Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №460/12761/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12761/25 пров. № А/857/39944/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/12761/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

суддя у І інстанції Щербаков В.В.

дата складання повного тексту рішення 29 серпня 2025 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Головне управління ДПС у Рівненській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, скаржник, ОСОБА_1 ), у якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у загальній сумі 320399,94 грн, у тому числі:

287453,79 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500); 9020,00 грн з адміністративних штрафів та інших санкцій (код 21081103);

23926,15 грн з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11011001).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/12761/25 позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у загальному розмірі 320399,24 грн, в тому числі: 287453,79 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; 9020,00 грн з адміністративних штрафів та інших санкцій; 23926,15 грн з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач в особі свого представника – адвоката Алфєєва Дмитра Миколайовича звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Рівненській області відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на належних доказах, ухвалене з неповним аналізом доказів та помилковим застосуванням норм матеріального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що контролюючий орган не здійснив належного інформування відповідача про проведення щодо неї документальної позапланової невиїзної перевірки, внаслідок чого вона була позбавлена гарантованого підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України права бути присутньою під час перевірки, надавати пояснення та документи. Скаржник посилається на пункти 42.2, 42.5 статті 42, пункти 79.2, 79.3 статті 79 Податкового кодексу України та зазначає, що з наказом про перевірку та повідомленням про дату її початку і місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку перевірки.

Скаржник наголошує, що листи, направлені контролюючим органом на її ім`я, повернуті за закінченням терміну зберігання, оскільки вона тривалий час була відсутня за зареєстрованим місцем проживання, з 2020 року мала візу на довгострокове перебування у Республіці Польща, що, на її думку, підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Водночас, як вважає скаржник, під час проведення перевірки та складання акта перевірки від 13.02.2025 контролюючий орган не дослідив, чи перебуває платник за вказаною адресою, та не вжив заходів щодо встановлення її місцезнаходження, а тому не пересвідчився у дотриманні обов`язкової умови для початку перевірки, визначеної пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/9277/19, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 у справі № 600/6022/23-а, стверджує, що порушення процедури перевірки є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

Також скаржник зазначає, що позивачем не доведено правильність розрахунку податкових зобов`язань, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факт отримання нею доходів, зокрема іноземних, а доданий до позову розрахунок виникнення боргу згідно з інтегрованими картками платника станом на 14.07.2025 є лише внутрішнім відображенням даних обліку контролюючого органу, не містить відомостей про спосіб та метод обчислення доходу і не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України. На переконання скаржника, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме контролюючий орган зобов`язаний довести факт одержання платником доходу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року задоволено клопотання ГУ ДПС у Рівненській області та ОСОБА_1 і зупинено апеляційне провадження у справі № 460/12761/25 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 460/15821/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник заявлений до стягнення податковий борг.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 року апеляційне провадження у справі поновлено.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума грошових зобов`язань визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 19.03.2025, які відповідачем в установленому порядку не оскаржені, є узгодженою, не сплачена відповідачем у встановлені строки та набула статусу податкового боргу, відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 29.04.2025 № 0003897-1301-1700, яка не оскаржена, а доказів сплати боргу суду не надано. При цьому суд першої інстанції зазначив, що в межах справи про стягнення податкового боргу суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, а відповідач не надала доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в окремому судовому процесі чи пред`явлення зустрічного позову.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Рівненській області; її податковою адресою є: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт від 13.02.2025 № 2949/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 (надалі по тексту також - акт перевірки).

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2025:

- форми "Р" № 4823/1700240523, яким за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500), збільшено суму грошового зобов`язання на 287113,79 грн, у тому числі 229691,03 грн за податковими зобов`язаннями та 57422,76 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Згідно з обґрунтуванням у податковому повідомленні-рішенні перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримала у 2022 році дохід з джерел походження за межами України за створення контенту на інтерактивній онлайн-платформі OnlyFans на загальну суму 34895 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на 31.12.2022 становить 1276061,30 грн, однак податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік не подала, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 229691,03 грн;

- форми "Р" № 4818/1700240523, яким за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11011001), збільшено суму грошового зобов`язання на 23926,15 грн, у тому числі 19140,92 грн за податковими зобов`язаннями та 4785,23 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), з тих самих підстав;

- форми "ПС" № 4820/1700240523, яким на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 340,00 грн;

- форми "ПС" № 4822/1700240523, яким на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за незабезпечення зберігання первинних документів та ненадання їх контролюючому органу застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (код 21081103) у сумі 1020,00 грн;

- форми "ПС" № 4811/1700240523, яким на підставі пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України за ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (код 21081103) у сумі 8000,00 грн.

Кожне з обумовлених податкових повідомлень-рішень адресоване ОСОБА_1 за податковою адресою: АДРЕСА_1 . У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3302300128855, адресованого ОСОБА_1 на цю ж адресу.

Згідно з розрахунком виникнення боргу по платежах до бюджету згідно інтегрованих карток платника податків станом на 14.07.2025 та витягом з інтегрованої картки платника податків за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальній сумі 320399,94 грн, у тому числі: з військового збору – 23926,15 грн (19140,92 грн основного платежу та 4785,23 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 4818/1700240523, відображених в інтегрованій картці 03.05.2025); з адміністративних штрафів та інших санкцій – 9020,00 грн (1020,00 грн за податковим повідомленням-рішенням № 4822/1700240523 та 8000,00 грн за податковим повідомленням-рішенням № 4811/1700240523, відображених 17.04.2025); з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування – 287453,79 грн (340,00 грн за податковим повідомленням-рішенням № 4820/1700240523, відображених 17.04.2025, 229691,03 грн основного платежу та 57422,76 грн штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 4823/1700240523, відображених 03.05.2025). Відомості про сплату відповідачем будь-якої частини обумовлених сум в інтегрованій картці відсутні.

У зв`язку з виникненням податкового боргу ГУ ДПС у Рівненській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 29.04.2025 № 0003897-1301-1700 про наявність у ОСОБА_1 станом на 25.04.2025 податкового боргу у сумі 9360,00 грн (340,00 грн з податку на доходи фізичних осіб та 9020,00 грн з адміністративних штрафів та інших санкцій), у якій зазначено, що з 18.04.2025 на майно платника поширюється право податкової застави.

Обумовлену податкову вимогу направлено відповідачу 29.04.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0601140538063) за адресою: АДРЕСА_1 ; поштове відправлення повернуто відправнику з довідкою АТ "Укрпошта" форми Ф.20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Податкова вимога від 29.04.2025 № 0003897-1301-1700 відповідачем не оскаржена, доказів іншого матеріали справи не містять.

Вважаючи, що заборгованість відповідача у сумі 320399,94 грн набула статусу податкового боргу та не погашена, позивач 25.07.2025 звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 оскаржила податкові повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 4823/1700240523, № 4818/1700240523, № 4820/1700240523, № 4822/1700240523, № 4811/1700240523 у судовому порядку, звернувшись до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання їх протиправними та скасування (справа № 460/15821/25, провадження у якій відкрито ухвалою від 03.09.2025).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 460/15821/25 у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/15821/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року – без змін. Обумовлена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дати її ухвалення.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/15821/25 встановлено, зокрема, що копію наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 24.12.2024 № 3133-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 24.12.2024 № 518/Ж4/17-00-24-05-17 про дату початку та місце проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 , яке повернуто відправнику 11.01.2025 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Запит про надання документів від 28.01.2025 № 4 також повернуто з аналогічною відміткою.

Згідно з інформацією, отриманою Державною податковою службою України від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (лист ДПС України від 02.10.2024 № 27331/7/99-00-24-03-07), ОСОБА_1 у 2022 році отримала від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" дохід з джерел походження за межами України за створення контенту на платформі OnlyFans на загальну суму 34895 доларів США (1276061,30 грн), який не задекларувала та з якого не сплатила податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Доводи ОСОБА_1 про недоведеність отримання нею доходу, недостовірність інформації компетентного органу іноземної держави та відсутність первинних документів судом відхилено, а висновок про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень визнано правильним.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини щодо визначення, узгодження та стягнення податкового боргу виникли у 2025 році, а тому підлягають врегулюванню нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі по тексту також - ПК України) у редакції, чинній на час їх виникнення.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 у справі № 320/659/23, з посиланням на постанови від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17, зазначив, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

У постанові від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, з посиланням на постанови від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, Верховний Суд виснував, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством. У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Щодо застосування пункту 59.5 статті 59 ПК України Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 2240/2912/18 зазначив, що якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого; при цьому позивач не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що заявлена до стягнення сума 320399,94 грн складається виключно з грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 19.03.2025 № 4823/1700240523, № 4818/1700240523, № 4820/1700240523, № 4822/1700240523, № 4811/1700240523, що підтверджується змістом цих податкових повідомлень-рішень, розрахунком виникнення боргу станом на 14.07.2025 та даними інтегрованої картки платника податків. Складові суми боргу за кожним платежем повністю збігаються із сумами, визначеними обумовленими податковими повідомленнями-рішеннями, пеня до стягнення не заявлялась, а відомостей про сплату відповідачем хоча б частини боргу матеріали справи не містять і сама відповідач на такі обставини не посилається.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 реалізувала передбачене пунктом 56.18 статті 56 ПК України право на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг (провадження у справі № 460/15821/25 відкрито ухвалою від 03.09.2025), що з урахуванням абзацу четвертого цього пункту тимчасово зумовлювало неузгодженість визначених ними грошових зобов`язань до дня набрання судовим рішенням законної сили. Саме з цих підстав апеляційне провадження у цій справі за клопотанням обох сторін було зупинено до вирішення справи № 460/15821/25.

Разом з цим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/15821/25, яка набрала законної сили з дати її ухвалення, залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2025 № 4823/1700240523, № 4818/1700240523, № 4820/1700240523, № 4822/1700240523, № 4811/1700240523.

Як наслідок, процедура судового оскарження цих рішень завершилася, а визначені ними грошові зобов`язання в силу пункту 56.18 статті 56 ПК України є узгодженими, будь-яких перешкод для їх стягнення законом не передбачено, а обставина неузгодженості, на яку раніше посилалися сторони, відпала.

Щодо дотримання контролюючим органом процедури, що передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає, що податкову вимогу форми "Ф" від 29.04.2025 № 0003897-1301-1700 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її податковою адресою, яка зазначена відповідачем і в апеляційній скарзі, а поштове відправлення повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України свідчить про належне вручення документа платнику податків.

Подальше збільшення суми податкового боргу за рахунок грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р", з урахуванням пункту 59.5 статті 59 ПК України та висновку Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі № 2240/2912/18, не вимагало надіслання нової податкової вимоги. З дня надіслання податкової вимоги до дня звернення позивача до суду (25.07.2025) минуло більше 30 календарних днів, тобто вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України позивачем дотримано. Податкова вимога відповідачем не оскаржена.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги відповідача, які стосуються неналежного інформування її про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відсутності за зареєстрованим місцем проживання у зв`язку з перебуванням у Республіці Польща, порушення пунктів 42.2 статті 42, 79.2 статті 79 ПК України та позбавлення права на участь у перевірці, колегія суддів зазначає.

Наведені доводи за своєю суттю спрямовані на оспорювання правомірності проведення перевірки та прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції і як виснував Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, у справі за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Такий аналіз здійснюється у справі за позовом платника податків про оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, і саме такий спір між тими самими сторонами вирішено у справі № 460/15821/25 рішенням, яке набрало законної сили, не на користь відповідача. Відтак, правомірність податкових повідомлень-рішень від 19.03.2025 в межах цієї справи повторній перевірці не підлягає.

Окрім того, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/15821/25 встановлено, що копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату її початку і місце проведення, а також запит про надання документів контролюючий орган надсилав рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 , і такі поштові відправлення повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Ці обставини в силу частини четвертої статті 78 КАС України повторного доказування не потребують.

При цьому відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ, зокрема з причин відсутності адресата, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Податкове законодавство не покладає на контролюючий орган обов`язку встановлювати фактичне місце перебування фізичної особи, відмінне від її податкової адреси, а доказів того, що відповідач повідомляла контролюючий орган про зміну місця проживання чи подавала заяву про отримання документів через електронний кабінет, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також звертає увагу, що твердження скаржника про тривале перебування у Республіці Польща належними доказами не підтверджені, оскільки копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про перетин державного кордону чи візою ні до відзиву на позовну заяву, ні до апеляційної скарги не долучено.

Посилання ж скаржника на постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/9277/19, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 у справі № 600/6022/23-а, а також на висновки щодо застосування пункту 79.2 статті 79 ПК України стосуються спорів про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки, а не спорів про стягнення податкового боргу, а тому не є релевантними до спірних правовідносин у розумінні частини 5 статті 242 КАС України.

Стосовно ж доводів, які стосуються недоведеності факту отримання відповідачем доходу, неправильності розрахунку податкових зобов`язань та недопустимості як доказу розрахунку виникнення боргу згідно з інтегрованими картками платника податків, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу, а не визначення його розміру. Розмір грошових зобов`язань відповідача визначено податковими повідомленнями-рішеннями, які є узгодженими, а обставини отримання ОСОБА_1 у 2022 році іноземного доходу у сумі 34895 доларів США (1276061,30 грн), що став підставою для визначення податку на доходи фізичних осіб та військового збору, встановлені судовим рішенням у справі № 460/15821/25, яке набрало законної сили, і в силу частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються повторно. Розрахунок виникнення боргу станом на 14.07.2025 та дані інтегрованої картки платника податків не є самостійною підставою виникнення податкового обов`язку, а лише відображають облік сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, і в сукупності з копіями цих податкових повідомлень-рішень та податковою вимогою є належними, допустимими та достатніми доказами наявності та розміру податкового боргу. Відповідач жодних доказів невідповідності облікових даних змісту податкових повідомлень-рішень або сплати боргу не надала.

Посилання скаржника на частину другу статті 77 КАС України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обумовлена норма визначає тягар доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, де такий суб`єкт є відповідачем. У справі ж за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення податкового боргу розподіл обов`язку доказування здійснюється за правилом частини першої статті 77 КАС України, і позивач цей обов`язок виконав, надавши докази наявності узгодженого грошового зобов`язання, його складових, підстав та моменту виникнення боргу, надіслання податкової вимоги та несплати боргу. Натомість доводи відповідача ґрунтуються лише на запереченні правомірності нарахувань, яке вже було предметом судового розгляду у справі № 460/15821/25.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що в абзаці другому резолютивної частини рішення суду першої інстанції загальний розмір стягнутого податкового боргу зазначено як 320399,24 грн, тоді як сума визначених у тому ж абзаці складових (287453,79 грн + 9020,00 грн + 23926,15 грн) становить 320399,94 грн, що відповідає і позовним вимогам, і даним інтегрованої картки платника податків. Така невідповідність є очевидною арифметичною помилкою, яка не впливає на правильність вирішення спору по суті та може бути виправлена судом, що ухвалив рішення, у порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, а тому не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням обумовленого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 до бюджету податкового боргу, який виник на підставі узгоджених грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 19.03.2025, правомірність яких підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та який відповідачем не погашено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/12761/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіР. В. Кухтей

С. П. Нос