Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/25426/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25426/25 пров. № А/857/45962/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСала П. І.,

суддів:Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року (суддя Брильовський Р.М.) з питань прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не розгляді заяви позивача від 17.11.2025 року та ненаданні позивачу висновку ВЛК щодо його ступеня придатності до військової служби;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 17.11.2025 та видати йому висновок ВЛК щодо мого ступеня придатності до військової служби.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що у 2017 році, будучи у статусі призовника, позивач пройшов військово-лікарську комісію (далі - ВЛК), за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_3 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 26.10.2017. І хоча висновку ВЛК позивачу не видали, позивач вважає, що такий має зберігатися в його особовій справі у ІНФОРМАЦІЯ_4 (який є правонаступником Самбірського військового комісаріату).

Також позивач зазначив, що після встановлення застосунку "Резерв+" з`ясувалося, що він є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому постанова ВЛК та дата ВЛК взагалі не вказані. Відтак 17.11.2025 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" позивач направив письмову заяву на адресу відповідача з проханням видати йому на руки оригінал або засвідчену належним чином копію висновку ВЛК, який, на думку позивача, може або підтвердити його доводи щодо неправомірності внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо придатності позивача до військової служби або спростувати їх. 19.11.2025 вказаний лист був вручений уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повідомленням від АТ "Укрпошта".

Позивач наголошував на тому, що розгляд звернень громадян здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян". Однак станом на дату підписання позовної заяви, ані відповіді на свою заяву, ані довідки ВЛК він від відповідача не отримав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач вирішив звернувся до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 31.03.2026, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка полягає у не розгляді заяви позивача від 17.11.2025 та не наданні позивачу висновку ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 та видати позивачу висновок ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби.

Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, посилаючись на його невиконання відповідачем.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 таку заяву задоволено та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до суду звіт про виконання рішення суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

У встановлений судом строк відповідач подав звіт про виконання судового рішення в цій справі, в якому повідомив, що на заяву від 17.11.2025, зареєстровану 19.11.2025 за вх. № 28203, позивачу надано вмотивовану письмову відповідь № 4000 від 10.04.2026. У відповіді зазначено, що згідно з даними обліково-алфавітної книги № 77 позивача у 2017 році знято з військового обліку на підставі рішення призовної комісії відповідно до пункту 15 статті 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на той час. Зняття з військового обліку за цією підставою не передбачало обов`язкового проходження медичного огляду ВЛК. У зв`язку з тим, що у 2017 році медичний огляд позивача не проводився, висновок (довідка) ВЛК щодо ступеня його придатності до військової служби не оформлювався та в особовій справі відсутній. Відтак надати такий документ об`єктивно неможливо, оскільки він фактично не складався. Водночас позивачу роз`яснено право пройти медичний огляд за направленням ТЦК та СП для отримання актуального висновку ВЛК відповідно до чинного законодавства. Відповідь № 4000 від 10.04.2026 із супровідними матеріалами направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер 8140000353880), яке, згідно з фіскальним чеком АТ "Укрпошта", відправлено 05.05.2026, тобто до відкриття виконавчого провадження № 80966006 від 11.05.2026. Про виконання рішення суду ОСОБА_1 повідомив державного виконавця заявою від 20.05.2026, а додатково надав позивачу пояснення №ь6776 від 21.06.2026 щодо об`єктивної неможливості видачі висновку ВЛК. Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №т380/25426/25 у частині розгляду заяви позивача виконано: заяву розглянуто та надано мотивовану відповідь по суті порушених питань. Водночас виконання рішення в частині видачі висновку (довідки) ВЛК є об`єктивно неможливим, оскільки такий документ у 2017 році не оформлювався та у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 вирішено прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_5 про виконання рішення суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25. При цьому відмовлено у задоволенні клопотання позивача про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення.

Суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів відсутні підстави для встановлення нового строку подання звіту та про наявність підстав для прийняття ухвали про прийняття звіту.

Із зазначеною ухвалою не погодився позивач, який у поданій апеляційній скарзі просить таку ухвалу скасувати та постановити нове рішення про відмову у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.07.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25.

Вказує на те, що з письмової відповіді № 4000 від 10.04.2026 відповідачем надано облікові відомості з обліково-алфавітної книги № 77 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які містять посилання на протокол № 25 від 26.10.2017 призовної комісії, однак сам протокол не надано.

Також позивач зауважує, що відповідач посилається на похідний обліковий запис, але не надає первинного документа, на підставі якого цей запис був зроблений, а саме протокол № 25 від 26.10.2017 призовної комісії. Тобто відповідачем не підтвердив підставу, на якій позивача 26.10.2017 було знято з військового обліку на підставі рішення призовної комісії відповідно до пункту 15 статті 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Враховуючи положення ст.ст. 311, 312 КАС України, беручи до уваги, що оскаржуване судове рішення прийнято в порядку письмового провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні за змістом норми закріплено у статті 14 КАС України.

Крім того, згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, у свою чергу, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/0) звернув увагу на те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Особливо якщо йдеться про виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах діє від імені держави.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.

Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина до Державного бюджету України.

Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п`ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Також, відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025 та не наданні позивачу висновку ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби і, як наслідок, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 та видати позивачу висновок ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби.

Водночас, як видно зі змісту рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, а суд, задовольняючи позовні вимоги, проаналізував положення Закону України "Про звернення громадян" та зазначив, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). За загальним правилом, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Поряд з цим, як встановлено з матеріалів справи, відповідач не надав відповіді на заяву позивача, подану у листопаді 2025 року, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи будь-яких доказів її розгляду або надання письмової відповіді у строки, визначені законодавством. Відтак ненадання відповіді у встановлений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, порушення права позивача на отримання інформації та належний розгляд його звернення. Отже, ненадання відповіді на заяву позивача від листопада 2025 року свідчить про невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо розгляду звернення у встановлений законом строк, що є протиправною бездіяльністю та порушує право позивача на належний розгляд його звернення.

З наведеного висновується, що способом захисту та поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, відповідно до рішення суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25, є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 про видачу висновку ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби.

В процесі здійснення судового контролю за виконанням цього рішення, із наданих відповідачем документів судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі № 380/25426/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув заяву позивача від 17.11.2025 та за результатами її розгляду надав позивачу письмову відповідь за № 4000 від 10.04.2026, в якій повідомив, що згідно з даними обліково-алфавітної книги № 77 позивача у 2017 році знято з військового обліку на підставі рішення призовної комісії відповідно до пункту 15 статті 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на той час. Зняття з військового обліку за цією підставою не передбачало обов`язкового проходження медичного огляду ВЛК. У зв`язку з тим, що у 2017 році медичний огляд позивача не проводився, висновок (довідка) ВЛК щодо ступеня його придатності до військової служби не оформлювався та в особовій справі відсутній.

Факт отримання вказаної відповіді на свою заяву від 17.11.2025 позивач не заперечує.

Отже, враховуючи розгляд відповідачем звернення позивача з наданням на нього обґрунтованої відповіді по суті порушеного у зверненні питання, відсутні підстави вважати, що має місце невиконання рішення суду від 27.02.2026 у справі № 380/25426/25, що правильно констатовано судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 12.08.2026.

Доводи позивача щодо ненадання відповідачем протоколу призовної комісії № 25 від 26.10.2017 колегія суддів до уваги не бере. Отримання такого протоколу не було предметом звернення позивача, а тому не охоплюється судовим контролем за виконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на не усунення відповідачем неправильного, на думку позивача, відображення даних у реєстрі "Оберіг". Такі дії/бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 також виходять за межі спору, який вирішений судом рішенням від 27.02.2026. Водночас позивач не позбавлений можливості у загальному порядку оскаржити рішення, дії, бездіяльність відповідача, якщо вважає, що вони порушують його права та законні інтереси.

З огляду на викладене, враховуючи звіт відповідача та додані до нього матеріали на підтвердження виконання судового рішення у цій адміністративній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень-відповідача та про наявність достатніх підстав для прийняття поданого звіту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам. Відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для розподілу судових витрат не встановлено.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 380/24426/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачП. І. Сало

суддіТ. М. Димарчук

Р. М. Москаль