Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №683/2728/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2728/25

2/683/87/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Цішковського В.А.

з участю секретаря -Васічевої О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Кравчука Ю.В.

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2728/25, провадження №2/683/87/2026, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

09 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності в цілому на автомобіль марки «Mazda 6», НОМЕР_1 , 2002 року випуску та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості вищезазначеного автомобіля у розмірі 77 048 грн, а також стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що10 червня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №88. Під час шлюбу ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 за спільні кошти придбали автомобіль MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , який було зареєстровано за ОСОБА_3 , а тому відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є їхнім спільним сумісним майном подружжя. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15.07.2025 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу автомобіль MAZDA 6, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишився у володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_3 .

Сторона відповідача подала до суду відзив на позовну заяву та просить позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя по справі задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/4 частки на транспортний засіб марки Mazda 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний . номер: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 в розмірі 500 доларів США в еквіваленті до української гривні на момент ухвалення рішення по суті.

В обґрунтування поданого відзиву сторона відповідача зазначає, що підставою для відступу від рівності часток подружжя є наявність у сторін спільної дитини, яка проживає із відповідачем, та заборгованості у позивача по аліментах, що у свою чергу свідчить про те, що позивач не дбає про матеріальне забезпечення дитини. Крім того, вартість вказаного автомобіля становить лише 2 000 доларів США.

Сторона позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій вказала, що підстав для відступу від рівності часток подружжя немає. Так, сторона позивача не оспорює той факт, що на утриманні сторін перебуває їхня малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає із відповідачкою, та на утримання якої позивач сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його доходів. Судовий наказ про стягнення аліментів, виданий Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області 11 жовтня 2022 року, відповідач ОСОБА_3 подала до Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі для примусового виконання лише 04 лютого 2025 року, та у заяві про прийняття судового наказу до виконання зазначила, що вимагає аліменти за минулий час з 11 жовтня 2022 року. У зв`язку із цим державним виконавцем було нараховано заборгованість, яка у визначеному законом порядку разом із поточним розміром аліментів стягується із заробітної плати позивача ОСОБА_1 . Проте, рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року у справі №683/932/25 звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за період з 11 жовтня 2022 року по 01 грудня 2024 року відповідно до судового наказу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2022 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Крім того, сторона позивача вказує на те, що ухвалюючи вказане рішення, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 в період спільного проживання у шлюбі, в тому числі і в період з 11 жовтня 2022 року по грудень 2024 року, належним чином та в повній мірі виконував свої обов`язки щодо матеріального забезпечення та виховання своєї дитини — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створював належні умови для її утримання та виховання, матеріально забезпечував її, що визнається судом іншою обставиною, що має істотне значення як підстава для застосування положень ч.2 ст.197 СК України для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 у вказаний період. Більше того, із заробітної плати позивача ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 квітня 2025 року і до 03 січня 2026 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, а тому злісного ухилення від сплати аліментів у ОСОБА_1 немає.

Щодо визначення вартості спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає поділу, відповідачка не погоджується із визначеною позивачем вартістю автомобіля Mazda 6, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 зазначаючи, що автомобіль двічі перебував у дорожньо-транспортних пригодах, а саме: 11.06.2025 та 24.09.2025, і маючи значні пошкодження, перебуває у незадовільному стані. Оцінює вартість автомобіля у розмірі 2000 доларів США. Позивач зазначає, що відповідачка своїми умисними діями та через недбале використання одноособово спірного автомобіля, який є їх спільним сумісним майном, привела його до незадовільного стану. Проте, зважаючи на той факт, що відповідачка оцінює вартість спірного автомобіля у розмірі 2 000 доларів США, що на день подання відповіді на відзив за офіційним курсом НБУ становить 84 803 грн, та керуючись принципом визначення вартості майна, що підлягає поділу за погодженням між сторонами, позивач визнає таку вартість. У зв`язку із цим позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля MAZDA 6, 2002 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_5 у розмірі 42 401 грн. 50 коп.

Сторона відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив та просить позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя по справі задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки на транспортний засіб марки Mazda 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , з виплатою компенсації за 1/4 частки на транспортний засіб марки Mazda 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний помер: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , а саме 500 доларів США в еквівалентні до української гривні на момент ухвалення рішення по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник -адвокат Кравчук В.М. в судовому засіданні позов підтримали та просять задовільнити у повному обсязі з врахуванням уточнених позовних вимог. Також просять стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі та витрати на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 поданий позов визнала частково та не заперечує щодо задоволення позову з врахуванням заперечень, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив. Також просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Заслухавши учасників справи та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей12,13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 червня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №88.

Під час шлюбу ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 за спільні кошти придбали автомобіль MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , який було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15.07.2025 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано та відновлено ОСОБА_6 дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .

Після розірвання шлюбу автомобіль MAZDA 6, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишився у володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_3 .

Вказані обставини визнаються та не оспорюються сторонами.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із письмового повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) від 19.07.2024 року за № 31/34/23-К-4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 встановлено, що на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано 25.06.2022 року транспортний засіб марки MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 .

Згідно з приписами ст.70 СК України та ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Так Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.06.2022 справа № 544/856/20 сформував наступну правову позицію: «Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи».

Відповідно до ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У пункті 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Так, предметом поділу між сторонами є, зокрема, транспортний засіб, автомобіль марки MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , який придбаний сторонами за час перебування у шлюбі та зареєстрований за

ОСОБА_3 . Вказані обставини визнаються сторонами та не оспорюються.

Сторони в судовому засіданні погодились із вартістю спірного автомобіля у розмірі 2 000 доларів США, що на день подання відповіді на відзив за офіційним курсом НБУ становить 84 803 грн.

У зв`язку із цим позивач,із врахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути на його користь з ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля MAZDA 6, 2002 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_5 у розмірі 42 401 грн 50 коп.

Крім того, суд не вбачає підстав для відступу від рівності часток подружжя у зв`язку з наявністю у сторін спільної дитини, яка проживає із відповідачем, та заборгованості у позивача по аліментах з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони не заперечують той факт, що на їх утриманні перебуває їхня малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розгляду справи проживає із відповідачкою, та на утримання якої позивач сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його доходів. Судовий наказ про стягнення аліментів, виданий Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області 11 жовтня 2022 року, відповідач ОСОБА_3 подала до Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі для примусового виконання лише 04 лютого 2025 року та у заяві про прийняття судового наказу до виконання зазначила, що вимагає аліменти за минулий час з 11 жовтня 2022 року. У зв`язку із цим державним виконавцем було нараховано заборгованість, яка у визначеному законом порядку разом із поточним розміром аліментів стягується із заробітної плати позивача ОСОБА_1 . Проте, рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року у справі № 683/932/25 звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за період з 11 жовтня 2022 року по 01 грудня 2024 року відповідно до судового наказу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2022 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Крім того, суд ухвалюючи вказане рішенняприйшов до висновку, що ОСОБА_1 в період спільного проживання у шлюбі, в тому числі і в період з 11 жовтня 2022 року по грудень 2024 року, належним чином та в повній мірі виконував свої обов`язки щодо матеріального забезпечення та виховання своєї дитини — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створював належні умови для її утримання та виховання, матеріально забезпечував її, що визнається судом іншою обставиною, що має істотне значення як підстава для застосування положень ч.2 ст.197 СК України для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 у вказаний період.

Крім того судом встановлено, що із заробітної плати позивача ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 квітня 2025 року і до 03 січня 2026 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. А тому злісного ухилення від сплати аліментів у ОСОБА_1 немає.

Крім того, на думку суду факт проживання із відповідачем їх спільної дитини не є достатньою підставою для відступу від рівності часток подружжя.

Враховуючи, що спірний автомобіль придбано сторонами за час перебування у шлюбі, тобто він є об`єктом спільного майна подружжя та є неподільною річчю, то із відповідача на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 42 401 грн. 50 коп., залишивши транспортний засіб у власності відповідача.

В зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем є цілком обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, тому вважає за можливе їх задовольнити.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2025 року між адвокатом Кравчуком В.М. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги, згідно якого гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатком до цього договору (п.5.2 договору).

Згідно додатку до договору про надання правничої допомоги від 16 липня 2025 року, який укладений 22 квітня 2026 року між адвокатом Кравчуком В.М. та ОСОБА_1 сторони погодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі, що становить 20 000 грн.

Крім того, разом із заявою про розподіл судових витрат сторона позивача подала квитанцію до прибуткового касового ордера №22/04/2026-1 від 22.04.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 сплатив гонорар адвокату Кравчуку В.М. в сумі 20 000 грн.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у даній справі, враховуючи, що дана категорія справ є незначної складності, сталу судову практику у даних категоріях справ, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування не є співмірним із обсягом наданих послуг, а тому з урахуванням клопотання відповідачки про зменшення цих витрат, на користь позивача слід стягнути 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, тому сплачений ним судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.60,69,70,71 СК України, ст.12,81,89,141,142,263-265,352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у приватну власність ОСОБА_3 автомобіль марки MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , вартістю 84 803 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 42 401 грн 50 коп. грошової компенсації за частку автомобіля марки MAZDA 6, 2002 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної

скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 а, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Текст рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя: