Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №466/3760/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/3760/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/1001/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 25 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 476193-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 476193-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, в останньої станом на 31 березня 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 476193-КС-001 про надання кредиту в розмірі 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.

Просили позов задоволити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 в розмірі 15445,77 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 77 коп.).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1027,09 грн (одна тисяча двадцять сім гривень 09 коп.) судового збору.

Вищезгадане рішення суду в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

В апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, передбачені статтями 1048, 1056-1 ЦК України, з процентами як відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

Вказує, що проценти нараховувалися відповідно до умов кредитного договору, у межах встановленого строку кредитування та на залишок заборгованості, а після закінчення строку дії договору їх нарахування припинилося.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав погоджений сторонами розмір процентів несправедливим та зменшив суму процентної заборгованості, не врахувавши умови договору та наданий розрахунок.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року змінити в частині загальної суми задоволених позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму грошових коштів 36 421,68 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 02 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 476193-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2763, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 25 вересня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 476193-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування Кредитом

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 476193-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором у останньої станом на 31 березня 2024 утворилась заборгованість за Договором № 476193-КС-001 про надання кредиту в розмірі 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 25 918,27 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 9884,71 гривень.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 638, 640, 642 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину, втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що укладений кредитний договір № 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Вищезазначений договір укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, оскільки такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та отримання відповідачем кредиту на умовах, визначених кредитним договором № 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 року.

У Договорі № 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування, а саме:

п.2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів.

п.2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15288411, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

п.2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 1 500,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

п.2.6. Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн.

п.2.7. Термін дії Договору: до 11.03.2024 року.

п.2.8. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 26 040,00 грн.

п.2.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9249,88 процентів.

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування з 25 вересня 2023 року по 11 березня 2024 року за користування кредитними коштами. Відтак, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про завідомо невигідні, несправедливі умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пред`явила відповідних позовних вимог щодо оспорення договору № 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 року, то у суду першої інстанції відсутні були підстави самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.2. договору Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

п. 3.2.1. передбачено, що у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженоїпроцентноїставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

п. 3.2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту нездійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Аналізуючи умови договору, можна дійти висновку, що проценти за користування кредитом нараховувалися на залишок заборгованості за період фактичного користування кредитом. У разі дотримання позичальником погодженого графіка платежів застосовувалася Знижена процентна ставка - 1,15288411 % в день, тоді як у разі прострочення понад сім календарних днів, відповідно до пункту 3.2.2 Договору, з восьмого дня прострочення застосовувалася передбачена договором Стандартна процентна ставка - 2 % в день.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником 08 жовтня 2023 року здійснено платіж у розмірі 2 170,00 грн, а 23 жовтня 2023 року у розмірі 2 150,05 грн. У подальшому платежі за договором не здійснювалися, у зв`язку з чим виникло прострочення виконання зобов`язань.

Відтак у період з 25 вересня 2023 року по 13 листопада 2023 року проценти нараховувалися за Зниженою процентною ставкою 1,15288411 % в день, а з 14 листопада 2023 року, після спливу семи календарних днів прострочення за Стандартною процентною ставкою 2 % в день.

Заборгованість за процентами нараховувалась лише до 11 березня 2024 року, в межах строку дії договору.

Таким чином, нарахування процентів здійснювалося позивачем у межах строку користування кредитом, передбаченого кредитним договором, та відповідно до погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки і порядку її застосування. Такі проценти є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання, і мають компенсаційний характер, передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства.

З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 476193-КС-001 від 25 вересня 2023 року який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» становить 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.

Враховуючи наведене, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та в частині розподілу судових витрат.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. в суді першої інстанції та 3633,60 грн. в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором 476193-КС-001 від 25 березня 2023 року в розмірі 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. в суді першої інстанції та 3633,60 грн. в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.