Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №453/1091/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/1091/26 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 33/811/1598/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2026 року,

з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Сопотухи В.В.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім цього, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 3 червня 2026 року о 00:50 год. на вул. Т. Шевченка у с. Тухолька Стрийського району Львівської області, повторно, протягом року, після вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21140, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України.

Крім цього, 3 червня 2026 року о 00:50 год. ОСОБА_1 на вул. Т. Шевченка у с. Тухолька Стрийського району Львівської області керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21140, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки керованого ним транспортного засобу з використанням технічного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення самі по собі не є беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні. Окрім цього зауважує, що йому не було вручено копії вказаних протоколів, а відмітка про те, що він відмовився їх отримувати не відповідає дійсності. Стверджує, що не мав можливості оскаржити дії поліцейських, оскільки не був ознайомлений зі змістами протоколів. На думку апелянта довідка від 03 червня 2026 року про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та копія постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року щодо нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП можуть слугувати підставою для кваліфікації правопорушення, але не доводять його вини в даній події. Звертає увагу на те, що акт огляду складений у відсутності свідків, копія якого йому не вручалася, а зазначені у такому ознаки алкогольного сп`яніння не відповідають дійсності, крім цього, відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним, на ньому не зафіксовано факт керування транспортним засобом. Стверджує, що він перебував в автомобілі у якості пасажира, а тому не мав обов`язку проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення правопорушника ОСОБА_1 та виступ його захисника – адвоката Сопотухи В.В. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 682459 та серії ЕПР1 № 682471 від 3 червня 2026 року, де викладені фабули вчинених правопорушень; довідкою від 3 червня 2026 року; копією постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 3 червня 2026 року; відеозаписами події, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 682459 та серії ЕПР1 № 682471 від 3 червня 2026 року складені щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містять у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи правопорушника ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Сопотухи В.В. в частині недоведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

Твердження апелянта про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не було йому вручено є безпідставними, оскільки зазначений акт відповідає формі акту, визначеній Інструкцією №1452/735, та містить усі ключові дані, вказані у додатку 2 до Інструкції №1452/735, і у зазначеному акті не передбачено графи для отримання копії такого.

Щодо покликань правопорушника ОСОБА_1 на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Відповідно до наданого відеозапису, на такому відображено відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення

апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання правопорушника ОСОБА_1 про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи обставини вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, небезпечність скоєних ним порушень, на підставі статті 36 КУпАП підставно наклав стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.