Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №728/1858/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1858/26

Номер провадження 1-кп/728/148/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмач кримінальне провадження за № 12026270390000116 від 21.06.2026 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Безіменне Козятинського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 вказаного населеного пункту, працюючого охоронником СТОВ «Україна», особи з інвалідністю 1 групи безстроково, не одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

У подальшому ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 року, достовірно знаючи, що вищезазначеною постановою суду він позбавлений права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями по всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.

Так, 20.06.2026 року близько 20 год 30 хв ОСОБА_5 особисто керував транспортним засобом, автомобілем марки Deo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по дорозі сполученням с. Курінь - с. Шумейки, в межах населеного пункту с. Курінь Ніжинського району Чернігівської області.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, підтвердивши обставини вчиненого ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин. Пояснив, що зі змістом постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, був ознайомлений, розумів їх зміст, однак, незважаючи на це, керував транспортним засобом в силу життєвих обставин. В скоєному щиро кається, шкодує про вчинене та запевнив, що в подальшому не буде скоювати кримінальних правопорушень. Просив призначити мінімальне покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України, відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.

Своїми діями, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, обвинувачений ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопрушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно; вина у скоєному в судовому засіданні доведена повністю.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, його характер, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має негативних характеристик за місцем проживання, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, є особою з інвалідністю 1 групи, вину визнав та щиро розкаявся у скоєному.

Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що внаслідок винних дій ОСОБА_5 не настало тяжких наслідків.

До обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, оскільки таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільних позовів по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази: оптичний носій DVD-R диск з відеозаписом з бодікамер, - залишити в матеріалах вказаного кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1