Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №515/2021/23 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/2021/23

Провадження № 2/513/21/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Ніколенко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Гарбазей Д.О., відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гарбазей Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

у грудні 2023 року представник позивача адвокат Гарбазей Д.О. засобами поштового зв`язку надіслав до Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5125085200:04:001:0105, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 07 листопада 2023 року за завою відповідача ОСОБА_2 приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко М.Д. була заведена спадкова справа № 134/2023. Постійні тривалі відключення світла, відсутність прямого транспортного сполучення між с.Зарічне та м.Ізмаїл Одеської області, значна відстань у понад 200 км між м.Ізмаїл та с.Зарічне, мала пенсія та значний вік створювали перешкоди позивачці для звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті сина. З цих підстав нею пропущено строк для прийняття спадщини та вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 грудня 2023 року позовна заява передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 14 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гарбазей Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

13 березня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який не містить підпису останньої, в якому вона просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки позивач була обізнана про смерть сина ОСОБА_4 , та наявність спадкового майна, незважаючи на це, не зверталась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та пропустила встановлений законом строк. Також, відповідач наголосила на тому, що позивач ОСОБА_1 самостійно залишила будинок в якому проживала, переїхавши до своєї доньки в м. Черкаси. Питання проживання у будинку жодним чином не впливає на поважність причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, та не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Ухвалою Саратського районного суду від 15 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року залучено ОСОБА_3 як співвідповідача до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гарбазей Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 587/0/15-25 від 20 березня 2025 року суддя ОСОБА_5 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області № 35 від 16 квітня 2025 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гарбазей Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з призначенням у підготовче судове засідання.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23 жовтня 2025 року о 12:00 годині. Визнана обов`язковою явка відповідача ОСОБА_2 в судове засідання.

01 грудня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов підписаний нею відзив на позовну заяву про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який був надісланий на адресу суду нею 13 березня 2024 року без підпису.

23 жовтня 2025 року у судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Гарбазей Д.О. позов підтримав з підстав викладених у ньому та просив суд позов задовольнити.

23 жовтня 2025 року у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що помер чоловік, вона залишилася з двома дітьми, в тій хаті живе вже 19 років, син сказав що буде жити до самої смерті. Вона їде до дочки, бо не може сама обійтись. Син завжди допомагав їй, вона довіряла сину, але він помер два роки тому. Ні чоловік, ні вона не давала ніяких обіцянок, вона питала чоловіка перед його смертю, чи хоче переписати, він сказав, що є син. Вона пішла до дочки, бо сама не можу за собою доглядати, перезимувала зиму, і назад її привезли, до смерті сина не їздила. Зараз проживає в Зарічному. Взимку, після смерті сина, вона поїхала до дочки, потім через 3-4 місяці привезли її, зараз вона проживає у тому будинку. Лежала у лікарні в Черкасах, два тижні, проходила там лікування.

23 жовтня 2025 року у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що у серпні 2023 року у село Зарічне приїздила дочка, онука, зять, її на той час не було, були обурені, що вона їх не зустріла. Більше вони з нею не спілкувались. На початку вересня свекруху забрали у Черкаси, вона повернулась у квітні 2024 року. Обговорювали, він сказав що у нього є син, тому що вона спитала чи готовий заповіт, на свою матір. Він говорив, що вона має розпорядитися так, як вважає за потрібне. Вона вирішила, що вона не може обслуговувати дім, дивитися за ним, тому вирішила знайти покупця та продати, щоб не розвалився. Хату свекрухи вона сама вирішила продати. На той час, ОСОБА_6 вже виїхала з будинку і жила у своєї дочки. Вони пропустили строк для вступу у спадщину без вагомих на те причин. Вона бачила в якому стані ОСОБА_6 , і те, що вона за хатою дивитися не може.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гарбазей Д.О. будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи до суду не з`явились, від представника позивача адвоката Гарбазей Д.О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримав просив задовольнити. Також, вважав за необхідне акцентувати ще раз на тому що: Позивач була введена в оману Відповідачем щодо прав на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (будинок успадкований сином Позивача після смерті його бабусі, матері чоловіка Позивача), в якому Позивач проживає з 2013 року. Так як за життя як син Позивача, так і Відповідач завіряли ОСОБА_1 , що вона буде у вказаному будинку проживати до кінця свого життя і що цей будинок її. Такі обставини фактично визнала Відповідач у судовому засіданні, повідомивши, що ОСОБА_4 не зважаючи на надані обіцянки матері, перед своєю смертю повідомив, що Відповідач може розпоряджатися будинком на свій розсуд. Тому не питаючи думки Позивача Відповідач вирішила продати будинок без згоди Позивачазі зняттям з реєстрації останньої. У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач фактично уникає надання пояснень щодо обставин введення в оману і причини пропуску строків Позивачем, зупиняючись лише на загальних положеннях чинного законодавства щодо підстав поновлення строку для прийняття спадщини. не маючи жодних претензій на інше спадкове майно після смерті сина, ОСОБА_4 , враховуючи можливість зняття з реєстрації місця проживання за заявою власника та бажання Відповідача продати цей будинок, зрозумівши, що Відповідач ввела в оману Позивач вимушена була ставити питання про спадкування частки у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , так як після сплину строків для прийняття спадщини Відповідач зажадала виселення Позивача з будинку з метою його подальшого продажу, не зважаючи на похилий вік, стан здоров`я та надані обіцянки за життя сина. Пропуск строку є незначним (1 місяць) та викликаний як введенням в оману з боку Відповідача, так і станом здоров`я, похилим віком, втратою близької особи, яка постійно піклувалася про Позивача необхідність врахування практики ЄСПЛ в частині тлумачення “права на власність” та "законних очікувань". За таких обставин, враховуючи надані пояснення Позивачем та Відповідачем в судових засіданнях, докази та свідчення, наведені в сукупності обставини свідчать про поважність причин пропуску строків прийняття спадщини. А відтак просив прийняти законне та обґрунтоване рішення, задовільнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи до суду не з`явилася, в матеріалах справи містяться її заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві від 07 березня 2023 року відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, в матеріалах справи містяться його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги відомі, він їх не визнає. Вважає, що строк на подання заяви про прийняття спадщини позивачкою пропущений без поважних причин, у зв`язку з чим, її позовні вимоги не підлягають задоволенню. Повністю підтримує позицію співвідповідачки ОСОБА_2 з цього питання, викладену у відзиві на позовну заяву про встановлення додаткового року для подання заяви про прийняття спадщини від 07 березня 2024 року. У задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши думку позивача, її представника, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов`язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1998 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вишневе, Татарбунарського району Одеської області.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 24 листопада 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Трапівка, Татарбунарського району Одеської області у віці 56 років.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00042457726, сформованого 24 листопада 2023 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 357119353, сформованого приватним нотаріусом Алєксєєнко І.Ю., Черкаський міський нотаріальний округ, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5125085200:04:001:0105, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106,1 кв.м.

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвої І.Ю. з заявою про прийняття спадщини яка залишилася після смерті її сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії заповіту складеного 11 жовтня 2001 року ОСОБА_8 , все своє майно, що містить в собі житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , заповіла своєму онукові ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений секретарем Трапівської сільської ради Ляшан Людмилою Михайлівною, за реєстровим № 69.

Згідно копії заповіту складеного ОСОБА_8 22 серпня 2003 року, ОСОБА_8 заповіла на випадок своєї смерті належний їй Державний акт на право приватної власності на землю серії II-ОД № 063125, своїм онукам ОСОБА_4 , ОСОБА_9 / ОСОБА_9 /. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Ляшан Людмилою Михайлівною, за реєстровим № 36.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 96 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06 березня 2007 року виконавчим комітетом Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 являється пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Згідно відповіді Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 01 грудня 2023 року № 1604/02-14, щодо відключення електроенергії в с. Зарічне на території Лиманської ОТГ, то до Лиманської сільської ради надходили повідомлення про планові відключення електроенергії протягом травня-листопада 2023 року, а саме: з 16 травня 2023 року по 19 травня 2023 року (з 08:00 до 16:00 години), 01 червня 2023 року (з 08:00 до 17:02 години), 19 червня 2023 року (з 08:00 до 17:00 години), 21 червня 2023 (з 08:00 до 14:00 години), 22 червня 2023 року (з 08:00 до 17:00 години), 23 червня 2023 року (з 08:00 до 16:00 години), 30 серпня 2023 року (з 08:00 до 17:00 години), 16 жовтня 2023 року (з 08:00 до 20:00 години). Разом з тим, у відповіді зазначено головою Лимаснької сільської ради про те, що пряме транспортне сполучення між с. Зарічне Білгород-Дністровського району Одеської області та м. Ізмаїл Одеської області відсутнє.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 02 листопада 1990 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02 листопада 1990 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 785. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

Судом також була досліджена спадкова справа № 134/2023 року до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що 07 листопада 2023 року до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д., звернулась ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) не видавалась. Заповіт відсутній. Разом з тим, з матеріалів спадкової справи встановлено, що 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвої І.Ю. з заявою про прийняття спадщини яка залишилася після смерті її сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заява якої 21 грудня 2023 року долучена до матеріалів спадкової справи № 134/2023 року за № 343. Листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. від 22 грудня 2023 року № 781/02-14, ОСОБА_1 роз`яснено, що спадкоємиць який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може звернутися до суду та суд, може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

ДТЕК Одеські Електромережі від 04 червня 2024 року за № 21/289, надано інформацію щодо відключень електроенергії та їх тривалості у с. Зарічне Білгород-Дністровського району починаючи з 07 травня 2023 року по 07 листопада 2023 року включно. 01 червня 2023 року з 9:36 до 15:26, 19 червня 2023 року з 10:25 до 15:10, 21 червня 2023 року з 9:55 до 15:03, 23 червня 2023 року з 9640 до 14:40, з 16:05 до 16:30, 17 липня 2023 року з 15:05 до 19:05, 30 серпня 2023 року з 10:09 до 15:55, 04 вересня 2023 року з 10:15 до 18:49.

Судом були досліджені додаткові письмові пояснення у справі від позивача ОСОБА_1 , які надійшли на адресу суду 09 грудня 2025 року, відповідно до яких, зазначає про те, що їй потрібна лише одна кімната, щоб вона могла бути в своєму домі. Два роки після смерті сина ОСОБА_13 не дзвонила, не приїздила до неї. Дома її було добре, потім її забрала до себе донька із внучкою в м. Черкаси, вони просили її поїхати від разу після смерті сина, в неї боліло серце, вона плакала. На нього в неї була вся надія, бо він жив близько, приїздив до неї, привозив усе необхідне. Діти залишилися в неї без батька, вона їх сама виростила. Кожного року влітку всі діти та онуки були у неї. Хату і все вони їй обіцяли, що вона буде жити до смерті в цій хаті. Про те, що виженуть на старости років ніхто не говорив. Про це все чула ОСОБА_13 , він її прописав у цю хату. Цю хату хотіла купити сусідка ОСОБА_14 після смерті матері, ОСОБА_15 сказав в хаті буде жити моя мама. Документи на хату були у неї, він сам їх її дав. Помер синок, вони з дочкою відділи всі документи ОСОБА_16 . Після похорону, вона ніколи не була що вона почне її виганяти з хати, вона обманула її, не дзвонила, нікому не писала, вже після пів року сина, написала її доньці у телефон, щоб вона забрала речі, бо вона продає хату, виганає її з хати. ОСОБА_17 , хтіла купити будинок для бабусі, вона нічого не написала. Вона лежала у лікарні, дочка її положила, бо вона кашляла і була температура. Як виписалася, поїхала в село на гробки. Просить тільки хату, у сина була земля, яка її не потрібна, хай буде ОСОБА_18 . Просить віка дожити в хаті. За все сама платила, за воду, світло, ні в кого нічого не просила, жила як могла. Останніми словами сина до неї, це було: «Мамочка, бережіть себе, я вас люблю». Таня наговорює на сина, він міг говорити. Вона все обманює. Вона хоче додому, де поховані її чоловік, дитина, батьки.

Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 12 грудня 2025 року №4032, ОСОБА_1 , 1945 року народження в період з 01 січня 2023 року по 11 грудня 2025 року за медичною допомогою до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» не зверталась. ОСОБА_1 в медичній документації травмпункту в період з 01 січня 2023 року по 01 грудня 2025 року не зареєстрована.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської області помер син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем, оскільки остання після смерті ОСОБА_4 , будучи спадкоємцем за законом, пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що вона після смерті сина всі документи, що стосувалися права власності на будинок, землю, свідоцтво про народження сина віддала невістці ОСОБА_2 на збереження. Вже після поховання невістка ОСОБА_2 перестала з нею спілкуватись. Враховуючи її місце постійного проживання, збереження правовстановлюючих документів на нього та завіряння її сина, вона вважала, що після його смерті має право на будинок, в тому числі на постійне проживання. Вона почала сумніватись в словах відповідача ОСОБА_2 та задумалась над питанням подати заяву про прийняття спадщини після сина. Проте, постійні тривалі відключення світла, відсутність прямого сполучення між с. зарічне та м. Ізмаїл Одеської області, значна відстань у понад 200 км, мала пенсія та значний вік, створювали перешкоди у можливості звернення з відповідною заявою, а сподівання на дотриманням слова ОСОБА_2 залишили надію. До початку листопада 2023 року жодних питань з ОСОБА_2 щодо її проживання у будинку, не виникало. Враховуючи наближення зими, постійні обстріли рф та постійне відключення світла зимою 2022-2023 роки, її донька забрала до себе на зиму у м. Черкаси. Та вже, 12 листопада 2023 року її доньці прийшло повідомлення від ОСОБА_2 з проханням забрати речі з будинку. У відповідь ОСОБА_2 відповіла, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 і планує продати будинок. Таким чином, позивач у справі вважає, що її фактично обманули, позбавили її єдиного місця проживання, вселяючи в неї весь час до закінчення строку на прийняття спадщини віру, щодо наміру надати їй можливість дожити свій вік у будинку сина. Зазначає про те, що має незначний пропуск строку – менше місяця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц зроблено висновок, що «шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 04 лютого 2017 року, а позов до суду вони пред`явили 15 лютого 2017 року, тобто пропущений ними строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності».

Зазначене також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня 2019 року у справі № 478/482/18, від 7 квітня 2020 року у справі № 756/9379/15-ц, від 2 лютого 2021 року у справі № 491/327/18 та інших.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, погодившись з висновками апеляційного суду, вказав, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті матері не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини. При вирішенні спору апеляційний суд надав належну оцінку обставинам справи, врахував те, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним: строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року, а позивачем подано заяву про прийняття спадщини 14 травня 2020 року, отже пропуск складає лише два робочі дні, зважаючи на те, що у період з 09 травня 2020 року по 12 травня 2020 року всі дні були вихідними, святковими.

Отже, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням про її прийняття чи позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Застосування принципу змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску позивачем встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною, оскільки термін пропуску строку є незначним 1 місяць, позивачка є людиною похилого віку (81 рік), через постійні відключення світла та стан здоров`я, перебула у доньки яка надавала їй допомогу. Отже наведені позивачем причини є об`єктивними та істотними труднощами, у зв`язку з чим позивач була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в межах визначеного законом строку.

Так, за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк два місяці для подачі нею заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона пропустила вказаний строк з поважних причини.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись 2, 7, 19, 48, 76-81, 200, 211, 247, 258-259, 263-265, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гарбазей Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк в 2 (два) місяці для подання нею заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне текст судового рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 22 червня 1998 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: адвокат Гарбазей Дмитро Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000881 від 01 березня 2018 року, адреса для листування: вул. Благовісна, 172, офіс 23, м. Черкаси.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя К. Ю. Рязанова