Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №683/2238/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2238/26

2/683/1703/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2238/26, 2/683/1703/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка на час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 02 травня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» ( далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №2276481 (далі - кредитний договір), який підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на її номер мобільного телефону. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами договору, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

За умовами договору 02 травня 2025 року ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_3 кредит в сумі 7500 грн., зарахувавши кошти на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27012026, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за договором кредиту №2276481 в розмірі 38474,98 грн., з яких: 7499,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 15975 грн. - заборгованість по процентах, 15000 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Оскільки ОСОБА_3 всупереч умов договору не виконує взяті на себе зобов`язання, тому товариство змушене звернутися до суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором кредиту, яка утворилась станом на дату подачі позову, в розмірі 23474,98 грн., з яких: 7499,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 15975 грн. - заборгованість по процентах, а також 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15000 грн. позивач не заявляє.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач - ТОВ «Юніт Капітал», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, свого представника не направило, у позовній заяві наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника, а також клопотання про проведення заочного розгляду справи у разі неявки у судове засідання відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_3 , яка повідомлена про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2276481.

Вказаний договір, додаток №1 до нього - Графік платежів, додаток №2 «Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг» підписані ОСОБА_3 02 травня 2025 року о 19:04:05 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е859», а паспорт споживчого кредиту підписано нею 02 травня 2025 року о 19:03:52 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Н042».

Відповідно до п.п.1.1, 1.2., 1.3 кредитного договору товариство зобов`язалось надати ОСОБА_3 кредит в розмірі 7500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надано строком на 360 днів, дата повернення кредиту - 27 квітня 2026 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,0% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.3 договору; знижена процентна ставка - 0,56% в день, яка застосовується у випадку, якщо споживач в дату першого платежу - 01 червня 2025 року або протягом наступного календарного дня сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного у Графіку платежів.

У Графіку платежів, який є додатком №1 до кредитного договору, сторони узгодили, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 27 квітня 2026 року, сума кредиту - 7500 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом - 27000 грн.

Відповідно до п.2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційної довідки №20260127-3045 від 27.01.2026, виданої ТОВ «Пейтек», на підставі договору про переказ коштів №01042024-2 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ «Селфі Кредит», через платіжну систему «Pay Tech» 02 травня 2025 року о 19:06:06 ТОВ «Пейтек» від імені ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало кошти в сумі 7500 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 .

За інформацією АТ «Сенс Банк» від 04 серпня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 22 липня 2026 року про витребування доказів, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ «Сенс Банк» емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 02 травня 2025 року відбулось зарахування коштів на суму 7500 грн.; номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером за платіжною карткою № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_3 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3 в загальному сплатила на погашення кредиту 3360,02 грн., з яких 0,02 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, 3360 грн. - на погашення процентів. Після 28 червня 2025 року відповідачка жодних коштів на погашення кредиту чи нарахованих процентів не вносила і по закінчення строку кредитування - 27 квітня 2026 року кредитні кошти не повернула.

27 січня 2026 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №27012026, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Акту приймання передачі Реєстру боржників від 27 січня 2026 року, платіжної інструкції №891 від 30 січня 2026 року, витягу з Реєстру боржників від 27 січня 2026 року, що є Додатком №1 до договору факторингу №27012026, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №2276481 від 02 травня 2025 року в сумі 38474,98 грн., з яких: 7499,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 15975 грн. - заборгованість за процентами, 15000 грн. - заборгованість по штрафах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 02 травня 2025 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Селфі Кредит» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 7500 грн.

Як вбачається зі змісту договору кредиту, він підписаний електронним підписом ОСОБА_3 , який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її номер мобільного телефону. При укладанні кредитного договору вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.

Тому, ОСОБА_3 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно розміру основного боргу 7500 грн., загального строку користування кредитом - 360 днів, тобто по 27 квітня 2026 року, періоду нарахування процентів в межах строку дії договору кредиту - з 02.05.2025 по 27.01.2026, розміру відсоткової ставки. Враховано також і сплачені ОСОБА_3 протягом цього строку кошти на погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3360,02 грн.

У справі відсутні інші дані, які б давали достатні підстави для обґрунтованого сумніву щодо достовірності вказаного доказу і правильності нарахованої позивачем суми боргу за цим договором.

Оскільки ОСОБА_3 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотками, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі підлягають задоволенню і з ОСОБА_3 на користь позивача у межах заявлених позовних вимог слід стягнути заборгованість за договором кредиту №2276481 від 02 травня 2025 року в розмірі 23474,98 грн., з яких: 7499,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 15975 грн. - заборгованість по відсотках.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «Юніт Капітал» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткової угоди №25771534287 від 20 квітня 2026 року до вказаного договору та довіреності від 12 лютого 2026 року здійснювало Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка О.О.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року сторони погодили, що Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» у даній справі надано ТОВ «Юніт Капітал» такі види правової допомоги: складання позовної заяви - 2 години вартістю 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 2 години вартістю 1000 грн., підготовка адвокатського запиту - 1 година вартістю 500 грн., підготовка та подача клопотання - 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 7000 грн.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування є співмірним із фактично наданими послугами, в зв`язку із чим ці витрати в сумі 7000 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №48626 від 06 липня 2026 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідачки.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №2276481 від 02 травня 2025 року в розмірі 23474,98 грн., а також 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки,34, офіс 333 м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя: