Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №144/801/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/801/26

Провадження № 33/801/993/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Теплицького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без вилучення транспортного засобу за те, що 01 червня 2026 року о 07 год 20 хв. по вул. Незалежності у с. Теплик Гайсинського району Вінницької області він керував транспортним засобом «Ауді А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Теплицького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що поліцейські не повідомили йому підстави для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», що робить усі подальші дії поліцейських незаконними, а зібрані докази – недопустимими. Крім того протокол про адміністративне правопорушення складений із процесуальними порушеннями, зокрема працівники поліції не заповнили пункт 11 щодо переліку додатків, а також некоректно за часом роз`яснили йому його процесуальні права.

Також вказував, що поліцейські та суд першої інстанції не довели обов`язкову кваліфікуючу ознаку повторності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, оскільки матеріали справи містять лише незасвідчену копію попередньої постанови та витяг із бази даних, які не підтверджують факт набрання нею законної сили. Зазначав, що поліцейські припустилися юридичного змішування понять «керування без права керування» та «непред`явлення посвідчення водія», що мають принципово різний правовий зміст і наслідки.

За таких обставин суд першої інстанції переклав на нього обов`язок спростовувати недоліки протоколу, порушивши принцип презумпції невинуватості.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративна відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.

Такими доказами є відомості, зафіксовані у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680828 від 01 червня 2026 року, згідно з яким 01 червня 2026 року о 07 год 20 хв. по вул. Незалежності у с. Теплик Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ауді А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року;

- постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6401185 від 23 грудня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн 00 к;

- довідці від 01 червня 2026 року, відповідно до якої станом на 01 червня 2026 року за ОСОБА_1 згідно з базою даних ІПНП посвідчення водія не значиться;

- відеозаписах з боді-камери поліцейського, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу «Ауді А4» під керуванням ОСОБА_1 , процедуру встановлення відсутності у водія права керування транспортними засобами.

Отже наявні у матеріалах справи докази є належними та допустимими в розумінні статті 251 КУпАП, тому що містять відомості про подію правопорушення (час, місце, суть) і факт притягнення особи до відповідальності, що підтверджує склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність та незаконність зупинки транспортного засобу. Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджено, що на початку спілкування поліцейські поінформували водія ОСОБА_1 про причину зупинки, зокрема наявність «засипки» (забруднення / закриття) на державному номерному знаку транспортного засобу, що не відповідає встановленим нормам та є правовою підставою для зупинки відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином зупинка була законною, а всі подальші процесуальні дії працівників поліції – правомірними.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, що тягне за собою відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, не заслуговують на увагу. Наявна в матеріалах справи постанова серії ЕНА № 6401185 від 23 грудня 2025 року, роздрукована як витяг з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР», є належним і допустимим доказом притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

При цьому під час розгляду справи ОСОБА_1 не надав жодних доказів оскарження чи скасування вказаної постанови у встановленому законом порядку. Більше того, як видно з відеозапису події, ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими особисто підтвердив факт попереднього притягнення його до відповідальності за керування без посвідчення водія та усвідомлював наслідки повторного вчинення цього правопорушення. За таких обставин кваліфікуюча ознака повторності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП доведена поза розумним сумнівом.

Доводи апеляційної скарги щодо «змішування понять» керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, та непред`явлення посвідчення водія є безпідставними. Як видно з матеріалів справи, а саме з довідки від 01 червня 2026 року та усних пояснень самого ОСОБА_1 , зафіксованих на відеозаписі з боді-камери поліцейського, ОСОБА_1 взагалі не отримував у встановленому законом порядку права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Таким чином його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування. Враховуючи факт повторного вчинення цього правопорушення протягом року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Інші доводи, на які посилається заявник, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених статтею 38 КУпАП, і відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Теплицького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О. С. Панасюк