Положеннями статті 820 ЦК України встановлено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Уклавши з ТОВ «Черемшина 2012» Договір № 718, відповідачка взяла на себе

зобов`язання щомісячно сплачувати орендну плату, при цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу відсутні акту-прийому передачі за цим договором, оскільки відповідачка фактично розпочала користуватись орендованими ліжко-місцями та сплачувати оренді платежі, що свідчить про часткове виконання нею умов Договору № 718.

Крім того, апеляційна скарга не містить доводів, що позивачем не був виконаний договір оренди та відповідачці не були передані ліжко-місця у гуртожитку.

Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, а закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 821 ЦК України встановлено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

За змістом наведеної норми строком договору є обумовлений сторонами календарний період, визначений роками, місяцями, днями тощо, під час якого у сторін виникли і існують цивільні права і обов`язки відповідно до укладеного між ними договору. Закінчення строку договору припиняє ці права і обов`язки, проте не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, яке мало місце виключно під час дії договору. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Зі змісту Договору № 718 вбачається, що він укладений на строк до 31 грудня 2022 року, без можливості автоматичного продовження, відтак колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на пролонгацію дії цього договору на підставі положень статті 764 ЦК України.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у відповідачки обов`язку сплачувати орендні платежі у зв`язку з тим, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України вона переїхала на проживання у місто Черкаси, оскільки згідно підпункту 9.1 пункту 9 Договору № 718, дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою орендаря за умови письмового повідомлення ним орендодавця не менш як за 10 днів від дати розірвання договору, чого відповідачкою зроблено не було.

Натомість, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачка у будь-який спосіб зверталась до позивача з повідомленням про розірвання договору, відтак, колегія суддів вважає, що існують достатні підстави вважати, що Договір № 718 достроково не розривався та діяв до 31 грудня 2022 року включно.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на укладення Договору № 718 з посиланням на рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2020 року у справі № 911/152/18 за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Мальва 2012», ТОВ «Конвалія 2012», яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 8 червня 2021 року, є безпідставними, оскільки вказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 16 грудня 2022 року, а у задоволенні позову Вишневої міської ради Бучанського району Київської області було

відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Черемшина 2012» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за Договором № 718 за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачці за вказаний період було нараховано орендних платежів на загальну суму 36 480грн (3 040грн х 12 місяців), а оплачено лише 5 740грн, відтак заборгованість відповідачки за Договором № 718 становить 30 740грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється статтями 549-552 ЦК України та умовами договору.

Згідно зі частиною другою статті 551 ЦК України у випадку, коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 Договору № 718 сторони погодили, що у разі порушення строків розрахунків за договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов`язання, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки зобов`язання по орендній платі носили періодичний характер і повинні були виконуватися щомісячно, для розрахунку пені необхідно з`ясувати розмір несплаченої орендної плати по кожному місяцю, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених орендних платежів за кожен місяць окремо від дня порушення обов`язку щодо їх сплати до дня, заявленого у позовній заяві, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Враховуючи часткове погашення відповідачкою заборгованості, пеня за період з 16 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року становитиме 94,24грн (3 040грн х 0,1% / 100% х 31 день).

Оскільки більше відповідачкою погашення боргу не здійснювалось, пеня за наступні місяці буде розраховуватись наступним чином:

за лютий 2022 року - 263,50грн (340грн (залишок непогашеного боргу за поточний місяць) х 0,1 % / 100 % х 775 днів (за період з 16 лютого 2022 року по 31 березня 2024 року);

за березень 2022 року - 2 270,88грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 747 днів (за період з 16 березня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за квітень 2022 року - 2 176,64грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 716 днів (за період з 16 квітня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за травень 2022 року - 2 085,44грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 686 днів (за період з 16 травня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за червень 2022 року - 1 991,20грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 655 днів (за період з 16 червня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за липень 2022 року - 1 900грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 625 днів (за період з 16 липня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за серпень 2022 року - 1 805,76грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 594 дні (за період з 16 серпня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за вересня 2022 року - 1 711,52грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 563 дні (за період з 16 вересня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за жовтень 2022 року - 1 620,32грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 533 дні (за період з 16 жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за листопад 2022 року - 1 526,08грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 502 дні (за період з 16 квітня 2022 року по 31 березня 2024 року);

за грудень 2022 року - 1 434,88грн (3 040грн х 0,1 % / 100 % х 472 дні (за період з 16 грудня 2022 року по 31 березня 2024 року).

Таким чином, загальний розмір пені, нарахованої на підставі пункту 4 Договору № 718, що підлягає стягненню з відповідачки становить 18 879,96грн.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень вищевказаних норм права, наслідки прострочення відповідачкою грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат виступають належним способом захисту майнового права та інтересу позивача.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних та інфляційні втрати, розрахунок яких виконується згідно із наведеним вище правилом, тобто по кожному щомісячному платежу окремо.

Три відсотки річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3% х кількість днів прострочення платежу : 365 : 100.

Таким чином, три відсотки річних, що підлягають стягненню відповідачки становитимуть:

за січень 2022 року - 7,75грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 31 день (за період з 16 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року) / 365 днів);

за лютий 2022 року - 21,66грн (340грн (залишок непогашеного боргу за поточний місяць) х 3 % / 100 % х 775 днів (за період з 16 лютого 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за березень 2022 року - 189,59грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 747 днів (за період з 16 березня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за квітень 2022 року - 178,84грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 716 днів (за період з 16 квітня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за травень 2022 року - 171,35грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 686 днів (за період з 16 травня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за червень 2022 року - 163,60грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 655 днів (за період з 16 червня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за липень 2022 року - 156,11грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 625 днів (за період з 16 липень 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за серпень 2022 року - 148,36грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 594 дні (за період з 16 серпня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за вересень 2022 року - 140,62грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 563 дні (за період з 16 вересня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за жовтень 2022 року - 133,12грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 533 дні (за період з 16 жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за листопад 2022 року - 125,37грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 502 дні (за період з 16 листопада 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів);

за грудень 2022 року - 117,88грн (3 040грн х 3 % / 100 % х 472 дні (за період з 16 грудня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 365 днів).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у загальній сумі 1 551,25грн.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, також розраховується за наведеним вище правилом, тобто по кожному щомісячному платежу окремо.

При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця, відтак індекс інфляції за січень 2022 року не обраховується.

Таким чином, інфляційні втрати, що підлягають стягненню відповідачки становитимуть:

за лютий 2022 року - 104,79грн (340грн х 130,821 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 березня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 340грн);

за березень 2022 року - 765,71грн (3 040грн х 125,188 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за квітень 2022 року - 651,28грн (3 040грн х 121,424 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 травня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за травень 2022 року - 554,23грн (3 040грн х 118,231 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 червня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за червень 2022 року - 446,16грн (3 040грн х 114,676 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 липня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за липень 2022 року - 421,93грн (3 040грн х 113,879 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 серпня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за серпень 2022 року - 384,26грн (3 040грн х 112,640 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 вересня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за вересень 2022 року - 320,41грн (3 040грн х 110,540 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 жовтня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за жовтень 2022 року - 238,45грн (3 040грн х 107,844 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 листопада 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за листопад 2022 року - 215,66грн (3 040грн х 107,094 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 грудня 2022 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн);

за грудень 2022 року - 193,03грн (3 040грн х 106,350 % (сукупний індекс інфляції за період з 1 січня 2023 року по 31 березня 2024 року) / 100 % - 3 040грн).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальній сумі 4 295,91грн.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню

судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харечка Володимира Івановича задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована у АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012», ЄДРПОУ 38379858, яке знаходиться у Київській області, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Освіти, 5, заборгованість за договором оренди у розмірі 30 740грн, інфляційні втрати у розмірі 4 295грн 91коп., 3% річних у розмірі 1 551грн 25коп., пеню у розмірі 18 879грн 96коп., сплачений судовий збір у сумі 2 422грн 40коп., а всього 57 889грн 52коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук