Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №689/751/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/751/26

2/689/586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,

прокурора – Корєхової В.К.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Флиса В.В.,

представника третьої особи, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради – Лісовського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав. В позові зазначив, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року. Дитина проживає разом із ним в АДРЕСА_1 . Він займається її вихованням, утриманням, у разі необхідності лікуванням та забезпечує усім необхідним, що також було визначено договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 4 травня 2017 року. З квітня 2020 року відповідачка взагалі не цікавиться своєю донькою ОСОБА_3 , не забезпечує матеріально, не зустрічається нею, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, умовами проживання, в цілому не проявляє будь-якого інтересу до дитини. Згідно декларації від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 уклав договір (декларацію) про медичне обслуговування з лікарем-педіатром, що свідчить про те, що саме позивач опікується здоров`ям дитини. Саме позивач бере участь у вихованні дитини, цікавиться навчально-виховним процесом, моральним та духовним розвитком дитини, відвідує батьківські збори та приділяє увагу вихованню та навчанню доньки. Позивач працевлаштований та отримує стабільний дохід, характеризується позитивно. Відповідачка ухиляється від виховання дитини, не виявляє щодо неї батьківської турботи, не піклується про фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчування, медичний догляд, не забезпечує доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. З моменту видачі Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 13 серпня 2025 року наказу про стягнення аліментів та до цього часу відповідачка не сплатила жодної гривні аліментів. В травні 2024 року позивач уже звертався із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 квітня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 квітня 2025 року змінено, попереджено відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання доньки. Незважаючи на таке попередження відповідачка й до цього часу не проявляє будь-якого інтересу до дитини. Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Просив суд позбавити відповідачку батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради про позбавлення батьківських прав залучити до участі у справі прокурора Ярмолинецького відділу Хмельницької окружної прокуратури (а.с. 83-84).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що з 2020 року відповідачка перестала приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. Не провідує дитину, не спілкується із нею, не відвідує школу тощо. Після винесення рішення суду про попередження щодо необхідності зміни ставлення до виховання доньки відповідачка жодного разу не зустрілася із донькою, не телефонувала тощо.

Представник позивача підтримав позовні вимоги. Суду повідомив, що в 2017 році між позивачем та відповідачем укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, в якому визначено місце проживання дитини за місцем проживання батька. Відповідачка не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться розвитком дитини, не забезпечує матеріально. Відповідачка не сплачує аліменти на дитину. Після ухвалення рішення суду в 2025 році відношення відповідачки до виховання дитини не змінилося, навпаки, вона притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виховання дитини. Відповідачка не з`являлася на засідання комісії органу опіки та піклування.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району підтримав позов. Суду пояснив, що відповідачка не з`явилася на засідання Органу опіки та піклування, не спілкується із дитиною, ухилилася від виховання доньки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні повідомила, що не заперечує проти позовних вимог, підтримує висновки органів опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки.

Опитана в судовому засіданні неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , пояснила суду, що вона перейшла в 9-й клас 18 ліцею м. Хмельницького. Вона бачила свою матір минулого року один раз в приміщенні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області під час розгляду справи. Мати не спілкується із нею і в даний час їй невідомо, де саме перебуває її матір та де вона проживає. Мати не телефонує до неї, до школи (ліцею) не приходить. Минулого року, коли вони зустрілися в приміщенні суду, то мати не підійшла до неї та не спілкувалася із нею. Станом на даний час вона проживає разом із батьком, який допомагає їй у навчанні та піклується про неї. Вона малює та ходить в художню школу. Зазначила, що хоче проживати із батьком.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що позивач є її сином. Вони проживають разом в одній квартирі. Зазначила суду, що відповідачка ОСОБА_2 не провідує доньку з 5-річного віку, в садочок та школу не приходила. Минулого року відповідачка навіть не підійшла до дитини в приміщенні суду. Ствердила, що відповідач провідувала дитину останній раз в 2020 році, до дитини не телефонує. Навчанням, вихованням, лікуванням, утриманням дитини займається її син, ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що позивач є її сусідом та приходиться кумом. Зазначила суду, що коли дитині ОСОБА_3 було 5 років, то відповідачка покинула її, не цікавилася дитиною та не провідувала її. Вихованням доньки ОСОБА_2 не займається. В садочок і школу вона не приходила і не провідувала дитину. Зустрілася з дитиною в залі суду, однак до неї не підійшла. Вихованням та забезпеченням дитини займається батько (позивач), який ходить на батьківські збори, гуртки, купує одяг, продукти харчування, займається її вихованням. Мати не телефону до дитини та вітає із Днем народження.

Заслухавши прокурора, пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, допитавши свідків, опитавши неповнолітню дитину, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задоволити повністю.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої записано ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати). Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с. 7). 19 травня 2017 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8). Відповідно до п. 1.3. Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, що посвідчений Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Савіцькою І.Л. 4 травня 2017 року, місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання батька (а.с. 9-10). Декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 25 червня 2018 року, підтверджується та обставина, що зазначену декларацію в інтересах доньки ОСОБА_3 укладав батько, ОСОБА_1 (а.с. 12).

Відповідно до довідки Комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей № 18 Хмельницької міської ради» від 30 березня 2026 року ОСОБА_3 дійсно навчається в КЗЗСО «Ліцей № 18 Хмельницької міської ради» у 8-А класі. Батько учениці, ОСОБА_1 , цікавиться освітнім процесом, відвідує батьківські збори, спілкується із класним керівництвом. ОСОБА_2 , мати учениці, не бере участі у вихованні доньки, з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, навчанням дитини не цікавиться (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 працює підсобним робітником в ТОВ «АКОРОД ІМПОРТ» з 9 січня 2026 року (а.с. 14). 13 серпня 2025 року судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , в розмірі частки від її заробітку (доходу) (а.с. 16). Постановою державного виконавця Другого ВДВС у м. Хмельницькому від 2 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання судового наказу № 686/22712/25 від 13.08.2025 р. (а.с. 17). Відповідно до довідки-розрахунку від 7 квітня 2026 року сукупний розмір заборгованості відповідачки з моменту відкриття виконавчого провадження зі сплати аліментів складає 46 973, 69 грн. (а.с. 18).

9 квітня 2025 року рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у задоволенні позову позивача про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки було відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 квітня 2025 року змінено, попереджено відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання доньки (а.с. 19-26).

Постановою судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за те, що вона ухилилася від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання дитини – ОСОБА_3 (а.с. 27).

Рішенням № 6 від 26 червня 2026 року виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району затверджено висновок Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується висновком органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради (а.с. 53-56).

Відповідно до витягу з Рішення № 1014 від 14 липня 2026 року виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницького району затверджено висновок Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується висновком органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради (а.с. 69-71).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що відповідачка злісно ухилилася від своїх обов`язків по вихованню свого неповнолітньої доньки, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не забезпечила необхідне харчування, медичний догляд; не спілкується із дитиною; не надає донечці доступу до культурних та духовних цінностей; не створила умови для отримання донькою освіти; матеріально не забезпечує та не сплачує аліменти.

Зазначені обставини підтверджуються: поясненнями позивача, його представника, представника третьої особи, показаннями свідків, поясненнями неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , довідками із закладу освіти, з виконавчої служби, постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року, постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2026 року тощо.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі м№ 149/2510/21 від 23 листопада 2022 року зробив такі правові висновки: «Особливістю справи, що переглядається, є те, що позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав вдруге. У такому разі позивач має надати докази на підтвердження того, що після ухвалення рішення про відмову в позбавленні батьківських прав (яке ґрунтувалося на висновку про те, що позбавлення таких прав є крайнім заходом впливу на відповідача) відповідач не змінив ставлення до виховання дитини, батьківські обов`язки й надалі не виконує. Водночас відповідач має надати докази на підтвердження зміни його ставлення до виконання батьківських обов`язків, існування об`єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки факту повторного звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, хоча саме встановлення обставин щодо зміни ставлення відповідача до виконання ним батьківських обов`язків є основним питанням, що підлягало з`ясуванню судами під час розгляду цієї справи, тобто фактично суди розглянули спір як за вперше пред`явленим позовом. Верховний Суд дійшов переконання що у такій правовій ситуації, коли є рішення судів (що набрало законної сили) за первинним зверненням одного із батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого із батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме другий із батьків дитини під час звернення повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками».

Таким чином, після постановлення рішення суду першої інстанції 9 квітня 2025 року та постанови суду апеляційної інстанції 31 липня 2025 року відповідачка не довела належними і допустимими доказами зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої доньки, а також не надала суду жодних заперечень нехтування нею своїми батьківськими обов`язками; згідно наданих позивачем належних і допустимих доказів відповідачка більше трьох років не зустрічається та спілкується із дитиною, не телефонує, не вітає із Днем народження, іншими святами, не дарує подарунків тощо. Навпаки, постановою судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2026 року визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей) – а.с. 27.

Відповідно до ч. ч. 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання серпу на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд погоджується із висновками Органів опіки та піклування виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради від 26 червня 2026 року та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 липня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони є достатньо обґрунтованими та не суперечить інтересам дитини. Зокрема у висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 липня 2026 року зазначено, що органу опіки та піклування надано інформацію, яка підтверджує винну поведінку ОСОБА_2 , свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками, ухилення від виховання та утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків; документи свідчать, що ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків із виховання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є умисним, оскільки вона повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини (а.с. 69-71).

Таким чином, суд приходить до переконання про задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до припису ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331, 20 грн. (а.с. 30).

Отже, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 1 3311, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) відносно її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 6 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Кульбаба