Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №521/14211/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/14211/26

Провадження № 2/521/9151/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді — Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання — Должненко В.О.,

представника позивача — Кондратенко Л.В.,

представника відповідача — Найдьонової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 219 в місті Одесі цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання ВПО,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2026 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача надмірно виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО) у розмірі 33 000,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2023 року відповідач звернувся із заявою про надання допомоги на проживання ВПО, на підставі якої отримував щомісячну допомогу у розмірі 2 000,00 грн до 30.04.2025 року. Проте, за результатами верифікації інформації виявлено, що дружина відповідача з 07.11.2019 року має у власності квартиру в місті Одесі загальною площею 44,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вимог Порядку надання допомоги на проживання ВПО, затвердженого постановою КМУ № 332 (зі змінами), наявність вказаного житла позбавляла відповідача права на отримання виплат з 01.12.2023 року. У зв`язку з цим утворилася переплата державних коштів у розмірі 34 000,00 грн. Позивач зазначає, що 13.05.2025 року відповідач власноруч написав пояснювальну записку, якою визнав борг та зобов`язався повертати по 2 000,00 грн щомісяця. 09.07.2025 року відповідач добровільно перерахував 1 000,00 грн, однак залишок у сумі 33 000,00 грн не повернув. Посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, і просила позов задовольнити.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав. Представник відповідача подала до суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення обґрунтовані тим, що виплата допомоги не підлягає поверненню на підставі ст. 1215 ЦК України, оскільки була проведена позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку та відсутності недобросовісності з боку відповідача. Представник відповідача зазначає, що при зверненні 18.10.2023 року відповідачу надали неактуальний бланк заяви, який не містив повного переліку умов для припинення виплат (зокрема, щодо наявності житла), а позивач зі свого боку не здійснив належної перевірки майнового стану заявника згідно з реєстром, внаслідок чого безпідставно нараховував допомогу протягом 19 місяців. Пояснювальну записку відповідач написав під психологічним тиском, що не є свідченням наявності умислу на незаконне одержання коштів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві, та заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача про вступ у справу, а 02 вересня 2026 року представнику надано доступ до матеріалів в електронній справі.

13 вересня 2026 року представником відповідача подано заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та клопотанням про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, нею було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

29 вересня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

01 жовтня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 06 жовтня 2026 року постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, долучено до матеріалів справи відзив та відповідь на відзив. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 06 жовтня 2026 року суд, заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 18 жовтня 2023 року до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що підтверджується копією відповідної заяви.

На підставі вказаної заяви, рішенням уповноваженого органу від 18 жовтня 2023 року відповідачу було призначено відповідну допомогу, яку він фактично отримував у розмірі 2000,00 гривень щомісяця у період з 01 грудня 2023 року по 30 квітня 2025 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дружина відповідача — ОСОБА_2 , з 07 листопада 2019 року має на праві приватної власності квартиру загальною площею 44,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житлове приміщення розташоване на території, що не включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

13 травня 2025 року ОСОБА_2 дружина відповідача власноруч склала пояснювальну записку, у якій зобов`язаласяся повертати надміру виплачені кошти у розмірі 2000,00 гривень щомісяця за себе та чоловіка ОСОБА_1 . Згодом, згідно з випискою з рахунку Державної казначейської служби України, 09 липня 2025 року відповідач здійснив платіж на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 1000,00 гривень із призначенням платежу «повернення надміру виплаченої суми допомоги». Залишок неповернутих коштів за заявлений позивачем період становить 33 000,00 гривень.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються підстав набуття та збереження грошових коштів (соціальної виплати) і регулюються нормами цивільного законодавства про безпідставне збагачення, а також спеціальним законодавством у сфері соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Звернення до суду обумовлене порушенням майнових інтересів держави в особі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, що полягає у безпідставному збереженні відповідачем коштів державного бюджету, виділених на соціальні цілі.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1215 ЦК України встановлено винятки з цього правила. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення зазначених норм свідчить, що законодавцем передбачені лише дві підстави, за наявності яких виплата допомоги підлягає поверненню: якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату, або у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (далі — Порядок № 332).

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11 липня 2023 року № 709, яка набрала чинності 15 липня 2023 року, до Порядку № 332 було внесено суттєві зміни. Зокрема, встановлено, що допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням починаючи з 01 серпня 2023 року, якщо така особа або члени її сім`ї мають у власності житлове приміщення площею більш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Оскільки відповідач звернувся за призначенням допомоги 18 жовтня 2023 року (тобто після набрання чинності змінами до Порядку № 332) та на цей момент його дружина вже мала у власності житлове приміщення в місті Одесі, площа якого перевищує встановлений норматив, відповідач з самого початку не мав правових підстав для призначення та отримання вказаної державної допомоги.

Оцінюючи аргумент представника відповідача про те, що позивачем було надано неактуальний бланк заяви для заповнення, який не містив повного переліку умов припинення виплат, а також посилання на те, що позивач мав самостійно перевіряти майновий стан заявника, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

Відповідно до частини третьої статті 57 та частини другої статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Офіційне опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 року № 709 була офіційно оприлюднена та набрала чинності за три місяці до звернення відповідача із заявою. Жодна особа не може посилатися на власне незнання чинного законодавства.

Крім того, саме на заявника покладається першочерговий обов`язок щодо надання достовірної та повної інформації, що впливає на визначення права на отримання допомоги. Приховання відповідачем факту наявності у його дружини на праві власності житла в місті Одесі, у якому він міг проживати, свідчить про ненадання відповідної інформації органу соціального захисту. Неповідомлення уповноваженого органу про обставини, які безпосередньо унеможливлюють отримання соціальних виплат, розцінюється судом як недобросовісна поведінка набувача.

З огляду на встановлену недобросовісність відповідача, суд відхиляє його посилання на статтю 1215 ЦК України як на підставу для звільнення від обов`язку повернути кошти, оскільки положення цієї норми захищають виключно добросовісних набувачів. З тих самих мотивів суд не застосовує посилання представника відповідача на практику Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» щодо «належного урядування». Предметом спору у цій справі є не виправлення державним органом довільно допущеної помилки шляхом позбавлення особи законно набутого права, а повернення бюджетних коштів, виплачених особі, яка на момент їх оформлення та отримання не відповідала встановленим законодавством критеріям, про що достовірно знала або повинна була знати.

Суд відхиляє як недоведені доводи сторони відповідача про те, що пояснювальна записка про визнання боргу від 13 травня 2025 року була написана ОСОБА_2 під психологічним тиском та у стані стресу. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів (медичних документів, звернень до правоохоронних органів тощо) на підтвердження вказаних обставин. Більше того, часткове добровільне погашення заборгованості у розмірі 1000,00 гривень, здійснене через майже два місяці після написання записки (09 липня 2025 року), повністю спростовує доводи про примус та свідчить про конклюдентне визнання відповідачем своїх зобов`язань із повернення безпідставно отриманих коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що державна допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33 000,00 гривень була отримана відповідачем за відсутності достатніх правових підстав внаслідок його власної недобросовісної поведінки. Відтак, вказані кошти підлягають обов`язковому поверненню позивачу на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, а позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради суму надмірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, місцезнаходження: 65022, Одеська область, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код згідно з ЄДРПОУ: 36290160.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

06.10.26