Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/5044/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адвокатури

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №300/5044/25

Суддя: Ільчишин Надія Василівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5044/25 пров. № А/857/44251/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Плесак М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року (судді Главача І.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції о 15 год. 45 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 22.07.2026) у справі №300/5044/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області з урахуванням заяви від 16.09.2025 просить: визнати дії відповідача щодо опрацювання персональних даних позивача протиправними та зобов`язати відповідача утриматися від таких дій, скасувати рішення відповідача в цій частині; визнати порушення відповідачем адміністративної процедури прийняття відповідачем рішення № 7/30-2025, встановленої статтями 57, 24 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Закону України "Про адміністративну процедуру".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області № 7/30-2025 від 03 липня 2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 . Зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Запорізької області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 грудня 2024 року стосовно адвоката ОСОБА_2 та за результатами розгляду даної скарги прийняти рішення, передбачене законом, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині про відмову в задоволенні позовних вимоги та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вказує серед іншого, що судом не застосовано положення Закону України «Про адміністративну процедуру», а у відповідача відсутні повноваження оскільки більше 2-ох років нема виборів, які їх саботують із 2022 року. Також стверджує, що суд помилково тлумачить частину 2 статті 33 Закону України «Про адвокатуру» фактично змінив норми права, норма закону положення адвокатури з урахування особливостей, які вважає об`єднує нововведення і особливості чим забезпечує цілі Закону України «Про адміністративну процедуру» підвищує гарантії законності, прав і обов`язків осіб серед іншого: право участі в розгляді скарг, права при розгляді скарг, права і обов`язок відповідача повідомити скаржника про прийняті рішення про засідання тощо.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції Доненко В.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 06.12.2024 направив до дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу на дії адвоката ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за вхідним номером 4699/22267. У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначив, що адвокат Душенко В.А. допустила порушення його прав у зв`язку з чим просив позбавити адвоката ОСОБА_2 права на адвокатську діяльність із подальшим виключенням із реєстру адвокатів України. Дана вимога ОСОБА_1 обґрунтовувалася тим, що ним було подано 30.09.2024 до адвоката Душенко В.А. письмову вимогу про надання йому письмового звіту про об`єми виконаних робіт за дорученнями № 017/06.1/1405 у межах справи № 12023091010001196 та № 017/06.1/1404 у межах справи № 300/4699/22. Крім того, Доненко В.О. вказує, що 15.02.2024, маючи доручення Центру про надання правової допомоги, адвокат Душенко В.А. у судове засідання у справі № 300/4699/22 не з`явилася та не повідомила суд про причину неявки. Також адвокат Душенко В.А., за наведеними у скарзі доводами ОСОБА_1 , не з`явилася у судове засідання 25.03.2024, на що була негативна реакція суду по справі № 300/4699/22. ОСОБА_1 вказує, що такі дії адвоката ОСОБА_2 створили загрозу його процесуальним правам. Оскільки адвокат Душенко В.А. не вчинила жодних дій, спрямованих на захист прав позивача та не виконувала належним чином свої обов`язки адвоката, просив притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Також у своїй скарзі Доненко В.О. заявив клопотання про видачу йому довідки члена КДКА щодо перевірки скарги та матеріали дисциплінарної справи на ознайомлення, а також заявив клопотання про особисту участь у засіданні КДКА, на якому вирішуватиметься питання про відкриття дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_2 . Також зазначив про надання згоди на обробку персональних даних. До даної скарги позивачем долучено копію його вимоги про надання звіту про надану правову допомогу на виконання доручення № 017/06.1/1404 у справі № 300/4699/22 (т. І, а.с. 60-62).

10.12.2024 член дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області Ткачук С. звернувся до адвоката Душенко Валентини Анатоліївни із листом, в якому просив надати письмові пояснення щодо порушених у скарзі питань до 18.12.2024 (т. І, а.с. 63).

18.12.2024 адвокатом ОСОБА_2 було направлено до Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області пояснення щодо скарги ОСОБА_1 . У своїх поясненнях адвокат Душенко В.А. вказує, що згадані позивачем доручення № 017/06.1/1405 у межах справи № 12023091010001196 та № 017/06.1/1404 у межах справи № 300/4699/22 були направлені їй на електронну адресу 15.02.2024 о 14:17 год. Адвокат Душенко В.А. повідомила, що 23.02.2024 у них із позивачем відбулася перша зустріч для складення протоколу узгодження правових питань, однак позивач відмовився будь-що підписувати. Наступні зустрічі відбувалися із ОСОБА_1 29.02.2024, 19.03.2024 та 21.03.2024, однак під час таких зустрічей Доненко В.О. не надавав інформацію про обставини про події та звернення до правоохоронних чи судових органів з того приводу. Також ОСОБА_1 не надавалися будь-які документи та було повідомлено про відмову у їх наданні адвокату. Зазначається, що на виконання доручень адвокатом Душенко В.А. вжито таких заходів, як зустріч з клієнтом, ознайомлення з матеріалами справ, участь у судових засіданнях (по 1 засіданню за кожним дорученням) та подану заяву про залучення належних відповідачів на виконання доручення № 017/06.1/1404 у межах справи № 300/4699/22. Щодо вимоги ОСОБА_1 про надання йому звіту про виконану роботу адвокат Душенко В.А. зазначила, що їй невідомо про подання будь-яких заяв ОСОБА_1 щодо надання йому звіту про надану допомогу за виданими дорученнями та вказала що такі заяви їй не направлялися. Щодо явки у судове засідання 15.02.2024, адвокат Душенко В.А. зазначила, що з`явитися у дане судове засідання не могла у зв`язку з отриманням доручення тільки 15.02.2024 о 14:17. У зв`язку з неможливістю надати ОСОБА_1 правову допомогу та погодити правову позицію, адвокатом Душенко В.А. спрямовано 21.03.2024 та 22.03.2024 на адресу Центру надання правової допомоги заяви про її заміну та припинення дії виданих їй доручень. Наказом Центру № 3-БВПД/017/06.1-2/82 від 22.03.2024 дія доручень, виданих адвокату Душенко В.А. була припинена, у зв`язку з чим вона не мала належних повноважень для явки у судове засідання 25.03.2024 про що повідомила суд окремою заявою. До даних пояснень адвокат Душенко долучила копії доказів, якими підтверджує свої доводи та пояснення (т. ІІ, зворотна сторона а.с. 64 – а.с. 76).

27.12.2024 членом дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області Ткачуком С.В. за результатами перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на адвоката Душенко В.А. складено довідку, відповідно до змісту якої, ОСОБА_3 дійшов висновку про відсутність фактичних даних, які можуть слугувати підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_2 . Зокрема, у даній довідці зазначається про те, що правова допомога надавалася ОСОБА_1 в період з 15.02.2024 по 22.03.2024. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про притягнення адвоката Душенко В.А. до відповідальності за ненадання ОСОБА_1 на його вимогу від 30.09.2024 детального звіту, зазначається про відсутність доказів направлення такої вимоги адвокату Душенко В.А., у зв`язку з чим посилання ОСОБА_1 на ненадання відповіді на його заяву визнано безпідставними. Щодо доводів ОСОБА_1 про неприбуття адвоката Душенко В.А. в судове засідання 15.02.2024 у межах справи № 300/4699/22, то вказується, що посилання скаржника на неприбуття адвоката Душенко В.А. в судове засідання спростовується відсутністю фізичної можливості прибути у судове засідання у зв`язку з отриманням адвокатом Душенко В.А. доручення про надання правової допомоги 15.02.2024 о 14:17 на електронну адресу. Стосовно доводів ОСОБА_1 про неприбуття адвоката Душенко В.А. у судове засідання 25.03.2024 зазначається, що такі доводи спростовуються відсутністю у адвоката Душенко В.А. повноважень на прибуття в дане судове засідання, оскільки наказом Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги № 3-БВПД/017/06.1-2/82 від 22.03.2024 дія доручень, виданих адвокату Душенко В.А. була припинена. З огляду на це, зроблено висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження щодо адвоката Душенко В.А. (т. ІІ, зворотна сторона а.с. 76 – а.с. 78).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області листом № 129 від 21.02.2025 направила до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури матеріали дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на адвоката Душенко В.А. у зв`язку з неможливістю провести правомочне засідання дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області по розгляду скарги ОСОБА_1 (т. ІІ, а.с. 58).

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури листом № 1877 від 24.03.2025 направила до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області матеріали дисциплінарного провадження № 119/2024 стосовно адвоката ОСОБА_2 для розгляду по суті (т. ІІ, а.с. 57).

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження № 119/2024 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 щодо адвоката ОСОБА_2 . Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області прийняла рішення № 7/30-2025 від 03.07.2025, яким відмовила у порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 . У даному рішенні зазначається, що адвокат ОСОБА_1 отримав свідоцтво № 37 про право на зайняття адвокатською діяльністю 14.03.1994, яке видане Запорізькою обласною КДКА на підставі рішення № 2 від 14.03.1994. Зазначається, що рішенням № 5/64-2024 від 23.05.2024 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області адвокат Доненко В.О. притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків адвоката щодо несплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування з призначенням покарання у вигляді зупинення права на адвокатську діяльність строком 1 рік. Зазначається, що скарга адвоката ОСОБА_1 подана в період, коли дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Доненка В.О. було зупинене, однак це не позбавляє позивача права подавати скарги на дії інших адвокатів. Надалі по тексту рішення викладені відомості щодо скарги позивача, щодо пояснень адвоката ОСОБА_2 та висновків відповідача у формі та змісту, аналогічному відомостям довідки, складеної членом дисциплінарної палати Ткачуком С.В. за результатами перевірки скарги ОСОБА_1 . Оскільки доказів наявності фактичних обставин для відкриття дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_2 не виявлено, відповідачем прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження (т. І, а.с. 79-81).

Дане рішення було направлено ОСОБА_1 та адвокату Душенко В.А. листом № 167 від 04.07.2025 засобами поштового зв`язку (т. ІІ, зворотна сторона а.с. 78, а.с. 82).

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI, адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частини 3 статті 2 Закону № 5076-VI, з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Організаційні аспекти дисциплінарної відповідальності адвокатів визначає розділ VI Закону № 5076-VI.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

За змістом частини 2 статті 33 Закону № 5076-VI, дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів позивача про відсутність у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області на розгляд скарги ОСОБА_1 на адвоката ОСОБА_2 , суд зауважує наступне.

Положенням частини 3 статті 33 Закону № 5076-VI визначено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_2 здійснює свою індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, дисциплінарне провадження щодо адвоката ОСОБА_4 в силу положення частини 3 статті 33 Закону № 5076-VI мала здійснювати Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 43, частини 1 статті 44 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; 7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 45 Закону № 5076-VI, національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Згідно частини 2 статті 46 Закону № 5076-VI, адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Частинами 1-4 статті 48 Закону № 5076-VI передбачено, що у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону більше ніж два строки підряд. Кількість членів ради адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону. На першому засіданні члени ради адвокатів регіону за пропозицією голови ради обирають зі свого складу заступника голови та секретаря ради. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який їх обрав на посаду.

Рада адвокатів регіону: 1) представляє адвокатів регіону; 2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону; 3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; 4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації; 5) приймає присягу адвоката України; 6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису; 9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України; 10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до частин 7, 8 статті 48 Закону № 5076-VI, Рада адвокатів регіону є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються цим Законом та положенням про раду адвокатів регіону. Установчим документом ради адвокатів регіону є положення про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів України.

У відповідності до статті 55 Закону № 5076-VI, Рада адвокатів України – діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 5076-VI, повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.

Згідно частини 1, пункту 5 частини 4 статті 55 Закону № 5076-VI, у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги.

Згідно приписів частини 1 статті 57 Закону № 5076-VI, рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією РФ проти України", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема передбачені статтею 39 Конституції України "громадяни мають право збиратися мирно" (частина 3 Указу від 24.02.2022 № 64/2022)

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану забороняються проведення масових зібрань та акцій.

Рішенням Ради адвокатів України № 80 від 05-06.09.2022, за результатами розгляду матеріалів, поданих Радою адвокатів Запорізької області, у тому числі, вирішено: 1. Затвердити Порядок висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів Запорізької області, що додається. 2. Затвердити Регламент Звітно-виборної конференції адвокатів Запорізької області. 3. Раді адвокатів України затвердити квоту представництва делегатів на Звітно-виборну конференцію адвокатів Запорізької області протягом трьох місяців після припинення чи скасування дії воєнного стану на території України, з урахуванням кількості адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у Запорізькій області та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України та інших чинників. 4. Органи адвокатського самоврядування Запорізької області та їх члени, а також представники регіону у вищих органах адвокатського самоврядування продовжують виконувати свої повноваження, виходячи із принципу інституційного континуїтету, до початку вступу на посади новообраних членів органів адвокатського самоврядування після скасування чи припинення воєнного стану (до першого засідання у такому органі після скасування чи припинення дії воєнного стану). 5. Зобов`язати Раду адвокатів Запорізької області забезпечити проведення Звітно-виборної конференції адвокатів Запорізької області (далі Конференція) протягом шести місяців після припинення чи скасування дії воєнного стану на території України. 9. Зобов`язати Раду адвокатів Запорізької області (Організаційний комітет з проведення конференції) прийняти рішення, яким визначити дату, час та місце проведення Конференції та зборів адвокатів по висуненню делегатів на Конференцію протягом шести місяців після припинення чи скасування дії воєнного стану на території України та не пізніше наступного дня направити його електронною поштою до Секретаріату Ради адвокатів України (Секретаріату Національної асоціації адвокатів України) для оприлюднення на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення частини 1 статті 55 Закону № 5076-VI, зокрема положення щодо того, що у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України та частини 1 статті 57 Закону № 5076-VI щодо обов`язковості рішення Ради адвокатів України до виконання всіма адвокатами, а також те, що рішення Ради адвокатів України № 80 від 05-06.09.2022 є чинним та не оскаржено в судовому порядку (докази протилежного в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено), обраний 12.10.2017 склад Ради адвокатів Запорізької області продовжує виконувати свої повноваження в силу принципу безперервності (континуїтету) до обрання нового відповідно голови та членів Ради адвокатів регіону конференцією адвокатів Запорізької області та вступу їх на посаду після скасування чи припинення воєнного стану, тому вимоги позивача про відсутність повноважень Ради адвокатів Запорізької області з 2022 року є необґрунтованими.

Щодо розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області скарги на адвоката, яка здійснює свою діяльність на території Івано-Франківської області, як повноважний розгляд такої скарги, суд зауважує наступне.

Порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність визначається однойменним положенням, затвердженим рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014 (надалі, також – Положення № 120).

Відповідно до пункту 22 Положення № 120, у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

За змістом пункту 23 Положення № 120, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в особі її Голови, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді заяв (скарг), з урахуванням наближеності територіального розміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) приймає рішення про перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до складу органів адвокатського самоврядування. Отримавши від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури таку заяву (скаргу), Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону перевіряє її на відповідність вимогам законодавства і цього Положення та приймає рішення про її подальший розгляд, відповідно до вимог цього Положення.

06.05.2025 Рада адвокатів України прийняла рішення № 52 про внесення змін до Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону. Зокрема, Рада адвокатів України, заслухавши т.в.о. Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П. щодо надання роз`яснення чи наявні у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури підстави для скерування матеріалів справ до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону з причин відсутності кворуму у дисциплінарній палаті для прийняття рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом припинення, виходячи з прохальної частини звернення скаржника та твердження Голови КДКА, зазначає наступне. Відповідно до змісту цього рішення, внесено зміни та доповнення до Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 268, зокрема: " пункт 4.8. Регламенту КДКА доповнено підпунктом 4.8.5. такого змісту: "У разі встановлення дисциплінарною палатою в діях адвоката дисциплінарного проступку, за який передбачено застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, за умови відсутності необхідного кворуму для прийняття такого рішення, дисциплінарна палата надсилає матеріали справи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для вирішення питання про їх скерування до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону.".

Порядок роботи ВКДКА, її засідань та прийняття рішень з питань, що належать до її повноважень визначає Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджений рішенням Ради адвокатів України № 78 від 04-05.07.2014 (надалі, також Регламент ВКДКА, Регламент № 78).

Підпунктом 2.3.17 пункту 2.3 Регламенту № 78 передбачено, що ВКДКА відповідно до своєї компетенції скеровує: заяву (скаргу) про дисциплінарний проступок адвоката до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати КДКА, що має розглядати скаргу; матеріали кваліфікаційної справи до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу члена (членів) кваліфікаційної палати КДКА та за відсутності кворуму.

Згідно, підпункту 2.3.18 пункту 2.3 Регламенту № 78 передбачено, що ВКДКА скеровує для розгляду до КДКА іншого регіону скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.

Відтак, суд зазначає, що Рада адвокатів України врегулювала питання щодо направлення скарг у випадку неможливості провести правомочне засідання КДКА відповідного регіону, шляхом передання таких скарг до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та їх подальшого направлення правомочним КДКА.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.10.2024 у справі № 260/10589/23 з приводу можливості передачі скарг від КДКА регіону, який в силу закону зобов`язаний розглядати таку скаргу на розгляд КДКА іншого регіону зазначено наступне:

"За правилом частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється за адресою його робочого місця. Проте існують виключення із загального правила територіальної підвідомчості розгляду скарг стосовно адвокатів. Такі випадки виникають внаслідок об`єктивної неможливості здійснити розгляд дисциплінарної скарги відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", рішеннями з`їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (далі ВКДКА або Комісія), Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та іншими правовими актами України, що регулюють адвокатську діяльність.

Згідно з підпунктом 2.3.18 пункту 2.3 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року № 78 (в редакції, чинній на час ініціювання питання про дисциплінарне провадження, порушення та вирішення дисциплінарної справи) Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скеровує для розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (палати) регіону.

Відповідно до частини другої статті 66 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (далі Правила адвокатської етики, зі змінами від 15 лютого 2019 року), у разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді зазначених скарг Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в особі її Голови, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді заяв (скарг), з урахуванням наближеності територіального розміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) приймає рішення про перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до складу органів адвокатського самоврядування. Отримавши від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури таку заяву (скаргу), Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону перевіряє її на відповідність вимогам законодавства і цього Положення та приймає рішення про її подальший розгляд, відповідно до вимог цього Положення.

Отже, у випадках надходження скарг стосовно осіб, що належать до переліку, визначеного статтею 66 Правил адвокатської етики, а також за умов несформованості регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або відсутності кворуму на її засіданнях, скарги стосовно адвокатів передаються на розгляд кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону. Неможливість дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з певних причин здійснити дисциплінарне провадження стосовно адвоката за адресою реєстрації робочого місця, не може слугувати підставою та засобом уникнення таким адвокатом відповідальності за вчинене ним порушення, а також не спростовує можливості проведення належної перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та вчинення інших передбачених законом дій іншим органом.

Указаний висновок відповідає правовому висновку щодо застосування частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI, висловленому Верховним Судом у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/3443/18. У цій справі Верховний Суд зазначив, що частина третя статті 33 Закону № 5076-VI встановлює загальні правила територіальної підвідомчості розгляду скарг, а наведені положення підпункту 2.3.18 пункту 2.3 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, пункти 22, 23 Положення № 120 є нормами, які конкретизують та допускають за умов об`єктивної неможливості, процедурно здійснити розгляд відповідними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури дисциплінарних справи не за робочою адресою реєстрації адвоката.

Верховний Суд підкреслив, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у своїй процесуальній діяльності зобов`язана керуватися рішеннями Ради адвокатів України, актами Національної асоціації адвокатів України. Рішення Ради адвокатів України в силу частини першої статті 57 Закону № 5076-VI є обов`язковими до виконання. Компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зокрема, при наявності певних умов, які не відображенні в статті 33 Закону № 5076-VI перенаправлення скарги на дії адвоката до іншої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розгляду та прийняття рішення, що не порушує при цьому положення вказаної статті, а навпаки регулює дотримання принципу правової визначеності. Як указав Верховний Суд, такий його висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 826/5376/17. Вказане дає підстави для висновку, що органи адвокатського самоврядування зобов`язані входити до системи Національної асоціації адвокатів України, керуватися Статутом НААУ, їх актами.

Суд зазначає, що правове регулювання та обставини справи у справі № 826/3443/18, в якій Верховний Суд висловив позицію, не є тотожними до справ, що розглядається. Проте наведений підхід щодо застосування частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За обставинами даної справи судом встанволено, що скарга ОСОБА_1 була направлена Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Івано-Франківської області до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для її подальшого перерозподілу у зв`язку з відсутністю у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області повноважень для розгляду даної скарги у зв`язку з відсутністю кворуму. В подальшому, скарга ОСОБА_1 була направлена Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача були наявні повноваження на розгляд поданої позивачем скарги, у зв`язку з чим дані доводи позивача є необґрунтованими.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем вимог законодавства у частині поширення персональних даних та вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо незаконного опрацювання персональних даних щодо позивача, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 5076-VI, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Варто зауважити, що чинне законодавство не визначає вимог щодо відомостей, які мають міститися у відповідному рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

Таким чином, відсутні законодавчі положення, вимогам яких мало б відповідати рішення відповідача.

З огляду на це, варто виходити із усталених правил та вимог, які пред`являються до рішень, які приймаються суб`єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 5076-VI, відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 71 Закону України № 2073-ІХ від 17.02.2022 "Про адміністративну процедуру" передбачені вимоги до змісту адміністративного акту. За змістом даної статті, письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею. У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Як випливає із позовної заяви, позивач вважає неправомірними дії відповідача, який виклав у своєму рішенні відомості про позивача, зокрема щодо наявності у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та відомостей про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 22 Положення № 120, у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Таким чином, норми Положення № 120 виокремили адвокатів як осіб, які можуть подавати скарги на дії іншого адвоката та передбачили деякі особливості процедури розгляду таких скарг. Зокрема, у випадку наявності в особи правового статусу адвоката, норми Положення № 120 встановлюють обов`язкове передання відповідних скарг до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

З огляду на специфіку розгляду скарг, які надійшли від особи, що має правовий статус адвоката, відповідачем у рішенні було проаналізовано наявність у заявника – ОСОБА_1 адвокатського свідоцтва та чинність правового статусу адвоката, який наявний у заявника крізь призму притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд не вбачає в таких діях відповідача ознак протиправної поведінки. Також в суду відсутні підстави для визнання таких дій протиправними, з огляду на те, що виклад відомостей про заявника в рішенні є необхідним для повноти змісту прийнятого відповідачем рішення.

Крім того, аналіз викладених відомостей про ОСОБА_1 не створює підстав для висновку про їх виклад у принизливих для заявника формах.

Щодо аргументів позивача про порушення відповідачем законодавства у сфері захисту персональних даних, суд зауважує наступне.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регулює Закон України № 2297-VI від 01.06.2010 "Про захист персональних даних" (далі – Закон № 2297-VI).

Відповідно до змісту абзацу 10 частини 1 статті 2 Закону № 2297-VI, персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до змісту статті 5 Закону № 2297-VI, об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції". Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про фізичних осіб, які мають податковий борг, яка публікується на офіційному веб-порталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відповідно до вимог пункту 35.4 статті 35 Податкового кодексу України. Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 5076-VІ, Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

За змістом частини 2 статті 17 Закону № 5076-VІ, до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом. Адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься лише одна адреса робочого місця адвоката.

Положенням частини 4 статті 17 Закону № 5076-VІ передбачено, що інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Нормою частини 5 статті 17 Закону № 5076-VІ закріплено, що відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 17 Закону № 5076-VІ, з метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Проаналізувавши наведені відомості, суд робить висновок про те, що відомості щодо наявності у позивача правового статусу адвоката та інформація про зупинення та припинення права на зайняття адвокатською діяльністю не є персональною інформацією, оскільки в силу положень Закону № 5076-VI є загальнодоступними та розміщеними у відповідному реєстрі.

Крім того, частиною 5 статті 6 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

За змістом частини 1 статті 7 Закону № 2297-VI, забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 2297-VI, положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 2297-VI визначено, що підставою для обробки персональних даних, серед іншого, є згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних.

В матеріалах справи міститься копія скарги позивача, в якій позивачем зазначено: "Я даю згоду на обробку персональних даних", зазначено прізвище та ініціали позивача та підписано власноручним підписом. В суду відсутні підстави для висновку про неоднозначність згоди позивача на обробку його персональних даних.

Суд зауважує, що з огляду на дані обставини, навіть у випадку зазначення відповідачем у рішенні відомостей, які становлять конфіденційну інформацію щодо позивача, такі дії були б правомірними у зв`язку з наявністю від позивача згоди на обробку його персональних даних.

Також суд відкидає доводи позивача про поширення відповідачем у його рішенні даних про позивача невизначеному колу осіб, оскільки оскаржуване у даній справі рішення є індивідуальним актом, яке не поширює свою дію на інших суб`єктів правовідносин, та відповідно не доводиться до їхнього відома.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строку розгляду його скарги та прийняття відповідного рішення, суд зауважує наступне.

Нормою частини 1 статті 36 Закону № 5076-VI передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

За змістом частини 1 статті 37 Закону № 5076-VI, дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частина 1 статті 38 Закону № 5076-VI, заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Положенням частини 1 статті 39 Закону № 5076-VI, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Пунктом 31 Положення № 120 визначено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. Під час прийняття рішення ніхто не має права перебувати в приміщенні, у якому приймається таке рішення ("нарадча кімната"), крім складу дисциплінарної палати КДКА, який приймає таке рішення, Голови КДКА, який бере участь у засіданні палати, і працівників Секретаріату КДКА. Члени дисциплінарної палати КДКА, Голова КДКА, секретар КДКА та працівники Секретаріату КДКА не мають права розголошувати хід обговорення та прийняття рішення в приміщенні, у якому ухвалювалося таке рішення ("таємниця нарадчої кімнати"). Виключенням з правила, встановленого у цій статті Положення, становить необхідність захисту Головою та членами дисциплінарної палати КДКА, Головою КДКА, секретарем КДКА і працівниками Секретаріату КДКА своїх прав та інтересів.

Судом встановлено, що 06.12.2024 позивач направив до дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу на дії адвоката ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за вхідним номером 4699/22267.

10.12.2024 член дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_5 звернувся до адвоката ОСОБА_2 із листом, в якому просив надати письмові пояснення щодо порушених у скарзі питань до 18.12.2024.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області листом № 129 від 21.02.2025 направила до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури матеріали дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю провести правомочне засідання дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області по розгляду скарги ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати отримання КДКА Запорізької області матеріалів дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 .

Однак, суд вважає за необхідне врахувати усталену практику Верховного Суду, за змістом якої, порушення суб`єктом владних повноважень строку для розгляду відповідної скарги чи заяви, якщо інших порушень під час здійснення розгляду встановлено не було, не може слугувати самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування прийнятого за результатами розгляду такої заяви чи скарги рішення.

Також суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 807/615/17. У даній постанові Верховний Суд зазначив: "92. Сам факт розгляду дисциплінарної справи поза тридцятиденним строком безвідносно до обставин дисциплінарного провадження не може свідчити про протиправність дій відповідача. 93. У справі встановлено, що 21 квітня 2017 року КДКА не мала кворуму для ухвалення рішення, у зв`язку з чим засідання перенесено на 5 травня 2017 року. На думку колегії суддів, у цій справі, якщо оцінювати дії відповідача в аспекті дотримання строків дисциплінарного провадження щодо позивачки, то в обсязі встановлених обставин немає обґрунтованих підстав вважати, що відповідач діяв свавільно чи протиправно. Для правової оцінки оскарженого рішення та обставина, що розгляд дисциплінарної справи відбувся по спливу тридцятиденного строку не була визначальною. Понад те, вказаний факт не доводив протиправності дій відповідача. 94. З огляду на зазначене, є підстави погодитися з доводами відповідача про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій КДКА.".

Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином факт порушення відповідачем строку розгляду його скарги та прийняття оскаржуваного рішення вплинув на сам зміст прийнятого рішення та яким чином порушив права позивача на розгляд поданої ним дисциплінарної скарги.

З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем строку розгляду поданої ним скарги на адвоката Душенко В.А.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури розгляду його скарги, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 5076-VI, член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

За змістом частини 3 статті 38 Закону № 5076-VI, заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Положенням частини 2 статті 39 Закону № 5076-VI визначено, що рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що первинну перевірку дисциплінарної скарги здійснює член дисциплінарної палати за дорученням голови палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка зареєструвала таку скаргу.

За обставинами даної справи, дисциплінарна скарга ОСОБА_1 була передана члену дисциплінарної палати ОСОБА_3 , який за результатами перевірки склав довідку та здійснив направлення матеріалів дисциплінарного провадження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка в подальшому направила матеріали дисциплінарного провадження № 119/2024 відповідачу.

Суд зауважує, що положення частини 2 статті 38 Закону № 5076-VI не визначають член якої саме дисциплінарної палати має здійснювати перевірку відомостей та надати довідку із власними висновками щодо наявності чи відсутності підстав для порушення дисциплінарного провадження.

Варто зазначити, що проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката є лише початковою стадією дисциплінарного провадження, за результатом якої (розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки) дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. При цьому, умовою для порушення дисциплінарної справи є наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, завданням початкової стадії дисциплінарного провадження є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та встановлення наявності або ж відсутності ознак вчинення адвокатом дисциплінарного проступку. При цьому, висновок щодо наявності ознак вчинення адвокатом дисциплінарного проступку не є свідченням факту його вчинення, а є лише констатацією обставин, які свідчать про можливий факт цього, що у свою чергу потребує більш детального дослідження відповідних обставин, з метою підтвердження або спростування наявності відповідних дій, що може бути здійснено лише під час розгляду дисциплінарної справи. При цьому, оцінка дій адвоката на даній стадії дисциплінарного провадження не надається, а аналіз та оцінка доказів, дотримання належних процедур при фіксуванні та формуванні доказової бази щодо оскаржуваної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, відноситься до такої стадії дисциплінарного провадження як розгляд дисциплінарної справи.

Суд зауважує, що на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи КДКА не дає правової оцінки діям адвоката, з приводу яких надійшла скарга. На цій стадії КДКА з`ясовує наявність ознак дисциплінарного проступку як підстави для відкриття дисциплінарної справи, тоді як під час розгляду дисциплінарної справи КДКА вже надає правову кваліфікацію того, що адвокату поставлено за провину.

Таким чином, сам факт відкриття дисциплінарної справи не вказує, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок; для такого висновку (чи для спростування того, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок) КДКА повинна з`ясувати усі обставини, що на етапі відкриття дисциплінарної справи КДКА зробити не може.

Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 826/14291/17, від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22.

У постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 10.06.2021 у справі № 826/15590/15 сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні – це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Водночас правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин і фактів прийняти рішення за правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Суд перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям.

Отже, правову оцінку рішенню органів адвокатського самоврядування суди мають надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану КДКА/ВКДКА юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності чи недостатності.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 826/14291/17 та підтриманий у постановах 26.01.2023 у справі № 420/5597/19 та від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22, від 21.02.2024 у справі № 640/33374/21.

У контексті наведених вище правових позицій Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями органів адвокатського самоврядування суд зазначає, що КДКА є органом адвокатського самоврядування, на який законом покладено виключну компетенцію з розгляду скарг на адвокатів, а суд не вправі підмінювати собою КДКА, переоцінювати наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, чи ступінь вини адвоката, а може перевірити лише законність процедури, дотримання компетенції, форми та способу реалізації повноважень.

В той же час, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Одним із аргументів позивача на користь відкриття дисциплінарного провадження та притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності слугували доводи щодо того, що 15.02.2024, маючи доручення Центру про надання правової допомоги, адвокат Душенко В.А. у судове засідання у справі № 300/4699/22 не з`явилася та не повідомила суд про причину неявки.

З пояснень адвоката Душенко В.А. встановлено, що згадані позивачем доручення № 017/06.1/1405 у межах справи № 12023091010001196 та № 017/06.1/1404 у межах справи № 300/4699/22 були направлені їй на електронну адресу 15.02.2024 о 14:17 год, що унеможливило її участь у судовому засіданні 15.02.2024.

В подальшому, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області прийняла рішення № 7/30-2025 від 03.07.2025, яким відмовила у порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 . У своєму рішенні відповідач з приводу даної обставини навів аналогічні відомості, що містяться у довідці члена дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області Ткачука С.В. та зазначив, що посилання скаржника на неприбуття адвоката Душенко В.А. в судове засідання спростовується відсутністю фізичної можливості прибути у судове засідання у зв`язку з отриманням адвокатом Душенко В.А. доручення про надання правової допомоги 15.02.2024 о 14:17 на електронну адресу.

Суд зауважує, що у матеріалах дисциплінарного провадження відсутні документи, які підтверджували б наведені обставини.

В матеріалах дисциплінарного провадження не міститься доказів того, що судове засідання по справі мало відбутися саме 15.02.2024, хоч цей факт не оспорюється сторонами.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Душенко В.А. отримала доручення про надання правової допомоги ОСОБА_1 15.02.2024 о 14:17 на електронну адресу. Висновки відповідача щодо цього та щодо факту відсутності фізичної можливості прибути у судове засідання 15.02.2024 ґрунтуються виключно на поясненнях адвоката Душенко В.А. без перевірки таких пояснень належним чином та без встановлення на основі будь-яких інших об`єктивних даних факту отримання доручення адвокатом Душенко В.А., часу отримання такого доручення та часу проведення судового засідання, не здійснено дослідження реальної можливості прибуття адвоката Душенко В.А. в судове засідання 15.02.2024 та наявності у неї станом на час судового засідання повноважень на прибуття в таке судове засідання.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

За змістом частини 2 статті 34 Закону № 5076-VI, дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Частиною 1 статті 21 Закону № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правничої допомоги.

Сторонами не заперечується та матеріалами дисциплінарного провадження підтверджується, що надання правової допомоги позивачу здійснювалося на підставі доручення Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Комплекс основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб`єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу (далі – клієнт) адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами визначається Стандартами якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 4125/5 від 21.12.2017 (надалі, також – Стандарт).

Пунктом 3 Стандарту передбачено, що дотримання цих Стандартів є обов`язковим для адвокатів при наданні ними безоплатної вторинної правничої допомоги. За порушення цих Стандартів адвокати відповідають в обсязі, встановленому законодавством та умовами договору з центром з надання безоплатної правничої допомоги (далі – центр).

Пунктом 4 розділу ІІІ Стандарту визначено, що з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції адвокат в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій та процесуальних діях.

Пунктом 11 розділу ІІІ Стандарту передбачено, що адвокат завчасно належним чином повідомляє суд та клієнта про неможливість прибуття в судове засідання.

Таким чином, на адвоката Душенко В.А., у зв`язку з надання позивачу правової допомоги на виконання доручення Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюються положення відповідних Стандартів.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо неможливості поширення вимог Стандартів на адвоката Душенко В.А. та проведення відповідачем перевірки належного виконання відповідачем вимог таких стандартів, оскільки положення пункту 6 частини 1 статті 21 Закону № 5076-VI передбачають необхідність виконання адвокатом інших обов`язків, передбачених законодавством, якими є, зокрема, обов`язки надання безоплатної правничої допомоги.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 5076-VI, особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту: "Я, (ім`я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов`язки, бути вірним присязі".

Колегія суддів враховує, що відповідачем не встановлено належним чином, чи діяла адвокат Душенко В.А. з дотриманням вимог принципу верховенства права та чи з високою відповідальністю вона виконувала покладені на неї обов`язки, також відповідачем не проведено належної перевірки відомостей щодо зазначеної обставини та не встановлено на основі об`єктивних доказів, інших ніж доводи сторін, питання наявності чи відсутності в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку стосовно неучасті у судовому засіданні 15.02.2024.

Суд враховує що збір відомостей був здійснений членом дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області після чого такі матеріали були передані відповідачу та фактично перейшли на іншу стадію дисциплінарного провадження. Однак положення чинного законодавства не передбачають заборони щодо продовження збору відомостей, у разі недостатності таких для вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

Стосовно покликання позивача на те, що оскаржуване рішення від 17.04.2025 № 4/51-2025 є адміністративним актом у розумінні Закону України "Про адміністративну процедуру", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону № 5076-VI, відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Тобто, дія Закону "Про адміністративну процедуру" поширюється лише на окремі аспекти діяльності органів адвокатського самоврядування, пов`язані з прийняттям та виконанням адміністративних актів, тобто рішень, які мають владний, індивідуальний і обов`язковий характер для конкретної особи.

Суд зазначає, що у даному випадку КДКА Запорізької області прийняла рішення про відмову у порушенні дисциплінарного провадження, що не є адміністративним актом у розумінні Закону України "Про адміністративну процедуру", оскільки воно не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків позивача.

Окрім цього, порядок прийняття таких рішень, як уже зазначено вище, чітко врегульований спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положенням № 120.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру", дія цього Закону не поширюється на відносини, що врегульовані іншими законами, які встановлюють спеціальний порядок розгляду справ.

Підсумовуючи вищезазначене, суд робить висновок про те, що скарга ОСОБА_1 на дії адвоката Душенко В.А. не була належним чином перевірена відповідачем, з огляду на що суд робить висновок про те, що відповідач дійшов передчасних висновків про відмову у порушенні дисциплінарної справи у зв`язку з чим дане рішення слід визнати таким, що є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження – це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження – це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд зауважує, що відповідач за результатами перевірки відповідних відомостей дисциплінарної скарги може прийняти рішення про порушення дисциплінарної справи або рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи. Як встановлено судом, відповідачем не проведено належним чином перевірку відомостей щодо фактичних обставин, якими обґрунтовувалася скарга позивача. Водночас, в суду відсутні підстави для висновку про те, що фактичні обставини щодо часу отримання адвокатом Душенко В.А. відповідного доручення та перевірки наявності чи відсутності у неї можливості прибути у відповідне судове засідання будуть свідчити про наявність чи відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції правильно зобов`язав відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 грудня 2024 року стосовно адвоката Душенко Валентини Анатоліївни та за результатами розгляду даної скарги прийняти рішення, передбачене законом, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

З приводу заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 35000 євро, суд звертає увагу позивача на таке.

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Аналогічні положення закріплені у статті 1173 Цивільного кодексу України.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51); суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53); при цьому на суб`єкта владних повноважень покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

Застосовуючи наведені висновки, колегія суддів виходить із того, що встановлене у цій справі порушення має суто процедурний характер: воно полягає у недодержанні відповідачем порядку розгляду заяви, а не у позбавленні позивача права на безоплатну вторинну правничу допомогу як такого. Наслідки цього порушення усуваються обраним судом способом захисту – зобов`язанням повторно розглянути заяву за належною процедурою.

Позивач не зазначив, у чому конкретно полягали заподіяні йому страждання, протягом якого періоду вони тривали та яким чином вплинули на його звичайний спосіб життя, а також не навів жодного обґрунтування визначеного ним розміру відшкодування. Заявлена сума є явно неспівмірною характеру та наслідкам установленого порушення, що дає підстави визнати її нерозумною у розумінні пункту 54 наведеної постанови Верховного Суду.

Окремо колегія суддів зазначає, що вимогу про відшкодування моральної шкоди заявлено в іноземній валюті. Водночас згідно зі статтею 99 Конституції України та статтею 192 Цивільного кодексу України грошовою одиницею України є гривня, а розрахунки за зобов`язаннями, які виконуються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються виключно в національній валюті. Отже, вимога про стягнення відшкодування безпосередньо в євро не відповідає наведеним положенням.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди належить відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення, є правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги стосовно суті спору зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у названій вище частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №300/5044/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено і підписано 06.10.2026 у зв`язку із перебуванням судді Гуляка В.В. у відпустці 05.10.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua