Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №461/5044/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5044/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 33/811/1138/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Біловчука Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Біловчука Д.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 605,6 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, 10.06.2025 року о 16 годині 28 хвилин на вул. Городоцька, 8 у м. Львові, водій ОСОБА_1 , керував т/з «Ssang Yong Actyon», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Біловчук Д.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року та закрити провадження у справі.

Зазначає, що суд не повідомив ОСОБА_2 про час і дату проголошення судового рішення, не вручив йому копію постанови 07.07.2025, що позбавило його можливості дізнатись про зміст ухваленого рішення. Після судового засідання ОСОБА_1 було повідомлено про відкладення розгляду на іншу дату, в цей день рішення не проголошувалось. Лише 15 червня 2026 року він дізнався про прийняте рішення. 17 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до захисника, зміст оскаржуваної постанови став відомий лише з реєстру судових рішень,тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Літвіненко Раду є громадянином Республіки Молдова та чинним військовослужбовцем Збройних Сил України.

У нього наявне національне посвідчення водія, виданим уповноваженими органами Республіки Молдова категорії В з правом керування транспортними засобами з 22.10.2014 по 26.08.2033, дата видачі 26.08.2023 № 234401501.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП (і, як наслідок, за ч. 5 цієї ж статті) полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка взагалі не має права керування. Ця норма застосовується до осіб, які ніколи не отримували водійського посвідчення або були позбавлені його судом.

Натомість, випадки, коли особа має право керування, але фізично не пред`явила

документ або має документи, які не відповідають внутрішнім технічним регламентам оформлення (проте є дійсними за міжнародними договорами), жодним чином не можуть кваліфікуватися за ч. 2 чи ч. 5 ст. 126 КУпАП. Керуючи автомобілем із чинним молдовським посвідченням, ОСОБА_1 не порушував вимог щодо обов`язкової наявності права керування. Відтак, у його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення.

Звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 року №228 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку видачі посвідчень водія, допуску громадян до керування транспортними засобами, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у період воєнного стану» запроваджено спрощену процедуру отримання та обміну водійських посвідчень для іноземців та осіб без громадянства, які уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Зазначений нормативно-правовий акт Уряду передбачає, що іноземні військовослужбовці ЗСУ мають офіційне право здійснити обмін свого національного посвідчення водія іноземної держави на українське посвідчення за спрощеною процедурою після завершення воєнного стану.

Наявність у Літвіненко Раду чинного національного посвідчення водія Республіки Молдова свідчить про наявність у нього права керування, а неотримання станом на момент зупинки бланку українського зразка через триваюче виконання бойових чи службових завдань жодним чином не нівелює це право і не може бути підставою для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП як керування особою, яка «не має права керування».

Захисник також звертає увагу на те, що на підтвердження повторності вчинення правопорушення, суд першої інстанції послався виключно на «довідку від 17.06.2025 року з Інформаційного порталу Національної поліції України», де міститься запис, що 07.03.2025 року УПП у Львівській області ДПП нібито притягало ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 3400 грн.

Разом з тим, копія постанови від 07.03.2025 з відміткою про набрання нею законної сили у матеріалах справи відсутня.

Також, суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував той факт, що ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України.

Згідно з приписами статті 235-1 КУпАП (Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України), матеріали про вчинені військовослужбовцями правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 126 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що у разі виявлення правопорушення за ст. 126 КУпАП, вчиненого військовослужбовцем ЗСУ, матеріали справи не можуть бути розглянуті в загальному порядку судом без дотримання процедури взаємодії з ВСП та Військовою інспекцією безпеки дорожнього руху. матеріали необхідно було скерувати командиру військової частини для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Літвіненко Раду, захисник Біловчук Д.І., які брали участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Заслухавши учасників судового провадження на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу задоволити частково з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм, та положень ст.ст. 245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Окрім цього, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП.

Зокрема, постанова суду першої інстанції повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Крім цього, у постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення доказів, на які посилається правопорушник.

Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, місцевим судом не були належним чином досліджені докази, які містяться у матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції у постанові зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №357686 від 10.06.2025, відеоматеріалами, довідкою, постановою про накладення адміністративного стягнення та іншими матеріалами.

Однак у матеріалах справи також наявний військовий квиток ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній проходить військову службу в ЗСУ з 05.04.2023.

Поряд з цим, судом першої інстанції не надано жодної оцінки вищезазначеним доказам.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на день винесення рішення була чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 року №228 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку видачі посвідчень водія, допуску громадян до керування транспортними засобами, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у період воєнного стану» відповідно до якої установлено, що на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування запроваджено спрощену процедуру отримання та обміну водійських посвідчень для іноземців та осіб без громадянства, які уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Разом з тим, з винесеної постанови не вбачається, що суддею надавалась оцінка тому, що ОСОБА_3 проходить військову службу в ЗСУ, не встановлено з якого часу ОСОБА_1 перебуває на території України, та строку протягом якого він повинен був здійснити обмін водійського посвідчення із врахуванням вищезгаданої Постанови КМУ.

Наведене, на думку апеляційного суду, свідчить про те, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Біловчуку Д.І. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати.

Прийняти нову постанову, якою матеріали справи відносно ОСОБА_2 за ч.5 ст. 126 КУпАП скерувати на новий судовий розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.