Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №730/1382/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01

Справа №730/1382/26

Провадження № 1-кп/730/81/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026270410000119 від 17.08.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Велика Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні дитину 2009 року народження, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, в силу вимог 89 КК, не судимого, РНОКПП – НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 об 1100 годині під час несення служби спільно з поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 , у складі наряду ГРПП ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області та здійснення нагляду за додержання Правил дорожнього руху України на вулиці Київська, 79 у м. Борзна, поліцейським СРПП ОСОБА_6 , відповідно до п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом – електроскутером FORTE без реєстрації за порушення п.2.9.«а» ПДР, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. З урахуванням даних обставин ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про те, що відносно нього буде складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.130 КУпАП та відповідно почав їх складати.

У відповідь на це ОСОБА_4 , діючи в порушення вищевказаних вимог законодавства, 17.08.2026 в період часу з 1100 години до 1110 години, перебуваючи біля проїжджої частини біля будівлі за адресою АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з власної ініціативи, запропонував поліцейському ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду в розмірі 5000 гривень за не складання стосовно нього ( ОСОБА_4 ) протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу, поліцейський ОСОБА_6 попередив ОСОБА_4 про протиправність його дій та передбачену за це кримінальну відповідальність, передбачену ст. 369 КК України. Разом з тим, після попередження про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди та не реагуючи на відмову працівника інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 від отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , продовжуючи своє протиправне діяння, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_6 являється службовою особою, маючи на меті надання неправомірної вигоди службовій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи з єдиним кримінально протиправним наміром, 17.08.2026 року близько 1110 години повторно висловив пропозицію ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень за не складання стосовно нього ( ОСОБА_4 ) протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, 17.08.2026 в період часу з 1100 години до 1110 години, ОСОБА_4 пропонував неправомірну вигоду в розмірі 5000 гривень поліцейському сектору реагування патрульної поліції ВП №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , який являється службовою особою правоохоронного органу, за не вчинення ним в інтересах ОСОБА_4 дій з використанням наданого службового становища.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в описовій частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу.

Так, обвинувачений указав, що дійсно 17.08.2026, орієнтовно об 11 годині їхав електроскутером додому. Його зупинили працівники поліції. Він був у стані сп`яніння. Оскільки раніше на нього вже складали протокол за 130 КУпАП, він не хотів, щоб на нього вдруге склали протокол, а тому запропонував працівнику поліції 5000 гривень. Працівник поліції зазначив, щоб він такого не робив, але обвинувачений наполягав. Він не хотів бути притягнутим до відповідальності, а тому запропонував 5000 грн. за не складання щодо нього протоколу, причому, йому роз`яснювали, що це є злочином. Після цього було викликано СОГ та були оформлені відповідні документи. Його дії були зафіксовані на технічний засіб. Йому соромно, що таке вчинив, просить вибачення, переконує, що вчинив необдуману річ, більше такого робити не буде. Про себе пояснив, що має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, але неофіційно влаштувався на цегельний завод, має заробітну плату у розмірі 15000 грн. Розуміє, що вчинив дурість, так зробив, не подумавши, про що зараз шкодує. Просить суд не позбавляти волі, а дати шанс та призначити покарання у виді штрафу, який обов`язково сплатить. Додатково ще зазначив, що він довгий час був військовослужбовцем, воював безпосередньо на передовій, має УБД, бачив багато жахливого. Його списали зі служби через те, що загинув на війні його батько. Саме в цей момент, коли він повернувся додому та коли він ще не зміг адаптуватися до цивільного життя, і сталися вказані події, він ще переживав за батька, за побратимів, багато пив. Саме в цей тяжкий період він і вчинив злочин. Але зараз все усвідомив, зробив висновки, обіцяє такого більше не повторювати, оскільки уважає свої дії ганебними.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за обставин, встановлених судом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки він вчинив пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища.

У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред`явленого обвинувачення прокурором.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало права обвинуваченого.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, тобто розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, працює, хоча й не офіційно, має на утриманні малолітню дитину, є учасником бойових дій, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, те, що він щиро розкаявся у вчиненому, характеризується позитивно, тяжких наслідків від правопорушення не настало.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, у межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 369 КК України.

На думку суду, покарання у виді штрафу, у даному випадку, є доречним та забезпечить виправлення засудженого.

Також, суд враховує й позицію сторони обвинувачення, яка просить призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, у мінімальній межі санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 369 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

У даному випадку, покарання у виді штрафу перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 375, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч) гривень.

Речовий доказ – карта мікро СД із відеозаписом з камер поліцейських, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити у справі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому - не обирати.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1