Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/2316/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2316/25 пров. № А/857/41964/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Плесак М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (судді Микитюка Р.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції о 11 год. 22 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 20.07.2026) у справі №300/2316/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, Греська Василя Васильовича, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, який отримав 27.03.2024 заяву про заміну адвоката Гресько В.В., але не перевірив викладену в заяві інформацію на відповідність вимогам стандартів БПД; - визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню своїх обов`язків згідно договору з адвокатом Гресько В.В. у період з 25.03.2024 по 28.03.2024 по контролю надання позивачу правничої допомоги, що призвело до позбавлення позивача отримати у повному обсязі, якісну, всебічну і безперервну безоплатну вторинну правничу допомогу по справі №300/4699/22; - зобов`язати відповідача подати скарги до КДКА регіону про порушення адвокатом норм Закону України БПД, Закону України "Про адвокатуру", стандартів якості і надання БПД, Правил адвокатської етики; - зобов`язати відповідача подати подання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Гресько В.В. з реєстру адвокатів України, які надають БПД; - визнати незаконним та скасувати п.10 ч.2 ст. 24 Закону України про БПД в наказі відповідача №1-№3-БВПД/017/06.1-2/90 від 28.03.2024; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, який не розглянув, не прийняв міри реагування і не надав відповідь позивачу на скаргу №Д-234/017 від 01.04.2024; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, який залишив без вирішення вимогу позивача від 30.09.2024, не надав відповідь, не зареєстрував; - стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 35 000 євро і процесуальні витрати в розмірі 112 000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Вказує, що суддя не врахував правові висновки Верховного Суду про принцип диспозитивності, також суддею не виконано рішення Ради суддів України про організацію ефективного розгляду справи і розгляд справи з перешкодою позивачу в участі справи, справу розглянуто неповноважним складом суду і судді заявлено обґрунтовані відводи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги 22.09.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції Доненко В.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

Дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 25.03.2024 №017/06.1/2705 ОСОБА_1 було призначено адвоката Гресько Василя Васильовича для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у справі №300/4699/22 (том 1 а.с. 21).

Наказом Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 28.03.2024 №1-№3-БВПД/017/06.1-2/90 відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Гресько В.В. від 27.03.2024, замінено адвоката Гресько В.В., який надає безоплатну правничу допомогу згідно доручення від 25.03.2024 №017/06.1/2705 та припинено його дію (том 1 а.с. 22).

Позивач 01.04.2024 № Д-234/017 звернувся до Директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із скаргою, в якій серед іншого зазначив про відсутність адвоката Гресько В.В. в судовому засіданні 26.03.2024 по справі №300/4699/22 просив реагувати на таку (том 1 а.с. 23).

30.09.2024 Доненко В.О. звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із вимогою, відповідно до якої вимагав від адвоката Гресько В.В. надати йому письмовий звіт про об`єм робіт, виконаних по дорученню від 25.03.2024 №017/06.1/2705 по справі №300/4699/22. Також просив надати детальний опис і перелік робіт, документів, актів виконаних робіт, які передати йому по акту, письмово повідомити його, яку правову позицію захисту вибрав адвокат і чи повідомив позивача та чи інформував адвокат ОСОБА_2 – Доненка В.О. про намір припинити роботу по дорученню. Вимагав у адвоката Греська В.В. передати йому всі наявні у нього матеріали справи, отримані при виконанні доручення по акту прийому передачі (том 1 а.с. 23).

Листом №Д-680/017/551 від 29.10.2024 Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повідомив позивача на його вимоги від 28.09.2024, 29.09.2024, 30.09.2024 (вх. №Д-680/017 від 30.09.2024), що відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України. Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат зобов`язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності. Згідно з ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності, втручання у правову позицію адвоката. Таким чином, фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатись у його діяльність, зокрема запитувати в адвоката на вимогу клієнта "письмовий звіт про об`єм робіт, виконаних адвокатом по дорученню", витребувати в адвоката "матеріали по справі, отримані під час виконання доручення", а також з`ясовувати "яку правову позицію захисту вибрав адвокат для клієнта". Водночас відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги. Отже, Ви маєте право самостійно запитати в адвокатів, які надавали (надають) Вам безоплатну вторинну правничу допомогу, інформацію про виконану ними роботу за дорученнями, а також звернутися до них для вирішення питання про повернення чи передачу документів, отриманих чи зібраних під час виконання доручення, та з`ясувати у них "яку правову позицію захисту вибрав адвокат для клієнта". Водночас відповідно до підпункту 11 пункту 7 Положення про Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги від 28.12.2023 № 100, Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги приймає подані адвокатами акти надання безоплатної вторинної правничої допомоги з відповідними додатками, а тому на Ваші вимоги надаємо ті документи, що є у розпорядженні центру, а саме із заявою адвоката Греська В.В. від 27.03.2024 про неможливість виконання доручення та розрахунок розміру винагороди за дорученням від 25.03.2024 №017/06.1/2705 (т.1, а.с.65-68).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неналежному розгляді його заяв і скарг, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач довів правомірність своїх дій та спірного рішення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Конституції України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" від 02.06.2011 №3460-VI (далі - Закон №3460-VI), безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога – надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Частиною 1 статті 2 Закону №3460-VI встановлено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону №3460-VI питання надання безоплатної правничої допомоги в Україні регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері надання безоплатної правничої допомоги регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 6-1 Закону №3460-VI, до системи надання безоплатної правничої допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правничої допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб: повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" і "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 1); внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 14).

Частина 4 статті 14 Закону №3460-VI визначає, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійсненні правопросвітництва; 3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги; 9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1091/21403 (далі – Положення №967/5).

Відповідно до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі – центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі – Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Пунктом 8 Положення №967/5 регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань:

1) забезпечують участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, у випадках затримання особи, застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адміністративного затримання чи адміністративного арешту, а також у випадках надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі за ухвалою суду у кримінальних провадженнях щодо продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру, у процедурах, пов`язаних з видачею особи (екстрадицією), або у разі вирішення судом питань під час виконання вироків відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України;

2) забезпечують захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду;

3) укладають договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, в установленому порядку;

4) отримують від адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, інформацію про надання такої допомоги;

5) приймають і реєструють повідомлення про затримання осіб, постанови/ухвали про залучення захисника відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії;

6) приймають рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги;

7) видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним у пунктах 3-9 частини першої статті 14 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу” (далі - Закон), у разі необхідності скасовують їх в установленому порядку;

8) приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами;

9) залучають у встановленому порядку перекладача (сурдоперекладача) для забезпечення надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним у пунктах 5-7 частини першої статті 14 Закону, у разі якщо зазначені суб`єкти не володіють державною мовою та/або мають порушення слуху;

10) залучають у встановленому порядку медіатора, включеного до Реєстру медіаторів, які залучаються центрами з надання безоплатної правничої допомоги, для врегулювання конфлікту між потерпілим та особою, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та видають їм доручення для надання послуг з медіації;

11) приймають подані адвокатами акти надання безоплатної вторинної правничої допомоги з відповідними додатками, здійснюють перевірку їх комплектності, правильності розрахунку розміру винагороди та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у разі необхідності спільно з адвокатами приводять їх у відповідність до встановлених вимог, забезпечують підписання і затвердження прийнятих актів надання безоплатної вторинної правничої допомоги з відповідними додатками;

12) забезпечують оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу в установленому порядку;

13) забезпечують оплату послуг та відшкодування витрат медіаторів за підготовку і проведення медіації в установленому порядку;

14) здійснюють моніторинг та оцінювання забезпечення підпорядкованими їм місцевими центрами з надання безоплатної правничої допомоги у разі їх утворення (далі - місцеві центри): проведення правопросвітницької роботи; надання безоплатної первинної правничої допомоги та безоплатної вторинної правничої допомоги;

15) здійснюють наповнення довідково-інформаційної платформи правових консультацій “WikiLegalAid” правовими консультаціями, удосконалення та підтримання їх в актуальному стані;

16) здійснюють моніторинг дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної правничої допомоги та у разі отримання згоди відповідного суб`єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу - оцінювання якості її надання;

17) організовують підвищення кваліфікації адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, працівників регіональних/міжрегіональних та місцевих центрів;

18) подають клопотання до Координаційного центру про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;

19) узагальнюють, аналізують та поширюють практику надання безоплатної вторинної правничої допомоги;

20) надають місцевим центрам консультаційно-методичну допомогу з питань, пов`язаних з наданням безоплатної первинної правничої допомоги у кримінальному процесі;

21) забезпечують вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, які звертаються щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги та/або отримали таку допомогу;

22) подають щоквартальні та річні звіти про свою діяльність та діяльність місцевих центрів Координаційному центру;

23) збирають, узагальнюють та аналізують статистичні дані про надання безоплатної правничої допомоги;

24) забезпечують організацію і проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи з питань надання безоплатної правничої допомоги;

25) спрямовують, координують та контролюють діяльність місцевих центрів;

26) проводять перевірки діяльності місцевих центрів у порядку, затвердженому Координаційним центром;

27) розробляють, затверджують та забезпечують виконання регіональних планів надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 9 Положення №967/59 міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, крім здійснення зазначених у підпунктах 1-27 пункту 8 цього Положення функцій:

1) розповсюджують інформацію у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, надання безоплатної правничої допомоги;

2) проводять тематичні заходи, спрямовані на підвищення рівня правової свідомості, культури та освіченості осіб, які перебувають під юрисдикцією України;

3) здійснюють особистий прийом та облік осіб, які звертаються до міжрегіонального центру для отримання безоплатної первинної правничої допомоги та безоплатної вторинної правничої допомоги, роз`яснюють положення законодавства у сфері безоплатної правничої допомоги та порядок отримання такої допомоги;

4) розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів;

5) надають правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, у тому числі шляхом опрацювання телефонних дзвінків, які надходять на єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги 0-800-213-103;

6) забезпечують складення заяв, скарг та інших документів правового характеру;

7) забезпечують роботу консультаційних пунктів доступу до безоплатної правничої допомоги;

8) забезпечують відвідування осіб, зокрема одиноких, похилого віку, з обмеженими фізичними можливостями, за місцем їх перебування, а також осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб з метою надання зазначеним особам адресної безоплатної правничої допомоги;

9) забезпечують представництво інтересів осіб, визначених пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також надання інших видів правових послуг безоплатної вторинної правничої допомоги таким особам;

10) забезпечують складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, видають доручення адвокатам / уповноважують працівників міжрегіональних центрів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги таким особам; скасовують у разі необхідності видані адвокатам доручення в установленому порядку;

11) залучають у встановленому порядку перекладача (сурдоперекладача) для забезпечення надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, у разі, коли зазначені суб`єкти не володіють державною мовою та/або мають порушення слуху;

12) розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку;

13) видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, скасовують у разі необхідності такі доручення в установленому порядку;

14) уповноважують працівників міжрегіонального центру для здійснення представництва інтересів осіб, визначених пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, в суді у випадках, визначених законодавством, або для складення документів процесуального характеру;

15) приймають рішення про заміну працівника міжрегіонального центру, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадках, передбачених Законом;

16) забезпечують посвідчення довіреностей, виданих адвокатам/працівникам міжрегіонального центру суб`єктами права на безоплатну вторинну правничу допомогу, за зверненнями яких прийнято рішення про надання такої допомоги;

17) взаємодіють з іншими суб`єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги, здійснюють їх координацію на відповідній території, надають органам місцевого самоврядування консультаційно-методичну допомогу з питань утворення спеціалізованих установ, які надають безоплатну первинну правничу допомогу, залучення до її надання юридичних осіб приватного права, адвокатів та інших фахівців у відповідній галузі права;

18) взаємодіють з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з урахуванням статті 15 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”;

19) збирають за встановленою формою статистичні дані про надання безоплатної правничої допомоги, зокрема щодо кількості та категорій осіб, які звернулись за такою допомогою;

20) забезпечують вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, які звертаються щодо надання безоплатної первинної правничої допомоги і безоплатної вторинної правничої допомоги та/або отримали таку допомогу, у тому числі здійснюють аналіз питань, з якими особи звертаються до міжрегіонального центру, та готують відповідні консультаційні матеріали.

Як підтверджено матеріалами справи, дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідача від 25.03.2024 №017/06.1/2705 ОСОБА_1 було призначено адвоката Гресько Василя Васильовича для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у справі №300/4699/22 (том 1 а.с. 21).

Наказом Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 28.03.2024 №1-№3-БВПД/017/06.1-2/90 відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Гресько В.В. від 27.03.2024, замінено адвоката Гресько В.В., який надає безоплатну правничу допомогу згідно доручення від 25.03.2024 №017/06.1/2705 та припинено його дію (том 1 а.с. 22).

Позивач під час розгляду справи вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-ІХ) при розгляді його звернень, аналізуючи вказані доводи апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2073-ІХ він регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За приписами частини 2 статті 1 Закону №2073-ІХ його дія не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції; 3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

У статті 2 Закон № 2073-ІХ наведені значення термінів, що у ньому вживаються, а саме: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта; адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи; особа - фізична особа (громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Україні на законних підставах), у тому числі фізична особа - підприємець, громадське об`єднання, що не має статусу юридичної особи, юридична особа, створена згідно із законом, законодавством іноземної держави або на підставі міжнародних договорів України.

За приписами частини 1 статті 36 Закону №2073-ІХ адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.

Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

У відповідності до приписів частини 1 статті 38 Закону №2073-ІХ особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.

Згідно із частиною 1 статті 41 Закону №2073-ІХ заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.

За приписами часини 1 статті 45 Закону №2073-ІХ не підлягає розгляду: 1) анонімна заява (заява, із змісту якої неможливо встановити особу заявника); 2) повторна заява (заява, подана до того самого адміністративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов); 3) заява, в якій порушено питання, яке станом на день подання заяви до адміністративного органу розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог заявника, крім випадків зміни істотних для вирішення справи обставин (умов); 4) заява, що стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону; 5) заява, в якій не викладено зміст вимоги заявника, вжито ненормативну лексику та/або образливі висловлювання; 6) заява, що містить заклики, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про заміну адвоката Гресько В.В. та прийнятті наказу від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90 відповідач мав би застосовувати приписи Закону №2073-ІХ, однак цього не зробив, допустивши протиправну бездіяльність, на чому наполягав ОСОБА_1 у своєму позові.

Разом із тим, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що наказ від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90 є індивідуально-правовим актом, який є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання (реалізації). Відтак, якщо правовий акт індивідуальної дії вже повністю реалізовано (виконано), його не можна оскаржити як окремий предмет спору з метою "скасування", оскільки він припинив свою дію у часі.

З урахуванням наведеного на час апеляційного перегляду слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування Закону №2073-ІХ при прийнятті наказу від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90, а позов у вказаній частині підлягає до задоволення.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування п.10 ч.2 ст. 24 Закону України про БПД в наказі відповідача №1-№3-БВПД/017/06.1-2/90 від 28.03.2024, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 24 Закону №3460-VI адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №3460-VI адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: 1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги; 2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору; 3) відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом; 4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення; 5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 6) неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги; 7) припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги; 8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю; 9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу; 10) наявності інших підстав, передбачених законом.

Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті, центр з надання безоплатної правничої допомоги може запропонувати Координаційному центру з надання правничої допомоги виключити такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу (частина 4 статті 24 Закону №3460-VI).

У відповідності до матеріалів справи вказаний наказ відповідача від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90 був виданий у зв`язку із надходженням заяви адвоката Гресько В.В. від 27.03.2024. Таким чином, на думку апеляційного суду, відповідач підставно зазначив у наказі від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90 саме пункт 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI.

При цьому апеляційний суд наголошує, що для зазначення у оспорюваному наказі пункту 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI у відповідача не було належних фактичних та правових підстав.

Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення адвокатом Гресько В.В. норм Закону України БПД, Закону України "Про адвокатуру", стандартів якості і надання БПД, Правил адвокатської етики, то апеляційний суд зазначає наступне.

Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги було затверджене рішенням Ради адвокатів України від 15.12.2017 № 281 (далі – Положення №281).

Відповідно до пункту 1 Положення №281 воно визначає порядок організації та діяльності комісій з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги відповідно до вимог Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Пунктом 3 Положення №281 передбачено, що комісія є самостійною у прийнятті рішень, підконтрольна та підзвітна раді адвокатів регіону, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Законом України "Про безоплатну правову допомогу", Стандартами якості надання безоплатної вторинної правової допомоги та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами підпункту 12.1.5 пункту 12 Положення №281 встановлено, що за результатами оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатом безоплатної правової допомоги, у разі прийняття рішення про невідповідність дій/бездіяльності адвоката Стандартам якості надання безоплатної правової допомоги комісія вправі:

надавати рекомендації адвокату, діяльність якого оцінюється Комісією, щодо підвищення якості, забезпечення повноти та своєчасності надання ним безоплатної правової допомоги;

вносити пропозиції органу місцевого самоврядування щодо розірвання договору з адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням про надання безоплатної первинної правової допомоги;

вносити пропозиції центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розірвання контракту (договору) з адвокатом та/або виключення його з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу;

звертатися із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо поведінки адвоката, діяльність якого оцінювалася Комісією, яка може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Як передбачено у статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі – Закон № 5076-VI): адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону №5076-VI адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У частині 1 статті 4 Закону №5076-VI зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Частиною 1 статті 34 Закону №5076-VI встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону №5076-VI дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Таким чином, неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики є дисциплінарними проступками.

За правилами статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону №5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

За приписами частини 5 статті 59 Закону №5076-VI До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

З урахуванням наведеного, встановлення факту порушення адвокатом Правил адвокатської етики, положень Закону №5076-VI, а відтак Закону №3460-VI належить до повноважень відповідної комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, однак на час прийняття наказу від 28.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/90 у розпорядженні відповідача не було рішення органу, уповноваженого на встановлення факту неналежного виконання адвокатом Гресько В.В. своїх зобов`язань за умовами договору про надання БПД ОСОБА_3 , а отже не було підстав для посилатися на пункт 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI.

Водночас апеляційний суд наголошує, що відповідач вправі лише здійснювати моніторинг дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної правничої допомоги та у разі отримання згоди відповідного суб`єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу - оцінювання якості її надання, однак не вправі приймати рішення про вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, яким є неналежне виконання своїх професійних обов`язків. Наявність у відповідача організаційних та моніторингових повноважень не встановлює відносин адміністративної підпорядкованості між Центром та адвокатом у питаннях формування правової позиції.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що наведеними вище правовими нормами не було встановлено імперативного обов`язку відповідача звертатися до комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за кожним зверненням особи, яка вважала надану їй БПД такою, що не відповідає встановленим стандартам.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 в справі №813/1770/17 вказано, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, має дискреційні повноваження при вирішенні питання про прийняти рішення про надання особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суд не вправі підміняти відповідача у цьому питанні.

Щодо доводів позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, який не розглянув, не прийняв міри реагування і не надав відповідь позивачу на скаргу №Д-234/017 від 01.04.2024 та від 30.09.2024, колегія суддів враховує наступне.

Позивач 01.04.2024 № Д-234/017 звернувся до Директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із скаргою, в якій серед іншого зазначив про відсутність адвоката Гресько В.В. в судовому засіданні 26.03.2024 по справі №300/4699/22 просив реагувати на таку (том 1 а.с. 23).

30.09.2024 Доненко В.О. звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із вимогою, відповідно до якої вимагав від адвоката Гресько В.В. надати йому письмовий звіт про об`єм робіт, виконаних по дорученню від 25.03.2024 №017/06.1/2705 по справі №300/4699/22. Також просив надати детальний опис і перелік робіт, документів, актів виконаних робіт, які передати йому по акту, письмово повідомити його, яку правову позицію захисту вибрав адвокат і чи повідомив позивача та чи інформував адвокат ОСОБА_2 – Доненка В.О. про намір припинити роботу по дорученню. Вимагав у адвоката Греська В.В. передати йому всі наявні у нього матеріали справи, отримані при виконанні доручення по акту прийому передачі (том 1 а.с. 23).

Як вказано судом вище право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України. Вирішення адміністративним органом питання про заміну адвоката, залученого до надання безоплатної вторинної правничої допомоги, безпосередньо впливає на реалізацію цього права, а тому відповідне рішення має ознаки адміністративного акта у розумінні пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України “Про адміністративну процедуру”.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 24 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу” адвоката, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Колегія суддів оцінюючи доводи апелянта та матеріали справи вважає, що звертаючись до відповідача із вимогою і скаргою позивач порушив перед Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги питання про відсутність адвоката Гресько В.В. в судовому засіданні 26.03.2024 по справі №300/4699/22 просив реагувати на таку, а вимозі від 30.09.2024 про надання письмового звіту про об`єм робіт, виконаних по дорученню від 25.03.2024 №017/06.1/2705 по справі №300/4699/22, такі заяви за своїм змістом є заявами про прийняття адміністративного акта в розумінні статті 38 Закону України “Про адміністративну процедуру”, а її розгляд – адміністративним провадженням.

Це, у свою чергу, зобов`язувало відповідача розглянути подані заяви з додержанням процедури, встановленої зазначеним Законом, зокрема: зареєструвати заяву та розпочати адміністративне провадження (стаття 42); забезпечити право особи на участь у провадженні, роз`яснити їй права та обов`язки і надати можливість висловити свою позицію до прийняття несприятливого адміністративного акта (статті 28, 47); оформити результат розгляду відповідно до вимог статей 70, 71 – із зазначенням дати, номера, мотивувальної та резолютивної частин, а також порядку оскарження; довести адміністративний акт до відома адресата в порядку статей 74, 75.

Натомість, як установлено судом, питання порушені в заявах від 01.04.2024 та від 30.09.2024 окремим рішенням не вирішувалося, а позивачу надіслано лист інформаційного характеру який наявний в матеріалах справи від 29.10.2024 за №Д-680/017/551. Розгляд заяв в частині цього питання за правилами Закону України “Про звернення громадян” замість передбаченої законом адміністративної процедури позбавив позивача процедурних гарантій, установлених Законом України “Про адміністративну процедуру”, що не відповідає принципу належного врядування, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем вчинено бездіяльність щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 01 квітня 2024 року №Д-234/017 та щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року.

З огляду на викладене належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 01 квітня 2024 року №Д-234/017 та прийняти за результатами такого розгляду вмотивований адміністративний акт та розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року та прийняти за результатами такого розгляду вмотивований адміністративний акт.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Аналогічні положення закріплені у статті 1173 Цивільного кодексу України.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51); суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53); при цьому на суб`єкта владних повноважень покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

Застосовуючи наведені висновки, колегія суддів виходить із того, що встановлене у цій справі порушення має суто процедурний характер: воно полягає у недодержанні відповідачем порядку розгляду заяви, а не у позбавленні позивача права на безоплатну вторинну правничу допомогу як такого. Наслідки цього порушення усуваються обраним судом способом захисту – зобов`язанням повторно розглянути заяву за належною процедурою.

Позивач не зазначив, у чому конкретно полягали заподіяні йому страждання, протягом якого періоду вони тривали та яким чином вплинули на його звичайний спосіб життя, а також не навів жодного обґрунтування визначеного ним розміру відшкодування. Заявлена сума є явно неспівмірною характеру та наслідкам установленого порушення, що дає підстави визнати її нерозумною у розумінні пункту 54 наведеної постанови Верховного Суду.

Окремо колегія суддів зазначає, що вимогу про відшкодування моральної шкоди заявлено в іноземній валюті. Водночас згідно зі статтею 99 Конституції України та статтею 192 Цивільного кодексу України грошовою одиницею України є гривня, а розрахунки за зобов`язаннями, які виконуються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються виключно в національній валюті. Отже, вимога про стягнення відшкодування безпосередньо в євро не відповідає наведеним положенням.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово виходив із того, що за певних обставин сам факт констатації порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Колегія суддів вважає, що у цій справі відновлення порушеного права позивача досягається визнанням протиправної бездіяльності щодо розгляду заяв позивача та зобов`язанням відповідача повторно розглянути його заяв, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди належить відмовити.

Оцінюючи доводи скаржника у частині розгляду справи неповноважним складом суду через те, щодо відмови у відводі судді, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 2 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Позивач під час розгляду справи судом першої інстанції подавав заяву про відвід судді у справі №300/2316/25, посилаючись на порушення даних про лікарську таємницю, однак дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що позивач подав до суду 23.03.2026 заяву про відкликання заяви про відвід судді у справі №300/2316/25, яка відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6188580 від 02.04.2026 задоволена, і протокольною ухвалою заяву про відвід повернуто без розгляду (том2 аркуші справи 51-52), тому при вирішенні заявленого ОСОБА_1 відводу судді Микитюк Р.В. не було допущено порушення вимог процесуального закону, а отже такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не створюють підстав для задоволення інших похідних позовних вимог ОСОБА_1 .

Приписами частини 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позовних вимог повністю, а позов підлягає часткового задоволенню. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково з урахуванням викладених вище мотивів апеляційного суду.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі №300/2316/25 – скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо незастосування Закону України «Про адміністративну процедуру» при прийнятті наказу від 28 березня 2024 року №3-БВПД/017/06.1-2/90.

Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 01 квітня 2024 року №Д-234/017.

Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги розглянути скаргу ОСОБА_1 від 01 квітня 2024 року №Д-234/017 та прийняти за результатами такого розгляду вмотивований адміністративний акт.

Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року.

Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року та прийняти за результатами такого розгляду вмотивований адміністративний акт.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено і підписано 06.10.2026 у зв`язку із перебуванням судді Гуляка В.В. у відпустці 05.10.2026.