Постанова від 16 грудня 2024 р. у справі №757/23717/19-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 757/23717/19-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10675/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Армена Рафіковича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року (суддя Григоренко І.В.) про відмову у заміні боржника у виконавчому листі по виконанню рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Укрмарін», приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстов Владислав Олегович про звернення стягнення на предмет іпотеки,

установив:

рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2022 року звернуто стягнення на підставі договору іпотеки № PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 61кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року у розмірі 5 780 426грн 22 коп. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив:

замінити первісного боржника ОСОБА_2 на нового боржника ОСОБА_4 до відкриття провадження у справі № 757/23717/19-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова В.О. про звернення стягнення на предмет іпотеки;

змінити порядок виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2022 року у справі № 757/23717/19-ц на такий: звернути стягнення на підставі договору іпотеки (майнової поруки) № PM-SME 001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року на нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 36,2 кв. м, що розташоване за

адресою: АДРЕСА_2 , та нежиле приміщення, загальною площею 24,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року у розмірі 5 780 426грн 22 коп. на його користь.

Мотивуючи подану заяву, заявник зазначав, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва № 757/23717/19-ц від 28 вересня 2023 року замінено первісного стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на нового стягувача - ОСОБА_1 . Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, задоволено заяву про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду міста Донецька від 2 вересня 2010 року, на підставі чого 5 лютого 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відновлено запис про іпотеку замість раніше вилученого запису відносно нежилого приміщення, загальною площею 61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлено запис про заборону відчуження замість раніше вилученого запису. Однак, при відновленні записів про іпотеку та заборону відчуження було встановлено, що ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», після вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про заборону відчуження спірного нерухомого майна, спірне іпотечне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відчужило ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2010 року за реєстровим № 5264, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. У подальшому, 13 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу цих нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою СВ., зареєстрований в реєстрі за № 816. 12 липня 2018 року ОСОБА_4 провів поділ спірного нежилого приміщення на два нові об`єкти нерухомого майна (прим. 33 та 33а) за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник стверджував, що згідно статті 23 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_4 з набуттям права власності на предмет іпотеки, набув статус іпотекодавця, відтак наявні достатні правові підстави для заміни первісного боржника ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_4 та зміни порядку виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року вимоги ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення суду виділено в окреме провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Карапетян А.Р. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким замінити первісного боржника ОСОБА_2 на нового боржника ОСОБА_4 до відкриття провадження у справі № 757/23717/19-ц, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставини справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Представник заявника зазначає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що предмет іпотеки за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року перейшов у власність ОСОБА_4 , а відтак до нього перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця. 12

липня 2018 року ОСОБА_4 провів поділ нежитлового приміщення на два нових об`єкта, з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник заявника, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 12 лютого 2021 року у цивільній справі № 12/204/09, зазначає, що у разі поділу предмету іпотеки на окремі складові, присвоєння їм окремих адрес та зміни власників складових первісного предмета іпотеки, фактично відбувається правонаступництво від первісного боржника до всіх наступних власників предмета іпотеки та/або його окремих частин, в силу вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Представник заявника вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було обізнаним з фактом зміни власника спірного об`єкта нерухомості до ухвалення судового рішення від 1 лютого 2022 року, оскільки, як вбачається з інформаційної довідки з реєстру речових прав від 5 квітня 2023 року, ще й досі в реєстрі існує запис про предмет іпотеки, як об`єкт нерухомого майна, власником якого зазначено ОСОБА_2 . Такий запис існував як на момент звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду, так і на момент ухвалення судом рішення по справі, а тому товариство, заявляючи позов до ОСОБА_2 , діяло розумно і добросовісно, покладаючись на достовірність інформації, отриманої із реєстру речових прав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не є правонаступником у кредитному зобов`язанні, жодних договорів з банком він не підписував, кредитів не отримував, стороною кредитно-іпотечних відносин, які виникли у даній справі, не був, на момент набуття у власність спірного майна, жодних обтяжень зазначених нежитлових приміщень зареєстровано не було.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л. стверджує, що станом на 1 лютого 2022 року стягувач був обізнаний про те, що ОСОБА_2 вже не є власником спірних приміщень та зазначає про пропуск заявником строку позовної давності.

Крім цього, представник ОСОБА_4 - адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л. зазначає, що спірні нежитлові приміщення на підставі договору іпотеки від 18 червня 2018 року були передані ОСОБА_4 в іпотеку ОСОБА_5 , яка не була залучена до розгляду даної справи. Більше того, судове рішення у даній справі може вплинути на права управителя ТОВ «Рейнінг» та орендаря ПП «Альянс-брок», які також не були залучені до розгляду даної справи.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету у системі «Електронний суд» свого представника у судові засідання не направило.

ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» та приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверствов В.О. про день, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені шляхом направлення судових повісток повідомлень за їх поштовою адресою, у судове засідання не з`явилися, клопотання про відкладення судового розгляду не подавали (с.с. 31-32, 39 т.4).

Відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялись за наявними у матеріалах справи адресами, однак судові повістки-повідомлення повернулись до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.29-30, 34-35 т.4).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою

рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять інших адрес місця проживання або місця знаходження відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 .

Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 належним чином повідомлені про день та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явились, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, клопотання про його перенесення не подали.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна А.Р., який апеляційну скаргу підтримав, представника ОСОБА_4 - адвоката Литвиненко-Коренюк Н.Л., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір № CM-SME001/291/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 120 000 доларів США на споживчі цілі (с.с.15-17 т.1).

Також, 19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (майнової поруки) PM-SME001/291/2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать іпотекодавцю на праві приватної власності (с.с.19-21 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15019221 від 19 жовтня 2007 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження № 5876226 від 19 жовтня 2007 року щодо нежилих приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 19 жовтня 2007 року (с.сє.22 т.1).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 150119253 від 19 жовтня 2007 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно № 5876269 від 19 жовтня 2007 року, на підставі договору іпотеки від 19 жовтня 2007 року (с.с.23 т.1).

5 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупець) та ПАТ «ОТП Банк» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого продавець відступив покупцю право вимоги за рядом кредитних договорів у тому числі і за кредитним договором № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 (с.с.24-31 т.1).

Крім цього, 5 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) та ПАТ «ОТП Банк» (клієнт) був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого клієнт передав та відступив фактору сукупність прав, належних

клієнту за договорами забезпечення, у тому числі і за договором іпотеки (майнової поруки) PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно (с.с.32-34 т.1).

Заочним рішенням Київського районного суду міста Донецька від 2 вересня 2010 року у справі № 2-8223/10, серед іншого визнано недійними кредитний договір № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , та договір іпотеки PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін»; вилучено з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, а саме: нежитлові приміщення (літ. А), загальною площею 61 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, а саме: нежитлові приміщення (літ. А), загальною площею 61 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.32-34 т.1).

Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року заочне рішення Київського районного суду міста Донецька від 2 вересня 2010 року скасовано, справу призначено до судового розгляду (с.с.37 т.1).

Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 12 травня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (с.с.38 т.1).

Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 3 липня 2014 року справу за позовом ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів прийнято до провадження, а ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І. від 4 листопада 2016 року прийнято до провадження матеріали об`єднаної цивільної справи за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними (с.с.40 т.1).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними залишено без розгляду (с.с.41 т.1).

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року в розмірі 104 621,35 доларів США, що еквівалентно 1 243 102,41грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 4 537 323,81грн, що разом складає 5 780 426,22грн та судові витрати в розмірі 3 654грн (с.с.42-43 т.1).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2019 року, допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду міста Донецька від 2 вересня 2010 року, ухваленого у цивільній справі №757/17412/14-ц (2-8223/10) за позовом ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, в тому числі визнано чинною державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв. м, яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, датою внесення заборони в державний реєстр іпотек: 19 жовтня 2007 року; відновлено у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 5273з) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 5274з) на підставі укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» договору іпотеки (майнової поруки) № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року - нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису (с.с.44-50 т.1).

5 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. прийнято рішення № 45370930 про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 30149070) на нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, є дійсною з 19 жовтня 2007 року (с.с.51 т.1).

Також, 5 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. прийнято рішення № 45369161 про державну реєстрацію обтяження, а саме заборони на нерухоме майно: нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 30148177), яка, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, є дійсною з 19 жовтня 2007 року (с.с.52 т.1).

З матеріалів справи встановлено, що 12 жовтня 2010 року між ТОВ «Морське агентство «Укрмарін» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О., зареєстрований в реєстрі за № 5264, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити відповідно до вимог цього договору належні продавцю на праві власності нежилі приміщення, загальною площею 61 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.209-210 т.1).

Як вбачається з інформаційної довідки № 157551142 від 26 лютого 2019 року, право власності ОСОБА_2 на зазначені нежитлові приміщення було зареєстровано 19 жовтня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О., зареєстрованого в реєстрі за номером 5264 (с.с.53-55 т.1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2022 року задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на підставі договору іпотеки (майнової поруки) № PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 61 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року у розмірі 5 780 426,22грн на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (с.с.30-39 т.2).

Разом з цим, 13 лютого 2013 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за номером 816, відповідно до якого продавець передає у

власність покупця майно, яким є нежилі приміщення загальною площею 61 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець приймає майно та сплачує за нього обумовлену грошову суму (с.с.25-26 т.3).

На підставі висновку ПП «ПКБ «Хебітет» від 9 липня 2018 року № 02-09/07/2018 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, а саме нежилих приміщень, площею 61 кв. м, в літері «А», в підвалі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. прийнято рішення про поділ зазначеного об`єкта нерухомого майна на:

нежиле приміщення, загальною площею 36,2 кв. м, включаючи місця спільного користування (XL - 4,1 кв. м - частина від 8,1 кв. м; XLI - 1,3 кв. м - частина від 2,6 кв. м; XLII - 3,5 кв. м - частина від 7,1 кв. м в літері «А», в підвалі), адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600715980000;

нежиле приміщення, загальною площею 24,8 кв. м, включаючи місця спільного користування (XL - 4,0 кв. м - частина від 8,1 кв. м; XLI - 1,3 кв. м - частина від 2,6 кв. м; XLII - 3,5 кв. м - частина від 7,1 кв. м в літері «А», в підвалі), адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600748880000 (с.с.5-23, 24 т.3).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року замінено первісного стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на нового стягувача - ОСОБА_1 до відкриття виконавчого провадження у справі № 757/23717/19-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «Морське агентство «Укрмарін», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О., про звернення стягнення на предмет іпотеки (с.с.143-149 т.2).

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому листі №757/23717/19-ц до відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, на підставі якого був виданий цей виконавчий лист, ухвалено судом 1 лютого 2022 року, тобто вже після зміни власника спірного об`єкта нерухомості, про що було відомо позивачу до ухвалення вказаного рішення, відтак суд першої інстанції не вбачає підстав для заміни боржника у вказаному виконавчому листі.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Наведене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом має не суто формальний характер, щоб зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Зазначене узгоджується з положенням статті 1 Закону України «Про іпотеку».

Згідно частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, в законодавстві встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частини перша, друга-п`ята статті 442 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 вказано, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Верховний Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц дійшов висновку, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального

правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 206/3740/13-ц заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Залежно від мети звернення із заявою про заміну сторони правонаступником у формах заміни сторони судового процесу або сторони виконавчого провадження або стягувача у виконавчому документі, які є відмінними за своїм змістом, підлягають з`ясуванню відповідні обставин, від яких залежать як підстави, так і наслідки вирішення відповідного процесуального питання.

У постанові Верховного Суду від 1 вересня 2021 року у справі № 522/6949/15-ц зроблено висновок проте, що по своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 619/852/20, за наявності чинного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, повторне звернення стягнення судом на той самий предмет іпотеки і з тих самих підстав, нормами чинного законодавства України не передбачено. Разом з тим, зазначене правило розповсюджується на випадки коли іпотекодержатель за наявності чинного судового рішення повторно звертається до суду з позовом про звернення стягнення предмет іпотеки, або у випадку проведення реконструкції іпотечного майна, проведення щодо нього самочинного будівництва (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), або зміни його власника після ухвалення відповідного судового рішення про звернення стягнення та це майно. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 8 серпня 2018 року у справі № 711/4423/16-ц, від 8 серпня 2018 року у справі № 703/5083/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 207/1271/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 626/1706/16-ц від 03 червня року у справі № 459/2930/15-ц та від 24 червня 2021 року у справі №335/7782/18.

Отже, по своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або

третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника.

У постанові від 1 вересня 2021 року в справі № 522/6949/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для процесуального правонаступництва прав та обов`язків боржника під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент ухвалення такого рішення суду, власником іпотечного майна вже була інша особа, відмінна від особи, яка, на думку кредитора, повинна була відповідати за пред`явленим позовом.

Також, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 201/11813/14 зроблено висновок про те, що у разі якщо рішення про звернення стягнення на спірне майно ухвалене після того, як відбулося матеріальне правонаступництво, права й обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення до нового власника не переходять, оскільки на час набуття ним права власності на спірне майно таких прав та обов`язків ще не існувало.

Як встановлено судом, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2022 року звернуто стягнення на спірне нежиле приміщення на підставі договору іпотеки № PM-SME001/291/2007 від 19 жовтня 2007 року, хоча це приміщення вибуло з власності іпотекодавця ще 12 жовтня 2010 року, а 13 лютого 2013 року перейшло у власність ОСОБА_4 , який у 2018 році здійснив поділ цього приміщення на два окремі об`єкти нерухомості.

Тобто, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки було ухвалено вже після того, як відбулось матеріальне правонаступництво у спірних правовідносинах, і на час ухвалення рішення суду ОСОБА_2 вже не був власником спірного майна, проте ОСОБА_4 не був залучений до розгляду справи про звернення стягнення на нерухоме майно, власником якого він був на момент ухвалення такого судового рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну боржника у виконавчому листі, вказавши при цьому, що стягувач не позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом до суду в порядку позовного провадження.

Посилання представника заявника на висновки Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2021 року у справі № 12/204/09, колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки обставини даної справи і обставини, які були предметом розгляду у справі № 12/204/09, є різними.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було обізнано з фактом зміни власника спірного нерухомого майна, спростовуються матеріалами справи, оскільки у договорі купівлі-продажу нежилих приміщень від 13 лютого 2013 року приватним нотаріусом Морозовою С.В. зазначено, що відповідно до статті 182 ЦК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» нею здійснено реєстрацію права власності на нежилі приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що фактично позов про звернення стягнення на предмет іпотеки був поданий до неналежного відповідача, під час судового розгляду вказана обставина встановлена не була, належний відповідач до участі у справі залучений не був, а відтак підстави для заміни боржника у такій справі відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд

першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Армена Рафіковича залишити без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук