Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №140/3411/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3411/26 пров. № А/857/37899/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 140/3411/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м. Луцьк

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

суддя у І інстанції Сорока Ю.Ю.

дата складання повного тексту рішення не зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 140/3411/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач в особі свого представника - адвоката Доманської Вікторії Анатоліївни звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити, а також стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції фактично ототожнив наявність у Реєстрі відомостей про порушення правил військового обліку з доведеністю самого факту такого порушення, хоча відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу притягнення позивача до адміністративної відповідальності або встановлення факту вчинення ним адміністративного правопорушення у визначеному законом порядку. Із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.02.2026 №1384 убачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилась, а єдиною підставою для внесення спірних відомостей стала внутрішня інформація, сформована самим відповідачем.

На переконання скаржника, відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться відомості саме про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови), а тому внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без складення протоколу та винесення постанови суперечить закону, принципу правової визначеності та фактично покладає на особу негативні правові наслідки без доведення її вини.

Також скаржник зазначає, що суд визнав правомірними дії відповідача, пославшись на несвоєчасне уточнення персональних даних до 16.07.2024, водночас сам встановив, що запис про порушення правил військового обліку з цієї підстави був скасований відповідачем 08.06.2026, тобто суд використав обставину, яка вже усунута самим відповідачем, як доказ правомірності його попередніх дій.

Окрім того, на думку позивача, судом не надано належної оцінки тій обставині, що новий запис про порушення законодавства внесено до Реєстру лише 08.06.2026, тобто після подання позову та під час судового розгляду справи, тоді як законність оскаржуваних дій повинна оцінюватися виходячи з обставин, які існували на час їх вчинення. Вважає передчасним висновок суду про належне оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП, оскільки повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата саме по собі не підтверджує отримання позивачем повістки і не доводить умисного ухилення від виконання обов`язків військового обліку, а зазначені обставини не були предметом спору на момент подання позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги позивач в особі його представника та відповідач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, персональні дані якого оновлено 18.11.2025, не дотримався встановленого підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX шістдесятиденного строку для уточнення персональних даних. Водночас суд зазначив, що відомості про порушення правил військового обліку з підстави несвоєчасного оновлення даних, як підстава звернення до Національної поліції 29.06.2025, були самостійно скасовані відповідачем 08.06.2026, після чого 08.06.2026 до Реєстру внесено інформацію про неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вимогу повістки від 22.12.2025, яка повернулась відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Застосувавши пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, суд дійшов висновку, що позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год 00 хв 27.01.2026, а тому погодився з відповідачем, що позивач допустив порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, і дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку є правомірними.

Відхиляючи клопотання представника позивача про залишення без розгляду письмових пояснень відповідача від 10.06.2026, суд виходив з того, що такі пояснення не є відзивом на позовну заяву і стосуються обставин, які виникли після 08.06.2026.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у мобільному застосунку «Резерв+» 18.11.2025 о 18:03, ОСОБА_1 має категорію обліку «військовозобов`язаний», перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата уточнення даних - 18.11.2025, адреса проживання - АДРЕСА_1 ; документ містить позначку «Порушення правил військового обліку» з відомостями: «Причина звернення до Нацполіції: Не уточнили дані до 16.07.2024», «Дата звернення: 29.06.2025»; відомості про постанову ВЛК, дату ВЛК, відстрочку відсутні (а.с.10).

04.02.2026 адвокат Доманська В.А. в інтересах позивача звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію щодо усіх наявних порушень ОСОБА_1 правил військового обліку за весь період, належним чином завірені документи, що їх підтверджують, а також копії протоколів та постанов про адміністративні правопорушення щодо нього (а.с.11).

Листом від 11.02.2026 № 1384 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що гр. ОСОБА_1 на момент оновлення даних не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що був відображений відповідний запис у додатку «Резерв+» разом із вимогою прибути особисто до ТЦК та СП; дану вимогу гр. ОСОБА_1 не виконав та був взятий на військовий облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024; після цього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено інформацію про порушення правил військового обліку; у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня інформація щодо проходження ним військово-лікарських комісій та стану здоров`я, а також щодо зняття чи виключення його з військового обліку; з метою притягнення до адміністративної відповідальності, уточнення даних і визначення ступеня придатності до військової служби представника позивача просили забезпечити особисту явку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12). Документів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил військового обліку, протоколів чи постанов про адміністративні правопорушення, до відповіді не долучено.

13.03.2026 позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн (а.с.8) та звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

08.06.2026 відповідач подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі статті 238 КАС України, у якій зазначив, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача внесено зміни про скасування відомостей про порушення ним правил військового обліку/мобілізаційного законодавства. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

У письмових поясненнях від 10.06.2026 відповідач повідомив, що 08.06.2026 до Реєстру внесено зміни в частині скасування відомостей щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, в тому числі за несвоєчасне уточнення персональних даних, а також що 08.06.2026 о 22 год 41 хв у зв`язку з автоматичною перевіркою відомостей про порушення мобілізаційного законодавства до Реєстру внесено інформацію про неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вимогу повістки № 61223810 від 22.12.2025 про виклик на 27.01.2026, яка, згідно з відстеженням поштового відправлення № R067064150135, 06.01.2026 повернута відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою, та що 08.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 скеровано електронне звернення до органів Національної поліції про доставлення позивача з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Судом першої інстанції також встановлено, що 08.06.2026 о 16 год 55 хв ІНФОРМАЦІЯ_2 скасовано розшук, 08.06.2026 о 22 год 41 хв створено запис про розшук, а о 23 год 17 хв створено звернення до органів поліції з підстави неприбуття за повісткою (а.с.27); у матеріалах справи наявна повістка № 6123810 від 22.12.2025 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год 00 хв 27.01.2026 для уточнення даних (а.с.27 зворот), яка прибула до поштового відділення с. Яківці 26.12.2025 та повернута відправнику 06.01.2026 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.28 зворот).

У письмових поясненнях від 17.06.2026 представник позивача заперечила проти доводів відповідача, просила не брати до уваги його пояснення від 10.06.2026, як подані з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву, та зазначила, що позов подано до моменту скасування запису від 29.06.2025, а після його скасування до Реєстру внесено новий запис про порушення з датою 08.06.2026.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, які існували станом на день звернення до суду та відображались у військово-обліковому документі позивача з причиною звернення до Національної поліції «Не уточнили дані до 16.07.2024» та датою звернення 29.06.2025, а також похідна вимога про зобов`язання відповідача виключити такі відомості з Реєстру. Отже, при вирішенні спору підлягає застосуванню законодавство в редакції, чинній на день вчинення оскаржуваних дій, тобто станом на 29.06.2025.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 38 Закону № 2232-XII визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (надалі по тексту також - Закон № 1951-VIII, Реєстр) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Статтею 3 Закону № 1951-VIII до основних засад ведення Реєстру віднесено, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повноту та актуалізацію відомостей Реєстру. Згідно з частиною дев`ятою статті 5 цього Закону органи ведення Реєстру, до яких належать районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII (доповненим Законом № 3783-IX від 05.06.2024) до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста віднесено відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет, а також звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру; при цьому він зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (надалі по тексту також - Порядок № 1487).

Згідно з абзацом третім пункту 56 Порядку № 1487 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2024 № 1217) Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; а також повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (надалі по тексту також - Закон № 3633-IX), який набрав чинності 18.05.2024, встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП) (в редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024) встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а статтею 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі статтею 235 КУпАП справи про такі адміністративні правопорушення розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинне законодавство розмежовує, з одного боку, відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, які вносяться до Реєстру як персональні дані на підставі протоколу та/або постанови у справі про адміністративне правопорушення (пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII), і, з іншого боку, звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції про адміністративне затримання та доставлення особи, яке у випадку неможливості складення протоколу на місці вчинення правопорушення формується засобами Реєстру у вигляді набору даних із зазначенням його підстави (абзац третій пункту 56, пункт 79 Порядку № 1487). Відображення у військово-обліковому документі позначки «Порушення правил військового обліку» із зазначенням причини і дати звернення до Національної поліції є наслідком саме такого звернення.

Тому колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що будь-які відомості про порушення правил військового обліку можуть бути відображені у Реєстрі виключно після складення протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення. Законодавець прямо допускає звернення ТЦК та СП до Національної поліції з метою доставлення особи для складення протоколу саме у випадку, коли такий протокол не може бути складений на місці, а отже сама по собі відсутність протоколу та постанови на момент такого звернення не свідчить про протиправність дій ТЦК та СП. Водночас таке звернення не є актом притягнення до адміністративної відповідальності і не встановлює вини особи, питання про яку вирішується у порядку, визначеному КУпАП.

Разом з тим, звернення до Національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення особи, а відтак і внесення до Реєстру відповідних відомостей, тягне для особи реальні правові наслідки, пов`язані з можливим обмеженням її свободи пересування, і відповідно до абзацу третього пункту 56 та пункту 79 Порядку № 1487 допускається лише щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, з обов`язковим зазначенням конкретної підстави звернення. Отже, правомірність таких дій прямо залежить від наявності у суб`єкта владних повноважень на момент їх вчинення достатніх даних, які об`єктивно свідчать про вчинення особою відповідного порушення, та від відповідності цим даним зазначеної у зверненні підстави.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною другою статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, станом на день звернення позивача до суду у Реєстрі щодо нього містилися відомості про порушення правил військового обліку з причиною звернення до Національної поліції «Не уточнили дані до 16.07.2024» та датою звернення 29.06.2025 (а.с.10).

Отже, підставою спірного звернення відповідач визначив невиконання позивачем обов`язку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX.

Цей обов`язок покладено на громадян України, які перебувають на військовому обліку, тобто на осіб, щодо яких на момент його виникнення та протягом шістдесятиденного строку (з 18.05.2024 по 16.07.2024) вже здійснювався військовий облік.

Водночас у листі від 11.02.2026 № 1384 (а.с.12) відповідач сам повідомив, що на момент оновлення даних позивач не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , а на облік його було взято відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів», і лише після цього до Реєстру було внесено інформацію про порушення правил військового обліку.

Таким чином, пояснення відповідача щодо підстав внесення спірних відомостей не узгоджуються із зазначеною у Реєстрі причиною звернення до Національної поліції: відповідач пов`язує спірний запис не з не уточненням персональних даних особою, яка перебувала на військовому обліку, а з невиконанням вимоги прибути до ТЦК та СП особою, яка на його обліку не перебувала.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що станом на 18.05.2024 - 16.07.2024 позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 чи в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, коли і на якій підставі його взято на облік, які саме персональні дані і в який строк він був зобов`язаний уточнити, а також жодного документа, на підставі якого 29.06.2025 сформовано звернення до Національної поліції (облікової картки, витягу з Реєстру щодо історії змін, самого звернення з його реквізитами).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не надав таких доказів ні на адвокатський запит, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, а 08.06.2026, вже під час розгляду справи, самостійно скасував відомості про порушення позивачем правил військового обліку, «в тому числі за несвоєчасне уточнення персональних даних», не навівши жодних мотивів такого скасування.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано строку оновлення персональних даних, ґрунтується виключно на зазначеній у військово-обліковому документі даті уточнення даних - 18.11.2025.

Однак ця дата свідчить лише про день, станом на який дані позивача були уточнені востаннє, і сама по собі не підтверджує ні того, що у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 позивач перебував на військовому обліку, ні того, що до 16.07.2024 уточнення не відбулось. Більше того, такий висновок суперечить наведеним вище поясненням самого відповідача.

За таких обставин, з урахуванням частини другої статті 77 КАС України, сумніви щодо наявності фактичної підстави для спірного звернення не можуть тлумачитися на користь суб`єкта владних повноважень, який не довів правомірності своїх дій.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів наявності у нього на момент внесення до Реєстру спірних відомостей (дата звернення 29.06.2025) достатніх даних, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення з підстави, зазначеної у зверненні, а тому дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку з причиною звернення до Національної поліції «Не уточнили дані до 16.07.2024» вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії, і є протиправними. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового протилежного висновку.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються оцінки судом першої інстанції обставин, що виникли 08.06.2026, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви у встановлений цією нормою строк.

Правомірність дій суб`єкта владних повноважень оцінюється судом з урахуванням обставин, які існували на момент їх вчинення, і з огляду на ту підставу, яку визначив сам суб`єкт владних повноважень.

Внесені 08.06.2026 до Реєстру відомості про неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вимогу повістки від 22.12.2025 та сформоване того ж дня звернення до Національної поліції є новими, самостійними діями відповідача, вчиненими з іншої фактичної та правової підстави після відкриття провадження у справі. Позивач із заявою про зміну предмета чи підстав позову в порядку статті 47 КАС України не звертався.

Отже, суд першої інстанції, надавши оцінку правомірності внесення нового запису від 08.06.2026 та належності оповіщення позивача про виклик на 27.01.2026 і обґрунтувавши цим правомірність оскаржуваних дій, вчинених задовго до цих подій, фактично вийшов за межі предмета спору та неправильно визначив обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відомості про скасування та створення запису про розшук і звернення до органів поліції 08.06.2026 викладено щодо « ОСОБА_2 », тобто особи, яка не є позивачем у цій справі, що також свідчить про неналежне дослідження судом першої інстанції доказів.

Натомість з огляду на викладене суд апеляційної інстанції не надає оцінки правомірності внесення до Реєстру відомостей від 08.06.2026 та належності оповіщення позивача за повісткою від 22.12.2025, оскільки ці питання не є предметом цього спору, а висновки суду першої інстанції щодо них не мають преюдиційного значення, а позивач не позбавлений права оскаржити такі дії відповідача в самостійному порядку.

Стосовно ж доводів позивача про те, що внесення спірних відомостей порушує презумпцію невинуватості, закріплену у статті 62 Конституції України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана норма стосується кримінального обвинувачення, а звернення ТЦК та СП до Національної поліції про доставлення особи не є рішенням про притягнення її до адміністративної відповідальності і не встановлює її вини. Протиправність спірних дій у цій справі обумовлена не відсутністю протоколу чи постанови як таких, а недоведеністю відповідачем фактичної підстави звернення, про що зазначено вище.

Що стосується посилань позивача на рішення окружних адміністративних судів у інших справах, то такі рішення не є джерелом правових висновків у розумінні частини 5 статті 242 КАС України та оцінюються судом лише з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з Реєстру дані про порушення позивачем правил військового обліку, то колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист порушених прав особи, а спосіб захисту має забезпечувати їх реальне відновлення станом на час ухвалення судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що 08.06.2026 відповідач самостійно скасував у Реєстрі відомості про порушення позивачем правил військового обліку, які є предметом цього спору, в тому числі за несвоєчасне уточнення персональних даних. Позивач у поясненнях від 17.06.2026 та в апеляційній скарзі цю обставину визнає. Отже, станом на час ухвалення судового рішення спірні відомості в Реєстрі відсутні, а тому підстави для зобов`язання відповідача їх виключити відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Водночас таке скасування запису не усуває необхідності судової оцінки правомірності первинних дій відповідача, позаяк скасування відбулось лише після відкриття провадження у справі, без визнання відповідачем їх неправомірності та одночасно із внесенням щодо позивача нового запису, що свідчить про відсутність підстав вважати, що повне відновлення прав позивача можливе без визнання оскаржуваних дій протиправними (пункт 8 частини першої статті 238 КАС України). З цих мотивів суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як наслідок колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

З урахуванням обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати як таке, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до частини восьмої цієї статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у цій справі виник внаслідок протиправних дій відповідача, а у задоволенні похідної вимоги про зобов`язання виключити спірні відомості з Реєстру відмовлено лише з огляду на те, що відповідач самостійно скасував їх після відкриття провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне на підставі частин першої, шостої та восьмої статті 139 КАС України стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у повному обсязі, а зокрема 1331,20 грн за подання позовної заяви (а.с.8) та 1996,80 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 139, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 140/3411/26 скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку з причиною звернення до Національної поліції «Не уточнили дані до 16.07.2024» та датою звернення 29.06.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 коп).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос