Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №300/46/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 300/46/26 пров. № А/857/20410/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року (головуючий суддя Шумей М.В., м. Івано-Франківськ) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

Короткий зміст позовних вимог

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.11.2025 за №092750011429 про відмову у призначенні пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.2002 по 14.02.2003, з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 14.01.2014; до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004 (відповідно до довідки від 28.10.2004 №450), з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013 (відповідно до довідки від 11.12.2013 №12), з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 20.11.2010 по 13.03.2011, з 14.03.2011 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 14.08.2012 (відповідно до довідки від 26.02.2013 №407), з 01.07.2016 по 30.11.2017 (відповідно до довідки від 30.11.2017 №328), а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.10.2024 – з дня звернення за пенсією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.11.2025 за №092750011429 про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.2002 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 14.01.2014; до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004 (відповідно до довідки від 28.10.2004 №450), з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013 (відповідно до довідки від 11.12.2013 №12), з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 20.11.2010 по 13.03.2011, з 14.03.2011 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 14.08.2012 (відповідно до довідки від 26.02.2013 №407), з 01.07.2016 по 30.11.2017 (відповідно до довідки від 30.11.2017 №328), а також призначити ОСОБА_1 (пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.10.2024 – з дня звернення за пенсією.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.11.2025 №092750011429 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди його роботи, у тому числі періоди роботи на території російської федерації. Суд виходив із того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а наявні у позивача записи у трудових книжках та уточнюючі довідки підтверджують спірні періоди роботи і зайнятість на роботах, передбачених Списком №2. При цьому відсутність документального підтвердження сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування таких періодів до страхового стажу, оскільки обов`язок щодо сплати внесків покладено на роботодавця, а працівник не може нести відповідальність за його невиконання. Також суд зазначив, що непроведення або відсутність у пенсійного органу документів про атестацію робочого місця не може позбавляти працівника права на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу, оскільки проведення атестації не залежить від волі працівника. Врахувавши Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновки Великої Палати Верховного Суду, суд застосував положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, за якою для чоловіків необхідною умовою призначення пенсії за Списком №2 є наявність не менше 25 років страхового стажу, з яких не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу. Суд дійшов висновку, що після зарахування спірних періодів позивач матиме необхідний страховий та пільговий стаж, а тому наявні підстави не лише для скасування спірного рішення пенсійного органу, а й для зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди до стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 08.10.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV є спеціальним законом, а порядок звернення за призначенням пенсії та подання необхідних документів визначається Порядком №22-1. Вказує, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 необхідними є не лише підтвердження перебування особи на відповідній посаді, а й документальне підтвердження зайнятості повний робочий день у шкідливих і важких умовах праці за результатами атестації робочого місця. Покликається на відсутність у трудовій книжці позивача відомостей про умови праці, зайнятість у шкідливих умовах протягом повного робочого дня та проведення атестації робочого місця, а також зазначає, що відповідні документи про результати атестації до заяви про призначення пенсії не подавалися. Апелянт також наголошує, що страховий стаж позивача становить 30 років 3 місяці 9 днів, а пільговий стаж за Списком №2 – 1 рік 3 місяці 14 днів, у зв`язку з чим, на його думку, необхідного стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача не було. Зазначає, що спірні періоди роботи не були зараховані до страхового стажу у зв`язку з відсутністю документального підтвердження сплати страхових внесків, а до пільгового стажу – у зв`язку з ненаданням документів про результати атестації робочих місць та іншими недоліками в оформленні уточнюючих довідок. Вважає, що наведені обставини суд першої інстанції належним чином не врахував, що призвело до помилкового висновку про протиправність рішення пенсійного органу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , відповідно до відомостей паспорта громадянина України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 (разом із вкладишем в трудову книжку НОМЕР_2 ) і трудової книжки НОМЕР_3 позивач працював:

- у періоди з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004 та з 04.02.2009 по 31.03.2009 на посаді машиніста підіймача у закритому акціонерному товаристві «Обьнефтеремонт» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- у період з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013 на посаді машиніста підіймача у відкритому акціонерному товаристві «Білоруське управління по збільшенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» (ВАТ «Білоруське УПНП і КРС») в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- у періоди з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012 на посаді машиніста підіймача у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- у період з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014 на посаді машиніста підіймача у закритому акціонерному товаристві «Ермаковське підприємство по ремонту свердловин» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- у період з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 16.11.2018 по 09.07.2020 на посаді машиніста підіймача у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- у період з 01.07.2016 по 30.11.2017 на посаді машиніста підіймача у товаристві з обмеженою відповідальністю «Ресурс» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі.

08.10.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії по віку за Списком №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.10.2024 за №092750011429 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8750/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні пенсії від 15.10.2024 № 092750011429. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу: згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 : з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014; згідно із записами вкладки до трудової книжки від 09.12.2014 серії НОМЕР_2 : з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020; до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 25.11.2022 по 30.06.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.10.2024, із врахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №300/8750/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.10.2024 №092750011429 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням мотивів, які наведені в цій постанові. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Надалі, на виконання цієї постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №300/8750/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуло повторно заяву позивача від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах і винесло рішення від 13.11.2025 №092750011429, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії по віку за Списком №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, пославшись, при цьому, на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем визнається 30 років 3 місяці 9 днів страхового стажу позивача, з яких 1 рік 3 місяці 14 днів – пільгового стажу роботи за Списком №2. Водночас, у спірному рішенні пенсійним органом зазначено, що:

1) до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2002 по 14.02.2003, з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 14.01.2014 відповідно до записів трудової книжки від 09.12.2014 НОМЕР_1 та вкладишу до неї НОМЕР_2 , оскільки сплата страхових внесків за вказані періоди документально не підтверджена;

- період роботи з 04.03.2003 по 12.05.2004 відповідно до трудової угоди від 04.03.2003, оскільки до заяви долучена копія зазначеного документа, сплата страхових внесків за вказаний період документально не підтверджена;

2) до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004 відповідно до довідки від 28.10.2004 №450, оскільки до заяви не долучена інформація про результати атестації робочого місця;

- з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013 відповідно до довідки від 11.12.2013 №12, оскільки до заяви не долучена карта атестації робочого місця, в довідці відсутній підпис головного бухгалтера підприємства;

- з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 20.11.2010 по 13.03.2011, з 14.03.2011 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 14.08.2012 відповідно до довідки від 26.02.2013 №407, оскільки до заяви не долучена карта атестації робочого місця, підтвердження про сплату страхових внесків за більшу частину вказаного періоду до заяви не долучено;

- з 01.07.2016 по 30.11.2017 відповідно до довідки від 30.11.2017 №328, оскільки до заяви не долучена інформація про результати атестації робочого місця.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У преамбулі Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2) частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), а саме відповідно до пункту 1.7 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції до 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 01.04.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Так, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, після внесення 01.04.2015 змін до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” її норми узгоджувалися з положеннями пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи № 1-5/2018(746/15) прийняв рішення № 1-р/2020 та вирішив таке:

- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […]

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам […]”.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок № 383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до абзаців 1-2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестацій робочих місць за умовами праці (далі Порядок № 442). Зазначена постанова набрала чинності 21.08.1992.

Відповідно до пункту 1-2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (пункт 9 Порядку № 442).

Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позиція суду апеляційної інстанції

У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зокрема з огляду на правомірність неврахування пенсійним органом спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, результатів атестації робочих місць та недоліків в оформленні документів, що підтверджують характер і умови праці.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують як факт його роботи у спірні періоди, так і характер виконуваної роботи, що дає право на зарахування відповідних періодів до страхового та пільгового стажу. При цьому суд виходив із того, що недоліки, допущені роботодавцем при веденні документації, проведенні атестації робочих місць або виконанні обов`язку зі сплати страхових внесків, не можуть покладатися на працівника та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення. З урахуванням зарахування спірних періодів суд встановив наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аргументи апелянта зводяться до того, що заперечення можливості врахування спірних періодів роботи без документів про проведення атестації робочих місць та підтвердження сплати страхових внесків.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Станом на дату звернення із заявою від 08.10.2024 про призначення пільгової пенсії за Списком №2 позивач:

- досяг 55 річного віку (58 років 05 місяців 14 днів);

- набув більше 25 років страхового стажу (підтверджений ПФУ стаж становив 30 років 03 місяці 09 днів);

- пільговий стаж підтверджений ПФУ становив 01 рік 03 місяці 14 днів.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є відсутність необхідного спеціального стажу. Водночас, як слідує із матеріалів справи, позивачу не зараховано як до страхового стажу, так і до пільгового, періоди його роботи у російській федерації.

Оцінюючи аргументи апелянта щодо незарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу позивача, суд керується такими мотивами:

І. щодо відмови зарахувати до пільгового за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013, 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 20.11.2010 по 13.03.2011, з 14.03.2011 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 14.08.2012, з 01.07.2016 по 30.11.2017 з тих мотивів, що право на пільгове обчислення стражу роботи за Списком №2 не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці за зазначений період:

Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, з 11.03.1994 по 15.01.2003 – діяв Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, з 16.01.2003 по 23.06.2016 – Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 – діє Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Відповідно до матеріалів справи у період, зокрема, протягом 2000-2017 років позивач займав посаду машиніста підіймача, передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказане, підтверджується довідками про особливий характер роботи і умови праці, виданими Закритим акціонерним товариством «Обьнефтеремонт» №450 від 28.10.2004; ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» від 11.02.2013 №12; ТОВ «ВТК-2» від 26.02.2013 №407; ТОВ «Ресурс» від 30.11.2017 №328 (а.с. 39, 41, 45-46).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (далі – Порядок №422) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 за №41 (далі – Методичні рекомендації №41).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а виклала таку правову позицію:

«58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.»

Таким чином, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Суд встановив, що на підтвердження роботи на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач надав:

- трудову книжку НОМЕР_1 (разом із вкладишем в трудову книжку НОМЕР_2 ) і трудову книжку НОМЕР_3 ;

- довідки про особливий характер роботи і умови праці, виданими Закритим акціонерним товариством «Обьнефтеремонт» №450 від 28.10.2004; ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» від 11.02.2013 №12; ТОВ «ВТК-2» від 26.02.2013 №407; ТОВ «Ресурс» від 30.11.2017 №328.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковими аргументи апелянта про відсутність підтвердження умов праці позивача за спірний період результатами атестації. Матеріали справи містять належні та допустимі документи, які підтверджують особливий характер робіт та умови праці, а посада «машиніст підіймача», на якій працював позивач, була прямо включена до переліку робочих місць, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2.

Таким чином, періоди роботи позивача на посаді машиніст підіймача 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 15.05.2004 по 31.08.2008, 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 20.11.2010 по 13.03.2011, з 14.03.2011 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 01.07.2016 по 30.11.2017 підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а аргументи апелянта про відсутність підстав для такого зарахування є помилковими та такими, що суперечать практиці Верховного Суду.

ІІ. щодо посилань апелянта на відсутність в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків за періоди роботи з 01.01.2002 по 14.02.2003, з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 14.01.2014, колегія суддів звертає увагу на таке.

відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.

Згідно із статтею 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 (справа № 144/669/17) та від 20.03.2019 (справа № 688/947/17) зробив висновок, що «[…] несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Крім того, колегія суддів зауважує, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі […]».

Тому, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату страхових внесків не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2002 по 14.02.2003, з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 14.01.2014. Отже, відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди до страхового стажу позивача.

Враховуючи наведене, після зарахування згаданих вище періодів, загальний страховий стаж позивача становитиме більше 34 років (підтверджений ПФУ - 30 років 3 місяці 9 днів, додатково підлягає зарахуванню з урахуванням висновків суду у цій справі - більше 4 років) при необхідних 25 років, а пільговий стаж за Списком №2 становитиме більше 12 років 09 місяців (підтверджений ПФУ - 1 рік 3 місяці 14 днів, додатково підлягає зарахуванню з урахуванням висновків суду у цій справі - більше 11 років 6 місяців) при необхідних 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тому, з врахуванням вимог пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та позивач не може бути позбавленим гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

Підсумовуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення №092750011429 від 13.11.2025 про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.10.2024 – з дня звернення за пенсією, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу та до пільгового стажу спірні періоди.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 300/46/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 06.10.26