Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №510/2553/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/723/26

Справа № 510/2553/25

05 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено договір № 4435627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

У відповідності до умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн., а останній зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

03 березня 2024 року кредитні кошти перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 зазначений у договорі.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, відповідач належним чином умов договору не виконує, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка, враховуючи нарахування правонаступника ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період кредитування, становить 26 312 грн. 50 коп. та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 2 500 грн.; заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» – 14 812 грн. 50 коп. та нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» – 7 750 грн., заборгованості за штрафними санкціями – 1 250 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Дійсно, як встановлено судом, 03 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» досягнуто згоди з укладення договору № 4435627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ознайомлено відповідача із паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 03 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», був укладений договір № 4435627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

У відповідності до умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн. (п. 1.2 Договору), строком на 360 днів (п. 1.3 Договору), з фіксованою стандартною процентною ставкою 2,50 % в день, визначеними штрафними санкціями за невиконання умов договору (п.п. 6.1 – 6.8 Договору) та ін.

На виконання умов договору, 03 березня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перераховано на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 500 грн., що підтверджується витребуваною випискою з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про рух коштів клієнта ОСОБА_1 за 03 березня 2024 року.

Так, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти відповідачу у користування, на умовах встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

25 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 Договору факторингу).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», у відповідності до ст. 512 ЦК України, набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 , за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4435627 від 03 березня 2024 року.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 , внаслідок невиконання умов договору, виникла заборгованість у розмірі 26 312 грн. 50 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 2 500 грн.; заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» – 14 812 грн. 50 коп.; заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» – 7 750 грн.; заборгованості за штрафними санкціями – 1 250 грн.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується випискою АТ «Акцент-Банк» про рух коштів клієнта ОСОБА_1 за 03 березня 2024 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача у повній мірі доведені обставини, на які він посилається у позові, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Натомість, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, докази які б підтверджували факт сплати коштів фактору або первісному кредитору, відсутні.

Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Позивачем здійснено нарахування неустойки за прострочення зобов`язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4435627 від 03 березня 2024 року в розмірі 1 250 грн., після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів – з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд зазначає, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у зазначеному розмірі задоволенню не підлягають.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню виниклої у відповідача заборгованості за тілом кредиту, а також заборгованості за відсотками на користь позивача, у загальному розмірі 25 062 грн. 50 коп.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8103 від 04 грудня 2025 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2 307 грн. 09 коп. (25 062,50 / 26 312,50 = 95,24 * 2 422, 40 / 100).

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із професійною правовою допомогою.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 10 000 грн., що підтверджується актом № 13265 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 грудня 2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі у сумі 10 000 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що адвокат жодного разу не приймав участі у судовому засіданні, даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 186 грн. 66 коп. за п. 7 та частково за п. 9 виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) визначених актом № 13265 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 04 грудня 2025 року.

Так, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 57 коп. (95,24 % від розміру задоволених позовних вимог), на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4435627 від 03 березня 2024 року в розмірі 25 062 (двадцять п`ять тисяч шістдесят дві) грн. 50 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) 2 307 (дві тисячі триста сім) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору та 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 57 коп. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова