Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №456/2776/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/2776/26 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 33/811/1606/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконфренції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 30 квітня 2026 року близько 21:00 год. під час вечірнього шикування на території ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, перебував в стані алкогольного сп`яніння, висновок КНП ТМО СМОЛ №31 від 30 квітня 2026 року, результат огляду – 2,21 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, винести нову постанову, якою закрити провадження у справ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2026 року, оскільки він не приймав участі в розгляді справи, про результат дізнався 8 вересня 2026 року.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що він не заперечує факту вживання алкогольних напоїв та його перебування в стані алкогольного сп`яніння в позаслужбовий час, водночас не погоджується з результатом огляду 2,21 проміле, оскільки він висловив незгоду з таким результатом під час проведення огляду.

Повідомляє, що він не перебував в стані сп`яніння під час вечірнього шикування, оскільки таке не проводилося, а на територію підрозділу він прибув у позаслужбовий час, за вказівкою безпосереднього керівника для перевірки його стану.

Наголошує, що з постановою суду першої інстанції він не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою без повного з`ясування обставин справи та належної оцінки доказів.

Зазначає, що в системі електронний суд відсутні докази його належного повідомлення про дату та час судового засідання, окрім того відсутній ряд процесуальних документів, у зв`язку з чим він просить дослідити наявні матеріали справи в повному обсязі під час судового засідання.

Повідомляє, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, йому не вручена копію постанови, на момент розгляду справи він проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що 30 квітня 2026 року він перебував у службовому відряджені у м. Стрию, після завершення повернувся до м. Сколе, у вечірній час він не перебував на території підрозділу, не виконував службових завдань, не був залучений до шикування.

Повідомляє, що після того, як його безпосередньому керівнику стало відомо про вживання ним алкогольних напоїв у позаслужбовий час, останній надав йому вказівку прибути до підрозділу для перевірки стану та проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що він висловлював незгоду з отриманим показником алкоголю в організмі 2,21 проміле, оскільки самостійно пересувався, все чітко розумів та виконував надані йому розпорядження.

Також наголошує, що йому не було вручено відповідно висновку та він не погоджувався із способом проведення огляду на стан сп`яніння.

Повідомляє, що його письмові пояснення були складені за участі його керівника ОСОБА_2 , щодо якого здійснюється судовий розгляд в межах кримінальної справи №453/1272/26 за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 369-2 КК України.

Також повідомляє, що до нього було застосовано дисциплінарне стягнення, в результаті якого він втратив премію в розмір 18800 грн., що спричинило для нього реальні майнові наслідки.

29 вересня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання апелянт зазначав, що свідкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть бути відомі обставини складання протоколу та про його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також проходження огляду на стан сп`яніння.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні участі не приймав, про результат розгляду справи дізнався 8 вересня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідків, дослідивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 30 квітня 2026 року, окрім того до матеріалів справи долучено протокол про військове адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , рапорт та скерування, висновок, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначених свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння

Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП, передбачено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військової дисципліни.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП полягає у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появі таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконанні ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмові таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, які вчинені в умовах особливого періоду.

Об`єктивна сторона діяння полягає виключно в активних діях з вживання спиртних напоїв. Протиправним є розпивання будь-яких спиртних напоїв: пива (крім безалкогольного), горілки, коньяку, вин, самогону чи інших алкогольних напоїв домашнього виготовлення. Досягнення стану алкогольного сп`яніння є не обов`язковим, оскільки достатньо одного факту їх розпивання.

Іншим видом дій, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, є поява військовослужбовця у нетверезому стані, під яким необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до інших тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси – нестійкість, хитка хода).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-20 КУпАП від 30 квітня 2026 року (а.с. 2-6), відповідно до якого ОСОБА_1 , 30 квітня 2026 року близько 21:00 год. під час вечірнього шикування на території ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, перебував в стані алкогольного сп`яніння, висновок КНП ТМО СМОЛ №31 від 30 квітня 2026 року, результат огляду – 2,21проміле;

- інформацією з витягу наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №436 від 1 травня 2026 року (а.с. 7-8), відповідно до якого солдата ОСОБА_1 , діловода відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , за перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , у стані алкогольного сп`яніння, притягнуто до дисциплінарного стягнення та накладено на нього «сувору догану»;

- відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 квітня 2026 року (а.с.9), згідно із яким у ОСОБА_1 діагностовано стан алкогольного сп`яніння (результат 2,21 проміле);

- рапортом майора ОСОБА_4 (а.с. 10) з якого вбачається, що 30 квітня 2026 року о 21 год під час вечірнього шикування виявлено солдата ОСОБА_1 , який перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_2 з ознаки сп`яніння: почервоніння обличчя, сповільнена та нечітка вимова слів, характерний запах з порожнини рота, у зв`язку з чим його направлено для проходження медичного огляду в КНП «Сколівська міська лікарня», в результаті огляду в нього діагностовано стан алкогольного сп`яніння (2,21 проміле);

- письмовими поясненням ОСОБА_1 від 30 квітня 2026 року (а.с. 11), в яких він визнав, що перебував в стані алкогольного сп`яніння та визнав свою вину;

- скеруванням (а.с. 12), з якого вбачається, що ОСОБА_1 30 квітня 2026 року направлено для перевірки на стан алкогольного сп`яніння;

- поясненнями ОСОБА_1 від 4 травня 2026 року (а.с. 13), в яких він зазначав, що не заперечує факту перебування у стані алкогольного сп`яніння 30 квітня 2026 року, свою вину визнає, просив врахувати, що подія мала місце у позаслужбовий час 21 год., жодних негативних наслідків не настало. Наголошував, що він раніше до адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався, свої службові обов`язки виконує належним чином, вчинене правопорушення є одиничним випадком його ставлення до служби та військової дисципліни;

- витягом із наказу від 15 березня 2026 року №87 (а.с. 14), з якого вбачається, що солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апелянта, що він не погоджується з результатом огляду, відповідно до якого у нього було встановлено 2,21 проміле алкоголю, оскільки під час проведення огляду він висловлював незгоду з таким результатом, апеляційний суд розцінює критично, оскільки факт незгоди ОСОБА_1 з кількісним показником алкоголю, зафіксованим під час огляду, не спростовує факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння на території ІНФОРМАЦІЯ_2 та не впливає на кваліфікацію його дій, оскільки для вирішення питання про наявність складу інкримінованого адміністративного правопорушення визначальним є встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння у відповідних обставинах, а не конкретний ступінь такого сп`яніння.

Окрім того апелянт у своїй апеляційній скарзі та поясненнях прямо зазначає, що не заперечує факту вживання алкогольних напоїв та свого перебування у стані алкогольного сп`яніння. Відтак його твердження про незгоду саме з показником 2,21 проміле не спростовують встановлених судом обставин та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Твердження апелянта, що вечірнє шикування взагалі не проводилося, спростовуються рапортом майора ОСОБА_4 (а.с. 10), який описаний вище за текстом.

Аргументи апелянта, що він не був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, участі в судовому засіданні не брав, а копію постанови йому не вручали, апеляційний суд розцінює критично.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Як встановлено апеляційним судом, судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , 15 травня 2026 року, 11 червня 2026 року та 3 липня 2026 року були направлено судові повістки (а.с. 28, 30, 32), які повернулися до суду за закінченням терміну зберігання у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання (а.с. 29, 31, 32). Також, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення щодо нього 30 квітня 2026 року протоколу про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (а.с. 2–6), а відтак знав про наявність відповідного провадження та необхідність його судового розгляду, у зв`язку з чим мав проявляти належну зацікавленість у перебігу справи, зокрема через розумні проміжки часу цікавитися станом її розгляду та вживати заходів для отримання судової кореспонденції; за таких обставин факт неотримання ним судових повісток, направлених за відомою суду адресою та повернутих за закінченням строку зберігання, не свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду.

Доводи апелянта, що його письмові пояснення були складені за участю його безпосереднього керівника ОСОБА_2 , щодо якого здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 453/1272/26 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що ставить під сумнів об`єктивність таких пояснень, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не впливають на кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Аргументи апелянта, що до нього було застосовано дисциплінарного стягнення та він втратив премію у розмірі 18 800 грн., у зв`язку з подіями які мали місце 30 квітня 2026 року, що спричинило для нього реальні майнові наслідки, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини не спростовують встановленого судом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Також, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції до ОСОБА_1 застосовано мінімальне адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 172-20 КУпАП, а тому підстав для висновку про надмірність чи не співмірність призначеного йому стягнення не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2026 року.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 –відмовити.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення .

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.