Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №521/11345/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11345/26

Номер провадження № 2/521/7900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що вона є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №23868 від 15.04.1999 року. Після звернення до нотаріуса позивачу стало відомо про наявність обтяження у вигляді арештів, накладених на її нерухоме майно. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у 2004 році накладено відповідні арешти в рамках виконавчого провадження, боржником в якому був ОСОБА_3 – колишній чоловік позивача. Разом із цим, немає жодних відомостей про чинні або завершені виконавчі провадження, де боржником є позивач. На запит адвоката, поданий з метою з`ясування обставин і підстав накладення арештів, Хаджибейським ВДВС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено в наданні будь-якої інформації, адже ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, де накладено відповідні обтяження. Поряд із цим, Одеським державним нотаріальним архівом надано копію ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 22.04.2004 року, якою забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру, а також, копію постанови державного виконавця Малиновського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2004 року. У вказаній ухвалі про забезпечення позову помилково зазначено про те, що ОСОБА_3 є власником квартири, на яку накладено арешти, водночас, незмінним власником цього нерухомого майна з 1999 року була і є позивач. З метою позасудового звільнення майна з-під арешту, представником позивача 05.06.2026 року подано заяву до Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, у задоволенні якої відмовлено у зв`язку із тим, що за даними АСВП, неможливо ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Таким чином, арешт, накладений на майно є надмірним триваючим втручанням у реалізацію права власності позивача, тому вона звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року у справі відкрито провадження у загальному позовному порядку, призначено підготовче засідання.

07.07.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від відповідача, у якому він просив замінити відповідача, залучивши до справи у якості відповідача ОСОБА_2 .

30.07.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Атаманчук Н.С. через канцелярію суду надійшла заява про залучення у справу співвідповідача – ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.08.2026 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 16.09.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду на 06.10.2026 року.

У судове засідання 06.10.2026 року сторони не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач та її представник надали суду заяву, в якій позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 23868 від 15.04.1999 року.

Позивач звернулась до нотаріуса з метою вчинення нотаріальної дії щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, однак, під час перевірки наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації стало відомо, що на вищевказаний об`єкт нерухомості накладено обтяження у вигляді арештів, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою, яка міститься в матеріалах справи. За даними ДРРП, арешти накладено: 1. Першою одеською державною нотаріальною конторою 23.04.2004 року за №1072 на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 22.04.2004 року; 2. Першою одеською державною нотаріальною конторою 15.12.2008 року за №8295594 ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 22.04.2004 року; 3. Сьомою одеською державною нотаріальною конторою 20.11.2008 року за №8211302 на підставі постанови Малиновського РВ ДВС Управління юстиції в м. Одесі № АА 255499 від 26.04.2004 року.

Усі вищезгадані обтяження накладено за наслідками виконавчого провадження, боржником в якому був ОСОБА_3 – колишній чоловік заявниці.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , що видане Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 31.05.2016 року, відповідний актовий запис № 127.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.08.2024 року, відповідний актовий запис № 1764, ОСОБА_3 , який був боржником у виконавчому провадженні, помер.

Разом із цим, ані в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, ані в Єдиному реєстрі боржників України, немає відомостей про чинні або завершені виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 .

З метою з`ясування всієї інформації, що стосується накладених на квартиру арештів, представником заявника адвокатом Атаманчук Наталією Сергіївною зроблено адвокатський запит до Хаджибейського ВДВС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у відповідь на який Відділом повідомлено про неможливість надання будь-якої інформації, адже ОСОБА_1 не є стороною вказаного виконавчого провадження. Додатково, адвокатом Атаманчук Наталією Сергіївною подано запит до Одеського державного нотаріального архіву, де у зв`язку із припиненням діяльності Першої ОДНК та Сьомої ОДНК зберігаються архівні відомості щодо реєстрації обтяжень.

24.04.2026 року Одеським державним нотаріальним архівом надано відповідь №909/0120, в якій повідомлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, архівом надано копію ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 22.04.2004 року, якою забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру, а також, копію постанови державного виконавця Малиновського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2004 року.

У вищевказаних документах помилково було вказано, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_3 , адже відповідно до договору купівлі-продажу даної квартири, починаючи з 15.04.1999 року нею безперервно володіє саме ОСОБА_1 .

Крім цього, за даними КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 18.05.2026 року, що надані на запит адвоката ОСОБА_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №23868, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 15.04.1999 року. Реєстраційний запис зроблено 21.04.1999 року за реєстровим номером 149 у реєстровій книзі 312пр на сторінці 75.

Крім цього, дана квартира набута позивачем до укладення шлюбу з ОСОБА_3 , що підтверджується відповідною відміткою в паспорті позивача та свідоцтвом про укладення шлюбу.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міськради, відповідний актовий запис №52, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено саме 05.02.2000 року.

З метою звільнення майна з-під арешту, представником позивача адвокатом Атаманчук Н.С. 05.06.2026 року подано заяву до Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

Відповіддю від 12.06.2026 року №119835 у задоволенні заяви представника позивача про зняття арешту з майна відмовлено у зв`язку із тим, що за даними АСВП, неможливо ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відділ державної виконавчої служби фактично позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку через відсутність матеріалів виконавчого провадження.

Зняття арешту необхідне позивачу для належної реалізації правомочностей власника майна, зокрема, для вчинення нотаріальних дій щодо вказаної квартири.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про звільнення майна з-під арешту.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, суд констатує, що позивач в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

На сьогодні наявність обтяження порушує право позивача на майно та не дозволяє розпорядитися ним на власний розсуд, шо порушує її права, як власника такого майна.

Зі змісту ч.1 ст. 316 ЦК України випливає, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни важливих обставин або виявлення чи виникнення нових обставин. На цьому наголосив Верховний Суд в ухвалі від 23 січня 2024 року по справі № 569/19829/21.

Також варто звернути увагу, що незняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арештів (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на реалізацію всіх правомочностей власника, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі та керуючись ст.ст. 40, 56, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 223, 258, 259, 260, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Зняти (скасувати) арешт нерухомого майна, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , накладений на підставі:

-ухвали Малиновського районного суду міста Одеси б/н від 22.04.2004 року, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою 23.04.2004 року, реєстраційний номер обтяження 1072;

-ухвали Малиновського районного суду міста Одеси б/н від 22.04.2004 року, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою 15.12.2008 року, реєстраційний номер обтяження 8295594;

-постанови Малиновського РВ ДВС Управління юстиції в м. Одесі №АА 255499 від 26.04.2004 року, зареєстрований Сьомою одеською державною нотаріальною конторою 20.11.2008 року, реєстраційний номер обтяження 8211302.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддею 06.10.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО