Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №334/7801/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/7801/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/7801/26 Головуючий в 1 інст. Гнатюк О.М.

Провадження № 33/807/1130/26 Доповідач у 2 інст. Коломаренко К.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рикун Антона Вадимовича на постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

за участі

представника ОСОБА_1 – адвоката Рикун Антона Вадимовича (в режимі відеконференції)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2026 року у справі №334/7801/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 18.07.2026 року о 9.38 год. по вул. Академіка Александрова керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 (0,83 проміле). Від керування транспортним засобом був відсторонений, про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, йому не було роз`яснено причини зупинки. Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, а тому в даному випадку слід застосувати доктрину «плодів отруйного дерева». Протокол про адміністративне правопорушення був складений неуповноваженою особою, який не зупиняв транспортний засіб і не проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в порядку ст. 266 КУпАП, а тому такий протокол є недопустимими доказами у справі, на підставі якого особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідні документи (матеріали) складені неуповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

28.09.2026 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , скеровані до суду його захисником – адвокатом Рикун А.В., в яких зазначено, що 18.07.2026 його без законних підстав зупинили поліцейські, огляд на місці зупинки приладом «Драгер» показав результат 0,83 проміле, з чим він не погодився. ОСОБА_1 відмовився їхати до медзакладу через те, що поліцейські ввели його в оману, заявивши, ніби в лікарні перевірка здійснюватиметься таким самим приладом «Драгер», і не роз`яснили справжню процедуру з відбором біологічних матеріалів. Вважаючи дії працівників поліції перевищенням повноважень, заявник просить суд врахувати його пояснення та закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також до початку апеляційного розгляду стороною захисту було подано клопотання про визнання недійсними результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. У клопотанні сторона захисту посилається на роздруківку тестування ОСОБА_1 , згідно з якою газоаналізатор Drager Alcotest 6820 ARHJ-0263, що використовувався під час огляду, останній раз проходив калібрування та повірку 21.11.2025. У зв`язку з цим, на думку захисту, використання приладу 18.07.2026 здійснювалося з порушенням правил його експлуатації, що могло призвести до похибок вимірювання та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів.

Позиції учасників апеляційного провадження.

У судовому засіданні захисник Рикун А.В. зазначив, що ОСОБА_1 обізнаний про дату та час розгляду справи. Вважав можливим проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі. Також просив задовольнити клопотання, подані особисто ОСОБА_1 та врахувати його письмові пояснення.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, за участі його захисника, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 18.07.2026 року о 9:38 год. по вул. Академіка Александрова керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 (0,83 проміле). Від керування транспортним засобом був відсторонений, про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722458 від 18.07.2026 року.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: роздруківкою тестування до протоколу серії ЕПР1 № 722458 від 18.07.2026 року з результатом 0,83 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з місця події від 18.07.2026 року, в ході якого водій ОСОБА_1 продув газоаналізатор «Драгер» з результатом якого погодився.

Надаючи оцінку рапорту як доказу який міститься в матеріалах справи апеляційний суд зауважує, що згідно з позицією Верховного Суду рапорт поліцейського є лише внутрішнім службовим документом, а не самостійним, незалежним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт не підтверджує факт порушення, якщо не підкріплений іншими доказами, зокрема відеозаписами чи показаннями свідків, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Рапорт інспектора поліції в даному випадку підкріплений іншими доказами, з якими повністю узгоджується, та підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки саме сукупністю досліджених доказів, зокрема й рапортом, поза розумним сумнівом доведено винуватість останнього.

Посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Посилання захисника на недопустимість доказів з підстав неправомірної зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не містить такого елементу як причина зупинки транспортного засобу. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП та не спростовує той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до вказаної статті КУпАП.

З огляду на те, що ОСОБА_1 погодився на проведення такого огляду на місці зупинки, спочатку не погодився з його результатами, на що йому декілька разів було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, проте у подальшому усно висловив згоду з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, підтвердив це своїм підписом в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він не проїхав на огляд до медичного закладу, оскільки йому не було повідомлено про те, що в медичному закладі, окрім огляду за допомогою алкотестера, будуть відібрані біологічні матеріали є неспроможними, оскільки в даному випадку визначальним є саме остаточна згода з результатами огляду на місці зупинки, яку висловив ОСОБА_1 (час дослідженого відеозапису: 00:07:28-00:07:38).

З приводу клопотання апелянта про визнання недійсними результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння з підстав неналежного технічного стану спеціального технічного засобу, який використовувався під час огляду на стан сп`яніння, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Захисник посилається на відмітку у роздруківці тестування ОСОБА_1 , згідно з якою газоаналізатор Drager Alcotest 6820 ARHJ-0263, що використовувався під час огляду, останній раз проходив калібрування 21.11.2025. У зв`язку з цим, на думку захисту, використання приладу 18.07.2026 здійснювалося з порушенням правил його експлуатації, що могло призвести до похибок вимірювання та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів.

Газоаналізатори «Drager Alcotest 6820» є зареєстрованими медичними виробами, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежені. Таке вбачається з пункту 43 Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Державної лікарської служби України від 29 грудня 2014 року № 1529. Тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатора Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 6820 працівниками поліції під час виконання своїх обов`язків.

Посилання на можливу несправність спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, ґрунтуються виключно на припущеннях. Сторона захисту не надала належних та допустимих доказів того, що саме на момент проведення огляду прилад перебував у несправному стані, не відповідав технічним вимогам або його використання призвело до отримання неправильного результату.

Також саме по собі посилання на інформацію щодо сервісного обслуговування приладу «Alcotest 6820» № ARHJ-0263, який використовувався під час огляду на місці зупинки, не спростовує результатів огляду, проведеного поліцейським за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820» № ARHJ-0263, а також не свідчить про недостовірність встановленого у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо неналежного технічного стану спеціального технічного засобу та можливого впливу цього на результати вимірювання мають характер припущень та не підтверджені об`єктивними доказами. Вони не спростовують достовірності отриманих результатів, які у сукупності з іншими доказами підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин відсутні підстави для визнання результатів огляду недійсними.

Стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію доказів, їх отримання з порушенням вимог закону або наявність будь-яких істотних процесуальних порушень під час документування правопорушення. Саме по собі незадоволення результатами розгляду справи не може свідчити про незаконність чи недопустимість доказів.

Твердження апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом у справі, оскільки був складений неуповноваженою особою, а саме командиром взводу ОСОБА_2 , який безпосередньо не проводив огляд водія на стан сп`яніння, є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку складення протоколу виключно тим працівником поліції, який проводив огляд на стан сп`яніння. Вирішальним є те, що огляд був проведений уповноваженим працівником поліції, його результати належним чином зафіксовані в акті огляду та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, складання протоколу іншим працівником поліції саме по собі не свідчить про порушення процедури оформлення адміністративного правопорушення та не впливає на допустимість зібраних доказів.

Апеляційний суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами у стані сп`яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рикун Антона Вадимовича на постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2026 року залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко