Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/14468/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 380/14468/26 пров. № А/857/47494/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року (головуючий суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про про визнання протиправними дій,-

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 13.01.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 13.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115 та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121 (у тому числі на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та на коефіцієнт збільшення 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236), з урахуванням виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058), постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 (далі – Порядок № 124), постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” від 23 лютого 2024 року № 185 (далі - Постанова КМУ № 185), постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” від 25.02.2025 № 209 (далі - Постанова КМУ № 209), постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" від 25.02.2026 № 236 (далі - Постанова КМУ №236), а також врахував висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 щодо застосування перелічених норм права. Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки встановлював щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн. замість того, щоб застосовувати відповідні коефіцієнти збільшення відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, з митивів їх передчасності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що пенсії, при призначенні яких уже було застосовано показник середньої заробітної плати, який перевищує індексований розрахунковий показник, не підлягають щорічній індексації за формулою. У таких випадках замість індексації передбачається фіксована щомісячна доплата. При призначенні пенсії позивачу в 2023 році було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2020 – 2022 рр. у розмірі 12236,71 грн, що перевищує розмір показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки з урахуванням індексації (7405,03), тому підстав для індексації такої пенсії за формулою, визначеною частиною другою статті 42 Закону України № 1058-IV (з урахуванням коефіцієнтів) немає.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

Позивач перебуває на обліку у відповідача та з 02.08.2023 отримує пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2020-2022) на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 25.06.2026 відповідач повідомив, що з 01.03.2024 позивачу було встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн. З 01.03.2025 та 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано на коефіцієнт 1,0345 та 1,048.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

індексація пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, здійснюється на підставі алгоритму, визначеного Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 (далі – Порядок № 124), постановою Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” від 22 лютого 2021 року № 127 ( далі – Постанова КМУ № 127) постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” від 16 лютого 2022 року № 118 (далі - Постанова КМУ № 118), постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24 лютого 2023 року № 168 (далі - Постанова КМУ № 168), постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” від 23 лютого 2024 року № 185 (далі - Постанова КМУ № 185), постановою Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” від 25.02.2025 № 209 (далі - Постанова КМУ № 209), постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" від 25.02.2026 № 236 (далі - Постанова КМУ № 236).

Позиція суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Постанова № 185, Постанова № 209, Постанова №236 щодо визначення розміру відповідних коефіцієнтів, а також Порядок №124 в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV (абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV). З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV та встановлюючи щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн. замість застосування відповідних коефіцієнтів збільшення відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача. Тому під час проведення індексації пенсії позивача відповідач повинен застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення цієї пенсії (12236,71) шляхом його множення на відповідні коефіцієнти.

Аргументи апелянта зводяться до того, що Постанови КМУ № 185 від 23.02.2024, №209 від 25.02.2025, №236 від 25.02.2026 та Порядок № 124 є чинними і у встановлений законодавством спосіб протиправними не визнавались, тому апелянт зобов`язаний був їх застосувати. Отже, підстав для індексації пенсії, при призначенні якої вже було застосовано показник середньої заробітної плати, який перевищує індексований розрахунковий показник, за формулою, визначеною частиною другою статті 42 Закону України № 1058-IV (з урахуванням коефіцієнтів) немає.

Отже, для вирішення цього спору слід визначити, чи підлягає при проведенні індексації пенсії позивача застосуванню механізм, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058, із послідовним збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, на відповідні коефіцієнти.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 щодо питання тлумачення та застосування перелічених норм права при вирішенні аналогічних спорів такого змісту:

“[…] 83. Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

[…] 87. Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

88. Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

89. В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

90. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

91. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію “якості закону”.

92. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

93. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

94. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” від 22 лютого 2021 року № 127, “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” від 16 лютого 2022 року № 118, “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24 лютого 2023 року № 168.

95. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

96. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

97. З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

98. За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

99. Тому, застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, судова палата констатує, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022– 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.”.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи цитовані висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, при оцінці спірних правовідносин:

- застосовує відповідні постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” від 23.02.2024 № 185, “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” від 25.02.2025 № 209, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" від 25.02.2026 № 236, - щодо визначення розміру відповідних коефіцієнтів;

- застосовує Порядок №124 в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV - абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинні застосовуватися коефіцієнти збільшення відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення цієї пенсії (12236,71 грн.).

Щодо індексації пенсії у 2025-2026 роках, то починаючи з 01.03.2025 року Кабінет Міністрів України запровадив диференційований підхід до індексації пенсій: пенсіонери, яким пенсія призначена до 2021 року, отримують повний коефіцієнт збільшення (1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році), тоді як пенсіонери, яким пенсія призначена починаючи з 2021 року, отримують суттєво знижені коефіцієнти від 1,0575 до 1,023 у 2025 році та від 1,061 до 1,024 з 01.03.2026 року залежно від року призначення пенсії. Тобто чим пізніше призначена пенсія тим менший коефіцієнт індексації застосовується.

Водночас Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії, а частина 2 статті 42 цього Закону передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 та підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсія призначена після 2020 року, не відповідають положенням частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто положення цього закону.

Висновок суду про незастосовність підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 додатково підтверджується тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року у справі №320/14123/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 року та набрало законної сили, визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209 (яким для певних категорій пенсіонерів залежно від року виходу на пенсію установлені зменшені коефіцієнти збільшення).

Таким чином, при перерахунку пенсії у 2025-2026 роках для забезпечення індексації пенсій підлягав застосуванню пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209, яким встановлено повний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, яким встановлено повний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121.

Суд констатує, що аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду щодо обрання та застосування релевантних норм права, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування при вирішенні аналогічних спорів Порядку № 124 під час проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач діяв протиправно, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та встановлюючи щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн. замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796, а з 01.03.2025 року - застосовуючи коефіцієнт збільшення 1,0345 замість 1,115 та з 01.03.2026 року коефіцієнт збільшення 1,048 замість 1,121 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача (12236,71 грн.), що призвело до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 380/14468/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 06.10.26