Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №453/391/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/391/24 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 33/811/1573/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Ткач В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника – адвоката Ткач В.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялове, Мукачівського району Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Цією ж постановою судді ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції,встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 06.03.2024 року о 17:00 год. на вул. М. Устияновича у с. Нижня Рожанка Стрийського району Львівської області, керуючи належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки SUBARU моделі FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості для руху та не дотримався безпечної дистанції, у зв`язку з чим допустив наїзд на перешкоду (дерево), попередньо виїхавши на узбіччя проїзної частини дороги. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а також було заподіяно матеріальних збитків його власнику ОСОБА_2 , чим порушив вимоги пунктів 12.1, ПДР та вчини адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , 06.03.2024 року о 17:00 год. по вул. М. Устияновича у с. Нижня Рожанка Стрийського району Львівської області, керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки SUBARU моделі FORESTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки керованого ним транспортного засобу з використовуванням технічного засобу DRAGER ALCOTEST 6820, та у КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» із застосуванням при цьому технічних засобів відеозапису відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Ткач В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді; скасувати постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, зазначає, що розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та копія постанови в строк, передбачений ст. 285 КУпАП ОСОБА_1 вручена не була.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що об`єктивних, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не справі не зібрано, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вважає, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Ткач В.О. у суді апеляційної інстанції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

Захисник Ткач В.О., яка брала участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції уточнила апеляційні вимоги, просила скасувати постанову судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши захисника Ткач В.О., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки захисник Ткач В.О. фактично не оскаржує факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та просить скасувати постанову в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП, , апеляційний суд переглядає оскаржену постанову лише в цій частині.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ААД №666538 від 06.03.2026 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції прибули на місце ДТП, водій ОСОБА_1 перебував за кермом. Під час спілкування із ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пред`являв вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 ствердно відмовився від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, що і стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Ткач Вікторії Олександрівні строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Ткач В.О. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк