Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №686/28041/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/28041/26

Провадження № 3/686/6170/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дем`янов Ю.М., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та її захисника – адвоката Шустіної, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 01.09.2026 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, принижував, ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Окрім того, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 02.09.2026 близько 16 год. 36 хв., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою, штовхав, шарпав, наніс удар по голові, та тягнув за волосся, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Такими діями ОСОБА_1 , на думку уповноваженого працівника поліції, скоїв правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Водночас, ОСОБА_2 ставиться у вину те, що вона 01.09.2026 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_1 , а саме погрожувала фізичною розправою, принижувала, ображала нецензурною лайкою, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

Окрім того, ОСОБА_2 ставиться у вину те, що вона 02.09.2026 близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_1 , а саме ображала нецензурною лайкою, штовхала, шарпала, пошкодила обличчя, чим завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілого.

Такими діями ОСОБА_2 , на думку уповноваженого працівника поліції, скоїла правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному не визнав та повідомив, що між ним та ОСОБА_2 наразі напружені стосунки, зумовлені питанням поділу спільного майна подружжя. Пояснив, що шлюб між ним та ОСОБА_2 наразі перебуває на стадії розірвання, разом з тим, не врегульовано питання розподілу квартири, яка перебуває у них у спільній частковій власності. Вважає, що в його діях відносно ОСОБА_2 відсутні будь-які ознаки домашнього насильства.

ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у скоєному заперечила та пояснила, що між нею та її чоловіком виникають періодичні конфлікти з приводу спільного проживання в квартирі, яка належить їм на праві спільної часткової власності та яку вони мають намір поділити у майбутньому. Повідомила, що іншого місця проживання у неї немає, а відтак змушена жити з чоловіком, з яким наразі знаходиться у процесі розірвання шлюбу. Вважає, що в її діях відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки домашнього насильства.

Суддя, заслухавши пояснення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку, що провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належних, допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП в матеріалах справи немає, не встановлені такі і судом в ході судового розгляду.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення психологічного та фізичного насильства щодо потерпілої ОСОБА_2 . Водночас, ОСОБА_2 ставиться у вину вчинення психологічного та фізичного насильства щодо потерпілого ОСОБА_1 .

До матеріалів справи на доведення вини ОСОБА_1 у описаному вище правопорушенні долучено протоколи про адміністративні правопорушення серії ВБА № 221811 від 07.09.2026 та серії ВБА № 221711 від 08.09.2026, рапорт реєстрації звернення на службу «102» від 01.09.2026 та 03.09.2026, заяву потерпілої ОСОБА_2 від 01.09.2026, письмові поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 01.09.2026 та від 02.09.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.09.2026 та від 08.09.2026, письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 01.09.2026, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.09.2026 від ОСОБА_2 , постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.07.2026 у справі № 686/19860/26, згідно якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Водночас, на доведення вини ОСОБА_2 у описаних вище правопорушеннях долучено протоколи про адміністративні правопорушення серії ВБА № 221712 від 08.09.2026 та серії ВБА № 221812 від 07.09.2026, рапорт реєстрації звернення на службу «102» від 01.09.2026 та 03.09.2026, заяву потерпілого ОСОБА_1 від 01.09.2026, письмові поясненнями ОСОБА_2 від 08.09.2026 та від 01.09.2026, письмові пояснення потерпілого ОСОБА_1 від 02.09.2026 та від 07.09.2026, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.09.2026 від ОСОБА_1 .

Разом з тим, суддя зауважує, що досліджені докази не дають можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоєно домашнє насильство фізичного чи психологічного характеру відносно один одного, у зв`язку із чим відсутні достатні підстави притягнення їх до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 172-3 КУпАП.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Матеріали справи не містять доказів про факт скоєння будь-яких дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які б мали ознаки психологічного чи фізичного насильства відповідно до наведених вище положень законодавства. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжям, що проходить процедуру розірвання шлюбу (позов про розірвання шлюбу передано на розгляд до суду) та має у спільній частковій власності нерухоме майно виникають взаємні суперечки з приводу його поділу та спільного проживання до моменту проведення такого поділу, що не є підставою для притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно один одного.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини, який притримується у своїх рішеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), приходжу до висновку, що направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів їхньої вини в ході судового засідання не здобуто та суду не надано, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284, 294 КУпАП України, суддя,

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Юрій ДЕМ`ЯНОВ