Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №515/1390/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1390/26

Провадження № 2/515/2117/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Ковпака О. В., звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Татарбунарської міської ради Одеської області, в якому просить суд визнати за ним право власності на виробничу будівлю АДРЕСА_1 , Татарбунарська територіальна громада.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказував про те, що з 11 грудня 2005 року по теперішній час позивач володіє та користується виробничою будівлею АДРЕСА_2 , яку було передано останньому комісією з розподілу майна в натурі СТОВ «Борисівка» на підставі акту прийому-передачі від 11 грудня 2005 року. Відповідно до протоколу засідання комісії із виділення майнових паїв у натурі від 03 липня 2005 року, як колишньому члену КСП «Борисівка» та члену СТОВ «Борисівка» за результатами жеребкування з розпаювання майна СТОВ «Борисівка» від 10 грудня 2003 року на підставі заяви ОСОБА_1 , останньому було виділено споруду корівника №2, розташованого на території МТФ с. Борисівка із подальшим оформленням документів. При отриманні майна в натурі та акту приймання-передачі майна, свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Борисівка» позивач передав до товариства та комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (комісії по розпаюванню майна), в результаті чого вказане свідоцтво було втрачено.

На адвокатський запит від 28 липня 2026 року трудовим архівом Татарбунарської міської ради надано копію історичної довідки сільського господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Борисівка» с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області з якої вбачається, що 21.12.1998 року на території села Борисівка Татарбунарського району Одеської області було створено колективне сільськогосподарське підприємство «Борисівка» - протокол №1 від 20.12.1998 року, яке очолив ОСОБА_2 . Підприємство було створено в результаті реорганізації колгоспу «імені Татарбунарського повстання». Загальними зборами членів підприємства (протокол 31 від 03.01.2000 року) КСП «Борисівка» реорганізовано сільськогосподарське товариство із обмежено відповідальністю «Борисівка». B 14.05.2009 року СТОВ «Борисівка» припинило свою діяльність у зв`язку з визнанням банкрутом на підставі судового рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року

За заявою позивача зазначеній споруді було присвоєно адресу: виробнича будівля №2, комплексу будівель та споруд № НОМЕР_1 та зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. 17.02.2026 року позивачем в ТОВ «ТатарбунарськеРБТІ та РОН» виготовлено технічний паспорт на виробничу будівлю №2, комплексу будівель та споруд № НОМЕР_1 АДРЕСА_3 .

На адвокатський запит щодо отримання дубліката свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), Татарбунарська міська рада листом № 03-20/6543 від 20.07.2026 року повідомила, що для отримання дублікату свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) ОСОБА_1 необхідно подати заяву до виконавчого комітету, що посвідчує особу, акт розрахунку уточненого пайового фонду, уточнена структура пайового фонду, уточнений перелік пайового фонду, копію оголошення з газети про втрату попереднього свідоцтва про право власності на майновий пай.

23 липня 2026 року в № 14 газети «Татарбунарський вісник» опубліковано оголошення про те, що втрачене Свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) номер 605 на ім`я ОСОБА_1 вважати недійсним.

27 липня 2026 року позивачем отримано дублікат свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД24 №605 виданого Борисівською сільською радою, який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського товариства «Борисівка» на вартість майна пайового фонду підприємства на 01.01.1999 року визначеного у розмірі 11 000 грн.

Рішенням державного реєстратора №85791833 від 13 липня 2026 року позивачу відмовлено у державні реєстрації виробничої будівлі АДРЕСА_2 у зв`язку із відсутністю свідоцтва про право власності на майновий сертифікат члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського товариства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою.

За наведених обставин позивач вважає, що він має правові підстави визнати за собою право власності на виробничу будівлю №2 (Корівник), комплексу будівель та споруд № НОМЕР_1 на території Татарбунарської ТГ Білгород-Дністровського району Одеської області тому, як у позасудовому порядку ним вичерпані всі можливості зареєструвати зазначену споруду.

Рух справи

29 липня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І. (а.с.38).

29 липня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її у підготовче судове засідання.

Ухвалою Татарбунарського районного суду від 20 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивача, адвокат Ковпак О. В., до початку судового засідання подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності довірителя. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адвокат Логінов О. Г. (представляє інтереси Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на підставі договору про надання послуг з правової допомоги № 1 від 04 січня 2019 року) просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 01 листопада 1995 року, та картки платника податків, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 6-7).

З копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 від 13.09.1976 вбачається, що ОСОБА_1 був членом КСП «Борисівка» (а.с.8-11).

Відповідно до протоколу засідання комісії з виділення майнових паїв у натурі №6 від 03 липня 2005 року ОСОБА_1 вирішено виділити будівлю корівника № НОМЕР_5 на території МТФ с. Борисівка (а.с.13).

З копії акту приймання-передачі від 11.12.2005 року вбачається, що комісія з розподілу майна в натурі співвласникам, що створена спільною зборами власників майна колишнього КСП «Борисівка» від 03 липня 2005 року, згідно зі списком майна, що підлягає розпаюванню, власникам майнових сертифікатів, внаслідок проведення загальними зборами співвласників майна жеребкування, передає таке майно: Корівник №2 – ОСОБА_1 (а.с.12).

З історичної довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСІВКА» с.Борисівка Татарбунарського району Одеської області від 22.04.2015 року вбачається, що 21.12.1998 року на території с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області було створено колективне сільськогосподарське підприємство «Борисівка» -протокол № 1 від 20.12.1998 року, яку очолив ОСОБА_2 . Підприємство було створено внаслідок реорганізації колгоспу імені Татарбунарського повстання Основні напрямки діяльності КСП: овочівництво, рослинництво, тваринництво, торгівля.

Загальними зборами членів підприємства (протокол № 1 від 03.01.2000 року) КСП «Борисівка» реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Борисівка».

У зв`язку з банкрутством у 2005 році СТОВ «Борисівка» припинило свою діяльність (а.с.16).

Копією свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-24 за № 605, ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Борисівка», що знаходиться в с.Борисівка Татарбунарського району Одеської області, відповідно до списку осіб, яка мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 12 травня 2001 року (а.с.24).

За даними технічного паспорту та довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, нежитлова нерухомість – виробнича будівля (Корівник) за адресою: АДРЕСА_4 , збудований 1955 р. (а.с. 25,33).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_4 є одним з засновників СТОВ «Борисівка» (а.с.17-21).

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.06.2026 року встановлено, що нежитлова будівля – корівник розташоване за адресою: комплекс будівель та споруд №19 №2,Татарбунарська територіальна громада, Білгород-Дністровський район, Одеська область, ухвалено рішення про присвоєння адреси №122 від 24.06.2026, на замовлення ОСОБА_1 (а.с 28).

Згідно довідки, виданої ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» № 117 від 14 липня 2026 року, згідно архівних даних БТІ станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 не зареєстровано. Самочиного будівництва не виявлено (а.с. 30).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 85791833 від 13.07.2026 року, відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, у зв`язку з тим, що відсутнє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) (а.с.32).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 487698627 від 28.07.2026 року (а.с.31) запитувана інформація право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: АДРЕСА_4 відомості з Державного реєстру речових прав, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру Іпотек - відсутні.

Відповідно до оголошення в районній газеті «Татарбунарський вісник» № 14 від 23 липня 2026 року вбачається оголошення позивача про втрату свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) номер 605 члена сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Борисівка», виданого на ім`я ОСОБА_1 , та просить вважати його недійсним (а.с. 23).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) регулюються положеннями Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

За приписами статті 1 вказаного Закону колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. КСП є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків і може мати печатки. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Згідно зі статтями 7 та 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на правах спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з нього. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності КСП, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член КСП набуває після припинення членства в ньому. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Окрім цього, правовідносини щодо реформування КСП та реалізації прав на майнові паї врегульовано Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

За приписами Указу Президента України від 29 січня 2001 року № 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», з метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки зобов`язано відповідні органи влади розробити та здійснити протягом року комплекс організаційних заходів, в тому числі щодо: забезпечення вільного здійснення права власності на паї (передачі в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, спадкування); виділення в натурі власникам паїв (групі осіб чи окремим особам), індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованих КСП чи їх правонаступників.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів КСП та їх документального посвідчення.

Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

На виконання зазначених Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, Міністерство аграрної політики України наказом від 14 березня 2001 року № 62 затвердило Порядок розподілу та використання майна реорганізованих КСП.

За приписами пунктів 8, 9 цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку. Виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам або групам власників здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

За приписами положень пунктів 10, 12, 13, 15 цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласникам. Підставою для визначення користувача є: акти приймання-передавання майна при реорганізації КСП, роздільні (передавальні) баланси, інвентаризаційні описи або встановлений факт використання майна пайового фонду;на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, а саме: для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність; для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді. У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку.

Виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що наявність у особи свідоцтва про право власності на майновий пай (або сукупну вартість викуплених майнових паїв) свідчить про наявність у неї виключно права на виділ майна в натурі зі складу пайового фонду КСП у розмірі вартості паю за рішенням зборів із дотриманням процедури, встановленої пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, однак зазначене свідоцтво не є доказом виникнення у власника паю права власності на конкретне рухоме чи нерухоме майно, яке входить до складу пайового фонду.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 617/1374/17 (провадження № 61-101св21) та від 02 лютого 2024 року у справі № 599/2373/21 (провадження № 61-6506св23).

У постановах Верховного Суду від 30 березня 2020 року в справі № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19), від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) зазначено, що до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Власники майнового паю на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП, що не пов`язано з виділеним у натурі майна, не є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства.

У справі, що переглядається, матеріали справи містять належні та допустимі доказів на підтвердження того, що позивачу виділялося спірне майно в натурі зі складу пайового фонду КСП «Борисівка».

Матеріалами справи підтверджується, що за рішенням загальних зборів співвласників позивачу виділялося в натурі індивідуальне майно – «Корівни №2», яке відповідало сукупному розміру його майнового паю.

При отриманні майна в натурі та акту приймання-передачі майна, свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Борисівка» позивач передав до товариства та комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (комісії по розпаюванню майна), в результаті чого вказане свідоцтво було втрачено.

Разом з цим, в отриманому дублікаті свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП «Борисівка» відсутня відмітка про виділення майна в натурі й поновити її неможливо у зв`язку з ліквідацією СТОВ «Борисівка», а тому майнові права останнього підлягають захисту у судовому порядку, так як останній не в змозі зареєструвати право власності на спірне майно у позасудовому порядку.

Висновки за результатами розгляду справи

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 подав суду докази на підтвердження обставин належності йому спірного майна, тому, з урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги останнього підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Зважаючи, що позивач просить не стягувати з відповідача понесені судові витрати, суд не вирішує пеитання про їх розподіл.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно – задвольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на виробничу будівлю АДРЕСА_1 , Татарбунарська територіальна громада.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Татарбунарська міська рада, місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18 (ЄДРПОУ 37197846).

Суддя К. І. Олійник