Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/7269/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/7269/26 пров. № А/857/43755/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року (судді Карп`як О.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/7269/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях в якому просить визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях по визнанню недійсним отриманого мною 05.07.2024 в ТСЦ № 4646 РСЦ ГЦС МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, в порядку передбаченому Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340 зі змінами, національного посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", відомості про що були внесені в Єдиний державний реєстр єдиної інформаційної системи МВС, взамін втраченого національного посвідчення водія НОМЕР_2 , отриманого вперше, яке було видане 14.06.2022 в ТСЦ 4641 терміном на 2 роки, і про втрату якого повідомила заявою в ТСЦ 4646, зобов`язати відповідача з метою відновлення її порушених прав скасувати в облікових реєстрах запис про визнання недійсним цього її посвідчення водія, яке заходиться у неї, та відновити його дію (чинність).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях щодо присвоєння посвідченню водія НОМЕР_1 категорії "В", виданому 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 , статус "Недійсний". Зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (адреса: 29018, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул.Західно-Окружна, будинок 11/1; код ЄДРПОУ: 45805862) поновити відомості про посвідченню водія НОМЕР_1 категорії "В", виданому 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 , у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на "Дійсний". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 05.07.2024 в ТСЦ № 4646 РСЦ ГЦС МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, в порядку передбаченому Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, зі змінами, позивач отримала національне посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", про що були внесені відомості і Єдиний державний реєстр єдиної інформаційної системи МВС, взамін втраченого національного посвідчення водія НОМЕР_2 , отриманого вперше, яке було видане 14.06.2022 в ТСЦ 4641 терміном на 2 роки (термін дії продовжено постановою КМУ від 03.03.2022 № 184 на час воєнного стану та протягом року з дня його завершення), про втрату якого позивач повідомила заявою в ТСЦ 4646.

11.04.2025 отримане позивачем посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", видане 05.07.2024, взамін втраченого, було визнано недійсним ТСЦ 6141 Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях на тій підставі, що з ГЦС МВС надійшло втрачене первинне посвідчення водія, яке було обміняно у Великій Британії на аналогічне посвідчення цієї країни.

Згідно відповіді від 05.02.2026 РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях після надходження з ГЦС МВС втраченого посвідчення водія, яке віднайшлось за кордоном при обміні на аналогічне посвідчення водія Великої Британії, РСЦ № 6141, в день надходження їм цього знайденого посвідчення водія, створило у облікових реєстрах заяву "отримано взамін українського", в результаті чого первинне втрачене посвідчення водія НОМЕР_3 отримало у названому реєстрі МВС статус "надійшло на знищення", а наявне у позивача посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", видане 05.07.2024, - статус "недійсний".

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Конституції України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури й форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Тобто діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, визначає Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-XII).

Відповідно до приписів статті 15 Закону №3353-XII, кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 15 Закону №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.20220 № 354), Головний сервісний центр МВС складається із структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів (філій ГСЦ МВС).

Регіональні сервісні центри складаються зі структурних підрозділів, до яких, у тому числі, входять територіальні сервісні центри МВС (ТСЦ МВС).

Відповідно до розділу І Положення про територіальний сервісний центр МВС, яке затверджено наказом МВС України від 29.12.2015 № 1646, що діяло на момент вчинення оскаржуваної технологічної дії, яка мала місце 18.01.2022 (втратило чинність з 26.07.2024 на підставі наказу МВС України 20.06.2024 № 427), передбачено що Територіальний сервісний центр МВС є структурним підрозділом територіального органу МВС регіонального сервісного центру МВС.

ТСЦ МВС відповідно до Положення № 1646, зокрема приймає іспити на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснює видачу та обмін національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного державного реєстру МВС (розділ ІІ Положення № 1646), має право відповідно до чинного законодавства створювати, збирати, обробляти, зберігати, знищувати інформацію на паперових та електронних носіях, необхідну для здійснення його повноважень та ведення Єдиного державного реєстру МВС, а також надавати зазначену інформацію, використовуючи для цього систему електронного документообігу, автоматичні засоби управління, електронний цифровий підпис (розділ ІІІ Положення № 1646).

Питання щодо порядку видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (далі - Положення № 340) та Інструкцією про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія затвердженою наказом МВС від 07.12.2009. № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.05.2020 №408) (далі - Інструкція № 515).

Так, згідно з п. 51 Положення № 340 централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки. Для обміну посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, або отримання його після втрати чи викрадення, особа може звернутися до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центрів надання адміністративних послуг (далі - уповноважені суб`єкти), територіального сервісного центру МВС шляхом подання відповідної заяви і доданих до неї документів у порядку, встановленому цим Положенням.

Згідно з п. 17 розділу І Інструкції № 515 відомості про осіб, які складали іспити, результати іспитів, а також про видані, обміняні, втрачені, викрадені та анульовані посвідчення водія вносяться до ЄДР МВС. Обидва зазначені документи містять вимоги щодо підстав обміну посвідчення водія, а саме: у зв`язку із закінченням строку дії; у разі непридатності його для подальшого користування (зіпсоване, записи не читаються тощо); у разі зміни персональних даних особи (прізвище, ім`я, по батькові, стать); за бажанням особи (з метою уточнення персональних даних, продубльованих літерами латинського алфавіту, зміни відцифрованого образу обличчя особи тощо) (п.1 розділу ІХ Інструкції № 515), та у разі непридатності його для подальшого користування (зіпсоване, записи не читаються тощо); у разі зміни персональних даних власника (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), стать); за бажанням власника (з метою уточнення персональних даних латинськими літерами, зміни відцифрованого образу обличчя особи, вилучення відмітки щодо права на керування транспортними засобами лише з автоматичною коробкою передач тощо) (п. 25 Положення № 340).

Крім того, обидва документа містять положення про те, що такий обмін може бути здійснено лише на підставі заяви особи. Так само, вказані нормативно-правові акти містять зазначення щодо випадків, коли посвідчення водія вважаються недійсними.

Підстави недійсності посвідчення водія, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС (здійснюється відповідна технологічна операція), встановлені аналізом нормативних актів: - набрання чинності судовим рішенням про позбавлення особи, яка вперше отримала посвідчення, права на керування транспортними засобами, крім позбавлення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП (абз. 8 п. 20 Положення № 340); - внесення працівником територіального сервісного центру МВС до Єдиного державного реєстру МВС інформації про обмін посвідчення водія, здійснений у ТЦК після перевірки відповідних документів (абз. 8 п. 28 Положення № 340, абз. 1 п. 8 розділу ІХ Інструкції № 515); - втрата або викрадення посвідчення водія (абз. 5 п. 29 Положення № 340, п. 2 розділу VIII Інструкції № 515); - у разі прийняття рішення про видачу (обмін) посвідчення водія після подання засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія заяви про обмін/видачу посвідчення водія (абз. 16 п. 291 Положення № 340); - надходження до територіальних сервісних центрів МВС посвідчень водія, що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах та внесення інформації про їх обмін за кордоном до Єдиного державного реєстру МВС (п. 34 Положення № 340, абз. 2 п. 8 розділу ІХ Інструкції № 515); - закінчення строку дії посвідчення (п. 11 розділу ХІІ Інструкції № 515).

Пунктом 34 Положення № 340 встановлено, що у разі надходження до територіальних сервісних центрів МВС, посвідчення що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах, інформація про їх обмін за кордоном вноситься до Єдиного державного реєстру МВС, після чого такі посвідчення водія вважаються недійсними.

Пунктом 2 Положення № 340 передбачено, що особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Пунктом 8 Розділом ІХ Інструкції № 515 встановлено, що у разі надходження до ТСЦ МВС посвідчень водія, що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах, інформація про їх обмін за кордоном вноситься до ЄДР МВС, після чого такі посвідчення водія вважаються недійсними.

Згідно із розділом Х Інструкції №515 видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національне посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів, за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.

Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які не відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національне посвідчення водія за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України, із складанням теоретичного і практичного іспитів.

Обмін посвідчення водія іноземної держави, з якою укладено міжнародний договір про взаємне визнання та обмін посвідчень водія, здійснюється відповідно до умов, визначених міжнародним договором.

Після внесення інформації про посвідчення водія, яке обміняне на нове, до ЄДР МВС таке посвідчення водія вважається недійсним та долучається до документів, які стали підставою для його обміну.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що після надходження з ГЦС МВС втраченого посвідчення водія, яке віднайшлось за кордоном при обміні на аналогічне посвідчення водія Великої Британії, РСЦ № 6141, в день надходження цього знайденого посвідчення водія, створило у облікових реєстрах заяву "отримано взамін українського", в результаті чого первинне втрачене посвідчення водія НОМЕР_3 отримало у названому реєстрі МВС статус "надійшло на знищення", а наявне у позивача посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", видане 05.07.2024, - статус "недійсний".

11.04.2025 отримане позивачкою посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", видане 05.07.2024, взамін втраченого, було визнано недійсним ТСЦ 6141 Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях на тій підставі, що з ГЦС МВС надійшло втрачене первинне посвідчення водія, яке було обміняно у Великій Британії на аналогічне посвідчення цієї країни.

З урахуванням цих фактів, за змістом пункту 34 Положення №340 та пункту 8 Розділу ІХ Інструкції №515 підставою для визнання посвідчення водія недійсними є саме факт надходження такого посвідчення до територіальних сервісних центрів МВС від компетентних іноземних органів внаслідок їх обміну на іноземні посвідчення водія.

При цьому, ні Положення №340, ні Інструкції №515 не вимагають від територіальних сервісних центрів МВС здійснювати перевірки самого факту такого обміну.

Разом з тим, як передбачено пунктом 34 Положення №340, і пунктом 8 Розділу ІХ Інструкції №515 недійсним визнається саме те посвідчення водія, яке надійшло від компетентних іноземних органів в порядку обміну на іноземні посвідчення водія, а на думку колегії суддів факт, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке надійшло від компетентних органів Великої Британії, в ЄДР МВС має статус «загублене», не змінює наведеного вище висновку, оскільки не може бути підставою для визнання недійсним посвідчення водія НОМЕР_1 категорії "В", яке було видано позивачу замість посвідчення серії НОМЕР_3 .

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак не довів правомірності своїх дій щодо позивачки, а саме перебування її у Великій Британії та наявності у неї іноземного посвідчення водія (копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 Якимчук Лілії долучена до матеріалів справи аркуші справи 34-41).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача при присвоєнні посвідченню водія НОМЕР_1 категорії "В", виданому 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 , статус "Недійсний" є протиправними, а тому судом правильно зобов`язано відповідача поновити відомості про посвідченню водія НОМЕР_1 категорії "В", виданому 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 , у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на "Дійсний" є належним способом відновлення порушеного права позивача, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Також як встановлено судом, 23.04.2026 за №31/34-4432-2026 відповідач звернувся до Агенства з ліцензування водіїв і транспортних засобів (DVLA) Великої Британії із запитом щодо підтвердження видачі посвідчення водія та наявності або відсутності інформації щодо позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи, відповіді на запит не надано, тому колегія суддів дійшла висновку, що відповідач визнає, що питання щодо підтвердження відповідних обставин іноземним компетентним органом відсутні, а його доводи, що позивачка здійснила обмін українського посвідчення на британське, є необґрунтованим.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених у справі №909/243/18, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними до справи за позовом ОСОБА_1 . Суд касаційної інстанції у справі №909/243/18 висловив позицію щодо розгляду господарським судом спору при зверненні стягнення на предмет іпотеки та передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №380/7269/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір