Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №336/6967/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 06.10.2026 Справа № 336/6967/26

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №336/6967/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/807/2219/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику.

Позивач зазначав, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику N 3341209350-512937 в електронній формі шляхом підписання заявки до договору, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальниці кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти у розмірі 2 300.00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 . Натомість позичальниця умов договору не виконала, кредит не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим у відповідачки утворилась заборгованість за Договором N 3341209350-512937 від 08 листопада 2021 року на загальну суму 6 856,76 грн, яка складається з заборгованості за кредитом – 2 300,00 грн та заборгованості за відсотками – 4 556,76 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 6 856,76 грн, 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Апеляційна скарга мотивована тим, що разом з позовною заявою представником ТОВ «Кошельок», адвокатом Гурським Г.Ю., через підсистему «Електронний суд» була додана електронна довіреність від 21.05.2026 від імені керівника ТОВ «Кошельок» Трубнікової А.В., яка діє на підставі Довіреності Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Без волі ТОВ «КОШЕЛЬОК», яке діє через свого уповноваженого представника директора, який за допомогою функціоналу особистого кабінету підсистеми «Електронний суд» системи ЄСІТС надав електронну довіреність адвокату Гурському Г.Ю., представництво та відповідні процесуальні дії, вчинені останнім, були б неможливі.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу по відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу направлено відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації Остапець О.С.: АДРЕСА_1 та на електронну пошту останнього (а.с.96-97).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 6 частини 1 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки сформована в системі «Електронний суд» довіреність не містить підпису посадової особи та печатки підприємства. У довіреності вказано, що Трубнікова А.В., якою видано довіреність, діє на підставі Довіреності Витягу з ЄДР від 25.02.2026, що суперечить положенням чинного законодавства, адже повноваження посадової особи підприємства визначаються статутом. У дорученні вказано, що Трубнікова А.В. уповноважує Гурського Г.Ю. представляти ТОВ «Кошельок» в порядку передоручення, однак в силу вимог ч. 2 ст. 245 ЦК України така довіреність підлягає нотаріальному посвідченню.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3341209352-512937 від 08 листопада 2021 року (а.с.1-8).

При цьому, до позовної заяви представником позивача додано копії документів, на які він посилається у позовній заяві (а.с.9-12).

Позовна заява сформована в підсистемі «Електронний суд» та подана від імені ТОВ «Кошельок» - адвокатом Гурським Германом Юрійовичем, на підтвердження повноважень якого надано сформовану в системі «Електронний суд» довіреність від 21 травня 2026 року у порядку передоручення (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів, зокрема: 1) довіреністю.

Частиною сьомою статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Законодавець передбачив в межах процесуального представництва конструкцію «довіреності в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)).

У користувачів підсистеми «Електронний суд» відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд електронного доручення, оскільки саме система його формує за відповідним алгоритмом і зразком. Отже, розміщення відмітки про нотаріальне посвідчення на такій довіреності є неможливим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 753/8640/24 (провадження № 61-11983св24)). Згідно з пунктом 5.6 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, користувач ЄСІТС (користувач) особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Для автентифікації в Електронному кабінеті користувач використовує чинний сертифікат відкритого ключа та особистий ключ кваліфікованого електронного підпису, що зберігається на захищеному носії особистих ключів або на звичайному носії інформації, або інтегровану систему електронної ідентифікації (id.gov.ua) (п. 13 Положення).

Відповідно до абз. 1 п. 30 Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

За змістом п. 31, 32, 34, 35 вказаного Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» (п. 33 Положення).

Урахувавши наведені приписи, колегія суддів зауважує, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Така довіреність видається лише за умови її підписання цим електронним підписом довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». У користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та форму доданої до електронного документа електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 910/6947/24.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що законодавець, передбачивши у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.02. 2022 у справі № 560/11791/21, від 28.04.2022 у справі № 683/1199/21, від 04.08.2022 у справі № 300/8766/21, від 21.06.2023 у справі № 619/1908/23.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позовну заяву від імені ТОВ «Кошельок» підписано електронним цифровим підписом та подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя через систему «Електронний суд» адвокатом Гурським Г.Ю..

На підтвердження своїх повноважень Гурський Г.Ю., як представник позивача, додав до позовної заяви довіреність в порядку передоручення від 21 травня 2026 року, складену у довільній формі від імені Трубнікової А.В., яка діє на підставі Довіреності Витягу з ЄДР від 25 лютого 2026 року, та уповноважує в порядку передоручення Гурського Г.Ю. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування (а.с.10).

До позову додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у якому Трубнікова А.В. значиться керівником ТОВ «КОШЕЛЬОК», тобто особою, яка має права видавати довіреності щодо представництва ТОВ «КОШЕЛЬОК» (Ідентифікаційний код юридичної особи 40842831) (а.с.11).

Також, до позовної зави додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29 травня 2019 року (а.с.12).

Додана до позовної заяви довіреність сформована в системі «Електронний суд», отже, у цьому випадку належить застосовувати частину сьому статті 62 ЦПК України.

Суд першої інстанції, застосувавши статтю 62 ЦПК України в сукупності з частиною другою статті 245 ЦК України, дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення довіреності, керуючись тим, що довіреність не засвідчена нотаріально, оскільки правила засвідчення копій довіреностей, виданих у паперовій формі, неможливо застосувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний суд».

Отже, суд першої інстанції помилково вважав електронну довіреність такою, що не підтверджує повноваження адвоката Гурського Г.Ю. на підписання позовної заяви, а тому зробив передчасний висновок про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права є обґрунтованими, тож оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги є виправданими.

Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.

Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.