Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №500/281/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/281/26 пров. № А/857/20003/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.

суддів: Димарчук Т. М., Москаль Р. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року (суддя Грицюк Р. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Позовні вимоги обгрунтовуються протиправністю відмови відповідача у формуванні та направленні на адресу територіального органу Державної казначейської служби України подання (висновку) на повернення позивачу суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченої відповідно до квитанції № 40 від 30.09.2025 у розмірі 28 730,00 грн з операції купівлі нерухомого майна.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом № 1900-0504-8/57071 від 09.12.2025.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що полягає у не підготовленні та не направленні до Управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підготувати та направити до Управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 28 730,00 грн, сплаченого згідно із квитанцією № 40 від 30.09.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зазначає, що разом із заявою від 24.11.2025, вх. № 15091/8, позивач не надав повного пакета документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок № 1740), для вирішення питання про повернення безпідставно сплаченої суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, позивачем не підтверджено невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року) - в частині інформації про місце реєстрації за період з 1997 року по 2018 рік. При цьому відповідач наголошує, що надання цих документів є обов`язком позивача, а їх відсутність виключає можливість підтвердження права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вказує на те, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787), відповідно до пункту 5 якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів здійснюється за поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень, тобто у даному випадку - органу Пенсійного фонду України. Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок: перевірити подані заявником відомості, сформувати відповідне подання, направити його до органів Державної казначейської служби. Водночас, як зауважує позивач, Порядок № 787, який регулює процедуру повернення коштів, не містить вимог щодо подання документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку № 1740, а тому вимога відповідача щодо їх подання є такою, що не ґрунтується на законі та свідчить про встановлення відповідачем додаткових, не передбачених законодавством умов реалізації права позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, 30.09.2025 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв. м): 116.7; житлова площа (кв. м): 84; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2705456261040.

Зазначений договір зареєстрований приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер Л.В. і внесений до Державного реєстру речових прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81101220 від 30.09.2025.

Під час нотаріального посвідчення договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 28 730,00 грн та підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 40 від 30.09.2025.

21.11.2024 (вх. № 15091/8 від 24.11.2025) позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повернути сплачений ним збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у вказаному розмірі шляхом формування подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на придбання житла впреше.

Разом із заявою позивач подав такі документи:

- заяву про те, що він не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку у спільному майні подружжя);

- копію квитанції № 40 від 30.09.2025 про сплату збору в сумі 27 730,00 грн;

- копії паспорта громадянина України (дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та РНОКПП - НОМЕР_1 ;

- копію договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 1084;

- інформацію з Державного реєстру речових прав станом на 30.09.2025;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 17.10.2025;

- копію довідки АТ "Ощадбанк" від 23.10.2025 № 136 про те, що позивач не значиться в списках на приватизацію за адресою: АДРЕСА_2 ;

- копію довідки Тернопільської міської ради від 22.10.2025 № 29446/2025 про не перебування позивача станом на 22.10.2025 на квартирному обліку;

- копію витягу з реєстру Тернопільської територіальної громади від 08.01.2024 № 2024/000193561, відповідно до якого позивач з 29.10.2018 зареєстрований (проживає) за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом від 09.12.2025 № 1900-0504-8/57071 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви у зв`язку з тим, що відсутні довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року) - інформація про місце реєстрації з 1997 року по 2018 рік.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольянючи позовні вимоги, виходив із того, що позивача звільнено від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на придбання ним житла вперше. Позивач у встановленому порядку звернувся із заявою до відповідача про повернення помилково сплаченого збору, до якої додав усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку № 1740. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору відповідач не надав. При цьому суд відхилив твердження відповідача про відсутність довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місця проживання після 1992 року), врахувавши подану позивачем довідку AT "Ощадбанк" за № 136 від 23.10.2025.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, керується такими мотивами.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР об`єктом оподаткування є:

для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини першої статті 4 Закону № 400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані також Порядком № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, з наведеного слідує, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Водночас колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866 внесені зміни до Порядку № 1740, а саме:

- пункт 15-2 доповнений підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:

"Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" набрала чинності 26.09.2020.

Із системного аналізу наведених вище правових норм висновується, що з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Відтак суд апеляційної інстанції зазначає, що починаючи з 26.09.2020 в межах чинного законодавства держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Водночас подання вказаних документів є правом особи, а не її обов`язком.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна законодавець покладає на особу обов`язок подати певний пакет документів, передбачений Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов`язку щодо формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Отже, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати документи на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Перелік відповідних документів передбачений підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 і суд не бачить підстав перекладати тягар доказування помилки особи на державу, котра створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини (придбання особою житла вперше). Суд при прийнятті рішення на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування релевантних норм права, наведені у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20.

Як видно з матеріалів справи, при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса позивач не скористався механізмом, визначеним Порядком № 1740, та звернувся із заявою про повернення помилково сплачених коштів із наданням необхідних документів.

Так, 24.11.2025 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 28 730,00 грн шляхом формування подання (висновку) про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Розглянувши вказану заяву, відповідач повідомив про відсутність у наданих документах повної інформації щодо місць проживання та невикористання житлових чеків з 1997 року по 2018 рік.

Оцінюючи таку відмову, суд першої інстанції визнав її неправомірною, оскільки вважав подану позивачем довідку AT "Ощадбанк" за № 136 від 23.10.2025 достатньою на підтвердження даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що повинні підтверджуватися довідками з усіх місць проживання (після 1992 року).

Проте суд із зазначеним висновком судова колегії апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків" та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України (далі - установа банку) відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків громадянин України звертається до установи банку за місцем проживання, де знаходяться списки громадян, які складаються місцевими радами. Установи банку відкривають депозитний рахунок за номінальною вартістю житлового чека за наявності приватизаційного платіжного доручення, яке виписується органом приватизації. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89. Отже, єдиним розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є AT "Державний ощадний банк України", який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.

Згідно з пунктом 20 "Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення), документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що надана позивачем довідка AT "Ощадбанк" за № 136 від 23.10.2025 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не числиться в списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека виключно за однією адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас за цією адресою позивач зареєстрований лише з 29.10.2018, що підтверджується витягом з реєстру Тернопільської територіальної громади від 08.01.2024 № 2024/000193561.

Отже, вказана довідка не підтверджує факту невикористання житлових чеків з усіх місць реєстрації позивача за період з 1997 року (року народження позивача) по 2018 рік (року реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 ). У свою чергу, позивач не долучив ані до заяви в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, ані до позову відомості про зареєстровані місця його проживання за вказаний період, або доказів того, що адреса: АДРЕСА_2 , було його єдиним зареєстрованим місцем проживання за період з 1997 року.

Суд наголошує, що держава деталізувала законодавство, що регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, чітко визначила: 1) коло осіб, котрі в розумінні Закону № 400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); 2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Однак з поданих до пенсійного органу документів вбачається, що позивач не дотримався вимог Порядку № 1740 та не надав відповідачу повного пакета документів, необхідних для підтвердження придбання житла вперше згідно з вимогами пункту 15-2 Порядку № 1740.

При цьому суд наголошує, що заяву про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області саме відповідно до Порядку № 1740, що спростовує твердження відзиву на апеляційну скаргу про відсутність підстав для застосування норм цього правового акту до спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки позивач не дотримався вимог законодавства та подав неповний (некомплектний) пакет документів, відповідач обґрунтовано відмовив у формуванні подання про повернення коштів та його направленні до Управління Державної казначейської служби України.

Водночас позивач не позбавлений можливості повторно звернутися з заявою про повернення сплаченого збору, надавши усі необхідні документи з дотриманням вимог пункту 15-2 Порядку № 1740.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За правилами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, колегія суддів вважає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, за нормами ч. 2 ст. 139 КАС України, в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу суб`єкта владних повноважень, який поніс судові витрати винятково у виді судового збору за подання апеляційної скарги, то сплачений ним судовий збір не може бути стягнутий за рахунок позивача.

Позивач, своєю чергою, втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у зв`язку з розглядом цієї справи судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 500/281/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідачП. І. Сало

суддіТ. М. Димарчук

Р. М. Москаль