Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №461/5090/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5090/25 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/811/1137/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Біловчука Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеконференції апеляційну скаргу захисника Біловчука Д.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк семи років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДСА України 605 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, 14.06.2025 року о 13 год. 35 хв. за адресою: м. Львів, вул. Кн. Романа, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами судом, чим порушив вимоги п 2.1 А Правил дорожнього руху. Правопорушення було вчинено повторно протягом року.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Біловчук Д.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року та закрити провадження у справі.

Зазначає, що суд не повідомив ОСОБА_2 про час і дату судового засідання. 15 червня 2026 року він дізнався про прийняте рішення. 17 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до захисника, зміст оскаржуваної постанови став відомий лише з реєстру судових рішень,тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдова та чинним військовослужбовцем Збройних Сил України.

У нього наявне національне посвідчення водія, виданим уповноваженими органами Республіки Молдова.

Відсутність відомостей про іноземця в інформаційних базах даних МВС України свідчить лише про те, що він не отримував бланку посвідчення на території України. Це логічно, адже іноземний громадянин не зобов`язаний отримувати український документ для тимчасового перебування. Патрульна поліція України не має технічного онлайн-доступу до Реєстру водіїв Республіки Молдова, тому відсутність даних в українському планшеті поліцейського жодним чином не доводить відсутність у ОСОБА_2 самого права керування.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 року №225 офіційно врегульовано спрощений порядок обміну іноземних водійських посвідчень для іноземців, які проходять службу в ЗСУ. Цей акт Уряду додатково підтверджує легітимність іноземних документів та наявність у таких осіб законного права на керування транспортними засобами в Україні.

Також звертає увагу на відсутність кваліфікуючої ознаки повторності.

Довідка інспектора Дяків Н. від 19.06.2025 р. про те, що ОСОБА_1 нібито притягався" 07.03.2025 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП не є належними доказами в розумінні ст. 251 КУпАП. Факт притягнення та набрання рішенням чинності має доводитися виключно копією самої первинної постанови, якої в матеріалах справи немає.

Постанова ЕНА Хо 4975793 від 14.06.2025 року, якою, як зазначає сам суд у тексті рішення, ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами). Порушення правил користування ременем безпеки за ст. 121 КУпАП жодним процесуальним чином не може утворювати ознаку повторності для правопорушень у сфері керування без документів за ст. 126 КУпАП.

Також, суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував той факт, що ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України.

Згідно з приписами статті 235-1 КУпАП (Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України), матеріали про вчинені військовослужбовцями правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 126 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що Галицький районний суд м. Львова не вправі був розглядати дану справу. Матеріали справи необхідно було скерувати до органів ВСП за належністю.

ОСОБА_1 , захисник Біловчук Д.І., які брали участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Заслухавши учасників судового провадження на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу задоволити частково з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом с) частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

У п. 42 справи «Желтяков проти України» (заява №4994/04) ЄСПЛ вказує, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

У справі «Рисовський проти України», ЄСПЛ зазначив, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема із рішень «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Гурепка проти України», «Чернов проти України», «Озтюрк проти Німеччини», «Надточій проти України», «Лучанінова проти України» та інші, вбачається, що справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю прирівнюються до справ про кримінальні правопорушення, у зв`язку із чим при їх розгляді застосовуються й положення закону, який регулює розгляд справ про кримінальні правопорушення.

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за його відсутності, фактично позбавив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої права: надавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою, чим позбавив права на справедливий судовий розгляд та права на захист, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

З матеріалів долучених до апеляційної скраги, вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в ЗСУ.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на день винесення рішення була чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 року №228 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку видачі посвідчень водія, допуску громадян до керування транспортними засобами, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у період воєнного стану» відповідно до якої установлено, що на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування запроваджено спрощену процедуру отримання та обміну водійських посвідчень для іноземців та осіб без громадянства, які уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Разом з тим, у зв`язку із розглядом справи без участі ОСОБА_2 , останнній був позбавлений можливості надати відповідні докази суду з метою їх належної оцінки судом та врахування при прийнятті рішення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП, в ході судового розгляду має право знайомитися з матеріалами справи, надавати свої пояснення та докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою тощо. Однак, провівши судовий розгляд за відсутності ОСОБА_2 , суд першої інстанції позбавив його можливості реалізувати свої права, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є істотним порушенням процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначає, що повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не розглядає справу спочатку, а лише переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому позбавлений можливості виправити допущені судом першої інстанції порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наведене, на думку апеляційного суду, свідчить про те, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Біловчуку Д.І. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати.

Прийняти нову постанову, якою матеріали справи відносно ОСОБА_2 за ч.5 ст. 126 КУпАП скерувати на новий судовий розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.