Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №732/1114/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1114/26

Провадження 2/732/657/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючого: судді - Карпинської Н.М., секретар – Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області (третя особа на стороні відповідача, яка не заявлє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько Віта Анатоліївна) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до Городнянської міської ради Чернігівської області та просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили. По суті позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у строк передбачений для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріуса через юридичну необізнаність і що він навіть не здогадувався, що обмежений певними строками на прийняття спадщини. Стверджує, що він єдиний найближчий родич і забрав всі належні батьку документах, а в документах знайшов сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0101317 і про процедуру переоформлення такого права у порядку спадкування дізнався наприкінці 2026 року. При зверненні до нотаріуса позивачу було роз`яснено, що в судовому порядку необхідно визначати додатковий строк для прийняття спадщини.

Позивач у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без його особистої участі.

Третя особа, була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, однак не надала вираженої згоди на участь у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.58-59).

Неявка учасників не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши вимоги сторони, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років, про що 29 грудня 2003 року у виконавчому комітеті Хоробицької сільської ради складено актовий запис № 18 про смерть та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.31).

Позивачем надана копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12) про те, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до копій матеріалів зі спадкової справи 133/2004, яка заведена Городнянською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з`ясовано, що у червні 2004 року за заявою ОСОБА_4 (дочкою спадкодавця) прийнята спадщина після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкодавець перебував у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 , однак його дружина ОСОБА_5 померла до його смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 . У спадковій справі також міститься заповіт, посвідчений секретарем виконкому Хоробицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області 19.02.1991, за яким ОСОБА_2 заповів все своє майно ОСОБА_4 31 серпня 2004 року видано ОСОБА_6 , державним нотаріусом Городнянської державної нотаріальної контори свідоцтва про право на спадщину за заповітом на жилий будинок і грошові кошти.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згаданий вище заповіт не містить будь-яких обмежень чи вказівку на конкретне майно, а відтак спадкодавець розпорядився на користь ОСОБА_4 усім своїм майном.

Тому перебування у розпорядженні позивача документів на земельний пай, не змінило складу спадщини.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс, 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Доведено, що позивач і спадкоємець за заповітом походять від одного батька та мають різних матерів.

Судом враховується те, що позивач звернувся з даним позовом до суду майже через 13 років після смерті спадкодавця, позивач не доводить свою непрацездатність на момент смерті спадкодавця, яка б дозволяла йому претендувати на обов`язкову частку у спадщині, при цьому спадкодавець реалізував за свого життя право на заповіт. На момент смерті спадкодавця позивачу виповнилося 52 роки. До того ж позов мав би бути заявлений до спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, а не до органу місцевого самоврядування, який міг би відстоювати тільки права на спадщину, яка б могла бути визнана відумерлою. У даному випадку позивачем заявлено позов до неналежного відповідача і не підтверджено свого право на спадкування за наявності нескасованого заповіту і відсутності очевидного права на обов`язкову частку у спадщині. Тому у позові слід відмовити.

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Суд не наділений правом відшукувати докази та замінювати відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 43, 82, 128, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заявленого до Городнянської міської ради Чернігівської області, юридична адреса: вул.. Троїцька, буд. 13, м. Городня, Чернігівського району, Чернігівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 06 жовтня 2026 року.

Суддя Карпинська Н.М.